ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2013 року 10:48 № 2а-15832/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайд» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Провайд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2012 року № 0004922230.

В обґрунтування позивних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ТОВ «Провайд» з ТОВ «Компанія «Вілеон» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже під час перевірки були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Зазначив, що податковий кредит позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався матеріали зустрічної звірки контрагента позивача, відповідно до яких податковими органами було встановлено нікчемність господарських відносин ТОВ «Провайд» з ТОВ «Компанія «Вілеон». За таких обставин, висновок про порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є обґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

В судове засідання 13.02.2013 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Посадовими особами відповідача на підставі направлення від 08.06.2012 № 834/22-30, наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби № 617/2230 від 08.06.2012 та відповідно до підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Провайд».

За результатами перевірки складено акт № 656/22-30/37404736 від 25.06.2012 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Провайд» (ЄДРПОУ 37404736) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Вілеон» (ЄДРПОУ 37770914) за період грудень 2011 року та січень 2012 року (далі - акт перевірки від 25.06.2012).

Перевіркою встановлено, що правочини здійснені між ТОВ «Провайд» та ТОВ «Компанія «Вілеон» згідно ст.ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України є нікчемними та в порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 187 258,93 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 129606,67 грн., за січень 2012 року - 57 652,26 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Вілеон».

На підставі акту перевірки від 25.06.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.07.2012 № 0004922230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 234 073,70 грн., в т.ч. 187 258,9 грн. - основний платіж та 46 814,7 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0004922230 від 17.07.2012 року у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби України № 4929/0/61-12/10-2115 від 07.11.2012 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012 № 0004922230 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - без змін.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ «Провайд» виходячи з наступного.

Суд встановив, що 16.12.2010 ТОВ «Провайд» зареєстровано Шевченківською районною державною адміністрацією за реєстраційним номером № 10741020000038491 та 20.12.2010 взято на податковий облік до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АЖ № 538928 від 14.11.2012, основним видом діяльності позивача є діяльність у сфері проводового електрозв'язку.

ТОВ «Компанія «Вілеон» 11.07.2011 зареєстроване Печерською районною в місті Києві Державною адміністрацією та 13.07.2011 взято на податковий облік до ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби. Основним видом діяльності ТОВ «Компанія «Вілеон» є рекламна діяльність. (Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. ІV а.с. 60-62).

Суд встановив, що 29.09.2011 між ТОВ «Провайд» (Замовник) та ТОВ «Компанія «Вілеон» (Виконавець) укладено Договір № 57-09 від 29.09.2011, предметом якого є надання Виконавцем послуг (робіт) з інформування потенційних клієнтів щодо укладення попередньої заявки послуг кабельного телебачення, а також послуги доступу до Інтернет клієнтів з метою подальшого встановлення обладнання.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.12.2011 № ВІ-599, від 30.12.2011 № ВІ-599, від 30.12.2011 № ВІ-600, від 31.01.2012 № ВІ-678, від 31.01.2012 № ВІ 511, загальна вартість робіт (послуг), наданих позивачу ТОВ «Компанія «Вілеон» за Договором № 57-09 від 29.09.2011, складає 1 651 191,96 грн.

На підставі Договору № 57-09 від 29.09.2011 ТОВ «Компанія «Вілеон» видано позивачу податкові накладні від 27.12.2011 № 110, від 23.12.2011 № 90, від 30.12.2011 № 129, від 30.12.2011 № 130, від 30.12.2011 № 131, від 24.01.2012 № 71, від 31.01.2012 № 678, від 31.01.2012 № 677 (Т. ІІ а.с. 214-221). Загальна вартість наданих виконавцем робіт (послуг) відповідно до зазначених накладних складає 1 651 191,96 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 275 198,57 грн.

На підтвердження виконання ТОВ «Компанія «Вілеон» позивач надав також копії звітів виконавця за Договором № 57-09 від 29.09.2011 за грудень 2011 року (Т. ІІ а.с. 3-190) та за січень 2012 року (Т. ІІІ а.с. 124-250, Т. ІV а.с. 1-50).

Разом з тим, відповідач в обґрунтування правомірності висновків акту перевірки від 25.06.2012 № 656/22-30/37404736 посилався на матеріали акту ДПІ у Перському районі міста Києва Державної податкової служби від 19.04.2012 № 917/22-9/37770914 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон», яким встановлено завищення ТОВ «Компанія «Вілеон» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період листопад 2011 року - січень 2012 року.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Компанія «Вілеон» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались даними правочинами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне отримання позивачем послуг, за Договором № 57-09 від 29.09.2011 та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

ТОВ «Компанія «Вілеон» на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на Висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 12.04.2012 № 191 (Т. І а.с. 94-95), згідно висновку якого, підписи від імені гр. Атанесяна В.Ф. (директор ТОВ «Компанія «Вілеон») на документах, наданих на дослідження ймовірно виконані іншою особою, оскільки на дане дослідження спеціалісту було надано копії документів при цьому зразки підпису Атанесяна В.Ф. для дослідження не відбирались.

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява Атанесяна Вілена Феліксовича (Т. І а.с. 103), в якій він підтвердив, що всі договори (в тому числі Договір № 57-09 від 29.09.2011) та документи, що пов'язані з виконанням Договору № 57-09, укладені Атанесяном Віленом Феліксовичем перебуваючи на посаді директора ТОВ «Компанія «Вілеон» з ТОВ «Провайд» є чинними і такими, що відповідають дійсним намірам сторін, направлені на реальне настання результатів та підписані ним особисто.

Суд також звертає увагу, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання суд виходить з того, що відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України). Тобто, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема, щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем ТОВ «Компанія «Вілеон» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Крім того, суд встановив, що ТОВ «Компанія «Вілеон» оскаржило акт Державної податкової служби у Перському районі міста Києва Державної податкової служби від 19.04.2012 № 917/22-9/37770914 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон» у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2012 по справі № 2а-9979/12-2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду визнано неправомірними дії Державної податкової служби у Перському районі міста Києва Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон» та дії щодо складання висновків, зазначених в акті перевірки від 19.04.2012 № 917/22-9/37770914.

Отже, доводи відповідача стосовно нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та ТОВ «Компанія «Вілеон», які ґрунтуються на висновках акту Державної податкової служби у Перському районі міста Києва Державної податкової служби від 19.04.2012 № 917/22-9/37770914 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон», є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайд» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 17.07.2012 № 0004922230.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайд» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Зареєстровано 27.03.2013
Оприлюднено 27.03.2013
Дата набрання законної сили 19.03.2013

Судовий реєстр по справі 2а-15832/12/2670

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 14.05.2013 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 25.04.2013 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 19.03.2013 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне
Ухвала від 21.11.2012 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне
Ухвала від 21.11.2012 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону