Постанова

від 27.02.2013 по справі 804/1968/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р. Справа № 804/1968/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання: Троценко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ружанська О.Б., Будьоний Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК» про стягнення 50779, 60грн. та надання дозволу на накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2013р. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК» та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.02.2013р., просить:

- стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача на користь держави в рахунок погашення боргу по земельному податку у сумі 50779, 60грн.;

- надати дозвіл на накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку в сумі 50779, 60грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача виник податковий борг з орендної плати за землю в сумі 50779, 60грн. згідно поданої відповідачем податкової декларації № 12001034 від 02.02.2012р. Позивачем вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 представнику відповідача була вручена податкова вимога № 1/2331 від 02.12.2010р., яка отримана 18.12.2010р., однак не була сплачена у встановлені законом строки, а тому позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу. Також, позивач просить надати дозвіл на накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку в сумі 50779, 60грн. посилаючись на відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу згідно до п.20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст.35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою від 11.02.2013р. та поштовим повідомленням від 19.02.2013р.(а.с.29, 31).

Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, які приймали участь у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача податкового боргу, а в частині позовних вимог щодо надання дозволу на накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.18. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯК» (код ЄДРПОУ 21936237) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа 29.09.2000р., знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та є платником податків і зборів до бюджету, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру від 01.06.2012р.(а.с.4-5).

Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. 36.1-36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники податку на землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи податкової декларації № 12001034 від 02.02.2012р. та уточнених декларацій № 12062517, № 11180771 від 30.01.2013р. за земельні ділянки державної і комунальної власності, які були відповідачем подані до податкової інспекції, в них відповідач самостійно визначив до сплати рівними частками суми орендної плати за 2012р. у загальній сумі 148647, 13грн. з розбивкою помісячно: з червня по жовтень 2012р. по 12387, 26грн.(а.с. 7-8, 36-39).

Приписами п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання, щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином задекларовані суми орендної плати повинні були бути сплачені відповідачем у наступні терміни: за червень 2012р. - до 30.07.2012р., за липень 2012р.- до 30.08.2012р., за серпень 2012р. - до 30.09.2012р., за вересень 2012р. - до 30.10.2012р., за жовтень 2012р. - до 30.11.2012р. відповідно.

Як встановлено судом, відповідач у встановлені вищевказаною нормою строки суму орендної плати не сплатив, згідно наявної в матеріалах справи облікової картки відповідача станом на 31.12.2012р. та розрахунку суми податкового боргу Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯК» має податковий борг по орендній платі за землю за період з червня по жовтень 2012р., з урахуванням уточнених декларацій.(а.с. 33-35).

Отже, податковий борг у відповідача зі сплати орендної плати за землю виник за червень 2012р. - з 31.07.2012р., за липень 2012р. - з 31.08.2012р., за серпень 2012р. - з 01.10.2012р., за вересень 2012р. - з 31.10.2012р., за жовтень 2012р. - з 01.12.2012р. відповідно, виходячи зі строків сплати, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, податковий борг виник у відповідача ще у 2010р. в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (чинного на момент виникнення податкового боргу), з метою погашення податкового боргу відповідачем податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Так, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу, який виник у 2010р., була сформована податкова вимога про сплату боргу від 02.12.2010р. №1/2331 на суму 9668,23грн., яка була вручена відповідачеві 18.12.2010р., що підтверджується відповідною відміткою на корінці податкової вимоги.(а.с. 6).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011р.), якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшеного податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Відповідна правова позиція викладена і в листі Вищого адміністративного Суду України від 12.04.2012р. № 1044/11/13-12.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, а згідно ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу зі сплати орендної плати за землю у сумі 50779, 60грн. за період з червня по жовтень 2012р. суду не надав, не надано також і доказів правомірності несплати вказаного боргу.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вищенаведеного податкового боргу підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог позивача про надання дозволу на накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку в сумі 50 779,60грн., то суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст. 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.п.20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, зі змісту наведеної норми видно, що податковому органу надані повноваження на звернення з позовом до суду щодо накладення арешту на кошти платника податку та зазначена норма не містить повноважень та не містить способу захисту права на звернення до суду з позовними вимогами саме про надання дозволу на накладення арешту на кошти відповідача, який обраний, в даному випадку, позивачем.

При цьому, підпунктом 14.1.105 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття терміну «майно» у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України. У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їх сукупність, у тому числі грошові кошти та цінні папери.

Згідно з п.94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюються виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунках платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду. Разом з тим, підстави для його застосування визначені п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний

арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник

податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична

особа, яка має податковий борг, виїжджає за кодом; платник податків відмовляється від

проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або

від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про

державну реєстрацію суб'єктів господарювання дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові

патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня

реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така

реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що

отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за

межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків

відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій

заставі; платник податку не допускає податкового керуючого до складання акту опису

майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його

продажу.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Виходячи з наведених правових норм підставою для вжиття такого заходу як застосування арешту коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст. 94 ПКУ та одночасно з цим наявність достатніх даних вважати, що не застосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.

Ні наявності належної підстави для застосування арешту коштів, ні наявності достатніх підстав вважати, що не застосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів та неможливістю погашення податкового боргу, позивач у справі не довів належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до п.п.7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1- 94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України;

- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

У ході судового розгляду даної справи представниками позивача не було наведено жодних із перелічених підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а також не було надано суду доказів прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податків, що передує застосуванню арешту коштів відповідача на його рахунках.

Є безпідставним посилання позивача на наявність постанов Дніпропетровського адміністративного суду про стягнення з відповідача податкового боргу як на підставу для застосування арешту коштів платника податків, оскільки наявність відповідного рішення суду не є підставою для застосування арешту коштів відповідача у відповідності до вищенаведених норм чинного податкового законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у адміністративного суду відсутні підстави визначені нормами Податкового кодексу України для надання дозволу на накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, оскільки норми Податкового кодексу України не містять такого способу захисту права, який обрав податковий орган.

При цьому, заявляючи позовні вимоги про надання дозволу на накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, позивач не врахував співрозмірності заявлених позовних вимог, оскільки відсутні відомості про те, яка сума коштів знаходиться на вказаних розрахункових рахунках та те, що сума податкового боргу становить 50779, 60грн., тоді як позивач просить надати дозвіл на накладення арешту на кошти та інші цінності, не зазначаючи, які саме інші цінності позивач мав на увазі. Тобто, дані позовні вимоги заявлені без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів платника податків і цілями на досягнення яких може, бути спрямоване рішення про застосування арешту коштів платника податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на винятковість адміністративного арешту як способу забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків у певних обставинах, суд приходить до висновку про відсутність обставин та підстав для такої винятковості з урахуванням того, що податкова інспекція має інші важелі погашення податкового боргу, зокрема, такі як стягнення податкового боргу з рахунків платника податків, стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податкові заставі, визначені нормами ст.20, 95 ПКУ. При цьому, слід зазначити, що відсутність майна у відповідача не звільняє податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, від вчинення послідовності своїх дій, визначених нормами Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК» про стягнення 50779, 60грн. та надання дозволу на накладення арешту - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯК» (49027, м. Дніпропетровськ, площа Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 21936237) на користь держави (р/р 3321581170005, одержувач: відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в установі банку УДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989269, код платежу 13050200) борг в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за земельні ділянки за період з червня по жовтень 2012р. в сумі 50779,60грн.(п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 60 коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 04.03.2013р

Суддя С.О. Конєва