Рішення

від 19.03.2013 по справі 905/908/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.13 р. Справа № 905/908/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод нестандартного технічного обладнання», м. Донецьк

про стягнення 64329грн.52коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусаченко І.А.(за довіреністю № 12/13 від 22.11.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод нестандартного технічного обладнання», м. Донецьк про стягнення передоплати у розмірі 64329грн.52коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 19136дс від 15.07.2009р. відносно поставки обладнання та продукції промислово-технічного призначення в обумовлені сторонами строки, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення сума у розмірі 64329,52 грн.00коп.

У зв'язку з неявкою представників сторін та з метою надання відповідачу права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

В матеріалах справи є докази повідомлення відповідача про час слухання справи, що унеможливлює порушення його прав в цій частині.

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У судове засідання, призначене на 19.03.2013р. представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору, просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами в межах передбачених ст. 69 ГПК України строків.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

15.07.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький завод нестандартного технічного обладнання», м. Донецьк (продавцем) був укладений договір № 19136дс, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання та продукцію промислово-технічного призначення.

Відповідно до п.1.1. договору № 19136дс від 15.07.2009р. номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку в наступному порядку:

- 60% від вартості партії товару перераховується в формі передоплати на підставі рахунку на передоплату, виставленого продавцем;

- 40% від вартості партії товару перераховується протягом 10 днів з дати поставки товару, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах.

Згідно із п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31 грудня 2010 року. Будь-які зміни, доповнення або додатки до договору мають силу якщо вони виконані в письмовому виді та підписані уповноваженими представниками сторін.

Керуючись п. 1.1 вказаного договору сторони уклали Додаткову угоду № 3 до договору, якою визначили номенклатуру товару, що підлягав поставці, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, а саме відповідач повинен був здійснити поставку двері протипожежної ЕІ 60 відкриття праве, 1010х2070 з доводчиком та ущільнювачем в кількості 9 шт.; двері протипожежні ЕІ 60 відкриття ліве, 1010х2070 з доводчиком та ущільнювачем в кількості 12 шт.; двері протипожежні ЕІ 60 відкриття ліве, 1010х2370 доводчиком та ущільнювачем у кількості 3 шт.; двері протипожежні ЕІ 60, відкриття ліве, двухстворчаті, 1310х2070 з доводчиком та ущільнювачем в кількості 1 шт. Крым того, вказаною угодою сторони передбачили установку дверей. Загальна сума угоди складає 80411грн.90коп.

У частині 2 Додаткової угоди № 3 від 04.02.2010р. сторони змінили порядок розрахунків наступним чином:

- 80% від вартості партії товару перераховується в формі передоплати на підставі рахунку на передоплату, виставленого продавцем;

- 40% від вартості партії товару перераховується протягом 10 днів з дати поставки товару.

Пунктом 3 Додаткової угоди сторони визначили строк поставки товару - протягом 30 днів з дати 80% оплати.

Договір № 19136дс від 15.07.2009р. та Додаткова угода № 3 до нього угода скріплені підписами та печатками сторін без будь-яких заперечень, засвідчені копії наявні в матеріалах справи.

Відповідно до вимог та положень закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь»-металургійний завод» змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь»-металургійний завод», про що свідчать засвідчені копії Довідки АА №701712 та нової редакції Статуту, які були надані позивачем до суду.

За змістом позовної заяви позивач у виконання вимог договору та Додаткової угоди № 3 до нього платіжними дорученнями №13555 від 11.05.2010р., №13434 від 07.05.2010р., №10549 від 14.04.2010р., №9231 від 01.04.2010р. перерахував відповідачу попередню оплату обумовленого товару у загальному розмірі 64329грн. 52коп., але відповідач так і не здійснив поставку товару.

