Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а-10685/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2013 р. (12:03) Справа №2а-10685/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: 27 вересня 2012 року ТОВ «Крим-Донбасс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасувати наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс», визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс» на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року.

Позов мотивовано порушенням відповідачем вимог статті 78 Податкового кодексу України щодо порядку призначення перевірки, а саме, відсутністю підстав для проведення позапланової документальної перевірки, оскільки на запити Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про надання пояснень та документів щодо взаємовідносин ТОВ «Крим-Донбасс» з постачальниками позивачем у передбачений Податковим кодексом України 10-денний термін було направлені усі необхідні документи та письмові пояснення. Також, відповідачем було порушено вимоги ст. 79 Податкового кодексу України, а саме оскаржуваний наказ та повідомлення про проведення перевірки були отримані позивачем 20 вересня 2012 року о 13 годині 27 хвилин та 13 годині 28 хвилин, тобто вже після початку проведення перевірки.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28 вересня 2012 року відкрито провадження по справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

22 жовтня 2012 року ТОВ «Крим-Донбасс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001582203 від 11 жовтня 2012 року про донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 333767,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 15844,00 грн., а всього на суму 349611,00 грн. та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001592203 від 11 жовтня 2012 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 288026,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 106125,50 грн., а всього на суму 394151,50 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Так, позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача, та відповідно, зменшення валових витрат за перевіряємий період по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд». Також позивач зазначає, що укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а вказаний висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 листопада 2012 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 грудня 2012 року об'єднано в одне провадження адміністративну справу №2а-10685/12/0170/29 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії з адміністративною справою №2а-11803/12/0170/12/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Адміністративній справі присвоєно номер 2а-10685/12/0170/29.

У судовому засіданні представник позивача Рогожина В.О. позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача Воєнна З.Н. та Гончарова І.В. проти задоволення позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 п. 1 ст. 3 КАС України.

Тобто, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що ТОВ «Крим-Донбасс» 03 вересня 1999 року зареєстровано виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим як юридична особа (код ЄДРПОУ 30514729), що підтверджується Довідкою серії АБ №529565 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №503795 (а.с.14,15, том №1).

ТОВ «Крим-Донбасс» зареєстровано у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС (а.с.16,17 том№1).

Наказом Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим ДПС від 19 вересня 2012 року № 680 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс» (ЄДРПОУ 30514729) на підставі вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Крим-Донбасс» (ЄДРПОУ 30514729) з питань підтвердження показників податкової звітності по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код ЄДРПОУ 36495398) за червень 2011 року, ТОВ «Компанія «Бітіком» (код ЄДРПОУ 36698188) за вересень 2011 року та жовтень 2011 року, ТОВ СФК «Промстройторг» (ЄДРПОУ 35736431) за грудень 2010 року, ТОВ «Будівельна Компанія «Рембудтранс» (код ЄДРПОУ 33051125) за грудень 2011 року, починаючи з 20.09.2012 року протягом 3-х робочих днів (а.с.29, том №1).

На підставі вказаного наказу посадовими особами ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС з 20.09.2012 року по 24.09.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Крим-Донбасс» з питань підтвердження показників податкової звітності по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код ЄДРПОУ 36495398) за червень 2011 року, ТОВ «Компанія «Бітіком» (код ЄДРПОУ 36698188) за вересень 2011 року та жовтень 2011 року, ТОВ СФК «Промстройторг» (ЄДРПОУ 35736431) за грудень 2010 року, ТОВ «Будівельна Компанія «Рембудтранс» (код ЄДРПОУ 33051125) за грудень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 28.09.2012 року №992/22-03/30514729 (а.с.26-41, том№2).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- ч.1-3, ч.5-6 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Крим-Донбасс» при придбанні робіт на ТМЦ у постачальників - ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код ЄДРПОУ 36495398), ТОВ «Компанія «Бітіком» (код ЄДРПОУ 36698188), ТОВ СФК «Промстройторг» (ЄДРПОУ 35736431), ТОВ «Будівельна Компанія «Рембудтранс» (код ЄДРПОУ 33051125);

