Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2а-6987/12/0170/1

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6987/12/0170/1

18.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ЛТД"- Щербаков Володимир Олександрович, довіреність № б/н від 19.07.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 23.01.13 у справі № 2а-6987/12/0170/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ЛТД" (вул. Фрунзе, 43, корпус 2, к.79, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ЛТД" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби№ 0001942204 від 19.06.2012про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 269500,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001952204 від 19.06.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282540,25 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа ЛТД" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012: № 0001942204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 269500,00 грн., у тому числі: 269499,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних санкцій та №0001952204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 282540,25 грн., у тому числі: 234301,00 грн. за основним платежем та 48239,25 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки висновки відповідача про завищення позивачем витрат у періоді, що перевірявся, є необґрунтованими, а також враховуючи той факт, що наявність первинних документів є належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту, у зв'язку з чим висновки відповідача про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевірявся є необґрунтованими.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи 19.06.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0001942204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 269500,00 грн., у тому числі: 269499,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних санкцій та №0001952204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 282540,25 грн., у тому числі: 234301,00 грн. за основним платежем та 48239,25 грн. штрафних санкцій.

Передумовою збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість став акт документальної позапланової виїзної перевірки №2273/22-1/16325164 від 07.06.2012 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012,валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2, пункту 138.8, підпункту 138.10.3 статті 138 Податкового кодексу Укрваїни , в результаті чого донараховано податку на прибуток у розмірі 269499,00 грн.; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у розмірі 234301,00 грн. ; підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 675,00 грн.

Пунктом 198.1 статті198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктам 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податковогот кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в пункті 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Отже,при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно статті 3,пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у пункті 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 14.1.191. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю: "АТБ-маркет", "КП Мирне" та "Союз-Орхідея", виступаючі у якості продавців товарів та послуг, мали право виписувати податкові накладні, на підставі яких покупець - позивач міг здійснювати господарські операції та формувати податковий кредит, але за умовою, що операції, по яким придбаються товари, здійснюються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З метою з'ясування питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, фактичного виконання зобов'язань, отримання товарів та послуг та їх використання позивачем в господарській діяльності, судом по справі призначено судово-економічну експертизу, результати якої оформлені висновком №119/12 від 24.12.2012.

Як свідчать матеріали справи 21.02.2011 між позивачем та ТОВ "Союз-Орхідея" укладений договір № 110211 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. На виконання зазначеного договору ТОВ "Союз-Орхідея" у лютому-грудні 2011 року здійснило позивачу транспортування товару (коньяку "Старий Крим") у кількості 146 924 шт., факт надання транспортних послуг по перевезенню вантажу підтверджується відповідними рахунками-фактурами, податковою накладною, актами прийому-передачі вказаних послуг, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи 01.05.2011 між позивачем та ТОВ "Союз-Орхідея" укладено договір логістики № 69. На виконання вказаного договору ТОВ "Союз-Орхідея" у травні-грудні 2011 року здійснило транспортування товарів загальною кількістю 126 128 шт. (у тому числі коньяк "Старий Крим" у кількості 125 768 шт. та вино "Сонячна долина" у кількості 360 шт.) від місць складування у місті Сімферополі до розподільчих центрів ТОВ "АТБ-маркет" в Дніпропетровську, Донецьку, Цюрупинську та Мартусовки, виконання якого підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що оплата позивачем отриманих послуг згідно рахунків за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором № 110211 від 21.02.2011 та отримання послуг логістики за договором №69 від 01.05.2011 року здійснена в повному обсязі на загальну суму 546399,00 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 91066,50 грн.( з яких 2 583,00 грн.-податкові витрати за перший квартал 2011 року, 452 749,50грн.- податкові витрати за другий-четвертий квартали 2011 року) цей факт підтверджується банківськими виписками, що відображені в відомості дослідження бухгалтерських документів, що підтверджує оплату та придбання ТОВ "Альфа ЛТД" транспортних послуг та послуг логістики, вказаних у податкових накладних, одержаних від ТОВ "Союх-Орхідея за період лютий-грудень 2011 року, додаток до висновку судово-економічного експерта №119/12.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення податкових витрат за 2011 рік на 455 332,50 грн. та податкового кредиту в сумі 91066,50грн. по операціях придбання маркетингових послуг у ТОВ "Союз-Орхідея", оскільки транспортні та логістичні послуги вартістю 455 332,50 грн. без врахування податку на додану вартість, що придбані позивачем у ТОВ "Союз-Орхідея" у 2011 році, були у повному обсязі використані в господарській діяльності позивача для забезпечення транспортування товарів до покупця. В свою чергу, вказані транспортні та логістичні послуги, що придбані позивачем у ТОВ "Союз-Орхідея", були використані позивачем з метою транспортування товарів (алкогольних напоїв) до покупця - ТОВ "АТБ-маркет" та їх подальшої реалізації з отриманням доходу (економічного ефекту) в сумі 3 777 492,00 грн. з податком на додану вартість.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 03.06.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "КП Мирне" (постачальник) було укладено договір №71-2011 на постачання товарів - скляних пляшок в асортименті, на виконання якого за період червень - липень 2011 року ТОВ "КП Мирне" поставило на користь позивача у призначеному місці за адресою: місто Сімферополь, Московське шосе 9 км. товари (скляні пляшки) у кількості 139 204 шт. вартістю 377 958,05 грн., у тому числі 62 993,01 грн. податок на додану вартість, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача, зокрема, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, видатковими, податковими, товарно-транспорними накладними.

Слід зазначити, що з експертного висновку №119/12 від 24.12.2012 вбачається, що за адресою: місто Сімферополь, Московське шосе, 9 км. знаходяться виробничі потужності ДП "Сімферопольський винзавод", якому за договором зберігання №15 від 09.01.2008 позивач в червні-липні 2011 року передав скляні пляшки у кількості 139204 шт. на відповідальне зберігання, що підтверджується даними актів про передачу на відповідальне зберігання (які відображені в додатках експертного дослідження №4).

В подальшому за період з червня 2011 року по лютий 2012 року позивач на підставі "актів про повернення з відповідального зберігання" (додаток експертного дослідження №4) зняв з відповідального зберігання ДП "Сімферопольський винзавод" скляні пляшки у кількості 139204 шт. та продав їх тому самому ДП "Сімферопольський винзавод" на суму 935 400,76 грн. з податком на додану вартість, що підтверджується видатковими накладними (додаток експертного дослідження №4).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що при продажу скляних пляшок у кількості 139204 шт., придбаних у ТОВ "КП Мирне", позивач отримав валовий прибуток у сумі 464 535,59 грн. Витрати на придбання пляшок скляних в сумі 314 965,04 грн. у ТОВ "КП Мирне" були включені позивачем до складу податкових витрат за рядком 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" податкових декларацій за другий-четвертий квартали 2011 року та перший квартал 2012 року.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про те, що правочини між позивачем та ТОВ "КП Мирне" є нікчемними, на підставі того, що місцезнаходження постачальника ТОВ "КП Мирне" не встановлено (має стан платника " 8" - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням"), у зв'язку із чим вартість пляшок скляних у сумі 314 965,00 грн. необґрунтовано включено до складу податкових витрат за другий-третій квартали 2011 року, оскільки за даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року - 1 квартал 2012 року та даними регістрів бухгалтерського обліку позивача собівартість пляшок скляних, придбаних у ТОВ "КП Мирне", у сумі 314 965,00 грн. була включена позивачем до складу податкових витрат у періодах, коли був визнаний дохід від реалізації таких товарів відповідно до пункту 138.4. статті138 Податкового кодексу України. Отже, в другому-третьому кварталах 2011 року позивач включив до складу податкових витрат лише 240 950,62 грн. собівартості пляшок скляних, придбаних у ТОВ "КП Мирне", а відтак твердження заявника апеляційної скарги щодо завищення податкових витрат за другий-третій квартали 2011 року на 314 965,00 грн. є необґрунтованим, оскільки не можна зависити витрати на суми, які до них не включені.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що первинними документами бухгалтерського обліку позивача у повній мірі підтверджується здійснення позивачем господарських операцій з придбання пляшок скляних у ТОВ "КП Мирне" у червні-липні 2011 року та їх подальше використання у господарській діяльності позивача. ТОВ "КП Мирне" на момент вчинення господарських операцій з позивачем було зареєстрованим платником податку на додану вартість згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової служби України та було включено до ЄДРПОУ. На момент здійснення господарських операцій з поставки товарів юридична особа (ТОВ "КП Мирне") не була припинена та знаходилась у статусі платника податку на додану вартість без будь-яких обмежень, а тому мало право на здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012 по справі №К-9991/6724/12: "Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб".

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.10.2012 по справі №К-28070/10: "Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків".

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що документами бухгалтерського обліку позивача у повному обсязі спростовуються висновки за актом перевірки відповідача щодо завищення податкових витрат на 314965,00 грн. та податкового кредиту в сумі 62993,00 грн. по операціях придбання пляшок скляних у ТОВ "КП Мирне".

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 01.07.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ ТОВ "АТБ-маркет" (виконавець) було укладено договір №28422 про надання послуг. За період липень - грудень 2011 року ТОВ "АТБ-маркет" надало на користь ТОВ "Альфа ЛТД" маркетингові послуги вартістю 481 454,80 грн., у тому числі податок на додану вартість- 80 242,47 грн., що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами позтивича, зокрема, платіжними дорученнями,рахунками, податковими накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт(надання послуг). З експертного висновку №119/12 від 24.12.2012 вбачається, що результати маркетингових послуг з вивчення динаміки, об'ємів продаж та залишків товару в торгівельній мережі ТОВ "АТБ-маркет" оформлені у вигляді звітів: про визначення об'ємів продажу продукції ТМ "Старий Крим" в торговельних точках мережі ТОВ "АТБ-маркет" в кількісному виразі, що приймають участь в дослідженні у звітний період до договору №28422 від 01.07.2011; про проведення дослідження "Телефонне опитування споживачів коньяку ТМ "Старий Крим" до договору №28422 від 01.07.2011 (із зазначенням мети дослідження, завдань дослідження, методики дослідження, частоти придбання коньяку, споживчого вибору коньяку, споживчої оцінки коньяку ТМ "Старий Крим", інше; за період липень, листопад 2011 року; про проведене маркетингове дослідження "Ситуація на ринку алкогольних напоїв" до договору №28422 від 01.07.2011(із зазначенням мети дослідження, завдань дослідження, методики дослідження, купівельної спроможності споживача, рекомендації та висновки) за період жовтень - грудень 2011 року; про визначення залишків продукції ТМ "Старий Крим" в торговельних точках ТОВ "АТБ-маркет", які беруть участь у дослідженні за звітний період до договору №28422 від 01.07.2011(із зазначенням адреси магазину, найменування товару, торгової марки, кількості товару) за період липень, грудень 2011 року; про визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ "Старий Крим" в торговельній мережі ТОВ "АТБ-маркет" (із зазначенням адреси магазину, найменування товару, торгової марки, кількості реалізованого товару за період, дані про збільшення/зменшення продажу при співставленні з попереднім періодом) за період серпень-жовтень 2011 року; про визначення об'ємів продажу продукції ТМ "Старий Крим" в торговельних точках мережі ТОВ "АТБ-маркет" в грошовому виразі, що приймають участь в дослідженні за звітний період до договору №28422 від 01.07.2011 (із зазначенням адреси магазину, найменування товару, торгової марки, вартості товару) за серпень 2011 року; про проведення фокус-групового дослідження "Проект "Коньяк" від 17.08.2011 до договору №28422 від 01.07.2011(із зазначенням мети дослідження, завдань дослідження, методології дослідження, критеріїв вибору коньяку ті ін.) за серпень 2011 року.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що господарські операції з придбання позивачем маркетингових послуг у повному обсязі в сумі 481 454,80 грн. з податком на додану вартість відображені в регістрах аналітичного обліку позивача за період липень - грудень 2011 року за кредитом субрахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з дебетом рахунків: №92 "Адміністративні витрати" на суму 401 212,33 грн.; №64 "Розрахунки за податками й платежами" на суму 80 242,47 грн. За період з серпня 2011 року по січень 2012 року позивач перерахував ТОВ "АТБ-маркет" грошові кошти за маркетингові послуги у розмірі 481454,80 грн., у тому числі 80 242,47 грн.податку на додану вартість,що підтверджується виписками банку (додаток №5 експертного дослідження). Господарські операції з оплати грошових коштів позивачем на користь ТОВ "АТБ-маркет" у розмірі 481 454,80 грн. з податком на додану вартість у повному обсязі відображені у регістрах аналітичного обліку позивача за дебетом субрахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з кредитом субрахунку №311 "Поточні рахунки в національній валюті" за період серпень 2011 року - січень 2012 року.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що придбання позивачем у ТОВ "АТБ-маркет" маркетингових послуг вартістю 401212,33 грн. (без урахування податку на додану вартість) за договором №28422 пов'язане з необхідністю планування позивачем залишків товару, що підлягає поставці до торгівельної мережі ТОВ "АТБ-маркет" за договором постачання №22971, за умовами якого позивач (постачальник) у продовж трьох днів з моменту отримання заявки від покупця (ТОВ "АТБ-маркет") повинно забезпечити поставку товару у кількості, яка визначена у заявці покупця. Якщо постачальник (позивач) не в змозі виконати заявку покупця у продовж трьох днів, то до нього можуть бути застосовані фінансові санкції відповідно до пункту 7.1. договору №22971. Для своєчасного виконання заявки покупця позивач (постачальник) повинно заздалегідь мати у своєму розпорядженні кількість товару, що буде замовлений покупцем по заявці. Для визначення приблизної кількості товару, що буде замовлений покупцем, постачальник (позивач) придбаває маркетингові послуги з вивчення попиту, динаміки, об'ємів продаж та залишків товару в торгівельній мережі покупця (ТОВ "АТБ-маркет").

Слід зазначити, що з висновків експертизи вбачається, що за результатами маркетингових досліджень попиту, динаміки, об'ємів продаж та залишків товару в торгівельної мережі покупця (ТОВ "АТБ-маркет") позивач має змогу планувати можливі обсяги замовлень покупця, планувати власні залишки товарів та, відповідно, забезпечувати своєчасну поставку товарів за договором №22971.

Отже, маркетингові дослідження попиту, динаміки, об'ємів продаж та залишків товару торгівельної мережі покупця (ТОВ "АТБ-маркет") дозволяють позивачу: уникати фінансових санкцій за непоставку, недопоставку та несвоєчасну поставку товару відповідно до пункту 7.1. договору №22971; своєчасно забезпечувати торгівельну мережу покупця (ТОВ "АТБ-маркет") власними товарами (алкогольні напої).Обидва вказані результати безпосередньо впливають на прибуток позивача від здійснення господарської діяльності: з одного боку не допускаючи зайвих витрат (санкцій), а з іншого сприяючи отриманню найбільш можливого доходу від реалізації товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати на маркетингові дослідження, що понесені позивачем в липні-грудні 2011 року за договором №28422 в сумі 401212,33 грн., спрямовані на отримання позивачем доходу від реалізації товарів, а відтак здійснені для провадження господарської діяльності позивача відповідно до підпункту 14.1.27 та підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що витрати на проведення маркетингових досліджень в сумі 401212,33 грн. були обґрунтовано включені до складу податкових витрат позивача за третій-четвертий квартали 2011 року за ряд. 06.3 "Витрати на збут" податкових декларацій з податку на прибуток підприємства позивача.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності платника.

Витрати операційної діяльності включають витрати на збут, що визначаються за підпунктом 138.10.3. пункту138.10. статті138 Податкового кодексу України (встановлено абзацем другим пункту 138.1. статті138 Податкового Кодексу України). Витрати на збут включають витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів - абзац"г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що здійснення позивачем витрат на маркетинг у сумі 401 212,33 грн. підтверджено первинними документами дослідженими в судовому засіданні-актами здачі-прийняття виконаних робіт відповідно до пункту138.2 статті 138 Податкового кодексу України, а також висновками судово-економічної експертизи.Витрати на маркетинг у сумі 401 212,33 грн. визнані позивачему періоді їх здійснення відповідно до пункту 138.5. статті 138 Податкового кодексу України у липні-грудні 2011 року. Документами бухгалтерського обліку позивача у повному обсязі спростовуються висновки за актом перевірки відповідача щодо завищення податкових витрат на 401 210,00 грн.та податкового кредиту в сумі 80242,00грн. по операціях придбання маркетингових послуг у ТОВ "АТБ-маркет".

Слід зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом. До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновки судово-економічної експертизи №119/12 від 24.12.2012, дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту на суму 62993,00 грн. від операцій з контрагентом ТОВ "КП Мирне", 91066,50 грн. від операцій з контрагентом ТОВ "Союз Союз-Орхідея", 80242,00грн. від операцій з контрагентом ТОВ "АТБ-маркет" в загальній сумі 234 301,00грн. та формування валових витрат та витрат, що враховані при визначенні об'єкту оподаткування в розмірі 1171507,00грн.

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 19.06.2012 №0001952204 та №0001942204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Отже, у податкового органу не було визначених законом підстав збільшувати позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 269500,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 282540,25 грн., тому спірні податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012: №0001952204 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 282540,25 грн. та №0001942204 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 269500,00грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено про обґрунтованість збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 269500,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 282540,25 грн., а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошових зобов'язань позивачу з податку на прибуток приватних підприємств на суму 269500,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 282540,25 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошових зобов'язань позивачу з податку на прибуток приватних підприємств на суму 269500,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 282540,25 грн., діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, а повністю повторює зміст акту документальної перевірки та заперечення відповідача проти позову.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2013 у справі № 2а-6987/12/0170/1 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко