Ухвала

від 07.05.2013 по справі 812/1340/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року справа №812/1340/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 р. у справі № 812/1340/13-а за позовом Приватного підприємства "Алчевська промислова компанія" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до суду з позивом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року № 0000012310.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з урахуванням безпідставних висновків акта перевірки позивача, які ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами.

Вказує, що має всі необхідні документи, що свідчать про правомірність формування ним сум податкового кредиту (договір, накладні, податкові накладні) та правомірно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості товарів-дизельного палива, оскільки його контрагент - TOB «ДОНБАС-НЕФТЕГАЗ» був належним чином зареєстрованими підприємством, наділеним цивільною правосуб'єктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, яким виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем сплачені кошти за оприбутковані товари, в т.ч. податок на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 р. у справі № 812/1340/13-а позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 0000012310 з податку на додану вартість в сумі 8283 грн. та штрафними санкціями в сумі 1, 00 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по угодам між позивачем та TOB «ДОНБАС-НЕФТЕГАЗ» відсутній реальний характер їх виконання, за нікчемними правочинами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

02 листопада 2012 року, відповідно до вимоги п. 14 постанови Кабінету Міністрів № 1245 позивачу направлено лист про надання інформації та її документального підтвердження по фінансово - господарським операціям з ТОВ «Донбас - нафтогаз» за червень 2011 року (а.с. 63, далі запит від 02.11.2012 р.).

Згідно із п. 13. постанови Кабінету Міністрів № 1245 запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а в разі направлення в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби - у разі надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.

На вимогу суду першої інстанції відповідачем не надано оригінал фіскального чеку про направлення запиту від 02.12.2012 рекомендованим листом та дані про його отримання позивачем.

06.12.2012 року, відповідачем із посиланням на вимоги п.п. 78.1.1, ст. 78 ст. 79 ПК України, виданий наказ на проведення документальної позапланової перевірки позивача (а.с. 64, далі - наказ № 859).

На підставі наказу від 06.12.2012 № 859 (а.с. 64) та повідомлення, які отримані уповноваженим представником позивача - Широкою О.М. 07.12.12 (а.с. 63), відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Алчевська промислова компанія», код за ЄДРПОУ 32445212 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Донбас-нафтогаз», результати якої оформлені актом від 18.12.2012 № 2668/223/3244512 ( далі - акт 2668) (а.с. 12-19).

Позивачем не оскаржується наказ № 859 та дії відповідача з проведення перевірки.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого ПП «АКП» по взаємовідносинах з ТОВ «Донбас-Нафтогаз» за червень 2011 року занижено податок на додану вартість в сумі 8283 грн.

На підставі акту перевірки № 2668 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012310 від 04.01.2013 р., яким позивачу за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 284,00 грн. (основний платіж - 8283,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.) (а.с. 20).

Позивачем оскаржено зазначений акт до податкового органу, проте, листом відповідача від 24.12.2012 р. № 24 направленому у відповідь на заперечення платника податків - висновки акту залишені без змін ( а.с. 40-41).

Правомірність винесення податкового повідомлення - рішення № 0000012310 від 04.01.2013 і є предмет спору у даній справі.

В основу висновків податкового органу, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення за актом перевірки № 2668 послугували дані зазначені в акті перевірки Стаханівської ОДПІ Луганської області ДПС від 12.12.2011 р. № 605/23-37315290 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-НАФТОГАЗ» код за ЄДРПОУ 37315290 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту - в декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.11 р. по 28.02.11 р., та з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. з підприємством постачальником TOB "Юла-Люкс" код за ЄДРПОУ 35577254 ( а.с. 118-125), на підставі якого, відповідач дійшов висновку, що за відсутності ознак фіктивності у підприємства ТОВ «Юла-Люкс», господарські операції проведені в червні 2011 року мають ознаки дефектності по угодам з придбання ТМЦ, та визнає такі угоди нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Згідно із актом перевірки та поясненнями представника відповідача, під час проведення перевірки уповноваженими особами відповідача фактично не досліджувались первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з контрагентами.

Приймаючи до уваги відсутність об'єктивних даних про направлення позивачу запиту про надання інформації, враховуючи дані викладені в акті перевірки та в обґрунтування позову, судом першої інстанції досліджено надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій первинні бухгалтерські документи.

15 квітня 2011 року між ТОВ «Донбас-Нафтогаз» ( постачальник) та ПП «Алчевська промислова компанія» (покупець) укладено договір № 62/23, предмет якого «постачальник зобов'язаний поставити покупцю в обумовлені строки для особистих потреб, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі нафтопродукти, асортимент, кількість та ціна яких зазначена в видаткових накладних ( а.с.21).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.198.6 ст.196 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані наступні документи:

- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, дата подання 20.07.2011 ( а.с.132-133), додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» , в якому зазначено - операції з придбання з податку на додану вартість , які надають право формування податкового кредиту ( сума податку на додану вартість -8282,50 грн.)( а.с.134).

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних( а.с. 81-83, 135-136,137)

- податкова накладна - дата виписки 03.06.2011 р. № 6 (а.с. 32), подана позивачем до відповідача, в якій зазначено податок на додану вартість -4950,00 грн. , загальна сума з ПДВ -29700,00 грн. ( договір поставки від 15.04.2011 № 62/23) (а.с.32), рахунок - фактура № СФ-0000321 від 02.06.2011-ПДВ -4950,00 грн.,всього з ПДВ -29700,00 грн. (а.с. 34), видаткова накладна № РН-0000485 від 03.06.2011 -ПДВ -4950, 00 грн., всього з ПДВ -29700,00 грн.( а.с.35);

- податкова накладна -дата виписки 29.06.2011 № 59 ( а.с. 33), подана позивачем до відповідача, в якій зазначено податок на додану вартість - 3332,50 грн., загальна сума з ПДВ - 19995,01 грн.( договір поставки від 15.04.2011 № 62/23), рахунок - фактура № СФ-0000371 від 24.06.2011 -ПДВ -3332,50, всього з ПДВ - 19995,01 грн. (а.с. 38), видаткова накладна № РН-0000576 від 29.06.2011 - ПДВ -3332,50, всього з ПДВ -19995,01 грн. (а.с.35).

Наказом N 488/346, 29.12.1995 Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено типову форму первинного обліку роботи вантажного автомобіля - "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. N 2.

Згідно із п. 2 зазначеного наказу «вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності».

19 квітня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та позивачем укладено договори оренди транспортного засобу ( а.с. 22, 86, 87).

14.04.2011 укладено договір № 14/04/11 між позивачем та ВАТ «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки» на перевіз вантажу автомобільним транспортом ( перевізник за заявкою замовника надає автотранспорті послуги по перевезенню глини) ( а.с. 23) та додаткові угоди № 1 від 10.05.2011 р. ( а.с. 25), № 2 від 01.05.2011 р. ( а.с. 24), № 3 від 01.09.2011 ( а.с. 26).

Відповідачем надані подорожні листи вантажного автомобіля ( а.с. 97-114), в яких зазначені марка та модель вантажного автомобіля співпадає з вищезазначеними укладеними позивачем договорами оренди.

В даному випадку подорожні листи оцінюється судом в сукупності з іншими первинними документами, оскільки вони не є визначальними, при цьому позивачем надані належні та допустимі первинні документи, які підтверджують наявність спірних господарських операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги посиланням відповідача на відсутність сертифікатів, документів про якість товарів, зазначених у видаткових накладних, оскільки в даному випадку їх наявність не є обов'язковою, та не є предметом спору.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 р. у справі № 812/1340/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов