Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-13881/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 р. (10:54) Справа №2а-13881/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника позивача - Харченка Д.О., довіреність від 01.08.2012р.,

представника відповідача - Бекірова Е.С., довіреність від 15.01.2013р. №178/10/10-24,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажгаз»

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажгаз» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000982302 від 23.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 43731грн., в тому числі за основним платежем 37759грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5972грн., №0000992302 від 23.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 34364грн., в тому числі за основним платежем 29710грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4654грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримбудіндустрія», віднесення до складу валових витрат сум, сплачених такому постачальнику, у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з такими постачальниками є нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надані пояснення по суті справи.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажгаз» є юридичною особою (ідентифікаційний код 35948875), взято на облік в органах державної податкової служби 23.07.2008р., станом на 10.08.2012р. перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Євпаторія АР Крим ДПС, є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво платника ПДВ №100136702 від 02.09.2008р., що підтверджується актом перевірки №1167/2201/35948875 від 14.08.2012 р.

Посадовою особою ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будмонтажгаз» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримбудіндустрія» за період з 01.01.2009р. до 31.03.2012р.

За результатами перевірки складено акт №1167/2201/35948875 від 14.08.2012 р., у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Будмонтажгаз» вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38108 грн., в тому числі за півріччя 2009 року на 349 грн., за 3 квартали 2009 року на 1528 грн., за 2009 рік на 14628 грн., за 1 квартал 2010 року на 603 грн., за півріччя 2010 року на 603 грн., за 3 квартали 2010 року на 603 грн., за 2010 рік на 9965 грн., за 1 квартал 2011 року на 13875 грн.

Також у висновках вищезазначеного акту встановлено, що позивачем порушені вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30487 грн., в тому числі за квітень 2009 року на 279 грн., за липень 2009 року на 489 грн., за серпень 2009 року на 454 грн., за жовтень 2009 року на 3355 грн., за листопад 2009 року на 80 грн., за грудень 2009 року на 6757 грн., за січень 2010 року на 482 грн., за жовтень 2010 року на 7261 грн., за грудень 2010 року на 229 грн., за березень 2011 року на 11100 грн.

Як вбачається із вказаного акту перевірки, його висновки ґрунтуються на актах зустрічних перевірок КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй»,ТОВ «Кримбудіндустрія», від 11.04.2012р. за №36/22/32468182, від 06.04.2012р. за №29/22/36165567, від 06.04.2012р. за №34/22/321005553 відповідно.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до висновку, наданого УПМ ДПС в АР Крим встановлено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання правових наслідків.

В акті перевірки також зазначено, що перевіркою встановлено, що податкові накладні, які стали підставою формування податкового кредиту ТОВ «Будмонтажгаз», були отримані від контрагентів КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй», які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств. Крім того, дані особи заперечують і підписання будь яких первинних документів. Отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами документами, які свідчать про факт придбання товарів, робіт чи послуг, і тому віднесення відображених в них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, не встановлено факту реального здійснення господарських операцій підприємствами КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» за період 01.01.2009 - 31.03.2012.

За результатами перевірки, на підставі акту №1167/2201/35948875 від 14.08.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000982302 від 23.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 43731грн., в тому числі за основним платежем 37759грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5972грн., №0000992302 від 23.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 34364грн., в тому числі за основним платежем 29710грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4654грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в той період регулювалися Законом України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/98-ВР (далі Закон №334), а з 01.01.2011р. Податковий кодексом України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги щодо підстав та права платника податку на віднесення сум до складу податкового кредиту визначені ст.198, 201 ПК України.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи завищення, на думку відповідача, позивачем податкового кредиту з ПДВ, відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту: у квітні 2009 року ПДВ в сумі 278,80 грн. на підставі податкової накладної №190л від 23.04.2009 року на загальну суму 1672,80 грн. (ПДВ 278,80грн.); у липні 2009 року ПДВ в сумі 489,40грн., на підставі податкової накладної №368л від 13.07.2009 року на загальну суму 2936,40 грн. (ПДВ 489,40грн.); у серпні 2009 року ПДВ в сумі 454,40грн., на підставі податкової накладної №510л від 10.08.2009 року на загальну суму 2726,40 грн. (ПДВ 454,40 грн.); у жовтні 2009 року ПДВ в сумі 3355,00 грн., на підставі податкової накладної №4150 від 29.10.2009 року на загальну суму 20131,85 грн. (ПДВ 3355,00 грн.); у листопаді 2009 року ПДВ в сумі 80,00 грн., на підставі податкової накладної №702л від 30.11.2009 року на загальну суму 480,00 грн. (ПДВ 80,00грн.); у грудні 2009 року ПДВ в сумі 6756,42 грн., на підставі податкових накладних №715л від 10.12.2009 року на загальну суму 9532,80 грн. (ПДВ 1588,80грн.), №730л від 23.12.2009 року на загальну суму 24693,77 грн. (ПДВ 4115,63 грн.), №735л від 25.12.2009 року на загальну суму 2137,01 грн. (ПДВ 356,17 грн.), №736л від 25.12.2009 року на загальну суму 1459,31 грн. (ПДВ 243,22грн.), №746л від 30.12.2009 року на загальну суму 2715,60 грн. (ПДВ 452,60грн.); у січні 2010 року ПДВ в сумі 482,16 грн., на підставі податкової накладної №13л від 13.01.2010 року на загальну суму 2892,95 грн. (ПДВ 482,16грн.); у жовтні 2010 року ПДВ в сумі 7260,86 грн., на підставі податкової накладної №666 від 22.10.2010 року на загальну суму 43565,15 грн. (ПДВ 7260,86грн.); у грудні 2010 року ПДВ в сумі 229,20 грн., на підставі податкової накладної №834 від 21.12.2010 року на загальну суму 1375,20 грн. (ПДВ 229,20грн.); у березні 2011 року ПДВ в сумі 11100,00грн., на підставі податкової накладної №171 від 31.03.2011 року, на загальну суму 66600,00грн. (ПДВ 11100,00грн.).

Судом залучено до матеріалів справи податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, та встановлено, що вищевказані податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» оскільки не підтверджено зустрічними перевірками фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених постачальників.

До матеріалів справи залучені копії платіжних доручень, які підтверджують оплату позивачем отриманих від КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» товарів (робіт, послуг), у тому числі податку на додану вартість.

Також до матеріалів справи залучені акти виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта газопостачання житлового будинку за адресою: м. Євпаторія, вул. Леніна - кут вул. Шевченко, секції 1,2,3,4,5,6, протоколи механічних випробувань зварювальних з'єднань стального газопроводу, акти приймання до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів системи газопостачання в м. Євпаторія, пров. Леніна, б.68; м. Євпаторія, вул. Маяковського, 2; смт Заозерне, вул. Аллея Дружби, 50; м. Євпаторія, вул. Революції, ДДУЗ №20, які підтверджують отримання та використання отриманих товарів(робіт, послуг) у господарській діяльності позивача.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ТОВ «Будмонтажгаз» та КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999р. первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку.

Надані позивачем первинні документи мають усі передбачені вищевказаною нормою обов'язкові реквізити.

Зі змісту ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» слідує, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Надані позивачем первинні документи підтверджують рух активів за господарськими операціями позивача із КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй», а відтак податкова необґрунтовано дійшла висновку про відсутність реальних операцій між позивачем та відповідачем.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у акті перевірки, як на встановлений факт, на показання свідків - директорів ОСОБА_3, ОСОБА_4 з наступних підстав.

Частиною 4 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як зазначалося вище, ст.9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, відтак показання свідків щодо здійснення або нездійснення господарської операції не є належними та достатніми доказами, які підтверджують відсутність такої господарської операції.

Щодо посилань відповідача у акті перевірки та запереченнях на позов на ту обставину, що первинні документи підписні не уповноваженою особою, суд зазначає, по-перше, відповідачем в порушення вимог ст.71 КАС України не надано достатніх доказів того, первинні документи контрагентів позивача підписані не уповноваженою на те особою, оскільки показання свідка у даному випадку не є належним доказом. По-друге, у платника податку відсутній встановлений законом обов'язок перевіряти повноваження особи, яка підписала первинний документ з боку його контрагента.

При цьому, суд зазначає, що суб'єкт господарювання не позбавлений права діяти через свого представника. Відповідач не надав доказів неможливості контрагентів позивача діяти через свого представника.

Суд враховує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на акти зустрічних перевірок КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй», суд зазначає, що вказані акти жодних обставин у справі не підтверджують, оскільки господарські операції між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання відбувалися у період з квітня 2009 до травня 2011 року, тоді як акти зустрічних перевірок, якими встановлено відсутність КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» за місцезнаходженням, складені у квітні 2012 року.

Щодо нікчемності угод між позивачем та КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй», суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Із наведеної норм слідує, що правочин, який укладений без мети створення правових наслідків є фіктивним.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивні правочини віднесені ЦК України до оспорюваних, та для визнання їх недійсними повинно бути рішення відповідне рішення суду.

Відповідачем не надано доказів наявності рішення суду, яким спірні правочини були визнані недійсними у зв'язку із їх фіктивністю.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0000992302 від 23.08.12р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 29710грн. є протиправним. Оскільки відповідачем позивачу оскаржуваним рішенням необґрунтовано визначена сума основного зобов'язання, відтак оскаржуваним рішенням неправомірно визначені і штрафні санкції у сумі 4654грн.

Щодо податкового повідомлення рішення №0000982302 від 23.08.2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334, підлягає застосування при визначенні податкових зобов'язань позивача у період з квітня 2009року до 1-го кварталу 2011р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як зазначалося вище, позивач оформив господарські операції із своїми контрагентами первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Єдиною підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки відповідачем не доведена безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторія АРК ДПС №0000982302 від 23.08.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 781грн., які сплачені до бюджету згідно квітинці №0717 від 07.12.2012р. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.01.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 04.02.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000982302 від 09.10.2012 року та №0000992302 від 23.08.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Євпаторія Автономній Республіці Крим Державної податкової служби, м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 2/40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажгаз» судові витрати у розмірі 781,00 (сімсот вісімдесят одна) гривня.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.