Ухвала

від 17.07.2013 по справі 2а-10685/12/0170/29

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10685/12/0170/29

17.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 21.01.13 у справі № 2а-10685/12/0170/29

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбас" (вул.Єременко, 41 кв.13,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул.Борзенко буд. 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбас" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнаний протиправним та скасований наказ Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Крим-Донбасс".

Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Крим-Донбасс" на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001582203 від 11 жовтня 2012 року про донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 333767,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 15844,00 грн., а всього на суму 349611,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001592203 від 11 жовтня 2012 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 288026,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 106125,50 грн., а всього на суму 394151,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбасс" судовий збір у розмірі 2178 ( дві тисячі сто сімдесят вісім) грн. 19 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Крим-Донбасс" є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС (а.с.16,17 том№1).

Наказом Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим ДПС від 19 вересня 2012 року № 680 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Крим-Донбасс", на підставі вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Крим-Донбасс" з питань підтвердження показників податкової звітності по взаємовідносинах з ТОВ "Укрбудтранссервіс" за червень 2011 року, ТОВ "Компанія "Бітіком" за вересень 2011 року та жовтень 2011 року, ТОВ СФК "Промстройторг" за грудень 2010 року, ТОВ "Будівельна Компанія "Рембудтранс" за грудень 2011 року, починаючи з 20.09.2012 року протягом 3-х робочих днів (а.с.29, том №1).

На підставі вказаного наказу посадовими особами ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС з 20.09.2012 року по 24.09.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Крим-Донбасс".

За результатами перевірки складений акт від 28.09.2012 року №992/22-03/30514729 (а.с.26-41, том№2), яким встановлені порушення позивачем:

- ч.1-3, ч.5-6 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Крим-Донбасс" при придбанні робіт на ТМЦ у постачальників - ТОВ "Укрбудтранссервіс" (код ЄДРПОУ 36495398), ТОВ "Компанія "Бітіком" (код ЄДРПОУ 36698188), ТОВ СФК "Промстройторг" (ЄДРПОУ 35736431), ТОВ "Будівельна Компанія "Рембудтранс" (код ЄДРПОУ 33051125);

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ст. 185, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV, п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 288029 грн., а саме по періодам: у грудні 2010 року у сумі 25351 грн., у червні 2011 року у сумі 75777 грн., у вересні 2011 року у сумі 88603 грн., у жовтні 2011 року у сумі 72496 грн., у грудні 2011 року у сумі 25802 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 333767 грн. у відповідних податкових періодах: за 4 квартал 2010 року на суму 31688 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 87143 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 101894 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 113042 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001592203 від 11 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 394151,50 грн., у тому числі 288026,00 грн. за основним платежем та 106125,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001582203 від 11 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, на суму 349611,00 грн., у тому числі 333767,00 грн. за основним платежем та 15844,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23,24, том№2).

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами були укладені правочини з ТОВ "Укрбудтранссервіс", ТОВ "Компанія "Бітіком", ТОВ СФК "Промстройторг", ТОВ "Будівельна Компанія "Рембудтранс" за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року, у тому числі:

- по правовідносинам з ТОВ "Укрбудтранссервіс" за договором поставки №12 від 01.06.2011 року (а.с.142,том№2) всього на суму 454660,65 грн., у т.ч. ПДВ 75776,77 грн., на підтвердження здійснення якого позивачем долучені: податкові накладні №331 від 01.06.2011 року, №333 від 01.06.2011 року, №336 від 01.06.2011 року, №337 від 01.06.2011 року, №338 від 01.06.2011 року, №339 від 01.06.2011 року, №340 від 01.06.2011 року, №385 від 06.06.2011 року, №386 від 06.06.2011 року, №390 від 06.06.2011 року, №441 від 14.06.2011 року, №442 від 14.06.2011 року, №468 від 17.06.2011 року, №469 від 17.06.2011 року та рахунки (а.с.143-184,том№2);

- по правовідносинам з ТОВ "Компанія Бітіком" за договорами поставки №90 від 01.09.2011 року, №91 від 01.10.2011 року, договору субпідряду №92 від 01.10.2011 року всього на суму 966590,32 грн., у т.ч. ПДВ 161098,39 грн., на підтвердження здійснення яких позивачем долучені: зокрема податкові накладні №65 від 02.09.2011 року, №53 від 05.09.2011 року, №151 від 14.09.2011 року, №181 від 16.09.2011 року, №274 від 23.09.2011 року, №256 від 26.09.2011 року, №74 від 05.10.2011 року, №82 від 10.10.2011 року, №84 від 13.10.2011 року, №97 від 16.10.2011 року, квитанції, рахунки, акт прийомки виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року (а.с.58-127,том№2);

- по правовідносинам з ТОВ "Будівельна Компанія "Рембудтранс" за договором поставки №94 від 01.12.2011 року всього на суму 154811,36, у т.ч. ПДВ 25801,89 грн., на підтвердження здійснення якого позивачем долучені: податкові накладні №1 від 14.09.2011 року, №2 від 01.12.2011 року, №3 від 01.12.2011 року, квитанції (а.с.128-141,том№2);

- по правовідносинам з ТОВ СФК "Промстройторг" за договором поставки №145 від 01.12.2010 року всього на суму 152103,24 грн., у т.ч. ПДВ 25350,54 грн., на підтвердження здійснення якого позивачем долучені: податкові накладні №122709 від 27.12.2010 року, №122710 від 27.12.2010 року, рахунки-фактури (а.с.50-56,том№2).

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно наказу № 680 від 19 вересня 2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Крим-Донбасс", відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку (а.с.29 том№1).

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова перевірка, відповідно до п.78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача були направлені наступні запити: №1324/10/22-01 від 22.03.2012 року "Про надання інформації з питань взаємовідносин з ТОВ "СКФ Промстройторг", №3835/10/22-01 від 23.04.2012 року "Про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ "Компанія Бітіком" за жовтень 2011 року", №10132/10/22-03 від 26.07.2012 року "Про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ "Компанія Бітіком" за вересень 2011 року", №11920/10/22-03 від 22 серпня 2012 року "Про надання інформації по взаємовідносинам з ТОВ "Укрбудтранссервіс" за червень 2011 року", №12564/10/22-03 від 11.09.2012 року "Про надання інформації по взаємовідносинам з ТОВ "БК Рембудтранс" за грудень 2011 року (а.с.18,19,20,21,22, том№1).

На виконання вищевказаних запитів, позивачем відповідно до супровідних листів від №111 від 03.05.2012 року, №243 від 14.09.2012 року, №244 від 17.09.2012 року були направлені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують взаємовідносини з вищевказаними постачальниками (а.с.23,24-25,26-28, том№1).

Отже, позивач у повному обсязі та у встановлений 10-тиденний термін надав відповідачу належним чином засвідчені копії усіх документів та пояснення, зазначені у запитах відповідача.

Як вбачається з наказу, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача призначена відповідачем на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Аналіз зазначеної норми Закону приводить до висновку, що право податкового органу на проведення позапланових перевірок виникає лише в разі одночасної наявності наступних умов: - виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації; - виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; - направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень; - фактичного отримання платником податків такого запиту; - ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

На підставі вищезазначених норм, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача не було підстав, передбачених п.п. 78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України , для проведення документальної позапланової перевірки.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що оскаржуваним наказом передбачено проведення перевірки з 20 вересня 2012 року тривалістю 3 робочих дні.

Відповідно до повідомлення №159/22-03 від 20 вересня 2012 року, відповідач повідомив позивача про проведення перевірки (а.с.30, том№1).

З матеріалів справи вбачається, що вказане повідомлення і копія оскаржуваного наказу були вручені представнику відповідача 20 вересня 2012 року після 13-00 годин (а.с.29,30, том №1).

Отже, повідомлення про проведення перевірки та копія оскаржуваного наказу були вручені представнику позивача вже під час проведення перевірки, що є порушенням п. п. 79.2 ст. 79 ПКУ.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Крим-Донбасс" та визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Крим-Донбасс" на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №680 від 19 вересня 2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за періоди: грудень 2010 року, червень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, судова колегія зазначає наступне.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України (01.04.2011) порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до ст.3 Закону №334, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (п.6.1. ст.6 Закону №334 ).

Згідно з п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №334, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Платники податку, відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334, мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

З 01.01.2011 року набрав законної сили Податковий кодекс України.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, актами прийомки виконаних будівельних робіт підтверджується отримання та сплата товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 25.01.2012 № 631/23-4/33848871 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11.10.2012 року №0001582203, №0001592203.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13 у справі № 2а-10685/12/0170/29 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва