Постанова

від 29.03.2013 по справі 815/78/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/78/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року 12 год.53 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» (далі - ТОВ «ТАВРІЯ-В») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 0000652600 від 12.12.2012 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 0000662600 від 12.12.2012 року.

У своєму позові позивач зазначив, що на підставі акта від 30.11.2012 року № 190/26-0/19292597/41 про результати документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ТАВРІЯ-В» при взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» за грудень 2010 року, та валових витрат за 2010 рік, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за травень 2010 року у сумі 83333,33 грн., п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 104166,16 грн. за 4 квартал 2010 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0000652600 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 104166,16 грн. та за штрафними санкціями в сумі 52083,08 грн., а також № 0000662600 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83333,33 грн. та за штрафними санкціями у сумі 416666 грн. Позивач з цього приводу вказує на порушення порядку проведення та оформлення результатів вказаної документальної перевірки, а також про невірне застосування відповідачем норм цивільного та податкового законодавства. Так, посилаючись на норми ст.ст. 75, 58, 59 Податкового кодексу України, позивач вказує на безпідставність проведення перевірки, оскільки в порушення пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем не надсилалось позивачеві будь-яких запитів щодо надання пояснень з приводу виявлених обставин або розбіжностей з ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані ЛТД», відповідно, позивачем не надавалось будь-яких документів до перевірки, отже, підстави для призначення такої перевірки були відсутні. Крім того, позивач зауважує на тому, що відповідачем взагалі не досліджувались первинні документи з приводу встановленого порушення, що суперечить, зокрема, п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984. Також по суті виявленого порушення позивач зазначив, що між ним та ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані ЛТД» укладався договір поставки, відповідно до умов якого постачальник поставив покупцю товари у вигляді солодощів на загальну суму 500000 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 83333,33 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, сертифікатом відповідності, податковими накладними, на підставі яких, керуючись нормами Закону України «Про податок на додану вартість», на думку позивача, ним правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді. Враховуючи те, що податкові накладні були отримані позивачем від контрагента із запізненням, відповідна сума ПДВ була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. При цьому перед складанням податкової звітності у березні 2011 року позивачем засобами електронної пошти був надісланий запит до ДПА України відносно стану постачальника товарів,отримавши відповідь від 20.03.2011 року про те, що станом на 01.02.2011 року ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані Лтд» значилося під статусом « 1» - підтверджено статус платника ПДВ. Придбані товари були перевезені від постачальника на склад позивача за адресою: м. Одеса, Другий Аеропортівський провулок, 2, згідно з товарно-транспортними накладними, звідки були власними силами позивача розвезені до магазинів мережі, де реалізовувались населенню, тобто, використовувались у власній господарській діяльності позивача. Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що ним правомірно віднесені згадані витрати до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року. Також позивач вважає правомірним й формування ним податкового кредиту за рахунок відповідних сум, оскільки складені його контрагентом податкові накладні відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та позивачем дотримано всі визначені законодавством умови формування податкового кредиту. Також позивач звертає увагу суду на тому, що висновки стосовно його контрагента, наведені в акті перевірки, були сформовані на підставі пояснення, відібраного у ОСОБА_1 та даних податкових декларацій, тоді як первинних документів у ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані Лтд» не витребувалось, у зв'язку з чим незрозумілим, на думку позивача, є те, на підставі яких документів податковим органом були зроблені висновки про нікчемність правочинів, укладених вказаним підприємством, фіктивність його взаємовідносин із позивачем та іншими контрагентами. Безпідставним, на думку позивача, також є використання під час проведення перевірки пояснень громадянина ОСОБА_1, яких в Україні десятки з аналогічним призві щем, ім'ям та по батькові. Аналізуючи норми Цивільного кодексу України, позивач вказує на необхідність визнання недійсним у судовому порядку фіктивного правочину, що не було зроблено відповідачем, а також вказує на відсутність відповідного вироку суду відносно керівників підприємства-контрагента. Окремо позивач зауважив на тому, що ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані Лтд» у грудні 2010 року задекларував і податкові зобов'язання ,і податковий кредит з ПДВ та сплатив суму грошового зобов'язання з податку до бюджету, а перевіркою не встановлено розбіжностей між сумою податкових зобов'язань вказаного підприємства та податковим кредитом ТОВ «ТАВРІЯ-В». яз урахуванням зазначеного відповідач вваж є неприпустимим повторне стягнення суми податку, що призведе до подвійного оподаткування одних і тих самих господарських операцій.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 174-178), в яких зазначив, що в результаті проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ТАВРІЯ-В» при взаємовідносинах з ТОВ «Консалтінгова Компанія «Оверест Компані ЛТД» за грудень 2010 року та валових витрат за 2010 рік було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за травень 2010 року у сумі 83333,33 грн., п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 104166,16 грн. за 4 квартал 2010 року. В обґрунтування правомірності встановлення вищевказаних порушень позивача відповідач посилається на акт, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва пор результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» від 22.07.2012 року № 912/23-10/37242280, з якого вбачається, що контрагентом позивача до перевірки не надавалось будь-яких первинних документів, пов'язаних із господарськими операціями, що відбувались між вказаним підприємством та позивачем. При цьому, як зазначає відповідач, відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлена розбіжність між задекларованим податковим кредитом підприємствами-покупцями, сформованими за рахунок ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД», та податковими зобов'язаннями зазначеного підприємства на загальну суму 13333,33 грн. Також з наведеного акта перевірки вбачається, що в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, необхідних для вчинення господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» за 4 квартал 2010 року становила 1 особу. Також відповідач посилається на пояснення громадянина ОСОБА_1, який є посадовою особою вказаного підприємства, про його непричасність до ведення господарської діяльності цим підприємством. З урахуванням зазначеного відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, а правочини, що укладались між позивачем та цією юридичною особою, вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. В ході перевірки не було встановлено факту передачі товару, на підставі чого відповідачем зроблено висновок про нікчемність таких правочинів в силу положень ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТАВРІЯ-В» та відповідно протиправність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаних господарських відносинах.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 30.11.2012 року № 363 (а.с. 12), повідомлення про проведення перевірки від 30.11.2012 року № 31 30.11.2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ТАВРІЯ-В» (код ЄДРПОУ 19202597) по взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані Лтд» (код ЄДРПОУ 37242280) за грудень 2010 року та валових витрат за 2010 рік, за результатом якої складено акт перевірки від 30.11.2012 року № 190/26-0/19202597/41 (а.с. 14-32).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ТАВРІЯ-В»» пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 83333,33 грн., в тому числі по періодах: травень 2010 року - у сумі 83333,33 грн.; п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 04166,16 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року - у сумі 104166,66 грн..

На підставі зазначеного акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0000652600, яким ТОВ «ТАВРІЯ-В» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 156249,24 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 104166,16 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 52083, 08 грн. (а.с. 8)

- податкове повідомлення рішення від 12.12.2012 року № 0000662600, яким ТОВ «ТАВРІЯ-В» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 124999,99 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 83333,33 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -у сумі 41666,66 грн. (а.с. 9).

Досліджуючи наявність підстав для проведення вищезгаданої позапланової перевірки, суд враховує, що відповідно до пп. 75.1. 2 п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

В свою чергу, ст. 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок, пунктом 78.1. якого перелічені підстави, за наявності яких допускається проведення позапланової перевірки. При цьому п. 78.2. цієї статі встановлено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Отже, виходячи з положень наведених норм права, проведення позапланової документальної перевірки допускається лише з підстав, визначених ст. 78 Податкового кодексу України.

Як вбачається з наданого до суду наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТАВРІЯ-В», підставами для проведення відповідної перевірки визначені пп.20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України. Втім, у згаданому наказі відсутні будь-які посилання на правову норму, що стала підставою для призначення цієї перевірки.

Так, ст. 78 однією з підстав для проведення позапланової документальної перевірки визначено такі обставини, при яких за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З акта перевірки вбачається, що для висновків податковим органом використовувались дані, викладені в акті, складеному за результатами перевірки контрагента позивача. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про направлення позивачеві запиту щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинах із відповідним контрагентом, тоді як відповідно до наведених норм права призначенню перевірки обов'язково повинно передувати надіслання відповідного запиту та можливість надання платником податку відповіді на нього протягом 10 робочих днів.

Про існування інших підстав для проведення перевірки відповідачем не зазначено.

Таким чином, судом встановлено, що вищезгадана позапланова перевірка ТОВ «ТАВРІЯ-В» була проведена без наявності на то відповідних правових підстав.

Згідно з відомостями, зазначеними в акті перевірки, встановлені з боку позивача порушення пов'язуються відповідачем із відомостями про нікчемність всіх правочинів, що укладались контрагентом позивача - ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД», отриманими за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД», що знайшли матеріальне втілення в акті перевірки від 22.07.2012 року № 912/23-10/37242280, складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с. 185-193). У вказаному акті перевірки також містилась інформація про ненадання зазначеним підприємством до перевірки необхідних первинних документів про господарські операції, що ним вчинялись, розбіжності між податковим кредитом контрагентів ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» та його податковими зобов'язаннями у сумі 13333,33 грн., про відсутність у цього підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, первинні бухгалтерські документи позивача, окремо не аналізувались відповідачем, тоді як висновок про встановлені порушення ґрунтується виключно на даних стосовно контрагента позивача, відображених у відповідному акті перевірки. Зазначене є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, відповідно до якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, надаючи оцінку твердженням відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД», суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи у суді відповідачем не наведено жодних доводів щодо визнання недійсним у встановленому законодавством порядку правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД», або встановлення вироку суду факту фіктивного підприємництва відносно керівника підприємства-контрагента.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а належних документальних доказів недійсності договору відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентами договору.

З огляду на той факт, що відсутність реального наміру вчиняти правочини, що визначено відповідачем як один із доводів, якими він обґрунтовує встановлене порушення, за своєю правовою природою полягає у безтоварності відповідних господарських операцій, суд вважає за необхідне також дослідити факт товарності укладених позивачем правочинів, що має вплив на визначення правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким на момент виникнення спірних правовідносин регулювались питання оподаткування податком на прибуток, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з положень п. 5.2. ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що 01.12.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 519, відповідно до умов якого постачальник приймає зобов'язання поставляти покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари в асортименті та кількості, передбаченому накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 38-42).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» поставлено позивачеві солодощі на загальну суму 500000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 83333,33 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також доказами оплати позивачем поставленого товару (а.с. 43-53). Крім того, до суду наданий сертифікат відповідності товару, що був поставлений позивачеві (а.с. 54), а також довіреності, видані позивачем на отримання товару від ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД».

Дослідивши вищезгадані документи, суд встановив, що вони відповідають вимогам чинного законодавства, які пред'являються до складання первинних документів.

Відповідно до вказаних документів поставка товару відбулась партіями 02.12.2010 року, 03.12 2010 року.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, сума ПДВ, сплачена позивачем у ціні поставленого у грудні 2010 року ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» товару, була задекларована позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року (а.с. 126-173). Правомірність таких дій випливає з положень Податкового кодексу України, п. 198.6 ст. 198 якого визначено, що, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Однак, відповідачем встановлено завищення ТОВ «ТАВРІЯ-В» податкового кредиту з податку на додану вартість зовсім за інший податковий період - травень 2010 року, протягом якого позивачем та його контрагентом взагалі не здійснювалось господарських операцій.

Отже, судом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та позивачем дотримано умов, встановлених податковим законодавством для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

В свою чергу, окрім акта перевірки, складеного за результатом невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД», відповідачем не надано до суду будь-яких інших доказів, які б підтверджували встановлені ним обставини щодо підприємства-контрагента позивача, тоді як сам по собі акт перевірки не є доказом тих обставин, про які в ньому зазначено, а становить собою лише документ, який акумулює певну відому інформацію з приводу діяльності підприємства та не має преюдиціального значення.

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність у контрагентів відповідача необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Чинним законодавством України взагалі не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, окрім тих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, у зв'язку з чим висновок податкового органу щодо відсутності таких умов у контрагентів позивача має оціночний характер, що базується на припущенні. При цьому з акта перевірки не вбачається, що податковим органом вчинялись будь-які дії щодо встановлення факту наявності чи відсутності у ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» основних фондів, транспортних засобів, виробничих приміщень, технічного персоналу, тоді як такий висновок зроблений виключно на підставі податкової звітності контрагента позивача. Крім того, до суду не надано звітності, на підставі якої відповідачем було зроблено відповідний висновок.

Безпідставним також є посилання відповідача на наявність розбіжностей між задекларованим податковим кредитом підприємствами-покупцями, сформованими за рахунок ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД», та податковими зобов'язаннями зазначеного підприємства на загальну суму 13333,33 грн., з огляду на таке. По-перше, зазначений факт не стосується показників співвідношення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Консалтингова Компанія «Оверест Компані ЛТД» та позивача відповідно. По-друге, платник податків відповідно до вимог чинного законодавства України не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань його контрагентом. По-третє, сума розбіжності є значно меншою, ніж встановлена відповідачем сума заниження ТОВ «ТАВРІЯ-В» податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вищезгадані обставини свідчать про те, що викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом також досліджено надану представником відповідача до суду копію постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 29.01.2013 року по справі № 521/443/13, якою ОСОБА_2, директора ТОВ «ТАВРІЯ-В», визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн. (а.с. 201).

З тексту зазначеної постанови вбачається, що 09.01.2013 року у відношенні до директора ТОВ «ТАВРІЯ-В» ОСОБА_2, був складений протокол про адміністративне правопорушення, а саме, порушення порядку ведення податкового обліку за грудень 2012 року, чим порушено пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак, актом перевірки від 30.11.2012 року № 190/26-0/19202597/41 не встановлювались порушення порядку ведення податкового обліку за грудень 2012 року, тоді як предметом дослідження вищезазначеної перевірки виступав інший податковий період. Враховуючи вищевикладене, неможливо встановити належність вищезазначеного доказу та наявність зв'язку із предметом доказування по цій справі. Крім того, суд критично оцінює зазначений доказ, оскільки на ньому відсутня відмітка про набрання законної сили відповідним рішенням суду, тоді як у матеріалах справи наявна апеляційна скарга на цю постанову, подана ОСОБА_2 до Малиновського районного суду м. Одеси, про що свідчить відповідний відтиск штампу суду на копії апеляційної скарги (а.с. 203-205).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 30.11.2012 року № 190/26-0/19202597/41 щодо встановлених з боку ТОВ «ТАВРІЯ-В» порушень норм податкового законодавства не підтверджуються документально. Поряд з цим, наявні у матеріалах справи первинні документи свідчать про правомірність формування позивачем податку на додану вартість та валових витрат підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані Лтд».

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби від 12.12.2012 року № 0000652600.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби від 12.12.2012 року № 0000662600.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 29 березня 2013 року.

Суддя С.М. Корой