Постанова

від 14.03.2013 по справі 801/1184/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 р. (о 15:09) Справа №801/1184/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Харманська Д.О.,

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби №0000252206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на прибуток на суму 18035 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби № 0000262206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на додану вартість на суму 15682 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7841 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача, а саме ПП «Скипер» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства.

Позивач зауважує, що господарські операції з придбання послуг у ПП «Скипер» мають реальний характер, отримання послуг та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 23204225) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30.05.1995 р.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з питань взаємовідносин з ПП «Скипер», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки був складений акт від 04.01.2013р. №47/22-6/23204225 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000252206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на прибуток на суму 18035 грн., в тому числі за основним платежем - 18035 грн.;

- № 0000262206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на додану вартість на суму 23523,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7841 грн.

Сума донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 18035 грн., в тому числі за основним платежем - 18035 грн., визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

Сума донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 23523,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7841 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187 п. 198.1. п. 198.6., п. 4 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень №0000252206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на прибуток на суму 18035 грн., в тому числі за основним платежем - 18035 грн. та № 0000262206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на додану вартість на суму 23523,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7841 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати та податковий кредит по операціям з ПП «Скипер» були сформовані позивачем у 3 кварталі 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

За даними податкового органу завищення валових витрат та податкового кредиту пов'язане з тим, що ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання послуг у контрагента ПП «Скипер» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій надання послуг.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, відповідно до яких встановлено, нікчемність укладених угод з постачальниками та покупцями.

Згідно акту про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП «Скипер» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" у перевіряємому періоді.

На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме ПП «Скипер» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Скипер» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які були віднесені позивачем до складу валових витрат, та сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" по взаємовідносинах з ПП «Скипер», судом встановлено наступне.

Між ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" та ПП «Скипер» було укладено договір надання маркетингових послуг від 01.01.2011р. № 95(далі - Договір № 95), відповідно до якого Виконавець (ПП «Скипер») зобов'язується по завдання Замовника надати останньому послуги з маркетингового дослідження ринку покупців та постачальників товарів, робіт (послуг), з метою визначення споживчого попиту на зазначені товари, роботи і послуги, а також дослідження ринку постачальників будівельних матеріалів.

Відповідно до п. 2.3 Договору № 95 з метою надання маркетингових послуг виконавець здійснює наступні дії:

- вивчає технічні характеристики аналогічних товарів, робіт (послуг), які пропонуються на ринку іншими виробниками;

- вивчає та систематизує дані щодо цін на аналогічні товари, роботи (послуги);

- проводить опитування покупців в місцях реалізації товарів, робіт (послуг);

- проводить опитування потенційних покупців.

На підставі отриманої інформації Виконавець складає на надає Замовнику звіт о результатах маркетингового дослідження.

Пунктом 2.5. Договору № 95 встановлено, що при прийомі-передачі звіту Сторони підписують акт пройму-передачі виконаних робіт. До інформаційного звіту виконавець додає документи, які свідчать про виробничі витрати про виконанні дійсного договору.

Таким чином, предметом вказаного договору є надання маркетингових послуг Виконавцем за завданням Замовника, передача яких підтверджується відповідним звітом та актами виконаних робіт.

Між ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" та ПП «Скипер» було укладено договір надання консультаційних послуг по веденню бухгалтерського та податкового обліку № 96 від 05.01.2011р. (далі - Договір № 96), відповідно до якого Виконавець (ПП «Скипер») зобов'язується по завдання Замовника надати останньому консультаційні послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку Замовником. Вартість послуг, які надаються Виконавцем узгоджується в залежності від характеру та об'єму виконаних робіт.

На виконання умов вказаних договорів, за даними позивача, ПП «Скипер» надало маркетингові та консультаційні бухгалтерські послуги, які були передані позивачу за актом здачі-прийому робіт (виконання послуг) на загальну суму 63098,10 грн., у тому числі ПДВ 10516,35 грн. (вартість без ПДВ 52581,75 грн.) від 31.07.2011р., актом здачі-прийому робіт (виконання послуг) на загальну суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн. (вартість без ПДВ 4166,67 грн.) від 30.09.2011р., актом здачі-прийому робіт (виконання послуг) на загальну суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн. (вартість без ПДВ 4166,67 грн.) від 31.08.2011р., актом здачі-прийому робіт (виконання послуг) на загальну суму 21000,00 грн., у тому числі ПДВ 3500,00 грн. (вартість без ПДВ 17500,00 грн.) від 31.07.2011р. Загалом було поставлено послуг на загальну суму 94098,10 грн., у тому числі ПДВ 15683,00 грн.

