Постанова

від 19.03.2013 по справі 804/2551/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 804/2551/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Бублейника В.А., відповідача - Никитенка Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дніпропетровського Учбово - виробничого об'єднання «Луч» УТОС

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське Учбово - виробниче об'єднання «Луч» УТОС звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000041504 форми В1 від 05.02.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: за червень 2012 року - 59672 грн., за липень 2012 року - 39109 грн., за вересень 2012 року - 35772 грн., за жовтень - 45415 грн., за листопад - 28199 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000051504 форми В4 від 05 лютого 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за липень 2012 року - 9493 грн., за листопад - 21723 грн. про сплату суми податкового зобов'язання в сумі 3734 грн. 99 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 212/152/03967576 від 29.01.2013 року, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, надавши суду письмові заперечення, у яких зазначив, що в ході проведеної перевірки позивача згідно бази даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» у періодах охоплених перевіркою встановлено наявність «нікчемних» стосунків на загальну суму ПДВ - 98780 грн. 07 коп.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

29 січня 2013 року заступником начальника відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДУВО «ЛУЧ» УТОС з питань правомірності нарахування ДУВО «Луч» УТОС (код ЄДРПОУ 03967576) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 212/152/03967576 від 29.01.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено вимоги абз. а п. 185.1 ст. 185; абз. а п. 198.1 ст. 198; п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ДУВО «ЛУЧ» УТОС завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по наступним періодам: за червень 2012 року - 59672 грн., за липень 2012 року - 39109 грн., за вересень 2012 року - 35772 грн., за жовтень - 45415 грн., за листопад - 28199 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з періодом виникнення липень 2012 року у розмірі - 9492 грн. 90 коп., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість звітного (податкового) періоду листопад 2012 року в розмірі - 21723 грн.

05 лютого 2013 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення:

-№ 0000041504 форми В1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: за червень 2012 року - 59672 грн., за липень 2012 року - 39109 грн., за вересень 2012 року - 35772 грн., за жовтень - 45415 грн., за листопад - 28199 грн.;

-№ 0000051504 форми В4, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за липень 2012 року - 9493 грн., за листопад - 21723 грн. про сплату суми податкового зобов'язання в сумі 3734 грн. 99 коп.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства, яке вчинено позивачем у перевіряє мий період, сутність якого полягає у формуванні податкового кредиту від підприємств: ТОВ «ФЕРРІТ-Д», ТОВ «СТАРТ-Д», ТОВ «ЛІГА» та ТОВ «КМЖ-СЕРВІС», фінансово-господарські взаємовідносини позивача з якими, відбувались в період червень-листопад 2012 року.

При цьому, податковим органом із посиланням на норми Цивільного кодексу було зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів із вказаними суб'єктами господарювання, зокрема, відповідач посилається на те, що у відношенні вказаних підприємств складено акти документальних позапланових перевірок, якими встановлено порушення вимог ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів.

Так, відповідачем зазначається, що у відношенні контрагентів позивача:

- ТОВ «ФЕРРІТ-Д» - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2012 року за № 7210/224/36441206, яким встановлено порушення ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару та зменшено суму податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ДУВО «ЛУЧ» УТОС у сумі ПДВ за квітень 2012 року - 22532 грн. 60 коп., за травень 2012 року - 20345 грн. 72 коп. за червень 2012 року - 39108 грн. 68 коп., липень 2012 року - 19394 грн., серпень 2012 року - 10360 грн. 36 коп., вересень 2012 року - 14838 грн. 52 коп., жовтень 2012 року - 1438 грн. 36 коп., листопад 2012 року - 21723 грн. 06 коп.;

- ТОВ «СТАРТ-Д» - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України від 12.12.2012 року № 7203/224/32694059, яким встановлено порушення ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару та зменшено суму податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ДУВО «ЛУЧ» УТОС у сумі ПДВ за квітень 2012 року - 2550 грн., за травень 2012 року - 2327 грн.;

- ТОВ «ЛІГА» - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України від 21.12.2012 року № 7199/22-4/24609852, яким встановлено порушення ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару та зменшено суму податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ДУВО «ЛУЧ» УТОС у сумі ПДВ за травень 2012 року - 11916 грн. 67 коп.;

- ТОВ «КМЖ-СЕРВІС» - Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки № 56/224/33474239 від 08.01.2013 року, яким встановлено порушення ч. 5 ст. 213, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам по взаємовідносинам з ДУВО «ЛУЧ» УТОС сумі ПДВ серпень 2012 року - 15510 грн., вересень 2012 року - 30576 грн. 30 коп., жовтень 2012 року - 26760 грн. 58 коп.

Суд не погоджується з вищевикладеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання відповідача на ту обставину, що правочини контрагента позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд не приймає до уваги, як належний доказ нереальності правочинів укладених між позивачем та його постачальниками, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, жодних доказів того, що посадові особи позивача були обізнані про будь-які дефекти правоздатності ТОВ «ФЕРРІТ-Д», ТОВ «СТАРТ-Д», ТОВ «ЛІГА» та ТОВ «КМЖ-СЕРВІС», фінансово-господарські взаємовідносини з якими відбувались в період червень-листопад 2012 року, відповідачем у акті перевірки не наведено.

Натомість позивачем до матеріалів справи були долучені документи первинного бухгалтерського обліку із дослідження яких суд вбачає їх відповідність вимогам Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Твердження відповідача про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання господарської діяльності або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідна правова позиція відображена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Крім того, суд звертає увагу на на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського Учбово - виробничого об'єднання «Луч» УТОС - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- № 0000041504 форми В1 від 05.02.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: за червень 2012 року - 59672 грн., за липень 2012 року - 39109 грн., за вересень 2012 року - 35772 грн., за жовтень - 45415 грн., за листопад - 28199 грн.;

- № 0000051504 форми В4 від 05 лютого 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за липень 2012 року - 9493 грн., за листопад - 21723 грн. про сплату суми податкового зобов'язання в сумі 3734 грн. 99 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 25.03.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв