Постанова

від 26.03.2013 по справі 5011-50/17096-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-50/17096-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І.О.

за участю від позивача - Гаврилиця Д.М.

представників сторін: від відповідача - Котик Д.І.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Плай-Фінанс"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 29.01.2013 року

у справі № 5011-50/17096-2012 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Плай-Фінанс"

про стягнення у сумі 72 146,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.01.2013 року позов приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Плай-Фінанс" (04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Мельникова, буд.12, ідентифікаційний код 37615867) на користь приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (83052, м. Донецьк, Калінінський р-н, просп. Ілліча, буд. 100, ідентифікаційний код 13490997) суму страхового відшкодування у розмірі 192 780 (сто дев'яносто дві тисячі сімсот вісімдесят) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 3 855 (три тисячі вісімсот п'ятдесяти п'ять) грн. 65 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-50/17096-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів долучає до матеріалів справи копії документів доданих відповідачем до апеляційної скарги та позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2011 між ПрАТ "УАСК "АСКА" та ТОВ "Страхова агенція "Плай-Плюс", правонаступником якого є ТОВ "Плай-Фінанс" було укладено Агентський договір № 0686/06/11 (надалі - Договір) з додатками, що є невід'ємною частиною Договору: додаток № 1 - "Порядок та умови страхування", додаток № 2 - "Акт прийому-передачі бланків договорів (полісів) страхування", додаток № 3 - "Перелік документів, які складають комерційну таємницю", додаток № 4 - "Письмовий звіт про стан бланків договорів страхування", додаток № 5 - "Акт про надані послуги", додаток № 6 - "Форма анкети для проведення ідентифікації фізичної особи", додаток № 7 - "Форма анкети для проведення ідентифікації юридичної особи" ( надалі - Додатки).

Відповідно до цього договору його предметом є здійснення відповідачем від імені позивача агентської діяльності з укладання договорів (полісів) страхування - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦВП) та обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи авто страхування "Зелена Карта" (п.1.1. Договору).

Позивач зобов'язувався забезпечувати відповідача необхідним рекламним, методичним матеріалом та страховою документацією, передаючи оригінали договорів (полісів) по затвердженій формі Актів прийому-передачі бланків договорів (полісів) страхування (п.2.1.1. Договору), а відповідач зобов'язувався розповсюджувати та укладати від імені позивача договори (поліси) страхування на умовах страхування, передбачених Договором (п.2.2.1 Договору).

Згідно п.п.2.2.5, 2.2.6 Договору, відповідач повинен оформити договір страхування в термін не пізніше 1-го календарного дня з моменту одержання від страхувальника суми страхового платежу, а після одержання такого платежу відповідач не пізніше двох робочих днів повинен перерахувати його на рахунок позивача у повному обсязі.

Пунктами 2.2.7, 2.2.8, 2.2.9 Договору передбачено правила ведення відповідачем окремого обліку операцій щодо розповсюдження договорів (полісів) страхування, на підставі яких відповідач має сформувати та надати письмовий звіт, належної форми, про стан бланків договорів (полісів) страхування щодекади - кожні десять днів : до кожного 2-го, 12-го, 22-го календарного дня кожного місяця, а також надавати другі екземпляри оригіналів договорів (полісів) укладених відповідачем протягом звітного періоду та акти про надані послуги (п. 3.2), за що умовами договору передбачена винагорода відповідачу (п.п.3.3.,3.4.,3.5. Договору).

На підставі наданих позивачем Реєстрів укладених договорів страхування №1 та №2, встановлено, що в 2001 році відповідач, здійснюючи від імені позивача агентську діяльність з укладання договорів (полісів) страхування (ОСЦВП та "Зелена Карта", уклав договорів (полісів) страхування, за які отримав від страхувальників оплату у розмірі 192780,66 грн. Зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи договорами(полісами), на яких стоять підписи страхувальників , а також печатка відповідача та докази отримання оплати.

Відповідно до умов Договору, відповідач мав перераховувати отримані від страхувальника кошти за укладені договори (поліси) страхування не пізніше двох робочих днів на рахунок позивача в повному обсязі. Відповідач останній платіж отримав від страхувальника 22.09.2011, тобто останній строк перерахування коштів на рахунок позивача був 26.09.2011. Як вбачається з матеріалів справи доказів перерахування коштів у зазначеному розмірі на момент подачі позовної заяви відповідач не надав, позовних вимог не спростував.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи наявні копії усіх договорів страхування, які були укладені відповідачем від імені позивача на підставі агентського договору №0686/06/11 від 06.06.2011 року за якими відповідачем не були перераховані позивачу страхові платежі. На кожному договорі є печатка відповідача. Факт отримання відповідачем страхових платежів підтверджується належними доказами.

Відповідачем не надано доказів неправомірного використання гр.. Лілік Н.П. матеріально-технічної бази бренду ТОВ «Плай-Фінанс», а також бланків договорів страхування позивача для ведення власної підприємницької діяльності. Суми страхових платежів, додані відповідачем до апеляційної скарги були отримані відповідачем від страхувальників та перераховані позивачу за іншими договорами страхування.

Судом першої інстанції правомірно на підставі ст. 22 ГПК України була зарахована заява про збільшення позовних вимог позивача пов'язаних з не перерахуванням відповідачем страхових платежів за договорами страхування укладеними на підставі агентського договору №0686/06/11 від 06.06.2011 року.

Описка допущена судом першої інстанції в резолютивній частині рішення від 29.01.2013 року щодо правової природи не може бути підставою для зміни чи скасування рішення і може бути виправлена в порядку ст. 89 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеним факт користування відповідачем коштами позивача без достатніх на те підстав, а отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 192780,66 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 192780,66 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2013 року у справі № 5011-50/17096-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-50/17096-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 28.03.2013 року.