Постанова

від 19.03.2013 по справі 812/1340/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2013 року Справа № 812/1340/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого-судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Камінській М.В.

за участю:

представників позивача: Зимницького Е.А.,Кушнір Ю.В.

представника відповідача: Цуцкова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Алчевська промислова компанія» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року № 0000012310, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Алчевська промислова компанія» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року №0000012310.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області ( далі - відповідач) на підставі акту від 18.12.2012 № 2668/223/32445212 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Алчевська промислова компанія» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Донбас-нафтогаз», винесено податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2013 № 0000012310, яким ПП «АПК» донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 8283 грн., за штрафними ( фінансовими ) санкціями 1 грн.

У зв'язку із зазначенням в акті перевірки порушень позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року № 0000012310.

Звертає увагу, що такий висновок відповідача ґрунтується на проведеній перевірці документів ( декларацій з ПДВ за червень 2011, додаток 5 до декларацій з ПДВ за червень 2011, податкові накладні за червень 2011р., видаткові накладні за червень 2011р., реєстр отриманих накладних за червень 2011р., інше) по взаємовідносинах ПП «АПК» з TOB «Донбас-нафтогаз» (м. Стаханів), за результатами якої встановлено завищення задекларованих ПП «АПК» показника у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво) з податком на додану вартість на митній території України товарів (робіт, послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» по взаємовідносинах з TOB «Донбас-нафтогаз» за червень 2011р. у сумі з ПДВ 8283 грн.

Згідно акту Стаханівської ОДПІ від 12.12.2011р. «Про результати документальної перевірки TOB «Донбас-нафтогаз» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ з підприємством постачальником TOB «Юла-Люкс» не встановлено факту передачі товарів від продавця TOB «Юла-Люкс» до покупця TOB «Донбас-Нафтогаз» в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання та покупку товарів, а також договорів, накладних, податкових накладних. Таким чином TOB «Донбас-нафтогаз» не підтверджено здійснювання операції з оприбуткування, приймання товарів від контрагента-постачальника TOB «Юла-Люкс», а далі не підтверджується реалізація ТМЦ контрагентам-покупцям. У зв'язку з чим дана інформація використовується для визнання вчинених правочинів з зазначеними контрагентами -нікчемними.

Звертає увагу, що безпосередньо з підприємством TOB «Юла-Люкс» не було ніяких господарських операцій.

Наполягав, що позивач має всі необхідні документи, що свідчать про правомірність формування ним сум податкового кредиту (договір, накладні, податкові накладні) та правомірно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості товарів-дизельного палива, оскільки його контрагент - TOB «ДОНБАС-НЕФТЕГАЗ» був належним чином зареєстрованими підприємством, наділеним цивільною правосуб'єктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, яким були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари, в т.ч. податок на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що відповідачем за наслідками перевірки зроблено висновок про порушення з боку позивача на підставі акту Стаханівської ОДПІ Луганської області ДПС від 12.12.2011р. № 605/23-37315290 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-НАФТОГАЗ» код за ЄДРПОУ 37315290 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту - в декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.11 по 28.02.11р., та з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. з підприємством постачальником TOB "Юла-Люкс" код за ЄДРПОУ 35577254» та податкової звітності, оскільки позивач не надав інших документів.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з TOB «Донбас-нафтогаз» (код за ЄДРПОУ 37315290) за червень 2011 року встановлено його завищення всього у сумі 8283 грн.

Звертає увагу, що ПП «АПК» до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та сертифікати якості Товару, що не дає можливості ідентифікувати Товар та підтвердити його отримання від TOB Донбас-Нафтогаз».

У судовому засіданні представники сторін, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач - Приватне підприємство «Алчевська промислова компанія», і.к. 32445212, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 17.03.2003 (а.с.44, 4548,49).

Перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ Луганській області, згідно свідоцтва №100083825НБ№ 083352 зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 324452112065 ( а.с.45).

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений ПК України. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні: (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органів державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених п. 78.1 ст. 78 ПК України, зокрема, п.п.78.1.1 "за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту ".

Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року затверджений порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом. ( далі ПКМ № 1245).

Відповідач стверджував, що 02 листопада 2012 року, з посланням на вимоги п.14 ПКМ № 1245 позивачу був направлений лист про надання інформації та її документального підтвердження по фінансово -господарським операціям з ТОВ «Донбас -нафтогаз» за червень 2011 року (а.с.63, далі запит від 02.11.2012).

Згідно із п.13. ПКМ № 1245 запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а в разі направлення в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби - у разі надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.

На вимогу суду відповідачем не наданий оригінал фіскального чеку про направлення запиту від 02.12.2012 рекомендованим листом та дані про його отримання позивачем.

Представник позивача не підтвердив пояснення відповідача про направлення запиту.

06.12.2012 року, відповідачем із посиланням на вимоги п.п.78.1.1, ст. 78 ст. 79 ПК України, був виданий наказ на проведення документальної позапланової перевірки позивача (а.с. 64, далі - наказ № 859).

На підставі наказу від 06.12.2012 № 859 (а.с. 64) та повідомлення, які отримані уповноваженим представником позивача - Широкою О.М. 07.12.12 (а.с.63), відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Алчевська промислова компанія», код за ЄДРПОУ 32445212 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Донбас-нафтогаз», результати якої оформлені актом від 18.12.2012 № 2668/223/3244512 ( далі - акт 2668) (а.с. 12-19).

Позивачем не оскаржується наказ № 859 та дії відповідача з проведення перевірки.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення Позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого ПП «АКП» по взаємовідносинах з ТОВ «Донбас-Нафтогаз» за червень 2011 року занижено податок на додану вартість в сумі 8283 грн.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 6 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому і третьому календарних кварталах 2011 року.

Відповідно до п.7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На підставі вищевказаного акту №2668 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012310 від 04.01.2013, яким позивачу за порушення п. 198.1, п.198.3,п.198.6 ст.198 ПК України нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 284,00 грн. (основний платіж - 8283,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.) (а.с. 20).

Відповідно до п.п.56.1 та 56.2 ст.56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно із листом відповідача від 24.12.2012 № 24 направленому у відповідь на заперечення платника податків - висновки акту залишені без змін.( а.с.40-41).

Правомірність винесення податкового повідомлення - рішення №0000012310 від 04.01.2013 і є предмет спору у даній справі.

В основу висновків податкового органу, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення за актом перевірки № 2668 послугували дані зазначені в акті перевірки Стаханівської ОДПІ Луганської області ДПС від 12.12.2011р. № 605/23-37315290 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-НАФТОГАЗ» код за ЄДРПОУ 37315290 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту - в декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.11 по 28.02.11р., та з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. з підприємством постачальником TOB "Юла-Люкс" код за ЄДРПОУ 35577254 ( а.с.118-125), на підставі якого відповідач дійшов висновку, що за відсутності ознак фіктивності у підприємства ТОВ «Юла-Люкс», господарські операції проведені в червні 2011 року мають ознаки дефектності по угодам з придбання ТМЦ, та визнає такі угоди нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Згідно із актом перевірки та поясненнями представника відповідача, під час проведення перевірки уповноваженими особами відповідача фактично не досліджувались первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з контрагентами.

Приймаючи до уваги відсутність об'єктивних даних про направлення позивачу запиту про надання інформації, враховуючи дані викладені в акті перевірки та в обґрунтування позову, суд вважає за необхідне при розгляді справи у тому числі дослідити надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій первинні бухгалтерські документи.

15 квітня 2011 року між ТОВ «Донбас-Нафтогаз» ( постачальник) та ПП «Алчевська промислова компанія» (покупець) був укладений договір № 62/23, предмет якого «постачальник зобов'язаний поставити покупцю в обумовлені строки для особистих потреб, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі нафтопродукту, асортимент , кількість та ціна яких зазначена в видаткових накладних.( а.с.21).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.198.6 ст.196 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено , що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані наступні документи:

- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, дата подання 20.07.2011 ( а.с.132-133), додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» , в якому зазначено - операції з придбання з податку на додану вартість , які надають право формування податкового кредиту ( сума податку на додану вартість -8282,50 грн.)( а.с.134)

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних( а.с.81-83, 135-136,137)

- податкова накладна -дата виписки 03.06.2011 № 6 (а.с.32), подана позивачем до відповідача, в якій зазначено податок на додану вартість -4950,00 грн. , загальна сума з ПДВ -29700,00 грн. ( договір поставки від 15.04.2011 № 62/23),(а.с.32),рахунок - фактура № СФ-0000321 від 02.06.2011-ПДВ -4950,00 грн.,всього з ПДВ -29700,00 грн. (а.с.34), видаткова накладна № РН-0000485 від 03.06.2011 -ПДВ -4950, 00 грн., всього з ПДВ -29700,00 грн.( а.с.35);

- податкова накладна -дата виписки 29.06.2011 № 59 ( а.с.33), подана позивачем до відповідача, в якій зазначено податок на додану вартість - 3332,50 грн., загальна сума з ПДВ - 19995,01 грн.( договір поставки від 15.04.2011 № 62/23), рахунок - фактура № СФ-0000371 від 24.06.2011 -ПДВ -3332,50, всього з ПДВ - 19995,01 грн. (а.с.38), видаткова накладна № РН-0000576 від 29.06.2011 - ПДВ -3332,50, всього з ПДВ -19995,01 грн. (а.с.35).

Наказом N 488/346, 29.12.1995 Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено типову форму первинного обліку роботи вантажного автомобіля - "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. N 2.

Згідно із п.2 зазначеного наказу «вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності».

19 квітня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та позивачем було укладено договори оренди транспортного засобу ( а.с.22,86,87).

14.04.2011 укладено договір № 14/04/11 між позивачем та ВАТ «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки» на перевіз вантажу автомобільним транспортом ( перевізник за заявкою замовника надає автотранспорті послуги по перевезенню глини) ( а.с.23) та додаткові угоди №1 від 10.05.2011( а.с.25), №2 від 01.05.2011 ( а.с.24), № 3 від 01.09.2011 ( а.с.26).

Відповідачем надані подорожні листи вантажного автомобіля ( а.с.97-114), в яких зазначені марка та модель вантажного автомобіля співпадає з вищезазначеними укладеними позивачем договорами оренди.

В даному випадку подорожні листи оцінюється судом в сукупності з іншими первинними документами, оскільки вони не є визначальними, при цьому позивачем надані належні та допустимі первинні документи, які підтверджують наявність спірних господарських операцій.

Суд не приймає до уваги посиланням відповідача на відсутність сертифікатів, документів про якість товарів, зазначених у видаткових накладних, оскільки в даному випадку їх наявність не є обов'язковою, та не є предметом спору.

Стосовно зазначення відповідача в акті перевірки про нікчемність угод по ланцюгу до «вигодонабувача» суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 т. 627 ЦКУ відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦКУ).

Згідно із змістом акту № 2668 та поясненнями сторін, відповідач виходив з нікчемності угод з посиланням на акт перевірки контрагенту .

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним повинно бути рішення суду.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з контрагентами. Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Таким чином, без повного дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має можливості зазначати в акті перевірки висновки щодо нікчемності угод платника.

При цьому господарська діяльність контрагента позивача -ТОВ «Донбас-Нафтогаз» з іншими контрагентами , зокрема - ТОВ «Юла-Люкс», про що зазначено в акті перевірки від 12.12.2011р. № 605/23-37315290, не є беззаперечним доказом фіктивності або дефектності господарських операцій у взаємовідносинах з позивачем.

В розумінні вимоги ч.3 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв оскаржене податкове повідомлення - рішення необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи предмет спору, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд приходить до висновку, що належним способом прав позивача в повному обсязі буде скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 19 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено на 25 березня 2013 року, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Алчевська промислова компанія" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року № 0000012310 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 0000012310 з податку на додану вартість в сумі 8283 грн. та штрафними санкціями в сумі 1, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Алчевська промислова компанія" судові витрати у розмірі 117,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 25 березня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін