Постанова

від 21.03.2013 по справі 826/2295/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2013 року 10:24 № 826/2295/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: Борисов О.В. (довіреність від 19.03.2013 р.)

від відповідача: Галика О.В. (довіреність від 11.12.2012 р. № 3512/9/10-223)

від третьої особи-1 : не з'явився

від третьої особи-2 : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юта ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС третя особа-1Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - Плюс» третя особа-2Приватне підприємство «Визит Торг» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 № 0001022240 та № 0001012240,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юта ЛТД» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013:

- № 0001022240, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 57 236 грн. за основним платежем та на 8 842 грн. за штрафними санкціями,

- № 0001012240, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 94 592 грн. за основним платежем та на 8 310 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що доводи ДПІ в обґрунтування спірних рішень ґрунтуються на неможливості проведення ДПІ зустрічної звірки контрагентів, на начебто фіктивності/ нікчемності операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод, висновки щодо чого у свою чергу, на думку позивача, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції з контрагентами (Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - Плюс» та ПП «Визит Торг») фактично проведені, їх проведення оформлено первинними документами та супроводжується податковими накладними, а отже підстав для невизнання податкових вигод позивача не має.

При цьому, як зазначає позивач, під час перевірки відповідачу було надано вичерпний перелік документів, які зазвичай супроводжують операції такого роду, однак ДПІ по суті було проігноровано всю первинну документацію за спірними операціями, що призвело до прийняття необґрунтованих рішень.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Направлена третім особам копія ухвали суду про залучення їх в якості третіх осіб, яка була направлена за адресами, визначеними в ЄДР та у матеріалах справи, не вручена поштою з незалежних від суду причин (адресати відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням) у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду вважається врученою в силу закону, а треті особи - належним чином повідомленими про розгляд справи. Проте, треті особи в судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки у судове засідання не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи не подавали, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Юта ЛТД» (код ЄДРПОУ 21492026, адреса: 04107, м. Київ, вул. Лук'янівська, будинок 1-А; підприємство є платником ПДВ згідно свідоцтва від 29.04.2002 № 39010522) в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ та податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - Плюс» (код ЄДР 31263808) за період з 01.03.2009 по 30.11.2009, з 01.03.2010 по 31.05.2010, 08.2010, 10.2010, 11.2010, з 01.03.2011 по 31.05.2011, та ПП «Визит Торг» (код ЄДР 37081939) за період серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1723/2240/21492026 від 23.10.2012 (надалі - Акт перевірки).

За загальними висновками Акту перевірки, під час її проведення встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу, в результаті чого, на думку ДПІ, підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 77049 грн.;

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97, п.138.2. ст. 138, пп. 139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого, на думку ДПІ, підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 60673 грн.

На підставі Акту перевірки та викладених у ньому висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0009692240, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 77049 грн. за основним платежем та на 13797 грн. за штрафними санкціями, та № 0009682240, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 94 592 грн. за основним платежем та на 8 729 грн. за штрафними санкціями.

В той же час, за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у м. Києві від 10.01.2013 № 192/10/12-314, у зв'язку із неврахуванням відповідачем строків давності визначення сум грошових зобов'язань, відповідно за період березень 2009 - вересень 2009, зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 № 0009692240 та № 0009682240 частково скасовані, з урахуванням чого та на підставі п/п. 60.1.3. ПК України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняті нові податкові повідомлення - рішення від 25.01.2013 № 0001022240 та № 0001012240, які є предметом оскарження у даній справі.

Щодо обставин проведення перевірки та висновків, покладених в основу оскаржуваних рішень, слід зазначити наступне.

Так, в Акті перевірки зазначається, що між позивачем (покупцем) та ПП «Визит Торг» (продавцем) укладено договір № 9 від 24.03.2011 на поставку товарів (стрічка фум, кран шаровий).

Зазначено, що на виконання договору контрагентом на адресу позивача видано видаткові та податкові накладні на загальну суму 8727,6 грн. у т.ч. ПДВ 1454,6 грн.

В Акті також вказано, що розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі.

Разом з тим, в акті перевірки вчинено запис, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від ДПІ у м. Сімферополі ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Визит торг» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками від 06.04.12 № 26/22/37081939.

Як зазначено в Акті перевірки позивача (стор. 22,23 Акту) ДПІ у м. Сімферополі ДПС отримано висновок УПМ ДПС в АР Крим щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Визит Торг» та яким встановлено, що керівник ПП «Визит Торг» Логвін О.Л. надав пояснення, де зазначив, що підприємство фактично не проводило реалізацію товару та не надавало послуги, а документи підписувались ним за винагороду, а також встановлено, що сумнівний податковий кредит , отриманий ПП «Визит Торг» від контрагентів - постачальників, фактично не було використано у власній господарській діяльності , а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачальника до реального вигодонабувача.

