Постанова

від 20.03.2013 по справі 820/482/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 березня 2013 р. Справа № 820/482/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю: представника позивача - Ситніка О.О. , представника відповідача - Калініної О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (надалі за текстом - ДП «ХМЗ «ФЕД», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі за текстом - СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС, відповідач), в якому просить суд: скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у міста Харкові Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 10.09.12 №0000480041 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 52382,00 грн., (у т.ч. штрафних (фінансових) санкцій - 17407,00 грн.) та №0000490041 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 819,00 грн., і застосування штрафних (фінансових) санкцій - 401,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з акту перевірки від 28.08.2012 року № 348/41-018/14310052 вбачається заниження відповідачем суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за квітень, вересень 2011 року та січень квітень 2012 року, тобто порушення пунктів п. 198.3, 198.4, п.200.1, 200.2, 201.4, 201.6 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), а також завищення суми бюджетного відшкодування за березень, серпень 2011 року, тобто порушення пунктів 198.3, 198.4, 200.1, 200.3, 200.4, 201.4, 201.6 ПК України, за рахунок незаконного включення позивачем до складу податкового кредиту в вказаному періоді сум ПДВ згідно податкових накладних виписаних постачальниками товарів, зокрема: ТОВ "Металург 2010", ТОВ НВП «Пульсар Плюс», ТОВ "Арсенал 2005", ТОВ НВФ "Діакон" та ТОВ "ПромТехСервіс", правочини з якими визнані такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Вказаний висновок податковим органом здійснено з огляду на інформацію, акти перевірок та акти зустрічних звірок контрагентів, отримані СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від інших податкових органів, щодо визнання правочинів здійснених постачальниками нікчемними та безпідставність складання ними податкових накладних з огляду відсутність об'єкту оподаткування, що обумовлено недотриманням вимог законодавства постачальниками позивача.

Позивач вважає, що суми податкового кредиту з ПДВ сформовані ним по взаємовідносинам з ТОВ "Металург 2010", ТОВ НВП «Пульсар Плюс», ТОВ "Арсенал 2005", ТОВ НВФ "Діакон" та ТОВ "ПромТехСервіс" в межах звичайної господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, отже оскаржуване податкові повідомлення-рішення та обставини їх прийняття податковим органом не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в наданих до суду письмових запереченнях на позов та в судовому засіданні виклав свою правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані судом та надані сторонами по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

ДП "ХМЗ "ФЕД" 27.12.1991 року внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код суб'єкта господарювання 14310052.

Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби у СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС 01.09.2000 року за № 64 (довідка про взяття на облік платника податків № 150 від 14.11.02 р.

З 13.08.2012р. по 27.08.2012р. СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ДП "ХМЗ "ФЕД" (код ЄДРПОУ 14310052) з питання дотримання податкового законодавства по ПДВ по правовим відносинам з ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» (код ЄДРПОУ 36615599) за період квітень 2012 року, ТОВ "Арсенал 2005" (код ЄДРПОУ 33289063) за період лютий, серпень 2011 року, ТОВ "Металург-2010" (код ЄДРПОУ 37365818) за період січень 2012 року, ТОВ «ПромТехСервіс» (код ЄДРПОУ 31232661) за період березень 2011 року, ПВТФ «Діакон» (код ЄДРПОУ 36985724) за період серпень 2011 року за результатами якої складено Акт № 348/41-018/14310052 від 28.08.2012 року (далі за текстом - Акт перевірки).

Відповідно висновків даного Акту, перевіркою встановлені порушення з боку ДП «ХМЗ «ФЕД»:

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4, ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит на загальну суму 35793,94 грн.;

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4, ст. 198, п.200.1,200.2 ст.200 ПК України, занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 34975 грн.;

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст. 200 ПК України, завищено суму бюджетного відшкодування на 819,0грн.

За результатами розгляду висновків акту перевірки податковим органом - відповідачем 10.09.2012 року винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення за формою "В1" №0000490041 та за формою "Р" №0000480041.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачаться, що ДП «ХМЗ «ФЕД» придбавало у ТОВ "Металург 2010" діхтол ВФFL. Отримання та доставлення товару здійснювалось, згідно довіреності, працівником позивача - вантажником ручною поклажею з офісу постачальника за адресою: м. Харків, вул.17-го Партз'ізду, 38а.

Придбання, оприбуткування та використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується наступними документами: видатковою накладною №3101-4 від 31.01.12 на діхтол ВФFL (2 комплекти) на загальну суму 3300,0грн., у т.ч. ПДВ 550,0грн., прибутковим ордером №326 від 01.02.12, лімітною картою № 1536 15.02.12, платіжним дорученням № 1058 від 01.02.12, податковою накладною №306 від 31.01.12.

