Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а/2570/4005/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/4005/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-транс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Чернігіввовна-транс» до ДПІ у м. Чернігові ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС форми «Р» № 0003722320 від 23 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Чернігіввовна - транс» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, на загальну суму 12 140, 00 грн., з яких 9 712, 00 грн за основним платежем та 2 428, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями)..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у м. Чернігові ДПС, звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Чернігіввовна - транс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Бентобудсервіс» (код ЄДРПОУ 33188728), за результатами якої складено акт № 1938/22/32729107 від 03 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість за січень 2012 року в сумі 9 712, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення №0003722320 від 23 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, на загальну суму 12 140, 00 грн. (з яких за основним платежем - 9 712, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 428, 00 грн).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач неодноразово оскаржував його в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПІ у м. Чернігові ДПС, ДПС в Чернігівській області, Державної податкової служби України скарги позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 січня 2012 року між ТОВ «Чернігіввовна - транс» (Покупець) та ТОВ «Бентобудсервіс» (Продавець) укладено договір закупівлі товару № 4, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, асортимент і ціни на кожну партію товару узгоджується додатково й указується у відвантажувальних накладних.

За вказаним договором поставка товару здійснюється автотранспортом по додатково погодженому графіку, транспортні витрати оплачує продавець, а приймання товару здійснюється по кількості і якості на складі Покупця. Розрахунок за прийнятий товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у реквізитах до договору, протягом 20 банківських днів з моменту його отримання.

Податковий орган посилається на те, що вказаний договір є нікчемним, оскільки відповідно до акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області № 396/22-225/33188728 від 30 березня 2012 року встановлено неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бентобудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - покупцями за період січень 2012 року.

А згідно акту Дніпропетровської МДПІ № 107/234/32652807 від 27 лютого 2012 року про результати проведення зустрічної звірки ПП «Дніпро - Авто», який, в свою чергу, є контрагентом ТОВ «Бентобудсервіс», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності підприємством.

Проте, з вказаними доводами податкового органу колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договору між ТОВ «Чернігіввовна - транс» та ТОВ «Бентобудсервіс» підтверджується видатковою накладною на загальну суму 58 273, 00 грн, в тому числі ПДВ - 9 712, 30 грн: № РН - 0000012 від 31 січня 2012, податковою накладною № 13 від 31 січня 2012 року, на підставі якої сформовано податковий кредит на загальну суму 58 273, 80 грн, в тому числі ПДВ - 9 712, 30 грн., табелем обліку використання робочого часу за січень 2012 року, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 281 за січень 2012 року про відображення отриманого товару, копією виписки банку по рахунку за надані послуги.

Отже, вказаний договір здійснений в межах господарської діяльності, є реальними, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення спірної господарської операції ТОВ «Чернігіввовна - транс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

А тому, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угода, яка укладена між позивачем та ТОВ «Бентобудсервіс», не визнана судом недійсною, її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.