Окрім того, в Акті перевірки позивача також зазначається, що між позивачем (замовник) та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - Плюс» (перевізник) укладено договори від 03.01.2009 № 4, від 03.01.2010 № 04 та від 05.01.2011 № 4 щодо надання послуг із перевезення вантажів.

Зазначено, що на виконання договору позивачем придбані транспортні послуги відповідно до актів виконаних робіт і податкових накладних підписаних директором контрагента (перелік актів та податкових накладних наведений в Акті перевірки у таблиці).

В Акті також вказано, що розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень, перелік яких також наведено в Акті перевірки.

Разом з тим, в акті перевірки вчинено запис, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від ДПІ у м. Сімферополі ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками від 11.04.2012 № 37/22/31263808.

Як зазначено в Акті перевірки позивача (стор. 21,22 Акту) ДПІ у м. Сімферополі ДПС отримано висновок УПМ ДПС в АР Крим щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - Плюс» та яким встановлено, що сумнівний податковий кредит , отриманий БВП «Строитель - Плюс» від контрагентів - постачальників, фактично не було використано у власній господарській діяльності , а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачальника до реального вигодонабувача.

Таким чином, в ході проведення перевірки позивача ДПІ приходить до висновку, що сукупність отриманої інформації (у т.ч. обставини, які викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Визит Торг» та БВП «Строитель - Плюс») свідчить про те, що договори укладені ТОВ «Юта ЛТД» з ПП «Визит Торг» та БВП «Строитель - Плюс» відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними , і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, тому бухгалтерські та податкові документи, складені контрагентами стосовно позивача не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Юта ЛТД».

Інших доводів в обґрунтування спірних рішень акт перевірки позивача не містить.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин здійснення спірних операцій за відносинами позивача з ПП «Визит Торг» та БВП «Строитель - Плюс», під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між позивачем (покупцем) та ПП «Визит Торг» (продавцем) 24.03.2011 укладено договір № 9 на поставку товарів. Згідно п. 1.2 Договору відомості про товар зазначаються відповідно до виставлених рахунків-фактур.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору контрагентом поставлено позивачу товар (лента фум, кран шаровий), про що на адресу позивача видано рахунок - фактуру № 485 від 23.08.2011 на загальну суму 8727,6 грн. у т.ч. ПДВ 1454,6 грн. та видаткову накладну № 614 від 26.08.2011.

На підставі договору позивачу контрагентом видано податкову накладну № 144 від 26.08.2011 на суму 8727,6 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 1454,6 грн., яка підписана директором контрагента Логвіном О.Л.

Між сторонами проведено розрахунки по договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

У той же час, на виконання судового запиту ДПІ у м. Сімферополі ДПС надало до суду податкову звітність ПП «Визит Торг» (з ПДВ, з ПДФО), що охоплює спірний період, згідно якої вбачається наявність у контрагента трудових та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності. При цьому, під час розгляду справи відповідачем не доведено недостатності зазначеної кількості ресурсів для виконання контрагентом спірних операцій із позивачем.

Щодо подальшого руху придбаного товару позивач пояснив, що має власне виробництво та використовує придбані матеріали для виробництва конструкцій, які використовуються для зрошення, та які надалі реалізуються для потреб сільськогосподарського виробництва та содових господарств, відомості щодо чого не спростовувались ДПІ під час розгляду справи.

В контексті подальшої реалізації вироблених систем зрошування, позивачем до матеріалів справи надано низку договорів про партнерство, укладених із замовниками/ покупцями, предметом яких (договорів) є взаємовідносини з реалізації систем капельного зрошення для поливу саду та інших площ, надано докази проведення розрахунків із зазначеними особами, довіреності на отримання матеріальних цінностей тощо.

Окрім того, під час розгляду справи судом також встановлено, що між позивачем (замовником) та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - Плюс» (перевізником) укладено договори від 03.01.2009 № 4, від 03.01.2010 № 04 та від 05.01.2011 № 4, предметами яких визначено, що перевізник бере на себе обов'язок приймати від замовника для перевезення вантаж (відповідно до товарно-транспортної накладної) та доставляти ввірений йому вантаж в пункт призначення і передавати вповноваженій особі на отримання вантажу, а замовник зобов'язується вчасно здійснити оплату за послуги з перевезення вантажів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених договорів щодо перевезення вантажів між сторонами укладено акти здачі/прийняття робіт (надання послуг) та виписано на адресу позивача рахунки-фактури, перелік яких зазначено на стор. 8-14 Акту перевірки. Зазначені у вказаних документах відомості відповідачем під час розгляду справи не заперечувались.

На підставі договорів позивачу контрагентом видано податкові накладні, перелік, реквізити та суми з яких зазначено на стор. 17-20 Акту перевірки. Зазначені у вказаних документах суми коштів відповідачем під час розгляду справи не заперечувались.

Між сторонами проведено розрахунки по договорам, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В той же час, на підтвердження здійснення фактичної поставки вантажів транспортними засобами, під час розгляду справи надано товарно-транспортні накладні на кожну дату оформлення актів здачі/прийняття робіт (надання послуг), в яких (ТТН) міститься посилання на найменування автопідприємства та експедитора БВП «Строитель - Плюс», замовника - ТОВ «Юта ЛТД» і одержувача вантажу, відомості щодо перевезення підтверджені підписами та печатками учасників цих операцій, та зазначений повний перелік одиниць товару відповідно до актів здачі/прийняття робіт (надання послуг). Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів витребування транспортних документів у позивача або/та доказів відмови позивача у наданні таких документів, як і не спростовано наведені в цих документах відомості та обставини перевезення вантажів.

До матеріалів справи, в якості підтвердження спеціалізації контрагента позивача БВП «Строитель - Плюс» в сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, надано ліцензію, яка видана на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 27.02.2007 № 30Л, та має строк дії до 27.02.2012 року.

У той же час, на виконання судового запиту Центром безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України надано інформацію щодо реєстрації за БВП «Строитель - Плюс» транспортних засобів в період включаючи з 01.03.2009 по 31.05.2011 років (тобто за період спірних відносин із позивачем) у кількості 37 одиниць. При цьому, під час розгляду справи відповідачем не доведено недостатності зазначеної кількості транспортних засобів для здійснення контрагентом господарської діяльності.

До того ж, на виконання судового запиту ДПІ у м. Сімферополі ДПС надало до суду податкову звітність БВП «Строитель - Плюс» (з податку на прибуток, з ПДВ, з ПДФО, зі збору за забруднення навколишнього природного середовища), що охоплює спірний період, згідно якої вбачається наявність у контрагента трудових та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності. При цьому, під час розгляду справи відповідачем не доведено недостатності зазначеної кількості ресурсів для виконання контрагентом спірних операцій із позивачем.

Щодо подальшого руху товарів, що перевозились контрагентом за замовленням позивача, до матеріалів справи надано низку договорів про партнерство, предметами яких (договорів) є взаємовідносини з іншими підприємствами щодо реалізації їм систем капельного зрошення для поливу саду та інших площ, надано докази проведення розрахунків із третіми особами за продаж спірного товару, довіреності на отримання матеріальних цінностей тощо.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат у 2010 році), ЗУ «Про податок на додану вартість» (щодо формуванням податкового кредиту з ПДВ у 2010 році) , суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів/робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення:

- ПК України, а саме: п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»),

- ПК України (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат, які набрали чинності з 01.04.2011 р.), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар; дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- положення ПК України (щодо ПДВ), а саме: п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, сукупність досліджених під час розгляду справи вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, матеріали щодо руху товарів, надання послуг з перевезення вантажів, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

В контексті ж доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки контрагентів, акти щодо чого складені значно пізніше ніж період спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

При цьому, щодо посилання ДПІ на покази директора контрагента ПП «Визит торг», слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, які, виходячи з підстав прийняття спірних рішень, повинні були бути наявні у ДПІ вже під час перевірки (з огляду на доводи про юридичну дефектність первинних документів), самі по собі, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, наведені в акті перевірки відомості щодо наявності пояснень цієї особи , як і власне і неможливість звірки по контрагенту, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення позивачем спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/ перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

На підтвердження викладених в Акті перевірки обставин щодо непричетності директора контрагента ПП «Визит торг» до його діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними . В контексті наведеного до матеріалів справи залучено документальні відомості з ЄДР, де, крім іншого, містяться відомості про директора ПП «Визит Торг» - Логвіна О.Л., який, відповідно до витягу, має право вчиняти юридичні дії без довіреності, у т.ч. підписувати договори, та відсутні відомості про обмеження щодо вчинення дій від імені зазначеного підприємства.

Відтак, відомості щодо директора контрагента позивача, внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому також ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами.

Щодо власне виконання спірних операцій, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Виходячи із характеру та суті операцій та наявних первинних документів, під час розгляду справи встановлено наявність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, наявність транспортних засобів та ліцензії на право здійснення перевезень вантажів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи не доведено жодних обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, сама по собі та обставина, що керівник контрагента рахувався керівником в інших підприємствам також не може свідчити про неможливість виконання спірних операцій та, відповідно, про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юта ЛТД» (код з ЄДР 21492026; адреса: 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лук'янівська 1-А) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.01.2013 № 0001022240 та № 0001012240.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 28.03.2013 р.