Постанова

від 19.03.2013 по справі 2а-17019/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2013 року 08:10 № 2а-17019/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив ЛТД» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012р. № 0001452302, № 00014623302,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив ЛТД» (надалі - ТОВ «Авто-Мотив ЛТД», позивач) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва ДПС (надалі - ДПІ у Деснянському районі міста Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012р. № 0001452302, яким встановлено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 97 397,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 24 350,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012р. № 00014623302, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159 911,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 39 978,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» обґрунтовує тим, що звичайні ціни визначені перевіряючим органом неправильно, всупереч порядку, визначеному законодавством, та без належного обґрунтування заниження рівня звичайних цін, без посилання на будь-які підтверджуючі документи, договори чи інші джерела. В акті перевірки відсутні будь-які докази того, що ціна на автомобілі, визначена сторонами договорів, не є звичайною ціною відповідно до вимог податкового законодавства.

Зокрема, позивач зазначає, що обґрунтування рівня звичайних цін вимагає урахування не тільки ціни на однорідні та ідентичні товари, а й особливостей маркетингової політики як ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» так і імпортера «Рено Україна». Слід враховувати також якісні особливості автомобілів їх комплектацію, терміни поставки автомобілів, строки та умов їх зберігання на складі підприємства, умови оплати, продажу таких автомобілів корпоративним клієнтам в значній кількості протягом незначного проміжку часу чи значною партією, а також багатьох інших умов щодо продажу конкретного товару.

Позивач стверджує, що в ході перевірки не знайшло свого відображення те, що значна кількість автомобілів, які були продані начебто нижче звичайної ціни, були продані корпоративним клієнтам, які укладають угоди на десятки автомобілів і купують їх протягом року у значній кількості, також не враховано акційні пропозиції, які визначались як імпортером, так і самим товариством (накази, інформаційні листи імпортера, маркетингові плани) та інше.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення проти позовної заяви, у яких просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» зареєстроване 12.04.2011р. в Деснянській районній у мiстi Києві державній адмiнiстрацiї, свідоцтво про державну реєстрацію від 12.04.2011р. № 10661020000008127 . Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 37676233.

ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.04.2011р. за № 13375, перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі міста Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.05.2011р. № 100336548 виданого ДПІ у Деснянському районі міста Києва, індивідуальний податковий номер - 376762326521, ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» зареєстроване платником ПДВ.

ДПІ у Деснянському районі міста Києва згідно ст.77 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI та наказу ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.10.2012р. № 1204 проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Авто-Мотив ЛТД», код за ЄДРПОУ 37676233, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012р., вимог валютного законодавства за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки № 4474 /22-1/37676233 від 16.11.2012р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Авто-Мотив ЛТД»:

п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі у сумі 97 397 грн. в тому числі за ІІ квартал 2012 року у сумі 97397 грн.:

пп 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 159911 грн. в тому числі за в тому числі за жовтень 2011р. в сумі 16562 грн., грудень 2011р. в сумі 17316 грн., лютий 2012р. в сумі 21286 грн., березень 2012р. в сумі 11988 грн., квітень 2012р. в сумі 54174 грн., за червень 2012р. в сумі 38585 грн.;

п.9 ст.3 Закону України «Про застосування РРО» № 265/95-ВР від 06.07.1995р.(зі змінами та доповненнями).

Зокрема, податковим органом в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» занижено загальну суму валового доходу всього у сумі 463 796 грн., в тому числі за II квартал 2012р. в сумі 463 796 грн. в результаті реалізації автомобілів за цінами, нижчими за їх звичайну ціну, з урахуванням зазначених загальнодержавних податків та зборів.

Перевіркою відображених у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» показників за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012 р. у загальній сумі 59 532 644 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції від продажу оптової реалізації автомобілів, запчастин, послуг СТО.

Відповідач вважає, що ТОВ «Авто-Мотив ЛТД занизило податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 159 911 грн., в тому числі за жовтень 2011 р. на суму 16562 грн., грудень 2011р. на суму 17316 грн., лютий 2012р. на суму 21286 грн., березень 2012р. на суму 11988 грн., квітень 2012р. на суму 54174 грн., червень 2012р. на суму 38585 грн.

Також, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 12.04.2011р. по 30.06.2010р. встановлено його заниження всього у сумі 97397 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 97397 грн .

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у Деснянському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012р. № 0001452302, яким встановлено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 97 397,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 24 350,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012р. № 00014623302, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159 911,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 39 978,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Згідно положень п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України ст. 39 Податкового кодексу України набрала чинності з 01.01.2013 року, а до цього часу застосовувались правила, встановлені в п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З цієї ж норми вбачається, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Пунктом 1.20.2 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 1.20.6 ст. 1 даного Закону визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Пунктами 1.20.8 та 1.20.10 ст. 1 цього Закону вказано, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року № 817/98 визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Там же визначено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Тому будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України та при цьому податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Також при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм чинного законодавства України суд прийшов до висновку, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Політики ціноутворення ТОВ «Авто-Мотив ЛТД», затвердженої Наказом Генерального директора Шпак Т.В. від 12.08.2011р. розрахунок роздрібної ціни на автомобілі базується на рекомендованих цінах Компанії "Рено-Україна". Розрахунок оптової ціни на автомобілі для юридичних осіб проводиться шляхом зменшення роздрібної ціни на автомобілі на величину відсоткової ставки, що віднімається від роздрібного реєстру цін.

Суд вважає, що обґрунтування рівня звичайних цін вимагає урахування не тільки ціни на однорідні та ідентичні товари, а й особливостей маркетингової політики як ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» так і імпортера «Рено Україна». Слід враховувати також якісні особливості автомобілів їх комплектацію, терміни поставки автомобілів, строки та умови їх зберігання на складі підприємства, умови оплати, продажу таких автомобілів корпоративним клієнтам в значній кількості протягом незначного проміжку часу чи значною партією, а також багатьох інших умов щодо продажу конкретного товару.

Так, в ході перевірки не знайшло свого відображення те, що значна кількість автомобілів, продані корпоративним клієнтам, які укладають угоди на оптові закупівлі автомобілів, не враховано акційні пропозиції, які визначались як імпортером, так і позивачем.

Оскільки в акті перевірки відсутні будь-які обґрунтування того, що ціна на автомобілі, визначена сторонами договорів, не є звичайною ціною, та враховуючи ту обставину, що в акті перевірки не зазначено та не здійснено посилання на конкретні документи, договори та інші докази, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення податкового законодавства, не наведено конкретного переліку таких документів, суд приходить до висновку, що податковим органом при проведенні перевірки не доведено чи спростовано, що ціни на автомобілі, які визначалися позивачем та Компанією «Рено Україна», не відповідають рівню звичайних цін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звичайні ціни визначені податковим органом всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством, без належного обґрунтування заниження рівня звичайних цін, без посилання на будь-які підтверджуючі документи, договори чи інші джерела, без представлення статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, а тому суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 19.03.2012 р. у справі № К-6778/08 та від 26.06.2012р. у справі № К-42686/09-С.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив ЛТД» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 03.12.2012р. № 0001452302 та від 03.12.2012р. № 00014623302.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко