Рішення

від 28.03.2013 по справі 228/359/13-ц

ДОКУЧАЄВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/228/155/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року місто ДОКУЧАЄВСЬК

ДОКУЧАЄВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі - ПАНІХІНОЇ Г.С.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 та її представника -

адвоката - ОСОБА_2,

представника відповідача - РУДСЬКОГО В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Докучаєвська цивільну справу № 2/228/ 155 /2013 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Агро» про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження ним,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2013р. до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до СТОВ «Олександрія-Агро», де посилаючись на вимоги ст.ст. 11, 13, 16, 319, 321, 386-387, 391, 638, 1212-1213 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», просить витребувати у відповідача земельні ділянки за кадастровими номерами 1411600000:03:000:0357 та 1411600000:03:000:0697, площею 8,81га. та 0,33га. відповідно, на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку за серіями ЯК № 077491 та ЯК № 081450, розташовані на території Докучаєвської міської ради Донецької області, які відповідач отримав за неукладеним з ОСОБА_4 договором оренди від 16.08.2004р., зареєстрованим у Докучаєвському міському відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 17.03.2005р. за № 040517300113, шляхом звільнення її відповідачем та усунення перешкод у вільному доступу до неї, для вільного її використання (користування), крім того, повернути примірник договору оренди і додатків до нього та стягнути судові витрати. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 16.08.2004р. між її батьком ОСОБА_4 та СТОВ «Олександрія-Агро» був укладений договір оренди землі, за яким була передана у строкове платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Докучаєвської міської ради. Зазначений договір було зареєстровано в Докучаєвському міському відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України». Договором встановлено строк оренди терміном 42 роки. Загальна площа земельних ділянок переданих орендарю становить 9,14га., у тому числі 8,81га. ріллі та 0,33га. пасовища, нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена в 68319,74грн. та 923,11грн. відповідно. Зазначені земельні ділянки належали ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.06.2004р. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із зазначених вище земельних ділянок. Будучи єдиною спадкоємицею за заповітом, вона прийняла спадщину та оформила її належним чином. На сьогоднішній день вона є законною власницею спірних земельних ділянок. Детально ознайомившись із змістом договору та отримавши відповідні консультації юристів, вона зрозуміла, що вказаний договір не відповідає вимогам закону, оскільки не містить всіх істотних умов договору, а саме пункту, який би визначав сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. Отже, підписаний сторонами документ не є укладеним, а тому він не породжує для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформлені. За таких обставин, відповідач користується землею без достатньої правової підстави, а тому власник може витребувати її в порядку передбаченому законодавством з чужого незаконного володіння та ставити питання про усунення перешкод у її використанні.

Предмет та підстава позову, а також розмір позовних вимог не змінювались.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, з підстав, зазначених в поданому позові.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позицію своєї довірительниці та просив задовольнити поданий нею позов.

Представник відповідача - РУДСЬКОЙ В.П. в судовому зсіданні заперечував проти задоволення позову та просив його відхилити, з підстав, зазначених у запереченні проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні поданого позову позивачу необхідно відмовити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав:

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

16.08.2004р. між ОСОБА_4, як Орендодавцем, який діяв на підставі Державного акту на право власності на землю за серією ДН № 050321, реєстраційний № 010417300561 від 02.06.2004р. з одного боку, та СТОВ «Олександрія-Агро» в особі директора Кутя В.П., як Орендаря, який діяв на підставі Статуту з другого боку, укладено Договір оренди землі № 267-04, за яким: Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельні ділянки загальною площею 9,14га., у тому числі ріллі розміром 8,81га., нормативно грошова оцінка 68319,74грн., пасовища розміром 0,33га., нормативна грошова оцінка 923,11грн., які знаходяться на території Докучаєвської міської ради Донецької області (колишнє КСП «Олександринське») /п.2 Договору/. Договір складено Сторонами терміном на 42 роки, однак може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди Сторін. Якщо жодна з сторін за 3 місяці до закінчення строку оренди письмово не повідомила про намір його припинення, договір вважається автоматично продовженим на термін 5 років. В разі переходу права власності до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника /п.3 Договору/. Дія договору припиняється зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено; ліквідації юридичної особи - орендаря; за взаємною згодою сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається /п.12 Договору/. Договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації /п.14 Договору/. Договір зареєстрований у Докучаєвському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2005р. за № 040517300113 /відмітка на Договорі/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть за серією НОМЕР_1, виданим 28.10.2010р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його донька ОСОБА_1, яка у встановленому законом нотаріальному порядку прийняла спадщину, що складається з земельної ділянки, загальною площею - 9,14га., яка розташована на території Докучаєвської міської ради Донецької області (колишнього КСП «Олександринське»), цільове призначення (використання) якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1411600000:03:000:0357, площею 8,81га. та кадастровий номер 1411600000:03:000:0697, площею 0,33га., що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку за серією ДН № 050321. Ці обставини підтверджуються Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 28.04.2011р. державним нотаріусом Докучаєвської державної нотаріальної контори Донецької області Чибіковою Г.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 584.

09.10.2012р. ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2011р. № 584 видано Державні акти на право власності на земельну ділянку, відповідно до яких вона є власником земельної ділянки площею 8,81га. та земельної ділянки площею 0,33га., розташованих на території Докучаєвської міської ради Донецької області, за межами населеного пункту, цільовим призначенням яких є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За п.п.3.3 п.3 Договору оренди землі № 267-04 від 16.08.2004р., в разі переходу права власності до інших осіб, Договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Не дивлячись на вимоги закону та умови укладеного договору, ОСОБА_1 звернулась до Докучаєвського міського суду Донецької області із позовом до СТОВ «Олександрія-Агро» про усунення перешкод в реалізації права власності шляхом витребування майна з чого незаконного володіння, посилаючись на те, що оскільки вона є новим власником спадкових земельних ділянок і укладати новий договір оренди з відповідачем не бажає, то останній без правових на то підстав користується належним їй майном.

Докучаєвським міським судом при розгляді вказаної справи встановлено, що СТОВ «Олександрія-Агро» володіє і користується спірними земельними ділянками відповідно до закону та умов договору оренди землі від 16.08.2004р., а тому підстав для їх витребування не існує. За наслідками розгляду справи, 03.12.2012р. ухвалене рішення про відмову в задоволенні позову.

Дане судове рішення, ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку не оскаржено та набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.п. 4, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). … Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Порядок укладення договорів оренди землі урегульовано Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.ст. 1, 6, 13-14, 20 Закону України «Про оренду землі», у редакції, яка діяла на момент укладення договору, тобто за станом на 16.08.2004р., орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. … Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. … Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. … Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. … Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», у редакції, яка діяла на момент укладення договору, тобто за станом на 16.08.2004р., містила істотні умови договору оренди землі, до яких належали: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

За приписами ч.2 цієї ж статті, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що підписаний 16.08.2004р. між її батьком ОСОБА_4 та СТОВ «Олександрія-Агро» договір оренди землі № 267-04 не містить всіх істотних умов, передбачених ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме умови про визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, а відтак останній не є укладеним.

Із Договору оренди землі № 267-04 від 16.08.2004р. вбачається, що сторонами при його укладенні були передбачені усі істотні умови, визначені законом. Так, пунктом 9 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується не допускати погіршення екологічного стану й родючості земельних ділянок; після закінчення терміну договору оренди повернути Орендодавцю орендовані землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням. Останній обов'язок конкретизовано в п.7 Договору, за яким, після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованих земельних ділянок, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Крім того, передбачені випадки відшкодування шкоди та збитків, а також витрат у зв'язку з поліпшенням орендованої земельної ділянки. Відповідно до п.13 Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Згідно п.10 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання обов'язків по договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після укладення договору внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні попередити прийнятими заходами (повінь, пожежа, землетрус, осідання ґрунту та інші явища), які призвели до неможливості виконання цього договору.

Як видно, вказаний договір оренди землі, фактично містить умову про ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про оренду землі», ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі.

Як зазначено вище, сторони при укладенні спірного договору в п.13 конкретно передбачили, що несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Отже, суд вважає, що оскільки статтею 11 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе саме орендодавець, а укладений договір оренди іншого не передбачає, крім того фактично містить спірну умову, яку сторони у момент укладення договору окремо не визначили, то вони вирішили у цьому випадку звернутися до закону, що не суперечить положенням ст.11 Закону України «Про оренду землі».

Виходячи з цього, доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що спірний договір є неукладеним, суд вважає, неспроможними.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки, відповідач СТОВ «Олександрія-Агро» користується спірними земельними ділянками на підставі Договору оренди землі № 267-04 від 16.08.2004р., укладеного з попереднім власником - спадкодавцем, то права позивачки ОСОБА_1 цим не порушено і підстав для їх захисту у спосіб обраний нею, немає.

Керуючись ст.ст. 10, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1, 6-7, 11-15, 17-20 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 215, 387, 638, 792, 1218, 1225 ЦК України, вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Агро» про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження ним - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя