Рішення

від 19.06.2006 по справі 9-16/315-05-6811

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2006 р.

Справа  № 9-16/315-05-6811

За позовом: ТОВ

„Будсервіс”

Третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради

До відповідача: ТОВ

„Велкам”

Про  виселення та стягнення збитків в сумі 19391,85

грн.

За зустрічним позовом:  ТОВ „Велкам”

До відповідачів: ТОВ

„Будсервіс”, Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної

ради

Третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів,

Комунальне підприємство майновий комплекс фабрики “Ремвзуття”

Про

визнання недійсним договору оренди

Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від 3-ої особи: Бочєв Д.М. дов. №6

від 04.04.2006р.

Від відповідача: ТОВ „Велкам” -Розенбойм

Ю.О. дов. №б/н від 11.01.2006р.

СУТЬ СПОРУ:  12.07.2005р. господарським судом Одеської

області було порушено провадження у справі №16/315-05-6811 за

позовом  ТОВ „Будсервіс” до відповідача

ТОВ „Велкам”  за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради, про

виселення відповідача з приміщень 3 поверху будівлі, що розташована за адресою:

м. Одеса вул. Балківська, 42-а, загальною площею 331,00 кв.м, та стягнення

збитків в сумі 19391,85 грн.

У ході розгляду справи відповідач

ТОВ „Велкам” звернувся з зустрічною позовною заявою до ТОВ „Будсервіс”,

Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради про

визнання недійсним договору оренди від 29.12.2003р., укладений між Управлінням

обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради та ТОВ „Будсервіс” про

передачу в оренду ТОВ „Будсервіс” 2,3,4 та 5 поверхів будівлі, що розташована

за адресою: м. Одеса вул. Балківська, 42-а.

Рішенням господарського суду  Одеської області від 24.10.2005р. по справі

№16/315-05-6811 позов ТОВ „Будсервіс” задоволено частково в частині

виселення відповідача,  визнано недійсною

на майбутнє додаткову угоду №1 від 18.07.2003р. до договору оренди від

18.08.2000р., укладену між комунальним підприємством майновий комплекс фабрики

„Ремвзуття” та ТОВ „Велкам”, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 20.12.2005р. рішення господарського суду  Одеської області від 24.10.2005р. залишено

без змін, апеляційну скаргу ТОВ „Велкам” -без задоволення.

Постановою Вищого господарського

суду України від 04.04.2006р. касаційну скаргу ТОВ „Велкам” задоволено

частково, рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2005р. та

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р.

скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської

області.  

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 20.04.2006р., згідно розпорядження голови господарського

суду Одеської області Продаєвича В.О., справу прийнято до розгляду суддею

Баклановою Н.В., та, на виконання вимог Постанови Вищого господарського суду

України від 04.04.2006р., залучено до участі у справі у якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за

зустрічним позовом Комунальне підприємство майновий комплекс фабрики

„Ремвзуття”.

При новому розгляді справи позивач

підтримує позовні вимоги, проти задоволення вимог по зустрічному позову

заперечує.

ТОВ “Велкам” наполягає на

задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2003р. між Управлінням

обласної ради з питань використання майна та приватизації (яке в подальшому

рішенням Одеської обласної ради від 25.03.2005р. №618-ІV було реорганізовано в

Управління обласної ради з майнових відносин) та ТОВ “Будсервіс”  було укладено договір оренди майна об'єктом якого

є нежитлові приміщення 2 -5 поверхів будівлі, розташованої по вул. Балківська,

42-а у м. Одесі.

Договір було укладено на строк до

31.12.2008р. Загальна площа переданих в оренду приміщень відповідно до

розрахунку орендних платежів складає 2.605,8 кв.м.

Того ж дня між сторонами по

договору оренди майна від 29.12.2003р. був підписаний акт прийому-передачі

об'єкту оренди.

У відповідності до п. 5.2 договору

оренди, орендар має право передавати з письмовою згодою орендодавця окремі

частки орендованого майна.

По прийому майна в оренду

з'ясувалось, що ТОВ „Велкам” фактично займає помешкання 3 поверху загальною

площею 331 кв.м.

ТОВ „Будсервіс” неодноразово

зверталось до відповідача з пропозицією укласти договір суборенди, з

урахуванням його інтересів.

Відповідь на вказані звернення до

позивача до цього часу не надходила, з чого позивач зробив висновки, що ТОВ

„Велкам” укласти договір суборенди та відповідно сплачувати орендні платежі за

використання приміщень, що фактично ним займаються, відмовилось.

У відповідності до розділу 3

договору оренди, ТОВ „Будсервіс” щомісячно сплачує орендну плату в розмірі

6898,68 грн. у відповідності до рахунків, зазначених цим договором.

Несплата ТОВ „Велкам” орендних

платежів за період з 01.01.2004р. по діючий час завдала ТОВ „Будсервіс” збитки

на загальну суму 19391,85 грн.

Таким чином, з січня 2004р. ТОВ

„Велкам”, на думку позивача,  незаконно,

без належних юридичних підстав та безоплатно користується комунальним майном,

що суперечить вимогам ст. 2 Закону України „Про оренду державної та комунальної

власності”.

Відповідач ТОВ „Велкам” в свою

чергу звернувся з зустрічною позовною заявою до ТОВ „Будсервіс”, Одеської

обласної ради в особі Управління з питань використання майна та приватизації

про визнання договору від 29.12.2003р., укладеного між Управлінням з питань використання

майна та приватизації  та ТОВ

„Будсервіс”, про передачу в оренду ТОВ „Будсервіс” 2,3,4, та 5 поверхів

будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса вул. Балковська, 42-А, недійсним.

Позовні вимоги по зустрічному

позову ТОВ „Велкам” мотивує наступним. 

18.08.2000р. ТОВ „Велкам”, з

письмової згоди Управління Одеської обласної ради з питань використання майна

та приватизації, було укладено договір (з додатками до нього) оренди нежилого

приміщення площею 331 кв.м, розташованих на 3 поверсі будівлі за адресою: м.

Одеса вул. Балківська, 42-а. Строк дії договору до 22.08.2003 р.

18.07.2003р., з письмової згоди

Управління Одеської обласної ради з питань використання майна та приватизації,

у відповідності з додатковою угодою до даного договору, дію договору від

18.08.2000р. було продовжено до 18.07.2006р.

ТОВ „Велкам” стверджує, що не

дивлячись на вже існуючий вищевказаний договір оренди, Управління   Одеської обласної ради з питань використання

майна та приватизації уклало договір оренди, датований 29.12.2003р. з ТОВ

„Будсервіс”, надав ТОВ „Будсервіс” в оренду той самий об'єкт оренди, що згідно

договору від 18.08.2000р. вже надано в оренду ТОВ „Велкам”.

Крім того, зазначає ТОВ „Велкам”,

договір оренди, датований 29.12.2003р. укладений Управлінням Одеської обласної

ради з питань використання майна та приватизації з ТОВ „Будсервіс”, не

відповідає вимогам закону, оскільки в ньому не вказаного конкретно визначений

об'єкт оренди (не вказаного які саме приміщення та якою саме площею надані в

оренду по даному договору).

Таким чином, на думку позивача за

зустрічним позовом, договір оренди, датований 29.12.2003р. укладений

Управлінням Одеської обласної ради з питань використання майна та приватизації

з ТОВ „Будсервіс”, суперечить ст. ст. 256-269 Цивільного кодексу України, що

діяв до 01.01.2004р., та ст. ст. 283-291 діючого Господарського кодексу

України.

Як вбачається з акту перевірки від

22.04.2005р., що наданий до суду ТОВ „Будсервіс”, що не ТОВ „Велкам” (як

зазначено у позовній заяві), а саме ТОВ „Будсервіс” безоплатно та незаконно

користується частиною площ на 2-5 поверхах, а також в підвалі.

Крім того, звертає увагу ТОВ

„Велкам”, вказана обставина додатково підтверджує те, що по договору оренди,

датованому 29.12.2003р. не всі площі 2-5поверхів надані в оренду ТОВ „Будсервіс”,

а тільки частина з них, а яка саме частина невідомо.

На підставі вищевикладеного, ТОВ

„Велкам” вважає, що вищевказаний договір повинен бути визнаний недійсним. 

Правова позиція Управлінням з

майнових відносин по суті заявлених позовних та зустрічних позовних вимог у

даній справі  в остаточній редакції була

викладена у доповненнях до відзиву на зустрічну позовну заяву від 04.10.2005р.

за вих. №01-03/1149., згідно яких Управління з майнових відносин вважає доводи  ТОВ “Велкам” правомірними, а зустрічний позов

таким, що підлягає задоволенню частково з урахуванням площ спірних нежитлових

приміщень, які займаються відповідачем.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1

Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів

поширюється  на всі правовідносини , що

виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України „Про судоустрій”, суд здійснює

правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих

Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. П. 3

ст. 3 зазначеного закону встановлено, що судова система забезпечує доступність

правосуддя для кожної особи в порядку встановленому Конституцією України та

законами. Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України „Про судоустрій”, усім

суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів

незалежним та неупередженим судом.

Рішенням Конституційного Суду

України від 09.07.2002р. по справі №1-2/2002 визначено, що частина 2 ст. 124

Конституції України передбачає право юридичною особи  на захист судом своїх прав, встановлює

юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права

будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не

заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на

судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин у тому

числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його

вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх

інтересів безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має

забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у

судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням

спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно - правовими актами.

За змістом положень зазначених норм

правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема,

юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист

осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Верховний Суд України у своїх

Постановах неодноразово зазначав, що якщо законом не визначено коло осіб, які

можуть бути позивачами у справах, пов'язаних із визнанням угод недійсними, слід

виходити із правил ст. 2 ГПК України щодо права будь-якого підприємства

звернутися до господарського суду із позовом за захистом своїх прав та

охоронюваних законом інтересів.

При цьому позивач самостійно

визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та

інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги,

зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від

встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для

правового захисту.

Відповідно до положень ст. 28

Закону України  “Про оренду державного та

комунального майна”  орендареві

забезпечується  захист  його 

права  на  майно, одержане  ним  

за   договором   оренди,  

нарівні  із  захистом, встановленим законодавством щодо

захисту права власності.

ТОВ “Велкам” наполягає на порушенні

його прав як орендаря частини приміщень, які увійшли до складу майна,

переданого в оренду позивачу на підставі договору оренди майна від 29.12.2003р.

та вимагає визнати недійсним договір оренди майна, укладений між Управлінням з

майнових відносин та ТОВ “Будсервіс” . 

Суд вважає, що порушені права ТОВ

“Велкам” підлягають захисту у судовому порядку шляхом визнання недійсним

договору оренди від 29.12.2003р., укладеного між Управлінням  з майнових відносин Одеської обласної ради та

ТОВ “Будсервіс”, з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право

власності №007405 від 20.04.2000р. 767/1000 частин об'єкту нерухомого майна, що

знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 42-а належить на праві

комунальної власності територіальній громаді Одеської області, в особі Одеської

обласної ради.

У відповідності з положеннями ч. 2

ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” обласні та районні

ради є органами місцевого самоврядування, що 

представляють  спільні інтереси

територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених

Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм

сільськими, селищними, міськими радами. Частиною 5 статті 16 цього Закону

передбачено, що від  імені  та 

в  інтересах  територіальних  громад 

права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Статтею

43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачений перелік

питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних

засіданнях, до яких, у тому числі, пунктом 20 

цієї законодавчої норми віднесені питання щодо управління об'єктами

спільної власності територіальних громад сіл, селищ,  міст, 

районів  у  містах, 

що  перебувають  в 

управлінні районних і обласних рад.

24.04.2003р. Одеською обласною

радою було прийнято рішення № 154-ХХІУ “Про майно спільної власності

територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює

обласна рада”.  Цим рішенням затверджено

нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл,

селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, станом на 1 квітня

2003 р. згідно з додатком. Відповідно до додатку до цього рішення п.12 Переліку

встановлено перелік комунальних підприємств, цілісних майнових комплексів,

майно, будівлі, частки в майні підприємств, управління якими безпосередньо

здійснює обласна рада, зокрема, п.12.1.9. обласне комунальне підприємство

“Фабрика “Ремвзуття”.

Згідно п. 1.2. Статуту майнового

комплексу фабрики “Ремвзуття”, засновником Підприємства є Одеська обласна рада.

Пунктом 3.4. Статуту передбачено, що майно, яке придбало чи отримало  Підприємство є спільною власністю територіальних

громад сіл, селищ, міст області.

Одеською обласною радою

24.04.2003р. було прийнято рішення №139-ХХІV “Про виділення зі складу цілісного

майнового комплексу фабрики “Ремвзуття” багатоповерхової будівлі”, відповідно

до якого багатоповерхова будівля, розташована по вул. Балківська, 42-а у м.

Одесі була виділена зі складу цілісного майнового комплексу фабрики

“Ремвзуття”. Пунктом 2 цього рішення Управлінню обласної ради з питань

використання майна та приватизації  було

доручено у місячний термін забезпечити виділення за розподільчим балансом

зазначеної будівлі та надати в оренду вищевказану будівлю з надходженням

орендної плати безпосередньо до обласного бюджету. 

Рішенням Одеської обласної ради

№154-ХХІV від 24.04.2003р. також встановлено, що  Управління з майнових відносин на виконання

доручень голови обласної ради спільно з постійною комісією обласної ради з

питань міжнародних зв'язків, майнових відносин та інвестицій та контрольною

комісією обласної ради з питань приватизації майна спільної власності

територіальних громад сіл, селищ, міст області приймає рішення про надання в

оренду цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та

окремого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад області

та управлінні обласної ради.

А як вбачається з матеріалів

справи, Управлінням не було дотримано порядок встановлений власником майна -

Одеською обласною радою.

Крім того,  майно було передано фабрикою “Ремвзуття” до

Управління з майнових відносин по акту прийому-передачі лише 01.10.2003р.,  від цієї дати було складено акт приймання

передачі від Управління до ПП “Меркус”, 29.12.2003 р. складено акт приймання

передачі від ПП “Меркус” до Управління обласної ради, 29.12.2003 р. складається

акт про передачу майна від Управління до ТОВ “Будсервіс”, що  на думку суду, свідчить про порушення

Управлінням порядку укладення договору оренди, встановленого Законом України

“Про оренду державного та комунального майна”.

Ст. 9 Закону про оренду встановлено

порядок укладення договорів оренди державного та комунального майна, а як

свідчать матеріали справи Управлінням не було додержано цього порядку, крім

того викликає сумнів складання актів в один день, без додержання порядку

встановленого законом та за відсутності надання ТОВ “Будсервіс” пакету

документів, передбачених законом.  Крім

того, цією статтею передбачено, що за наявності заяв про оренду нерухомого

майна від двох  або більше фізичних чи

юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах. Як

вбачається з матеріалів справи, при наявності декількох орендарів, спірний

договір оренди було укладено без врахування їх інтересів.  

Таким чином, це свідчить  про неналежне виконання уповноваженими

особами рішень Одеської обласної ради №139-ХХІV та № 154-ХХІУ від 24.04.2003р.,

Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та  дає підстави вважати, що  Управління з майнових відносин не мало право

діяти всупереч положенням прийнятого власником рішення та порядку встановленого

законом, а посадові особи діяли з перевищенням наданих ним законом   повноважень. 

Вирішуючи спори про визнання угод

недійсними, господарський суд, повинен встановити наявність тих обставин, з

якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків,

а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми

угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає

неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення спору. 

Угода,  укладена представником юридичної особи або

керівником її   відособленого  підрозділу 

без  належних  повноважень 

на  її укладення або з

перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною  як 

така,  що  не 

відповідає  вимогам закону.

Припущення  про  те,  що

сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна  була знати про відсутність у представника

юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на

укладення угоди,  ґрунтується  на її обов'язку перевіряти такі повноваження

(п.п.2, 3, 9 Роз'яснень ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними).

Відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР

від 18.07.1963р. (із змінами та доповненнями, які діяли на час укладення

договору), який був чинним на момент укладення договору від 29.12.2003 р.,

угода, яка не відповідає вимогам закону є недійсною. Наведені положення знайшли

своє відображення і в нормах Цивільного кодексу України від 16.01.2003р.

№435-ІV, який набрав чинності з 01.01.2004р. 

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного

кодексу України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

дієздатності. Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у

положеннях статті 92 ЦК України. Юридична особа набуває цивільних прав та

обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих

документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів

юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах

юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.

В свою чергу, у відповідності до ч.

1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені ч. 1,2 ст. 203 даного Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216

Цивільного кодексу України, недійсний правочин 

не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його

недійсністю. Згідно положень ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, у разі

якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке

зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Виходячи із

змісту орендних правовідносин повернення користування майном по суті не є

можливим, тому на думку суду,  договір

оренди від 29.12.2003 р.  необхідно

визнати недійсним на майбутнє відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу

України та ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України.

З урахуванням висновків про  визнання недійсним договору оренди майна від

29.12.2003р., суд оцінює позовні вимоги ТОВ “Будсервіс” щодо виселення ТОВ

“Велкам”  необґрунтованими та такими, що

не підлягають задоволенню.

 Не підлягають задоволенню вимоги ТОВ

“Будсервіс” і про стягнення з ТОВ “Велкам” збитків у розмірі 19.391,85 грн. з

урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15

Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, згідно п. 8

ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, в якості одного із способів захисту

цивільного права та інтересів цивільним законодавством України передбачено

відшкодування збитків.

Так, особа, якій завдано збитків у

результаті порушення її цивільного права, згідно  ст. 22 Цивільного кодексу України, має право

на їх відшкодування. При цьому, в силу положень п. 2 ч. 2 вказаної статті

чинним законодавством України під збитками розуміються, у тому числі, доходи,

які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було

порушене (упущена вигода).

Виходячи із змісту положень ст.ст.

509, 610, 611, 614 Цивільного кодексу України чинним законодавством встановлена

єдина підстава цивільно-правової відповідальності за завдані учаснику

цивільно-правових відносин збитки -це правопорушення, до складу якого входять:

збитки (упущена вигода); протиправність поведінки особи, яка порушила

зобов'язання; причинний зв'язок між ними; вина особи, яка порушила

зобов'язання.

Відсутність одного з елементів

складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за

завдані збитки оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як

правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи,

заявлені ТОВ “Будсервіс” вимоги у даній справі про стягнення з ТОВ “Велкам”

19.391,85 грн. ґрунтуються на використанні відповідачем, без законних підстав

площі, яка орендована позивачем. Однак, 

ТОВ “Велкам” до теперішнього часу займає спірне приміщення  на підставі 

укладеної ним додаткової угоди №1 від 18.07.2003р., якою строк дії

договору оренди був пролонгований до 18.07.2006р., яка на час розгляду справи у

суді є чинною, не визнана судом недійсною.

Таким чином,  в діях відповідача відсутня складова частина

правопорушення -протиправність поведінки особи та її вина, а відсутність вже

одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від

відповідальності за заявленими ТОВ “Будсервіс” вимогами в частині стягнення з

ТОВ “Велкам” 19.391,85 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК

України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення

судового процесу віднести за рахунок відповідача по зустрічному позову,

Керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Визнати недійсним на майбутнє договір

оренди майна від 29.12.2003р., укладений між Управлінням обласної ради з

майнових відносин Одеської обласної ради та ТОВ „Будсервіс” про передачу в

оренду ТОВ „Будсервіс” 2,3,4 та 5 поверхів будівлі, що розташована за адресою:

м. Одеса вул. Балківська, 42-а.

4.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю

„Будсервіс” (65014 м. Одеса вул. Канатна, 41, кв.5, код 32316394, р/р

26000029690000 в ОФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 328016) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю „Велкам” (65110 м. Одеса вул. Балковська, 42-а, код

24531452, р/р 26001010321980 в філії ОРУ банку „Фінанси та кредит” м. Одеса МФО

328823) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп.,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового засідання в сумі 59 /п'ятдесят

дев'ять/ грн.

5.          Стягнути з Управління обласної ради з

майнових відносин Одеської обласної ради (65032 м. Одеса пр-т Шевченко, 4, код

23212638, р/р 35426003001405 в УДК в Одеській області МФО 828011) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю „Велкам” (65110 м. Одеса вул.

Балковська, 42-а, код 24531452, р/р 26001010321980 в філії ОРУ банку „Фінанси

та кредит” м. Одеса МФО 328823) витрати по сплаті державного мита в сумі 42

/сорок дві/ грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового засідання в сумі 59 /п'ятдесят дев'ять/ грн.

Рішення підписано 30 червня  2006 р.

Рішення набирає чинності в порядку

ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Бакланова

Н.В.