Позивач звернувся до відповідача з претензію №17/17-2272 від 09.04.2012р. повернути грошові кошти в сумі 64329грн.52коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки товар на грошові кошти у розмірі 64329грн.52коп. так і не був поставлений, грошові кошти у вказаному розмірі не повернуті, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача передоплати у розмірі 64329грн.52коп., на яку поставка обладнання, обумовленого Додатковою угодою № 3 до договору № 19136дс від 15.07.2009р. відповідачем не здійснена.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір № 19136дс від 15.07.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На підставі укладеного між сторонами договору № 19136дс від 15.07.2009р. у відповідача виник обов'язок здійснити поставку обладнання, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач у виконання умов п. 2 Додаткової угоди № 3 від 04.02.2010р. до договору, на підставі виставленого продавцем (відповідачем) рахунку-фактури № ДЗ-0000001 від 26.01.2010р., відповідно до платіжних доручень №13555 від 11.05.2010р., №13434 від 07.05.2010р., №10549 від 14.04.2010р., №9231 від 01.04.2010р. перерахував відповідачу попередню оплату товару у розмірі 80% від всієї його вартості - 64329 грн. 52коп.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У Додатковій угоді № 3 від 04.02.2010р. до договору № 19136дс від 15.07.2009р. сторони визначили строк поставки товару протягом 30 днів з дати 80% передоплати.

Оскільки відповідач отримав грошові кошти у сумі 64329грн. 52коп. без жодних зауважень та заперечень, то відповідно прийняв на себе зустрічні зобов'язання здійснити поставку товару в обумовлені п. 3 Додаткової угоди № 3 від 04.02.2010р. до договору строки - протягом 30 днів.

Доказів узгодження між сторонами інших строків поставки товару, ніж передбачені Додатковою угодою № 3 від 04.02.2010р., шляхом оформлення відповідно до п.4.1. договору інших додаткових угод, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що повна передоплата надійшла на розрахунковий рахунок відповідача 11.05.2010р., то з урахуванням вказаних умов щодо строків поставки, строк поставки товару позивачу вже наступив та прострочення виконання вказаного зобов'язання вже триває досить тривалий час.

Проте, належних та допустимих доказів поставки товару на суму перерахованих позивачем коштів в розмірі 64329грн. 52коп. матеріали справи не містять, як і доказів повернення вказаних коштів у вказаному розмірі.

Відповідно до наданої позивачем довідки №17/17-0075/1юр від 25.02.2013р. за підписом керівників Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк, станом на 25.02.2013р. у бухгалтерському обліку позивача значиться дебіторська заборгованість відповідача за договором № 19136дс від 15.07.2009р. у розмірі 64329грн. 52коп.

Таким чином, згідно норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Позивач, скориставшись своїм правом, наполягає на поверненні сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Договір № 19136дс від 15.07.2009р. та Додаткова угода № 3 від 04.02.2010р. до нього не передбачає обов'язок постачальника здійснити повернення суми передоплати, перерахованої покупцем, відповідно строк такої дії також не встановлений. За вказаним договором у відповідача виник лише обов'язок поставити товар позивачу.

Оскільки сторонами не узгоджений конкретний строк повернення передоплати, у даному випадку застосуванню підлягає ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

У порядку ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем була направлена відповідачу претензія №17/17-2272 від 09.04.2012. повернути перераховані за договором поставки № 19136дс від 15.07.2009р. кошти у розмірі 64329грн.52коп., докази її надсилання 12.04.2012р. наявні в матеріалах справи.

З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" (Місцевої - Д+2) відповідач повинен був отримати претензію в період з 12.04.2012р. по 14.04.2012р.

Виходячи з викладеного, відповідач повинен був повернути передоплату до 20.04.2012р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 64329грн.52коп. або поставки товару на перераховані позивачем кошти, як і доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 64329грн.52коп. є такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 625, 663, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод нестандартного технічного обладнання», м. Донецьк про стягнення 64329грн.52коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод нестандартного технічного обладнання» (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, пр. Панфілова, 15а; вказана у позові як фактична: 83032, м. Донецьк, вул. Степногорская, 1а; код ЄДРПОУ 32389368) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод» (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, будинок 122, ідентифік.код 30939178) суму передоплати в розмірі 64329грн.52коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1720грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 19.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.