Постанова

від 26.03.2013 по справі 5009/3375/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.03.2013 р. справа №5009/3375/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. Представники сторін: від позивача:Омельяненко В.В. - за довіреністю; від відповідача:не з'явився; від третьої особи:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Трейд-Інвест", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2012 р. (підписано 26.11.2012 р.) у справі№ 5009/3375/12 (суддя Дроздова С.С.) за позовомДочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Трейд-Інвест", м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя прозобов'язання укласти договір про технічне забезпечення електропостачання споживача

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року до господарського суду звернулось Дочірнє підприємство "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Запоріжжя (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Трейд-Інвест", м. Запоріжжя (відповідач) про врегулювання розбіжностей при укладенні договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від 23.07.2012р. в редакції ДП "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 10.10.2012р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".

В процесі розгляду справи позивач 20.11.2012р. змінив предмет позову, надавши проект договору, вимагав вважати укладеним договір в редакції позивача, що був прийнятий господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.11.2012 р. позовні вимоги в новій редакції задоволено, зобов'язано відповідача укласти договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від 23.07.2012р. та вважати його укладеним в редакції позивача.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та висновки, що викладені у рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи, а також господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 22 ГПК України.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що умовами діючого законодавства не передбачено обов'язковості укладення між сторонами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, а також посилається на те, що позивачем не надано документів, які вимагаються п. 5.4 Правил.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.02.2013р., зобов'язано сторони надати суду додаток № 1 до договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від 23.07.2012р. "Однолінійна схема", зобов'язано сторони надати суду письмові заперечення та обґрунтування стосовно наданого відповідачем розрахунку по п. 4.1.1. спірного договору із зазначенням конкретних електроустановок, а також зобов'язано третю особу надати однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання (п.п. 5.17, 5.18 Правил).

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. змінено склад судової колегії, суддю Діброву Г.І . було змінено на суддю Бойченка К.І.

Позивачем надано заперечення, у яких останній не погодився із наданим відповідачем розрахунком на обслуговування його електроустановок, зазначивши, що ані відповідачем, ані третьою особою не виконується ніяких основних або додаткових робіт по технічному обслуговуванню електрообладнання та засобів обліку електроенергії.

Відповідачем надано письмові пояснення, в яких останній зазначив, що розрахунок вартості додаткових робіт зроблено виходячи з наявного у позивача електрообладнання, а саме з урахуванням трансформаторів струму, приладів обліку у двох комірках.

Позивач надав клопотання від 25.02.2013р. про відкладення розгляду справи яке було задоволено судовою колегією.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.03.2013р., зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення щодо підстави розрахунку вартості додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок позивача (одного розрахункового засобу), виходячи з обсягу спожитої ним електричної енергії; докладний перелік електроустановок позивача, що знаходяться у відповідача на обслуговуванні, а також зобов'язано третю особу надати суду письмові пояснення щодо визначення обсягу робіт, необхідних для забезпечення належного технічного стану електроустановок згідно до вимог нормативно-правових актів в сфері електроенергетики.

Третьою особою надано письмові пояснення від 05.03.2013р. щодо комплексу робіт по технічному обслуговуванню електроустановок, які долучено до матеріалів справи.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013 р. змінено склад судової колегії, суддю Бойченка К.І. було змінено на суддю Діброву Г.І .

Заявник апеляційної скарги протягом розгляду скарги підтримував свої доводи.

Представник позивача протягом розгляду скарги вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи до судового засідання 18.03.2013 р. не з'явились, про причини неявки судову колегію не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності вказаних осіб, що не скористались своїм правом участі в судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Між позивачем та третьою особою укладений договір на постачання електричної енергії №47 від 01.06.1993р., відповідно до умов якого третя особа продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а позивач оплачує третій особі вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Між відповідачем та третьою особою укладений договір на постачання електричної енергії №6000 від 09.08.2012р., відповідно до умов якого третя особа продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1, а відповідач - оплачує третій особі вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Встановлено, що позивач отримує електричну енергію за вищезазначеним договором за допомогою електричних мереж відповідача.

Між третьою особою та відповідачем укладено договір № 1-20 від 01.08.2012р. про спільне використання технологічних електричних мереж, згідно до якого відповідач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок третьої особи та (або) інших суб'єктів господарювання, в тому числі позивачу, передачу електричної енергії яким забезпечує третя особа, а третя особа - своєчасно сплачувати вартість послуг відповідача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Позивач поштовим відправленням листа від 24.07.2012р. направив на адресу відповідача у 2-х примірниках та підписаний зі свого боку договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від 23.07.2012р., за змістом якого відповідач забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії позивачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а позивач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього Договору.

Листом від 17.08.2012р. № 26/12 на адресу позивача відповідач направив підписаний з протоколом розбіжностей договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від 23.07.2012р.

У зв'язку з не врегулюванням розбіжностей у редакціях спірних пунктів Договору позивач у встановлений ст. 181 Господарського кодексу України строк звернувся до суду з позовом, предметом якого фактично є врегулювання розбіжностей при укладенні договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №06-7/157 від 23.07.2012р. (далі - Договір ) в редакції позивача.

Згідно до вимог ст. 22 ГПК України, позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження по даній справі було порушено судом 05.09.2012р., розгляд справи по суті був розпочатий 10.10.2012р., відкладений та після залучення до справи третьої особи, розпочатий заново по суті 24.10.2012р. Позивачем в останнє судове засідання та день винесення рішення 20.11.2012р. подано заяву про "уточнення позовних вимог", якою він фактично змінив предмет позову вимагаючи зобов'язати відповідача укласти договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від 23.07.2012р. та вважати укладеним договір в редакції позивача, надавши відповідний проект договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від 23.07.2012р.

Саме ці нові вимоги по підписанню проекту договору, в порушення вимог ст. 22 ГПК України, а не вимоги по врегулюванню розбіжностей, і були розглянуті судом першої інстанції, який виклав в резолютивній частині рішення проект договору, що наданий позивачем в останньому судовому засіданні, зобов'язавши відповідача цей договір укласти та вважати його укладеним в даній редакції.

Зазначені процесуальні порушення позбавили можливості відповідача скористатися процесуальними правами по наданню пояснень та заперечень.

Оскільки зазначені порушення норм процесуального права призвели до прийняття неправильного рішення по справі, це є підставою до скасування рішення на підставі п. 4 ст. 104 ГПК України.

За таких підстав підлягають розгляду первісні позовні вимоги позивача щодо врегулювання розбіжностей, що були визначені в позовній заяві.

Позивачем не прийнято та не погоджено спірні пункти в редакції відповідача, викладені у протоколі розбіжностей до договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від 23.07.2012р., тобто спір щодо пунктів 1.3, 4.1.1, 4.1.4, 10.6, додатку 4, додатків 8, 9 до Договору.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарських договорів є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язкового укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Предметом договору № 06-7/157 від 23.07.2012р. є забезпечення власником мереж технічної можливості передачі електричної енергії споживача.

Відповідно до ст. 277 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 24, 26 Закону України «Про електроенергетику» додержання вимог Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28 із змінами та доповненнями в редакції Постанови НКРЕ №1449 від 25.12.08 р. (надалі-Правила) є обов'язковим для суб'єктів електропостачання.

Пунктом 1.5 Правил передбачено, що у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1 Правил) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Обов'язки та права сторін, які виникають в процесі передачі електричної енергії мережами власника мереж до межі балансової належності споживача, обумовлюються договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, який укладається на підставі типового договору, текст якого наведений у додатку № 1 Правил.

Згідно другого абзацу п. 1.7 Правил основний споживач не має право відмовити субспоживачу у разі дотримання ним вимог Правил в укладанні (переукладанні) договору про технічне забезпечення електропостачання.

Договори про технічне забезпечення електропостачання споживача, за необхідності, укладаються безпосередньо між суб'єктами господарювання, які мають спільну межу балансової належності (п. 5.16 Правил).

Оскільки відповідач є власником мереж, за допомогою яких здійснюється енергопостачання позивача, сторони мають спільну межу балансової належності, укладення відповідного договору про технічне забезпечення енергопостачання споживача є обов'язковим в силу вищевказаних норм закону та Правил.

Вимогами п. 5.4 Правил передбачено перелік документів та відомостей, що мають бути наданими заінтересованою особою відповідній організації для укладення договору спірної категорії. Під визначення такої особи підходять обидві сторони, за вимогами останнього абзацу цього пункту ініціатором такого договору може бути будь-яка із сторін. Оскільки предметом даного спору є врегулювання розбіжностей при укладенні вже підписаного з протоколом розбіжностей договору, отже заперечення відповідача щодо ненадання йому позивачем повного пакету документів не мають правового сенсу та не впливають на вирішення спору по суті.

Встановлено, що 01.11.2012р. третьою особою та позивачем внесено зміни до Договору про постачання електричної енергії № 47, якими встановлено приєднану потужність електричних установок позивача в 1284 кВт. із дозволеною потужністю 668,99 кВт.

Отже викладення спірного п. 1.3. Договору від 23.07.2012р. в редакції відповідача із визначенням приєднаної потужності електроустановок позивача в 1300 кВт., за дозволеною потужністю в 668,99 кВт. - є необґрунтованим, тому даний пункт підлягає викладенню в редакції позивача, якою визначаються ці спірні величини як 1284 кВт. та 668,99 кВт відповідно, що відповідає змісту Договору про постачання електричної енергії № 47.

Приєднана потужність в 1284 кВт також має бути відображена в Додатку № 4 до спірного договору, що також відповідає редакції позивача.

Також у сторін виникли розбіжності з приводу п. 4.1.1 Договору від 23.07.2012р. щодо здійснення позивачем оплати за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з Додатком №3 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії", до змісту якого відповідач пропонує додати перелік та вартість виконаних додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок позивача відповідно до Додатку № 8 "Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок споживача" та додатку № 9 спірного договору.

Типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача (п. 4.1.1 додатку №1 до Правил) передбачено, що оплата за технічне обслуговування електричних установок Споживача здійснюється за умови, якщо таке обслуговування передбачено договором, тобто за домовленістю сторін.

Згідно технічної документації щодо електропостачання відповідача та акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності між позивачем та відповідачем, позивачу належать розрахункові прилади обліку в комірках 15,16 РП-1, які розташовані в межах експлуатаційної відповідальності відповідача, який, за змістом того ж акту, несе відповідальність за це обладнання.

За змістом вищевказаних спірних додатків №№ 8, 9 Відповідачем зроблений розрахунок витрат на обслуговування всього електрообладнання, які складаються з заробітної плати особи, що відповідає за електрогосподарство (чергові електрики), відрахування на заробітну плату у фонди 36,77% від заробітної плати, витрати на паливо, зв'язок, охорону електричного устаткування та інше при обслуговуванні електроустановок та адміністративні витрати.

Частку відшкодування за рахунок позивача за технічне обслуговування належних останньому електроустановок відповідач пропонує розрахувати, виходячи з кількості електроенергії, що отримана позивачем за показами розрахункового обліку, з мережі третьої особи. Отже за розрахунком відповідача витрати на обслуговування вираховуються: за 1 кВт.год - 0,03 грн. без ПДВ, а після визначення кількості кВт.год помножується на отримані 0,03 грн. без ПДВ.

Позивач проти такого розрахунку заперечує, посилаючись на відсутність фактичних витрат відповідача на обслуговування належних позивачу спірних електроустановок та стверджує про відсутність наміру взагалі доручати відповідачу проводити такі роботи.

Оскільки сторони добровільно не домовились щодо переліку та вартості додаткових робіт по технічному обслуговуванню електроустановок позивача, запропонований відповідачем перелік та розрахунок вартості цих робіт не обґрунтовується посиланням на відповідні нормативно-технічні акти, зазначена умова договору не є істотною та обов'язковою умовою для договорів спірної категорії, з урахуванням принципу свободи договору, закріпленому ст. 3 Цивільного Кодексу України, судова колегія вважає відповідний пункт в спірній частині непогодженим сторонами та таким, що не є обов'язковим в силу закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.

За таких підстав викладення змісту пункту 4.1.1. спірного договору в редакції позивача із виключенням змісту Додатків №№ 8, 9 є законним та обґрунтованим.

Відповідач не позбавлений права звернутися до позивача з вимогами про відшкодування фактично понесених витрат на утримання спірних електроустановок у разі понесення таких витрат.

Щодо спору між сторонами відносно редакції п. 4.1.4 спірного договору - відповідач наполягає на внесенні у договір умов щодо участі у витратах на ремонт електроустаткування власника мереж споживача (позивача), тоді як позивач проти включення в договір такого пункту взагалі заперечує.

Судова колегія вважає, що такі вимоги відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки згідно п. 6.29 Правил електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008р. за № 732/15223.

Відповідно до п. 6.30 Правил, відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж.

На виконання зазначених норм права між відповідачем та третьою особою укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-20 від 01.08.2012р. Даним договором передбачена оплата третьою особою вартості послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання згідно затвердженого кошторису.

За таких підстав пункт 4.1.4 підлягає виключенню зі змісту Договору.

Щодо пункту 10.6 спірного договору, то текст цього пункту спірного договору у редакції позивача цілком відповідає тексту пункту 10.6 типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача (додаток № 1 до Правил), тому вимоги відповідача викласти його у іншій редакції, ніж передбачено умовами типового договору без наявності згоди на це позивача - є безпідставними.

Отже зазначені пункти підлягають укладенню в редакції позивача.

Крім того, за змістом ч.2 ст.187 ГК України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Судова колегія вважає відсутнім ще на момент подання позовної заяви спір з приводу узгодження найменування позивача в Додатку № 2 до спірного договору, оскільки, як вбачається з тексту самої позовної заяви, таке найменування «споживач» узгоджено сторонами ще до звернення до суду, а отже і прийняття процесуального рішення суду з цього приводу не вимагається.

За змістом п.5.18 Правил, Додатку №1 до Правил, невід'ємною частиною договору спірної категорії є схема електропостачання із зазначенням точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача.

З урахуванням вищезазначених вимог та п. 10.4 спірного Договору, така схема має бути оформлена сторонами як додаток до даного Договору, затверджена печатками сторін та підписами уповноважених осіб.

Наявна в матеріалах справи «схема принципиальная однолинейная сети 6 кВ», що затверджена ТОВ «Инжсервиспроект» (а.с. 77 т. 1, а.с. 119 т. 2) є елементом проектно-технічної документації та Додатком до спірного Договору не є.

Не дивлячись на вимоги суду апеляційної інстанції за ухвалою від 21.01.2013р., такого додатку до договору (однолінійна схема) не надано, за поясненнями представників сторін такий додаток відсутній, отже за вимогами п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України позов в частині викладення додатку до Договору - однолінійна схема у лівому верхньому куті ІІ категорія - 684,99 кВт - слід залишити без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2012 р. у справі №5009/3375/12 слід скасувати через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

По справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо врегулювання розбіжностей при укладенні договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №06-7/157 від 23.07.2012р. задовольнити частково, виклавши п.п. 1.3, 4.1.1, 10.6 Договору, четверту колонку Додатку № 4 до Договору в редакції позивача, виключити з тексту Договору п. 4.1.4 та Додатки №№ 8, 9 до Договору. Позовні вимоги в частині включення до тексту додатку до Договору "Однолінійна схема" у лівому верхньому куті "ІІ категорія - 684,99 кВт" - залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідача, з урахуванням фактично понесених витрат з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1 073,00 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Трейд-Інвест", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2012 р. у справі №5009/3375/12.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Викласти в редакції Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Запоріжжя наступні пункти договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №06-7/157 від 23.07.2012р., а саме:

- п. 1.3 "Приєднана потужність електроустановок Споживача 1284 кВт, дозволена потужність електроустановок Споживача 668,99 кВт";

- п. 4.1.1 "Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 3 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії";

- четверта колонка Додатку № 4 "Установлена потужність, кВт 1284".

- п. 10.6 "Цей Договір укладається на строк до 31.12.2012 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із Сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України";

Пункти 4.1.4 та Додатки №№ 8, 9 до Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №06-7/157 від 23.07.2012р. - виключити.

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Запоріжжя про включення до тексту додатку до Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 06-7/157 від "23" липня 2012 року між ТОВ "ЕКТО-ТРЕЙД-ІНВЕСТ" та ДП "Запорізький річковий порт" "АСК "Укррічфлот" - однолінійна схема у лівому верхньому куті "ІІ категорія - 684,99 кВт" - залишити без розгляду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТРЕЙД-ІНВЕСТ" (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 8, код ЄДРПОУ 35450382, р/р 2600010253301 в ОА "Метабанк", МФО 313582) на користь Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"(69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-а, код ЄДРПОУ 31044582, р/р 26009303157809 Філія ПАТ ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313355) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,00 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр 6 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 третій особі

4 до справи

5 ДАГС

6 ГС