Рішення

від 25.03.2013 по справі 913/214/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2013 року Справа № 913/214/13-г

Провадження №5/913/214/13-г

За позовом

Селянського фермерського господарства «Пролісок», с. Рудівка Сватівського району Луганської області

до Приватного підприємства «Руал», м. Луганськ

про стягнення 122 661 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Мікляєва Н.В., представник за довіреністю від 10.12.2012 № б/н;

від відповідача - Алімова Ю.І., представник за довіреністю від 20.02.2013 № б/н.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 06.09.2011 № 36 в сумі 33 000 грн. 00 коп., пені за період з 17.09.2011 по 20.05.2012 в сумі 8 151 грн. 00 коп. та з 21.05.2012 по 24.12.2012 в сумі 81 510 грн. 00 коп.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 21.02.2013 № б/н, за якою позивач фактично зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 06.09.2011 № 36 в сумі 33 000 грн. 00 коп. та пеню за період з 17.09.2011 по 14.03.2012 в сумі 2 522 грн. 47 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, вказана заява позивача приймається судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили лише в частині стягнення пені з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 21.02.2013 № б/н.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між приватним підприємством «РУАЛ», як виконавцем, тасільськогосподарським фермерським господарством «Пролісок», як замовником, 06.09.2011 укладено договір № 36.

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є правовідносини, за якими замовник (позивач у справі) замовляє, а виконавець (відповідач у справі) здійснює організацію авіаційно-хімічних робіт літаком АН-2 (літаками) відповідно до замовлення на виконання авіаційних робіт в об'ємі 300,0 га на загальну суму 33 000 грн. 00 коп.

Згідно із п. 4.6 замовник здійснює передплату за виконання АХР в розмірі 70% від вартості об'єму запланованих робіт протягом 2х банківських днів від дня підписання договору.

За умовами п. 3.2.1 договору виконавець зобов'язаний погодити з замовником час та місце початку робіт не пізніше 10 днів після отримання заявки на АХР.

Пунктом 5.2 договору виконавець несе відповідальність за затримання виконання умов договору, сплачуючи замовнику пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості до 20.05.2012, а з 21.05.2012 виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 1 % заборгованості.

Відповідачем позивачу було виставлено рахунок-фактуру від 06.09.2011 № СФ-0000044 на суму 33 000 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Позивач платіжним дорученням від 09.09.2011 № 027372_001 сплатив грошові кошти в сумі 33 000 грн. 00 коп. як передплату.

Відповідачем вказані роботи не були виконані.

Так, позивачем на адресу відповідача направлено лист від 11.01.2012, оформлений претензією, в якому він пропонує розірвати договір та повернути грошові кошти в сумі 33 000 грн. 00 коп.

Відповідачем надано гарантійний лист від 18.01.2012 № 2, в якому він зазначає, що у зв'язку із фінансовими труднощами у нього немає можливості повернути аванс.

Вказану заборгованість позивачем заявлено до стягнення за даним позовом.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт отримання відповідачем коштів від позивача та не повернення їх на даний час підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Так, згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно із п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ст. 854 Цивільного кодексу України вказано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч.3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Аналогічна правова норма встановлена і у ч.2 ст. 220 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів при цьому можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Одним з правових наслідків порушення зобов'язання встановлених статтею 611 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги умови договору та приписи чинного законодавства, вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про узгодження часу та місця проведення робіт як це передбачено п. 3.2.1 договору.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованість у сумі 33 000 грн. 00 коп.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «РУАЛ» , м. Луганськ, вул. Совєтськая, б. 75, офіс 403, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31910172, на користь Селянського фермерського господарства «Пролісок», с. Рудівка Сватівськогорайону Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21781384: грошові кошти в сумі 33 000 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1598 грн. 35 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити .

У судовому засіданні 25.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 26.03.2013.

Суддя С.В.Вінніков