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ст. 185, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 288029 грн., а саме по періодам: у грудні 2010 року у сумі 25351 грн., у червні 2011 року у сумі 75777 грн., у вересні 2011 року у сумі 88603 грн., у жовтні 2011 року у сумі 72496 грн., у грудні 2011 року у сумі 25802 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 333767 грн. у відповідних податкових періодах: за 4 квартал 2010 року на суму 31688 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 87143 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 101894 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 113042 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001592203 від 11 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 394151,50 грн., у тому числі 288026,00 грн. за основним платежем та 106125,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001582203 від 11 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, на суму 349611,00 грн., у тому числі 333767,00 грн. за основним платежем та 15844,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23,24, том№2).

Суд зазначає, що у вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено дату їх прийняття 11 вересня 2012 року, що є опискою, та що визнано представниками відповідача у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, судом встановлено, що предметом позову є саме податкові повідомлення рішення відповідача №0001592203 та №0000592304 від 11 жовтня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно наказу № 680 від 19 вересня 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс» відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку (а.с.29 том№1).

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача були направлені наступні запити: №1324/10/22-01 від 22.03.2012 року «Про надання інформації з питань взаємовідносин з ТОВ «СКФ Промстройторг», №3835/10/22-01 від 23.04.2012 року «Про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «Компанія Бітіком» за жовтень 2011 року», №10132/10/22-03 від 26.07.2012 року «Про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «Компанія Бітіком» за вересень 2011 року», №11920/10/22-03 від 22 серпня 2012 року «Про надання інформації по взаємовідносинам з ТОВ «Укрбудтранссервіс» за червень 2011 року», №12564/10/22-03 від 11.09.2012 року «Про надання інформації по взаємовідносинам з ТОВ «БК Рембудтранс» за грудень 2011 року (а.с.18,19,20,21,22, том№1).

На виконання вищевказаних запитів, позивачем відповідно до супровідних листів від №111 від 03.05.2012 року, №243 від 14.09.2012 року, №244 від 17.09.2012 року були направлені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують взаємовідносини з вищевказаними постачальниками (а.с.23,24-25,26-28, том№1).

Факт своєчасного надання позивачем запитуваних відомостей та документів визнано відповідачем, про що зазначено у наданих суду письмових запереченнях (а.с.37-39, том№1) та що підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать, що позивач у повному обсязі та у встановлений 10-тиденний термін надав відповідачу належним чином засвідчені копії усіх документів та пояснення, зазначені у запитах відповідача.

З оскаржуваного наказу вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача призначена відповідачем на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Аналіз зазначеної норми Закону приводить до висновку, що право податкового органу на проведення позапланових перевірок виникає лише в разі одночасної наявності наступних умов:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації;

- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень;

- фактичного отримання платником податків такого запиту;

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача не було передбачених п.п. 78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстав для проведення документальної позапланової перевірки, оскільки позивачем у встановлені законом строки були надані пояснення та їх документальні підтвердження по суті отриманих запитів.

Крім того, відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначалося судом вище, оскаржуваним наказом передбачено проведення перевірки з 20 вересня 2012 року тривалістю 3 робочих дні.

Відповідно до повідомлення №159/22-03 від 20 вересня 2012 року відповідач повідомив позивача про проведення перевірки (а.с.30, том№1).

З матеріалів справи вбачається, що вказане повідомлення і копія оскаржуваного наказу були вручені представнику відповідача 20 вересня 2012 року після 13-00 годин (а.с.29,30, том№1).

Отже, повідомлення про проведення перевірки та копія оскаржуваного наказу були вручені представнику позивача вже під час проведення перевірки, про що також у судовому засіданні стверджувала представник позивача, та що не було спростовано належними та допустимими доказами представниками відповідачів .

Аналізуючи приписи п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України слідує, що податковий орган може розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Зазначені обставини свідчать про протиправність дій посадових осіб відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс» з 20 вересня 2012 року тривалістю 3 робочих дня.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки, підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, був протиправний наказ, то такі дії не можуть бути проведені обґрунтовано та правомірно.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених правових норм, правомірності прийняття оскаржуваного наказу та вчинення дій не доведено.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс» та визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс» на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «Крим-Донбасс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0001582203 та №0001592203 від 11 жовтня 2012 року виходячи з наступного.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за періоди: грудень 2010 року, червень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. (п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону №334).

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168. підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду». Починаючи з 01.01.2011р. згідно п.199.1 ст.199 розділу V ПК України діє аналогічна норма: «У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях».

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрбудтранссервіс», ТОВ «Компанія «Бітіком», ТОВ СФК «Промстройторг», ТОВ «Будівельна Компанія «Рембудтранс» за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року, у тому числі:

по правовідносинам з ТОВ «Укрбудтранссервіс» за договором поставки №12 від 01.06.2011 року (а.с.142,том№2) всього на суму 454660,65 грн., у т.ч. ПДВ 75776,77 грн., зокрема: податкові накладні №331 від 01.06.2011 року, №333 від 01.06.2011 року, №336 від 01.06.2011 року, №337 від 01.06.2011 року, №338 від 01.06.2011 року, №339 від 01.06.2011 року, №340 від 01.06.2011 року, №385 від 06.06.2011 року, №386 від 06.06.2011 року, №390 від 06.06.2011 року, №441 від 14.06.2011 року, №442 від 14.06.2011 року, №468 від 17.06.2011 року, №469 від 17.06.2011 року та рахунки (а.с.143-184,том№2);

по правовідносинам з ТОВ «Компанія Бітіком» за договорами поставки №90 від 01.09.2011 року, №91 від 01.10.2011 року, договору субпідряду №92 від 01.10.2011 року всього на суму 966590,32 грн., у т.ч. ПДВ 161098,39 грн., зокрема податкові накладні №65 від 02.09.2011 року, №53 від 05.09.2011 року, №151 від 14.09.2011 року, №181 від 16.09.2011 року, №274 від 23.09.2011 року, №256 від 26.09.2011 року, №74 від 05.10.2011 року, №82 від 10.10.2011 року, №84 від 13.10.2011 року, №97 від 16.10.2011 року, квитанції, рахунки, акт прийомки виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року (а.с.58-127,том№2);

по правовідносинам з ТОВ «Будівельна Компанія «Рембудтранс» за договором поставки №94 від 01.12.2011 року всього на суму 154811,36, у т.ч. ПДВ 25801,89 грн., зокрема: податкові накладні №1 від 14.09.2011 року, №2 від 01.12.2011 року, №3 від 01.12.2011 року, квитанції (а.с.128-141,том№2);

по правовідносинам з ТОВ СФК «Промстройторг» за договором поставки №145 від 01.12.2010 року всього на суму 152103,24 грн., у т.ч. ПДВ 25350,54 грн. зокрема: податкові накладні №122709 від 27.12.2010 року, №122710 від 27.12.2010 року, рахунки-фактури (а.с.50-56,том№2).

Право позивача на отримання податкового кредиту по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищенаведеними податковими накладними.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість заснований на тому, що правочини, укладенв між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Укрбудтранссервіс», ТОВ «Компанія «Бітіком», ТОВ СФК «Промстройторг», ТОВ «Будівельна Компанія «Рембудтранс», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно з п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укрбудтранссервіс», ТОВ «Компанія «Бітіком», ТОВ СФК «Промстройторг», ТОВ «Будівельна Компанія «Рембудтранс».

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 11.10.2012 року №0001582203, №0001592203 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2178,19 грн. (а.с.2,том№1, а.с.47,том№2).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 21 січня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 25 січня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крим-Донбасс» на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001582203 від 11 жовтня 2012 року про донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 333767,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 15844,00 грн., а всього на суму 349611,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001592203 від 11 жовтня 2012 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 288026,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 106125,50 грн., а всього на суму 394151,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Донбасс» судовий збір у розмірі 2178 ( дві тисячі сто сімдесят вісім) грн. 19 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет