Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2а-4798/12/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4798/12/0170/26

18.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГІДРОСПЕЦБУД"- Скуба Вікторія Віталіївна, довіреність № б/н від 10.07.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 13.11.2012 у справі № 2а-4798/12/0170/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГІДРОСПЕЦБУД" (пр. Перемоги, 12, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГІДРОСПЕЦБУД" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000982204 від 23.04.2012, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГІДРОСПЕЦБУД" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000982204 від 23.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 98257,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 №0000982204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 78606,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 19651,50 грн. не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, в зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 23.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000982204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 78606,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 19651,50 грн.

Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій став акт від 22.03.2012 №658/22-3/32078256 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань перевірки даних наведених у декларації з податку на додану вартість з грудень 2011 року.

Перевіркою встановлені порушення: пункту 14.1.191 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення у грудні 2011 року сум податкового кредиту в розмірі 78606,00грн.

Висновки відповідача обґрунтовуються в акті тим, що одним з основних постачальників позивача було підприємство ТОВ «Борей-Крим», яке зареєстроване у Феодосійській міжрайонній Державній податковій інспекції. У зв'язку з неотриманням результатів зустрічної перевірки від Феодосійської Об'єднаної державної податкової існпекції відносно ТОВ «Борей-Крим», не можливо встановити наявність основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспорту та інших факторів, що не можливо в свою чергу підтвердити реальність здійснення господарської діяльності. Також в ході перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Борей-Крим» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (ненаданням) для перевірки договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Згідно пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), та (або) податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 12.12.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Борей-Крим» (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу №2011/12-12, предметом якого, є зобов'язання продавця передати у власність покупцю бетон, цементний чи вапняковий розчин (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Заявнику апеляційної скарги не враховано, що позивачу був поставлений бетон марки М-100, М-200 у кількості 212 м 3 на загальну суму 141868,40 грн., що підтверджується накладними ТОВ «Борей-Крим», а саме: податкова накладна №42 від 15.12.2011 на загальну суму 61692,20 грн., сума податку на додану вартість 10282,03 грн.; податкова накладна №90 від 29.12.2011 на загальну суму 80176,20 грн., сума податку на додану вартість 13362,70 грн., які яка відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з платіжними дорученнями на поточний рахунок позивача, за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 були перераховані грошові кошти в сумі 671634,35 грн., враховуючи податок на додану вартість, у тому числі: 15.12.2011 за платіжним дорученням №116 в сумі 246000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 41000,00 грн.; 29.12.2011 за платіжним дорученням №756 в сумі 425634,35 грн., у тому числі податок на додану вартість 70939,06 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується товарність операцій з ТОВ «Борей-Крим» з придбання товарів. Актом перевірки не встановлено факту неотримання позивачем від контрагента податкової накладної на вказану суму податку на додану вартість, а навпаки встановлено укладення договору та оформлення вказаних первинних документів.

Пунктами "а", "б", підпункту 185.1 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в тому числі з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної від 30.12.2011 №99 загальною сумою 529765,95, у тому числі податок на додану вартість88294,32 грн., яка є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Згідно даних платіжного доручення №16 від 17 січня 2012 року ТОВ «Борей-Крим» були повернені грошові кошти на банківський рахунок позивача в сумі 200000,00 грн. з податку на додану вартість, як помилково перераховані платіжним дорученням №756 від 29.12.2011.

Позивачем на суму повернення грошових коштів від ТОВ «Борей-Крим» у розмірі 200000,00 грн. зроблений розрахунок корегування №67 від 17.01.2012, відображений в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2012 року під п/п №27 на суму податку на додану вартість -33333,33 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Борей-Крим» №99 від 30.12.2011, яким зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 33333,33 грн. Відповідно, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача оформлені з дотриманням законодавчих вимог до їх заповнення, і є належним підтвердженням права на податковий кредит в загальній сумі 78605,72грн.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано. Відносини між позивачем та контрагентом, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товару покупцю і отримання коштів за товар продавцем.

Чинним законодавством позивач не зобов'язаний і не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по операціях, правильність сплати ним податків, а також наміри контрагентів щодо здійснення діяльності. Діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок здійснювати при отриманні податкових накладних, та включенні на їх підставі сум податку на додану вартість до податкового кредиту, контроль за наданням контрагентами до органів державної податкової інспекції податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання державною податковою інспекцією податкової звітності контрагентів, наявність або відсутність включення контрагентами сум до своєї податкової звітності, а також контролю за фактичним перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем-платником своїх зобов'язань в частині не подачі податкової звітності або невірного відображення в ній показників, не є підставою для позбавлення покупця права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операцій, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, використання товарів в господарський діяльності позивача, тобто, таки фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки товари, які були придбані позивачем, в подальшому використовувалися позивачем у межах господарської діяльності, що є достатньою підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судова колегія зауважує, що відповідачем порушений також встановлений законом порядок щодо нарахування штрафних санкцій, оскільки нарахування штрафних санкцій згідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України розраховується від суми визначеного податкового зобов'язання, проте з матеріалів справи не вбачається прийняття відповідачем відповідного рішення про визначення податкового зобов'язання щодо позивача.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000982204 від 23.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 98257,50 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 у справі № 2а-4798/12/0170/26 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко