Постанова

від 12.03.2013 по справі 815/856/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа № 815/856/13-а ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           12 березня 2013 року                                                                       м.Одеса Одеський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді – Балан Я.В., розглянувши  у порядку  письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції «Діпроплодоовочгосп» (код ЄДРПОУ 00334439) про стягнення заборгованості по сплаті сум фінансових санкцій та пені  у сумі 13 147 грн. 87 коп.,-                                               ВСТАНОВИВ: До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (надалі – УПФУ в Приморському районі м. Одеси) до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції «Діпроплодоовочгосп» про стягнення заборгованості по сплаті сум фінансових санкцій та пені  у сумі                                       13 147 грн. 87 коп., в якому позивач зазначив, що відповідачем були порушені вимоги            ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»             № 1058-IV від 09.07.2003 р., а саме, зобов'язання по внескам були нараховані підприємством, але сплачені не своєчасно. Враховуючи зазначене, сума фінансових санкцій склала 8  470 грн. 99 коп. пені 6  997 грн. 08 коп., дана обставина змусила позивача звернутись до суду. Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 12.03.2013 р. через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вхід. № 6716/13 надійшла заява від представника УПФУ в Приморському районі м. Одеси про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій також просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розглянути справу в порядку письмового провадження (аркуш справи 53). Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, поштове відправлення із повісткою було повернуто до суду, з поштовою відміткою «за зазначеною адресою вибули» (аркуш справи 43). Згідно ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особі було надіслано судову кореспонденцію на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі, вона вважається належним чином повідомленою. Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження. Суд вважає, що адміністративний позов УПФУ в Приморському районі м. Одеси підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 21.09.1998 р. Центральною районною адміністрацією зареєстровано юридичну особу державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції «Діпроплодоовочгосп», про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 04056776100010130, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пастера, 25, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України –  00334439 (аркуш справи 13). Відповідач знаходиться на обліку в УПФУ у Приморському районі м. Одеси як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ц 0049 з 20.03.1991 р. (аркуш справи 32). Згідно картки особового рахунку відповідача, станом на 14.01.2013 р. державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції «Діпроплодоовочгосп» має заборгованість перед УПФУ в Приморському районі м. Одеси у розмірі 13  147 грн. 87 коп. (аркуш справи 7-12). Дана заборгованість виникла у відповідача виникла внаслідок порушення відповідачем вимог              ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»                  № 1058-IV від 09.07.2003 р. Так, Рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 3613 від 17.12.2010 р. УПФУ в Приморському районі м. Одеси було застосовано до відповідача фінансову санкцію та нараховано пеню у розмірі 13  147 грн. 87 коп. (аркуш справи 6). Вищезазначене рішення було отримане директором відповідача, про що свідчить його підпис на рішенні (аркуш справи 6). Згідно з п. 1 Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р., страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.           Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначаються виключно цим Законом.           Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р.страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.           Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.                     Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.           Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.           Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Згідно ч. 14 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р.рішення Пенсійного фонду України про застосування фінансових санкцій та нарахування пені є виконавчими документами. Відповідно до приписів ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Судом встановлено, що після спливу 10-денного терміну, відповідачем було погашено суму боргу лише частково у розмірі 2  320 грн. 20 коп. Залишок несплаченої суми боргу склав 13  147 грн. 87 коп. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції «Діпроплодоовочгосп» (код ЄДРПОУ 00334439) про стягнення заборгованості по сплаті сум фінансових санкцій та пені  у сумі 13 147 грн. 87 коп. є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції «Діпроплодоовочгосп» (код ЄДРПОУ 00334439, 65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 25) про стягнення заборгованості по сплаті сум фінансових санкцій та пені  у сумі 13 147 грн. 87 коп. – задовольнити у повному обсязі.   Стягнути з державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції «Діпроплодоовочгосп» (код ЄДРПОУ 00334439, 65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 25) заборгованості по сплаті сум фінансових санкцій та пені  у сумі 13  147 (тринадцять тисяч сто сорок сім) грн. 87 (вісімдесят                      сім) коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на р/р 256013123705, ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 328845). Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                 Я.В. Балан