Рішення

від 25.03.2013 по справі 5006/19/47пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.13 р. Справа № 5006/19/47пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Орион Групп", м. Донецьк

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м.Київ

про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідачів: Хорошилов І.І. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

25.03.2013р. з 11.20 год. по 11.30 год.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орион Групп" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладення оспорюваного правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, що відповідно до ст.233 ЦК є підставою для його визнання недійсним.

Ухвалою від 10.08.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/47пд/2012.

16 серпня 2012р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-Нова", м. Донецьк, що заявляє самостійні вимоги (як зазначено в позовній заяві від 15.08.2012р.) по справі №5006/19/47пд/2012 та просить суд відмовити ТОВ „Орион Групп" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалою суду від 17.08.2012р. зазначену позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.п.4, 6 ст.63 ГПК України.

21 серпня 2012р. від відповідачів надійшов узгоджений відзив на позов від 21.08.2012р., в якому вони заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись не безпідставність доводів позивача.

У зв'язку з оскарженням ухвали суду від 17.08.2012р. розгляд справи неодноразово зупинявся та поновлявся згідно зі ст. 79 ГПК України.

В судовому засіданні 25.03.2013р. представник відповідачів заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01067596, про поважність причин неявки суд не повідомив.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та позивачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки позивача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідачів було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідачів, господарський суд, -

Встановив:

13 березня 2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі - банк, правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Орион Групп" (далі - позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1, банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування в доларах США, євро та гривнях у сумі, яка у всіх видах валют у перерахунку в гривню не може перевищувати 30 000 000,00 грн., на умовах, передбачених цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 11.03.2011р. або 10 днів з моменту пред'явлення банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати процентів у зв'язку з настанням одного з випадків, вказаних у п.3.3.4 кредитного договору.

Згідно з п.2.2 договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 15% річних за кредитом, наданим у гривні, строком до 12.09.2008р., а починаючи з 13.09.2008р. - 16,2% річних, 11% річних за кредитом, наданим у доларах США та євро.

Відповідно до п.2.5 договору, у випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту або недотримання внутрішнього графіку зменшення ліміту кредитної лінії, визначеного п.1.1 договору, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 16% річних за кредитом, наданим в доларах США та євро, 22% річних за кредитом, наданим у гривнях, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.п.2.2-2.3 договору.

Згідно з п.п.5.1, 5.5 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір визначено як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оцінивши договір, дійсність якого оспорюється в межах справи №5006/19/47пд/2012, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.ст. 345-348 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як зазначає позивач, кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р. має ознаку дефекту волі, оскільки волевиявлення позичальника при вчиненні вищевказаного правочину не відповідало його внутрішній волі у зв'язку з укладенням оспорюваного договору під впливом тяжкої обставини, яка полягала у наявності незавершеного будівництва, для закінчення якого здійснювалось кредитування, та на вкрай невигідних для позичальника умовах - відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних, що перевищує середні розміри відсоткових ставок на ринку кредитування в 2008р. згідно зі статистичними даними та усталеною практикою.

Згідно з ч.1 ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в узагальненнях від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», під тяжкими обставинами розуміються не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність її сім'ї, загроза втратити заставлене житло чи банкрутства, надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу, порівняно з вартістю відчужуваної речі, та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин. Тяжка обставина є оціночною категорією, її наявність має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Позивач, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин. Аналогічну за змістом позицію висловлено Верховним судом України в п.23 постанови № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Отже, виходячи зі змісту вищевикладеного, крайня невигідність умов є оціночним поняттям, водночас закон вимагає, щоб така невигідність була явною, втрата була неспіврозмірною з набутим за правочином. Для кваліфікації правочину за ст. 233 ГК України доказуванню підлягає наявність причинно-наслідкового зв'язку між існуючою тяжкою обставиною та вчиненим на вкрай невигідних умовах правочином.

Як зазначалось вище, за приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, в порушення зазначеної норми позивачем не надано жодного доказу, жодного документу, які б підтверджували обставини, за яких укладена кредитна угода може бути визнана недійсною з підстав, встановлених ст. 233 ЦК України. Зокрема, в матеріалах справи №5009/19/47пд/2012 відсутні належні та допустимі в розумінні ст.34 ГПК України докази перебування ТОВ «Орион Групп» у вкрай ускладненому фінансовому становищі на момент укладення кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р., докази крайньої невигідності для позичальника умов зазначеного договору, в тому числі - розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, та відсутні докази того, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про безпідставність позовних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р. у зв'язку з його укладенням під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позичальника умовах, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Разом з цим, позивачем не визначено, чим саме порушені його права відповідачем-2, який не є учасником оспорюваного кредитного договору, у зв'язку з чим, суд робить висновок про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" є неналежним відповідачем по справі №5006/19/47пд/2012 та відмовляє у задоволенні позовних вимог до нього.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 202-203, 215, 233, 626-629, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 345-348 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Орион Групп", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м.Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р. - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Орион Групп» (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, ЄДРПОУ 35559565) надмірно сплачений судовий збір в сумі 29,00 грн.

У судовому засіданні 25.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 01.04.2013р.

Суддя Демідова П.В.