Постанова

від 27.03.2013 по справі 5011-41/13728-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. Справа№ 5011-41/13728-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Васильченко Т.В., дов. від 24.09.12 №24/09,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Путник"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.12 (підписане 10.12.12)

у справі №5011-41/13728-2012 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПТМ ЛТД"

до Приватного підприємства „Путник"

про стягнення 1313188,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ПТМ ЛТД" (далі - позивач) до Приватного підприємства „Путник" (далі - відповідач) про стягнення 1313188,97 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1264040,00 грн. основного боргу, 29966,01 грн. пені, 15856, 40 грн. 10% річних та 26197,25 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.12 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджені обставини поставки і оплати товару за договором поставки від 01.11.11 №0211, які були до 19.06.12; місцевим господарським судом невірно розраховано та стягнуто пеню. Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що договір поставки від 01.11.11 №0211 є неукладеним, оскільки у ньому сторони не дійшли згоди щодо істотних умов - предмета та ціни договору.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.13 відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.02.13. Ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 25.01.13) позивачу - 14.02.13 та відповідачу - 30.01.13, які долучені до матеріалів справи.

18.02.13 через відділ документального забезпечення суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.13 відкладено розгляд справи, зобов'язано позивача надати суду обґрунтований розрахунок сум боргу (враховуючи всі проплати відповідача), пені та 10% річних з зазначенням періодів прострочки по кожній видатковій накладній, враховуючи п.п.2.3, 5.1 договору поставки від 01.11.11 №0211; зобов'язано відповідача надати контррозрахунок сум боргу, пені та 10% з зазначенням періодів прострочення.

12.03.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи для виконання вимог ухвали суду від 20.02.13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.13 відкладено розгляд апеляційної скарги до 27.03.13.

26.03.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав уточнений розрахунок сум боргу, пені та 10% річних, згідно якого до стягнення підлягають 1264040,00 грн. боргу, 30153,52 грн. пені та 20102,32 грн. 10% річних.

27.03.13 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.12 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.11 між сторонами укладено договір поставки №0211 (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти й оплатити продукцію, в асортименті, кількості, одиницях виміру та за ціною, зазначених у погоджених сторонами специфікаціях, доданих до даного договору, які є невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.3 договору датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній. На момент здійснення постачальником поставки товару покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно пп. 4.1 та 4.2 договору ціна товару зазначається сторонами у специфікації на кожну партію товару; загальна сума цього договору складається з загальної суми всіх підписаних сторонами специфікацій.

У п. 5.1 договору зазначено, що оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів із моменту отримання товару покупцем, якщо інший строк не погоджений сторонами у специфікації.

Умовами п. 5.2 договору передбачено, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1620087,60 грн., що підтверджується видатковими накладними від 20.06.12 № 455, від 20.06.12 № 456, від 20.06.12 № 457, від 21.06.12 № 462, від 21.06.12 № 463, від 27.06.12 №483, від 05.07.12 № 498, від 11.07.12 № 515, від 13.07.12 № 520, від 27.07.12 № 563, від 02.08.12 №585, від 03.08.12 № 587, від 09.08.12 № 608 та від 09.08.12 № 610.

Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково на суму 354047,50 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 1264040,00 грн.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п. 6.3 договору за порушення термінів оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення термінів оплати за кожен день прострочення.

Позивачем наведено розрахунок сум пені та 10% річних, згідно якого він просив стягнути з відповідача 31590,80 грн. пені та 17558,17 грн. 10% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, суд першої інстанції стягнув 29966,01 грн. пені та 15856,40 грн. 10% річних.

Відповідач в апеляційній скарзі, заперечуючи суму пені, не наводить власного розрахунку, на вимогу колегії суддів не надав контррозрахунку, отже, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком місцевого господарського суду та вважає його таким, що не підлягає зміні.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги.

Щодо доводів апеляційної скарги про неукладеність договору, оскільки у ньому сторони не дійшли згоди щодо істотних умов - предмета та ціни договору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, в п. 4.2 договору сторони погодили, що загальна сума цього договору складається з загальної суми всіх підписаних сторонами специфікацій, а ціна товару визначається сторонами у специфікації на кожну партію товару (п.4.1 договору).

Отже, 1620087,60 грн. - загальна сума поставки згідно специфікацій і є ціною договору, тому колегія суддів не вбачає підстав вважати договір поставки від 01.11.11 №0211 неукладеним.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Путник" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.12 у справі №5011-41/13728-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-41/13728-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.