Ухвала

від 18.02.2014 по справі 826/2295/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2295/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юта ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, 3-ті особи: Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-Плюс», Приватне підприємство «Визит Торг» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС у якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0001012240 та № 000102240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 21.03.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Юта ЛТД» в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ та податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - Плюс» (код ЄДР 31263808) за період з 01.03.2009 по 30.11.2009, з 01.03.2010 по 31.05.2010, 08.2010, 10.2010, 11.2010, з 01.03.2011 по 31.05.2011, та ПП «Визит Торг» (код ЄДР 37081939) за період серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1723/2240/21492026 від 23.10.2012 року.

За загальними висновками Акту перевірки, під час її проведення встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 1887 п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу, в результаті чого, на думку ДПІ, підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 77049 грн.;

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97, п.138.2. ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого, на думку ДПІ, підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 60673 грн.

На підставі Акту перевірки та викладених у ньому висновків відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0009692240, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 77049 грн. за основним платежем та на 13797 грн. за штрафними санкціями, та № 0009682240, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 94 592 грн. за основним платежем та на 8 729 грн. за штрафними санкціями.

В той же час, за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у м. Києві від 10.01.2013 № 192/10/12-314, у зв'язку із неврахуванням відповідачем строків давності визначення сум грошових зобов'язань, відповідно за період березень 2009 - вересень 2009, зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 № 0009692240 та № 0009682240 частково скасовані, з урахуванням чого та на підставі п/п. 60.1.3. ПК України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняті нові податкові повідомлення - рішення від 25.01.2013 № 0001022240 та № 0001012240, які є предметом оскарження у даній справі.

Не погоджуючись з викладеними обсавинами, позивач звернувся до суду з выдповыдним позовом.

Окружний адміністартивний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Щодо обставин здійснення спірних операцій за відносинами позивача з ПП «Визит Торг» та БВП «Строитель - Плюс», з матеріалів справи вбачається наступне.

Між позивачем (покупцем) та ПП «Визит Торг» (продавцем) 24.03.2011року було укладено договір № 9 на поставку товарів. Згідно п. 1.2 Договору відомості про товар зазначаються відповідно до виставлених рахунків-фактур.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору контрагентом поставлено позивачу товар (лента фум, кран шаровий), про що на адресу позивача видано рахунок - фактуру № 485 від 23.08.2011 на загальну суму 8727,6 грн. у т.ч. ПДВ 1454,6 грн. та видаткову накладну № 614 від 26.08.2011.

На підставі договору, контрагентом було видано позивачу податкову накладну № 144 від 26.08.2011 на суму 8727,6 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 1454,6 грн., яка підписана директором контрагента Логвіном О.Л.

Між сторонами проведено розрахунки по договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Окрум того, в матеріалах справи міститься податкова звітність ПП «Визит Торг» (з ПДВ, з ПДФО), що охоплює спірний період, згідно якої вбачається наявність у контрагента трудових та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовником) та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - Плюс» (перевізником) було укладено договори від 03.01.2009 року № 4, від 03.01.2010 року № 04 та від 05.01.2011 року № 4, предметами яких визначено, що перевізник бере на себе обов'язок приймати від замовника для перевезення вантаж (відповідно до товарно-транспортної накладної) та доставляти ввірений йому вантаж в пункт призначення і передавати вповноваженій особі на отримання вантажу, а замовник зобов'язується вчасно здійснити оплату за послуги з перевезення вантажів.

На виконання умов зазначених договорів щодо перевезення вантажів між сторонами укладено акти здачі/прийняття робіт (надання послуг) та виписано на адресу позивача рахунки-фактури, перелік яких зазначено на стор. 8-14 Акту перевірки.

На підставі договорів, контрагентом було видано позивачу податкові накладні, перелік, реквізити та суми з яких зазначено на стор. 17-20 Акту перевірки. Між сторонами проведено розрахунки по договорам, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В той же час, на підтвердження здійснення фактичної поставки вантажів транспортними засобами, в матеріалах справи нявні товарно-транспортні накладні на кожну дату оформлення актів здачі/прийняття робіт (надання послуг), в яких (ТТН) міститься посилання на найменування автопідприємства та експедитора БВП «Строитель -Плюс», замовника - ТОВ «Юта ЛТД» і одержувача вантажу, відомості щодо перевезення підтверджені підписами та печатками учасників цих операцій, та зазначений повний перелік одиниць товару відповідно до актів здачі/прийняття робіт (надання послуг).

В матеріалах справи, в якості підтвердження спеціалізації контрагента позивача БВП «Строитель - Плюс» в сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, наявна ліцензія, яка видана на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 27.02.2007 року № ЗОЛ, та має строк дії до 27.02.2012 року.

У той же час, Центром безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України надано інформацію щодо реєстрації за БВП «Строитель - Плюс» транспортних засобів в період включаючи з 01.03.2009 року по 31.05.2011 року (тобто за період спірних відносин із позивачем) у кількості 37 одиниць.

До того ж, на виконання запиту суду першої інстанції, ДПІ у м. Сімферополі ДПС надало до суду податкову звітність БВП «Строитель - Плюс» (з податку на прибуток, з ПДВ, з ПДФО, зі збору за забруднення навколишнього природного середовища), що охоплює спірний період, згідно якої вбачається наявність у контрагента трудових та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Так, відповідно до п. 5.1. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів/робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

В контексті ж доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки контрагентів, акти щодо чого складені значно пізніше ніж період спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

При цьому, щодо посилання ДПІ на покази директора контрагента ПП «Визит торг», колегія суддів погоджується з висновком суду першоїінстанції, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, які, виходячи з підстав прийняття спірних рішень, повинні були бути наявні у ДПІ вже під час перевірки (з огляду на доводи про юридичну дефектність первинних документів), самі по собі, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, наведені в акті перевірки відомості щодо наявності пояснень цієї особи, як і власне і неможливість звірки по контрагенту, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення позивачем спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Відомості, які внесені до СДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними. В матеріалах справи наявні документальні відомості з ЄДР, де, крім іншого, містяться відомості про директора ПП «Визит Торг» - Логвіна О.Л., який, відповідно до витягу, має право вчиняти юридичні дії без довіреності, у т.ч. підписувати договори, та відсутні відомості про обмеження щодо вчинення дій від імені зазначеного підприємства.

Відтак, відомості щодо директора контрагента позивача, внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Виходячи із характеру та суті операцій та наявних первинних документів, під час розгляду справи встановлено наявність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, наявність транспортних засобів та ліцензії на право здійснення перевезень вантажів.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0001012240 та № 000102240 є незаконними та необгрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.