По факту надання послуг ПП «Скипер» виписало на користь позивача податкові накладні: № 197 від 30.09.2011р., № 123 від 31.08.2011р., № 109 від 31.07.2011р., № 111 від 31.07.2011р. на загальну суму 94098,10 грн., у тому числі ПДВ 15683,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснена оплата за надані послуги частково на загальну суму 44098,00 грн., що підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідними фіскальними чеками.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих послуг від ПП «Скипер» у 3 кварталі 2011р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України, які були зазначені вище, вказують на те, що підставою для включення витрат до складу податкового кредиту є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Правильність формування платником податків витрат в податковому обліку вимагає наявності зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений договір позивача з ПП «Скипер» передбачає певний вид маркетингових послуг вичерпний перелік, яких зазначений у п. 2.3 Договору № 95, відповідно до якого, виконавець здійснює наступні дії:

- вивчає технічні характеристики аналогічних товарів, робіт (послуг), які пропонуються на ринку іншими виробниками;

- вивчає та систематизує дані щодо цін на аналогічні товари, роботи (послуги);

- проводить опитування покупців в місцях реалізації товарів, робіт (послуг);

- проводить опитування потенційних покупців.

Наданий звіт щодо проведення маркетингового дослідження за 2011р. суд не приймає як належний доказ, оскільки зі змісту наданого звіту вбачається що метою дослідження було встановлення та аналізування конкурентоспроможності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА» ані претензійна робота з пошуку нових покупців. Крім того, звіт не датований, що позбавляє суду можливості встановити його взаємозв'язок з наданими маркетинговими послугами ПП «Скипер», які передані позивачу у липні 2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, маркетингові послуги були передані позивачу за актом виконаних робіт від 31.07.2011р., проте суд зазначає, що він не містить інформації про конкретний зміст зазначених послуг та їх результат, а лише загальні відомості, які дублюють предмет Договору № 95.

На підтвердження очікуваного економічного ефекту від отриманих маркетингових послуг на загальну суму 63098,10 грн., до матеріалів справи були залучені договори підряду № б/н від 01.05.2011р. з ДП «Оріфлейм Косметікс Україна», договір підряду № б/н від 24.05.2011р. з ТОВ «ДЦ Україна» та договір підряду № 06-06-2011 від 06.06.2011р. з ДП «Торговий дім «Віолія». Водночас суд зазначає, що у разі використання позивачем маркетингових досліджень, отриманих від ПП «Скипер» договори повинні бути укладені вже після проведення дослідження, тобто після складання акту здачі-прийому робіт (виконання послуг) від 31.07.2011р.

Крім того, досліджуючи надані договори, суд зазначає, що ділова мета та практичний результат від отриманих маркетингових послуг на загальну суму 63098,10 грн., при загальній вартості можливих підрядних робіт у розмірі 39772,46 грн., відсутні.

Суд зазначає, що крім маркетингових послуг позивачем від ПП «Скипер» були отриманні консультаційні послуги по веденню бухгалтерського и податкового обліку.

Отримані консультаційні послуги по веденню бухгалтерського и податкового обліку були передані позивачу за актами здачі-прийому робіт (виконання послуг) від 31.07.2011р., від 31.08.2011р., від 30.09.2011р. на загальну суму 31000,00 грн., у тому числі ПДВ 5166,67 грн., які містять загальні відомості, а не містять інформації про конкретний зміст консультаційних послуг та їх результат.

Суд зазначає, предметом договору є ведення ПП «Скипер»(Виконавець) бухгалтерського та податкового обліку позивача(Замовника), що в свою чергу передбачає передачу виконавцю документів податкового та бухгалтерського обліку (податкові накладні, реєстри податкових накладних, головна книга, регістри бухгалтерського обліку, тощо), які необхідні для складення податкової звітності, проте позивачем не було доказів, які б підтверджували передачу зазначених документів (акти прийому - передачі документів, тощо).

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження обставин отримання консультаційних послуг по веденню бухгалтерського та податкового обліку представником позивача були надані копії податкових декларацій за січень-листопад 2011р., які начебто складені ПП «Скипер» на виконання умов договору № 96 від 05.01.2011р., проте суд не приймає зазначені документи як належний доказ, оскільки супровідні листи до податкових декларацій не датовані, а вихідні номера йдуть по порядку, що на думку суду, враховуючи щомісячну та щоквартальну здачу звітності, ставить під сумнів реальність отримання зазначених послуг саме від ПП «Скипер».

Оскільки інші документи в підтвердження фактичного виконання робіт, зв'язку замовлених послуг з господарською діяльністю та їх використання в оподатковуваних операціях в межах такої діяльності позивачем надано не було, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" до складу валових витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ПП «Скипер».

Правову позицію позивача стосовно того, що вказані господарські операції здійснювались позивачем при здійсненні власної господарської діяльності суд вважає безпідставною.

Суми витрат за всіма вказаними договорами, предмет договірних відносин, та виконані роботи згідно актів (надання консультаційних послуг та маркетингових послуг,), суд вважає такими, що не могли і не можуть бути виправданими для здійсненні власної господарської діяльності.

Отже надані позивачем документи на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні, акти здачі-прийому робіт (виконання послуг) не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування валових витрат та податкового кредиту.

А відтак, за відсутності факту придбання послуг або в разі, якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби №0000252206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на прибуток на суму 18035 грн. та № 0000262206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на додану вартість на суму 15682 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7841 грн., прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби №0000252206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на прибуток на суму 18035 грн. та № 0000262206 від 18.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІВА" з податку на додану вартість на суму 15682 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7841 грн., відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.03.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 19.03.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна