Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а/2570/3986/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3986/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Шурка О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бахмач-Вест» до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 р. №0000482210, №0000492210.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, так як позивачем дотримано всіх вимог податкового законодавства та правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за послуги, придбані у контрагентів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних контрагентів є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Бахмацькою МДПІ Чернігівської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності внесення підприємством до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками взаємовідносин даного підприємства з ТОВ «Віта Плюс» за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 11.09.2012 року, яким встановлено порушення п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження сплати податку на прибуток у сумі 25875 грн., п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 22500 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 р. №0000482210 яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 25875,00 грн., №0000492210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28125,00 грн., в тому числі 22500,00 грн. - за основним платежем та 5625,00 грн. - за штрафними санкціями.

На думку відповідача, правочини, укладені позивачем з його контрагентами фактично не відбувались, а суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту Товариства за цими правочинами є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2011 року між позивачем та ТОВ «Віта Плюс» укладено договір поставки №97, відповідно до якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити продавцю товар на умовах визначених у даному договорі.

Виконання згідно договору підтверджується видатковими накладними від 18.07.2011 року №93, від 29.07.2011 року №94, від 04.08.2011 року №15, від 01.08.2011 року №1, від 10.08.2011 року №27, від 10.10.2011 року №10, від 05.09.2011 року №05.

На виконання вказаного договору ТОВ «Віта Плюс» надано позивачу податкові накладні від 18.07.2011 року №93, від 29.07.2011 року №94, від 01.08.2011 року №1, від 04.08.2011 року №15, від 10.08.2011 року №27, від 10.10.2011 року №47, від 05.09.2011 року №81.

Оплата по вказаному договорі підтверджується платіжними дорученнями від 15.08.2011 року №144, від 19.08.2011 року №148, від 12.09.2011 року №131, від 27.09.2011 року №137, від 20.10.2011 року №146, від 29.11.2011 року №164, від 09.12.2011 року №171.

Вказаний товар придбаний позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності, так як основними видами господарської діяльності позивача є торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем надано податкові накладні, оформлені належним чином, а також, платіжні доручення, видаткові накладні.

Придбаний товар було відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується книгою оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках.

Позивач для зберігання товару орендує вуглекислотні ємкості, що підтверджується договором оренди з правом викупу №4/011, вуглекислотні балони відповідно до договору оренди від 18.08.2010 року, склад згідно договору оренди нежилого приміщення №12 від 24.01.2011 року.

В подальшому товар реалізований контрагентам позивача, доставка товару здійснювалась орендованим транспортним засобом, згідно договору оренди транспортного засобу від 21.04.2011 року, шляхових листів за липень-жовтень 2011 року.

ТОВ «Віта Плюс» на час спірних правовідносин було зареєстровано як юридична особа, як платник податку на додану вартість, мав свідоцтво платника податку та право виписувати податкові накладні.

Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, згідно статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бахмач-Вест» до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 19.03.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

О. І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлено 19.03.2013 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.