Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а-1077/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 р.Справа № 2а-1077/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000421702 від 14.02.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для здійснення висновку щодо заниження податку на додану вартість у перевіряємому періоді став висновок перевіряючих щодо не підтвердження формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 постачальниками - ТОВ «Гіоп» та ТОВ «Рим-К». Твердження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими, оскільки факт придбання товару у контрагентів-постачальників підтверджується належним чином оформленими первинними документами, і придбаний товар використовувався позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності. Станом на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, мали статус платників податків, а відомості щодо порушення цими підприємствами будь-яких норм податкового законодавства у акті перевірки відсутні.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено факт безпідставного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Гіоп» та ТОВ «Рим-К», у зв'язку з його не підтвердженням контрагентами позивача, які не відображали в податковій звітності зобов'язань з податку на додану вартість, та безтоварністю вказаних господарських операцій. Спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, в задоволенні позову просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. позов ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що податкова інспекція не має права посилатися в акті перевірки виключно на дані автоматизованої системи співставлення, не зазначаючи, при цьому, чим це підтверджується. Вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції залишено поза увагою надані позивачем первинні документи, які підтверджують його право на податковий кредит.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ст.77, ст.81 ПК України, плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2011 року, посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва у період з 26.12.2011р. по 10.01.2012р. (з наступним продовженням терміну з 11.01.2012р. по 17.01.2012р.) проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №245/17-200/НОМЕР_1 від 24.01.2012р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження ФОП ОСОБА_2 податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 84500 грн. (у тому числі: за червень 2009р. на суму 323 грн., за жовтень 2009р. на суму 1592 грн., за червень 2010р. на суму 12884 грн., за липень 2010р. на суму 10989 грн., за серпень 2010р. на суму 12158 грн., за вересень 2010р. на суму 22887 грн., за жовтень 2010р. на суму 23667 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., у зв'язку з не підтвердженням контрагентами позивача ТОВ «Гіоп» та ТОВ «Рим-К» формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 Від ДПІ в Оболонському районі м.Києва до податкового органу надійшла відповідь від 07.02.2012р. №1304/7/23-709-3 щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Гіоп», з якої вбачається, що у періодах, коли були взаємовідносини позивача з вказаним товариством останнє мало показники податкових зобов'язань (колонка Б р.9) з податку на додану вартість відповідно до поданих податкових декларацій за 06.2010 у розмірі 456815 грн., 07.2010 у розмірі 0 грн. Також, актом від 01.02.2012р. «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Рим-К» з питань підтвердження отриманих від платника податків ФОП ОСОБА_2 відомостей за період з серпня по жовтень 2010р.» встановлено, що ТОВ «Рим-К» відсутнє за своїм місцезнаходженням, про що внесено відповідний запис до ЄДР.

На підставі вказаного акту перевірки 14.02.2012р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000421702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 105625 грн. (у тому числі за основним платежем - 84500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21125 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гіоп» та ТОВ «Рим-К». Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з цим, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якою відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з огляду на те, що контрагенти позивача ТОВ «Гіоп» та ТОВ «Рим-К» не підтвердили його право на податковий кредит, а також беручи до уваги факт відсутності підприємств-контрагентів за юридичною адресою, відсутності документів, які б підтверджували транспортування товару та віднесення транспортних послуг до валових витрат або доходу, сама по собі наявність лише належним чином оформлених видаткових та податкових накладних не підтверджує право позивача на віднесення зазначених в них сум до складу податкового кредиту.

Що стосується тверджень апелянта, що висновки акту перевірки базуються лише на інформації, отриманої згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно п.п.72.1.5 п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Статтею 74 Кодексу передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Крім того, згідно п.3.1.9 розділу 2 наказу ДПА від 24.12.2010р. №1003 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами» в акті повинна бути зазначена інформація про документи, які використанні при перевірці, згруповані за типами.

З матеріалів справи вбачається, що така інформація зазначена податковим органом на стор.3 акту перевірки, де зазначено перелік документів, які надано позивачем під час здійснення перевірки.

Також, відповідно до п.3.1.10 розділу 2 наказу №1003 в акті перевірки повинен зазначатись перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки.

Таким чином, використання в акті перевірки від 24.01.2012р. №245/17-200/НОМЕР_1 автоматизованих інформаційних систем та АРМів, а також податкової інформації стосовно контрагентів ФОП ОСОБА_2 у відповідних податкових періодах, не суперечить приписам Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.