Отримання, оприбуткування товару на складі ДП "ХМЗ "ФЕД" здійснювалось працівниками позивача, в обов'язки яких входять дані функції згідно посадових інструкцій.

Також, ДП «ХМЗ «ФЕД» було укладено договір з ТОВ НВП «Пульсар Плюс» № 23д/10-205 від 19.05.2010р. (з урахуванням специфікацій) на постачання металів. Згідно договору умови постачання від контрагента - «FCA-м. Київ». Перевезення здійснювалось з використанням компаній перевізників до м. Харків (від яких товар доставлявся власним транспортом позивача) або кур'єрами постачальника до прохідної заводу.

Придбання, оприбуткування, перевезення та використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується наступними документами: податковою накладною №1 від 05.04.12 на суму 114300,6грн., у т.ч. ПДВ 19050,1грн., видаткова накладна № РН-0604-01 від 06.04.12 на суму 115252,8грн., в т.ч. ПДВ 19208,8грн. на придбано титан ВТ6 круг ф28мм (52,9кг.), титан ВТ3-1 круг ф50мм (55,1кг.) та титан ВТ6 круг ф35мм(53,9кг.), прибутковим ордером №142 від 06.04.12, лімітними картами №№ 2074, 2077, 2078, 2083, 2084 від 10.04.12, 2798 від 22.11.12, 2088, 2089 від 11.04.12, 2080, 2082 від 12.04.12, вимогами №№ 3, 6 від 09.04.12, 7 від 12.04.12, 27 від 14.05.12, 30 від 21.05.12, 32 від 23.05.12, 45 від 14.06.12, 29 від 13.09.12 (залишок згідно карток складського обліку обліковувався на складі), платіжними дорученнями №№ 3387 - 3389 від 03.04.12, товарно-транспортною накладною №КИ2080417 від 05.04.12, товарно-транспортною накладною від 06.04.12 до подорожнього листа № 580515, прибутковим ордером № 144 від 12.04.12 видатковою накладною № РН-1104-02 від 11.04.12 на Титан ВТ6 круг ф20мм (27кг.) на загальну суму 20088,0грн., в т.ч. ПДВ - 3348,0грн., лімітною картою № 2091 від 12.04.12, платіжним дорученням № 3604 від 06.04.12 (проведено банком 10.04.12), податковою накладною №3 від 10.04.12, товарно-транспортною накладною №КИ2084462 від 10.04.12, товарно-транспортною накладною від 11.04.12 до подорожнього листа № 580552, прибутковим ордером № 145 від 12.04.12, видатковою накладною № РН-1104-01 від 11.04.12 на лист алюмінієвий Д16АТ 3,5*1200*4000 (305,5кг.) на загальну суму 40326,0грн., в т.ч. ПДВ - 6721,0грн., лімітними картами №№ 2092 від 12.04.12, 2153 від 07.05.12, № 2213 від 01.06.12, 2523 від 06.09.12, 2814 від 26.11,12, платіжним дорученням № 3511 від 05.04.12 (проведено банком 09.04.12), податковою накладною №2 від 09.04.12, декларацією про прийняття вантажу №КИТ-196123 З-182788 від 10.04.12, товарно-транспортною накладною від 12.04.12 до подорожнього листа № 580537, прибутковим ордером № 148 від 13.04.12, видатковою накладною № РН-1304-01 від 13.04.12 на стрічку МФЛ1,6мм (10 кг.) на загальну суму 12600,0грн., в т.ч. ПДВ - 2100,0грн., вимогою № 12 від 17.04.12, накладною 124 від 06.06.12 (залишок згідно картки складського обліку обліковувався на складі), платіжним дорученням № 3685 від 09.04.12 (проведено банком 11.04.12), податковою накладною №4 від 11.04.12, прибутковим ордером № 152 від 19.04.12, видатковою накладною № РН-1904-01 від 19.04.12 на припой ВПР2=0,2мм (6кг.) на загальну суму 16560,0грн., в т.ч. ПДВ - 2760,0грн., лімітними картами №№ 2520 від 17.09.12, 2825 від 28.11.12 та 3551 від 06.12.12 (залишок згідно картки складського обліку обліковувався на складі), платіжним дорученням № 4031 від 18.04.12 (проведено банком 20.04.12) та № 3511 від 05.04.12 (проведено банком 09.04.12), податковою накладною №5 від 19.04.12 та №2 від 09.04.12.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем у зв'язку з невідповідністю цін постачання в видатковій накладній видаткова накладна № РН-0604-01 від 06.04.12 і податковій накладній, останню - №1 від 05.04.12 було відображено в Додатку 8 до декларації з ПДВ за квітень 2012, що підтверджує правомірність формування податкового кредиту по сумі сплаченій ДП "ХМЗ "ФЕД" за отримані ТМЦ.

З матеріалів справи також вбачаться, що ДП «ХМЗ «ФЕД» придбавало у ТОВ "Арсенал 2005" чавунні вироби. Отримання та перевезення товару здійснювалось згідно довіреностей працівниками позивача власним автотранспортом.

Придбання, оприбуткування, перевезення та використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується наступними документами: видатковою накладною №РН-0000015 від 18.02.11 на заготовку АЧС-5 ф55*500 3шт. (35кг.) на загальну суму 980,28грн., у т.ч. ПДВ 163,38грн., прибутковим ордером №48 від 18.02.11, вимогою № 76 від 18.02.11, платіжними дорученнями № 1029 від 16.02.11 та 1163 від 18.02.11, податковими накладними №18 від 16.02.11 та № 22 від 18.02.11, товарно-транспортною накладною від 18.02.11 до подорожнього листа № 628052, видатковою накладною №180 від 01.09.11 на заготовку СЧ 20 100*500 3шт. (102кг.) на загальну суму 1581,41грн., у т.ч. ПДВ 263,57грн., прибутковим ордером №138 від 01.09.11, вимогами № 17 від 06.09.11, 15 від 10.10.11 та 11 від 18.04.12, платіжним дорученням № 8023 від 22.08.11, податковою накладною №38 від 22.08.11, товарно-транспортною накладною 02АБК № 717015 від 01.09.11 до подорожнього листа № 441236.

ТОВ НВФ "Діакон" було поставлено позивачу рентгенівську плівку. Отримання та перевезення товару здійснювалось згідно довіреностей працівниками позивача власним автотранспортом.

Придбання, оприбуткування, перевезення та використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується наступними документами: накладною №0033 від 10.08.11 на рентгенівську технічну плівку Agfa D4, 30*40см, NIF (1шт.) на загальну суму 4800,0грн., у т.ч. ПДВ 800,0грн., прибутковим ордером №164 від 10.08.11, лімітною картою № 260 від 10.08.11, платіжним дорученням № 7571 від 09.08.11, податковою накладною №5 від 09.08.11, товарно-транспортною накладною 02АБК №716849 від 10.08.11 до подорожнього листа № 441026.

ТОВ "ПромТехСервіс" було поставлено на ДП «ХМЗ «ФЕД» пароніт ПМБ-1мм. Отримання та перевезення товару здійснювалось згідно довіреностей працівниками позивача власним автотранспортом.

Придбання, оприбуткування, перевезення та використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується наступними документами: видатковою накладною №РН-0000217 від 24.03.11 на пароніт ПМБ-1мм (2,3кг.) на загальну суму 115,92грн., у т.ч. ПДВ 19,32грн., прибутковим ордером №95 від 24.03.11, лімітною картою № 093 від 28.03.11, платіжним дорученням № 2459 від 23.03.11, податковою накладною №74 від 23.03.11, подорожнім листом № 628408 від 24.03.11.

Якість отриманого товару підтверджується наданими позивачем виписками із сертифікатів, сертифікатами, документами якості продукції, що були отримані від постачальників, а також витягом з журналу результатів вхідного контролю кольорового металу, що здійснюється після оприбуткування товару на складі ДП "ХМЗ "ФЕД".

Отримання, проведення вантажних робіт, оприбуткування товару на складі ДП "ХМЗ "ФЕД" здійснювалось працівниками позивача, в обов'язки яких входять дані функції згідно посадових інструкцій.

Надані позивачем копії платіжних доручень з відмітками банку в повній мірі засвідчують факт виконання позивачем грошових зобов'язань за спірними правочинами, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Зміст наданих позивачем до суду документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Окремо суд звертає увагу, що податковим органом не виявлено порушень законодавства в контексті правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеними в акті контрагентами, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не мав.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Між тим, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). З положень наведених норм права випливає, що сам лише акт проведеної податковим органом перевірки діяльності платника податків, де викладені певні висновки контролюючого органу, не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, позаяк законодавець не надав акту перевірки преюдиціального значення.

Отже, мотиви, покладені податковим органом в основу спірних податкових повідомлень - рішень за даними епізодами, суперечать закону.

Відтак, обраний відповідачем у спірних правовідносинах спосіб реалізації владної управлінської функції також прямо суперечить закону.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм ПК України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Щодо юридичної відповідальності суд зазначає, що основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення позивачем податкового законодавства відносно формування складу податкового кредиту і, як наслідок, заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету та завищення суми бюджетного відшкодування є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків виявлених податковим органом порушень.

Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки належним чином обґрунтовані законодавчою базою, підтверджені належними беззаперечними доказами.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 30, м. Харків) податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012 року № 0000480041 та № 0000490041.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, 61001, вул. Плеханівська, 29, м. Харків, банк одержувача ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011 ) на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, вул. Сумська, 132, м. Харків, ЄДРПОУ 14310052, 26002619949404 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 02 копійки.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26.03.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун