Постанова

від 28.03.2013 по справі 2а/1570/8381/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/8381/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року 12 год.56 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія» (далі - ТОВ «Імперія») до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якій позивач просить визнати недійсним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.06.2011 року № 0001282350 з податку на додану вартість у розмірі 386730,36 грн. (разом зі штрафними санкціями), яке було винесене ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

У своєму позові позивач зазначив, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» за грудень 2010 року були встановлені порушення законодавства, що відображені в акті перевірки, яким визначено, що через відсутність у ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням, згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пп. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період січень 2011 року мають ознаки нікчемності. Позивач не погоджується з цим висновком, посилаючись на аналіз норм Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину повинно ухвалюватись судове рішення. Укладені угоди між позивачем та його контрагентом не відносяться до переліку нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, у зв'язку з чим висновки перевіряючи базуються на їх припущеннях та не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка полягала в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї з сторін, доказом якої може бути вирок суду.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 43- 45), в яких зазначив, що проведеною перевіркою позивача з питань взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» встановлено відсутність у зазначеного контрагента умов для здійснення господарської діяльності, що, на думку відповідача, згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пп. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України свідчить про наявність ознак нікчемності угод, укладених зазначеним підприємством у січні 2011 року. Відповідно до п. 1.4.3. наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єктом господарювання (платником ПДВ), який здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ним здійснюється, чи від окремих операцій, що ним здійснюється - відсутня. Відповідач вказує на порушення з боку позивача як вигодо набувача п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на обґрунтування, викладені в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень до нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

10.06.2011 року співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Імперія» (код ЄДРПОУ - 32509218) з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» (код ЄДРПОУ - 37109587) за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09.06.2011 року № 3619/23-5/32509218 (а.с. 46-51).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 309384,29 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 22.06.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282350, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Імперія» за платежем податок на додану вартість у розмірі 386730,36 грн., в тому числі за основним платежем - 309384,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77346,073 грн. (а.с. 14). При цьому у вказаному податковому повідомленні-рішенні у графі встановлених на підставі акту перевірки порушень визначені порушення пп. 7.2.1., 7.2.6., п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись зі згаданим податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до ДПА в Одеській області від 05.08.2011 року № 60 (а.с. 15-17), в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 року № 0001282350.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 29.09.2011 року № 33701/10/25-0007 скарга позивача була залишена без розгляду, а оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 18-20).

Суд вважає податкове повідомлення ДПІ у Приморському районі м. Одеси 22.06.2011 року № 0001282350 протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на таке.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась з питання підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» за грудень 2010 року та у висновках акта перевірки йдеться про завищення податкового кредиту саме за період грудень 2010 року. Проте, незважаючи на те що Податковий кодекс України, прийнятий 02.12.2010 року, набрав чинності лише з 01.01.2011 року, відповідач в акті перевірки встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України за період грудень 2010 року. Більш того, у податковому повідомленні-рішенні, яке виступає предметом спору по цій справі, відповідачем визначені порушення ТОВ «Імперія» пп. 7.2.1., 7.2.6., п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тоді як такі порушення взагалі не встановлювались вищезгаданим актом перевірки.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, висновки щодо виявлених порушень пов'язуються відповідачем з відомостями, отриманими від ДПІ у м. Іллічівську щодо контрагента позивача - ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД». Зокрема, в акті перевірки зазначено, що перевіркою ДПІ у м. Іллічівськ (акт від 22.03.2011 року № 633/23-0302/37109587) встановлено, що у ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у зв'язку з чим згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пп. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період січень 2011 року мають ознаки фіктивності.

Таке твердження відповідача, яке викладено ним також у запереченнях, суд вважає безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами, виходячи з наступного.

По-перше, незрозуміло, яким чином висновок щодо наявності ознак нікчемності угод контрагента позивача у січні 2011 року стосується розміру податкового кредиту, сформованого ним у грудні 2010 року.

По-друге, дослідивши надану до суду копію акта перевірки від 22.03.2011 року № 633/23-0302/37109587, складеного ДПІ у м. Іллічівськ за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року (а.с. 58-63), суд встановив, що цим актом взагалі не встановлювалось обставин, на які відповідач посилався в акті перевірки, складеному відносно позивача, як на докази неправомірності формування ним податкового кредиту у грудні 2010 року. Так, в акті перевірки визначено місцезнаходження контрагента позивача ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» - Одеська область, с. Малодолинське, вул. Шмідта, буд 48, що спростовує доводи відповідача про незнаходження його за своїм місцезнаходженням. Також в зазначеному акті перевірки викладені відомості щодо відсутності умов здійснення господарської діяльності у контрагента ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» - ТОВ «АВС Ресурси», а не у самого підприємства, а встановлені порушення законодавства з боку ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» пов'язані саме з взаємовідносинами з ТОВ «АВС Ресурси», а не з позивачем. Таким чином, під час складання акта перевірки відносно ТОВ «Імперія» відповідачем були викривлені відомості, викладені в акті перевірки, складеному щодо контрагента позивача ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД», що призвело до помилкових висновків щодо порушень податкового законодавства ТОВ «Імперія».

Більш того, постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2012 року по справі № 2а-10005/11/2670 було визнано протиправними дії ДПІ у м. Іллічівськ Одеської області Державної податкової служби при проведенні перевірки та складанні акта від 22.03.201 року № 633/23-0302/37109587 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД Інвесттрейд ЛТД» з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року, а також визнано протиправними висновки акта перевірки 22.03.201 року № 633/23-0302/37109587 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД Інвесттрейд ЛТД» з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товару (послуг) від ТОВ «АВС-Ресурси» на суму податкового кредиту 2875689,10 грн. та щодо проажу товарів (послуг) на адресу покупців: ТОВ «Асоціація ТАІР», ТОВ «Березівкаагрошляхбуд», ТОВ «Вест ТД», ТОВ «Глассрайз», ТОВ «Далгакиран компресор Україна», ПП «Імперія» ПП «Поліграфмайстер Південь», ПП «Стройіндустрія», ПП «Техно Сервіс Контроль», ТОВ «Флора-Експорт» ПП «Корпус-7», ТОВ «Юг-Пакинг Групп». Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року по справі № 2а-10005/11/2670.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент формування позивачем податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що між ТОВ «Імперія» (покупець) та ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» (постачальник) було укладено договір поставки від 09.08.2010 року № 0908-1, згідно із яким постачальник передає у власність, а покупець приймає та сплачує товар на умовах, які оговорені у п. 4.1. у кількості та асортименті відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 70-71).

На виконання зазначеного договору протягом грудня 2010 року постачальником здійснювались поставки харчових товарів, що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 81-94), рахунками (а.с. 72-80).

Під час поставки товару за вищевказаним договором ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» видавало позивачеві податкові накладні (а.с. 95-108), які відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих накладних за грудень 2010 року (а.с.115-137)

Оплата поставленого товару від ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого позивачем в АТ «Астра Банк» (а.с.138-140).

Крім того, позивачем надані докази використання придбаного ним у ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД» товару в оподатковуваних господарських операціях, які полягають у реалізації ним поставленого товару іншим юридичним особам, що підтверджується відповідними договорами та товарно-транспортними накладними (а.с.141-166).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Так, первинними документами, що підтверджують господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД», є видаткові накладні, в яких фіксуються всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї норми право встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до суду первинні документи відповідають вимогам, встановленим вищевказаними положеннями Закону, та у своїй сукупності свідчать про фактичне здійснення правочину з придбання позивачем товару у ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД», який в подальшому реалізований ним іншим юридичним особам, що свідчить про використання ним придбаного товару в оподатковуваних операціях, тобто, позивачем дотримано всі умови віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідний звітний період.

Натомість, всупереч вищезазначеним нормам права відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки від 09.06.2011 року № 3619/23-5/32509218, складеному за результатом перевірки ТОВ «Імперія» та акті перевірки від 22.03.2011 року № 633/23-0302/37109587, складеному за результатом перевірки ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД». Сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи у суді відповідачем не наведено жодних доводів щодо визнання недійсним у встановленому законодавством порядку правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД Інвесттрейд ЛТД», або встановлення вироку суду факту фіктивного підприємництва відносно керівника підприємства-контрагента.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а належних документальних доказів недійсності договору відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентом договору.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Інвесттрейд ЛТД», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси про нікчемність договору поставки від 09.08.2010 року № 0908-1.

З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що позивачем правомірно визначений податковий кредит за грудень 2010 року, а висновок державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси щодо заниження ТОВ «Імперія» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період є необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними доказами по справі.

На підставі встановленого суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 22.06.2011 року № 0001282350, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Імперія» за платежем податок на додану вартість у розмірі 386730,36 грн., в тому числі за основним платежем - 309384,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77346,073 гривень.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 28 березня 2013 року.

Суддя С.М.Корой

.