Постанова

від 26.03.2013 по справі 820/1765/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26.03.2013 р. справа №820/1765/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Іванцов Я.І., Єрощенков Д.С.,

відповідача - Корнієвський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеко», подав позов до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Харкові №0002852305 від 21.03.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.344,00грн. (основний платіж - 1.343,00грн., штраф 1,00грн.), №0002842305 від 21.03.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 413.685,00грн. (основний платіж - 413.684,00грн., штраф - 1,00грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, котрі відображені в акті №1125/2305/21181738 від 02.03.2012р., викладені в акті судження податкового органу є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених господарських операцій. Позивач вважав, що податок на прибуток та податок на додану вартість обчислював правильно, а спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (фактичний та юридичний правонаступник ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова), з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що викладені в акті №1125/2305/21181738 від 02.03.2012р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Відповідач вважав, що платник податків занизив розмір валового доходу за рахунок невключення невиконаних зобов'язань за векселями, котрі були видані суб'єктам господарювання, що в подальшому припинились як юридичні особи. Також відповідач зазначав, що на момент перевірки у платника податків була фізично відсутня податкова накладна на суму ПДВ - 1.343,00грн., що прямо суперечить закону. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Алеко», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 21181738, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи ст.72 і 76 КАС України перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

З 06.02.2012р. по 24.02.2012р. ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова (фактичним та юридичним правонаступником якої є ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС) була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Алеко» (ідентифікаційний код - 21181738) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2011р.-31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011р.-31.12.2011р.

Результати перевірки оформлені актом №1125/2305/21181738 від 02.03.2012р., в якому викладені судження податкового органу про вчинення платником податків податкових правопорушень - недотримання положень п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, а саме: невіднесення на збільшення валового доходу суми зобов'язань за векселями, по яким значиться кредиторська заборгованість перед суб'єктами господарювання, що припинились як юридичні особи; - недотримання положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: включення до складу податкового кредиту суми податку, що не була підтверджена оригіналом податкової накладної на момент проведення ДПІ перевірки.

21.03.2012р. з посиланням на даний акт ДПІ були винесені податкове повідомлення-рішення №0002852305 від 21.03.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.344,00грн. (основний платіж - 1.343,00грн., штраф 1,00грн.), №0002842305 від 21.03.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 413.685,00грн. (основний платіж - 413.684,00грн., штраф - 1,00грн.).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння податку на прибуток до 31.03.2011р. були унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011р. врегульовані приписами Податкового кодексу України.

Суд відмічає, що ані в положеннях Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані в положеннях Податкового кодексу України законодавець не надав визначення доходу, а відтак, з даного питання слід керуватись ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. З огляду на викладене, суд застосовує при вирішенні спору по суті визначення доходу, що міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні відомості до фінансової звітності» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) та в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2012р. за №336/22868), згідно з яким під доходами розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

В силу приписів ст.609 Цивільного кодексу України та ст.205 Господарського кодексу України припинення юридичної особи - кредитора за умови відсутності правонаступника спричиняє припинення зобов'язання перед таким кредитором, що однозначно зумовлює зменшення розміру зобов'язань дебітора, і як, наслідок, призводить до збільшення загального розміру доходу такого дебітора, котрий дорівнює розміру невиконаних зобов'язань.

Такий дохід має бути включений до складу валового доходу платника податку на прибуток за правилами п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України.

При цьому, дохід має бути збільшений платником податків не в будь-якому звітному податковому періоді, а лише в тому на який припадає або подія припинення юридичної особи - кредитора, або подія закінчення перебігу строку позовної давності.

В ході розгляду справи позивач визнав обставини наявності невиконаних зобов'язань за векселями, що були видані ним ТОВ «Бізнес-пост» (ідентифікаційний код - 35134936) в сумі 72.000,00грн., ТОВ «Атекно» (ідентифікаційний код - 35910574) в сумі 313.937,16грн., ТОВ «Мегаполісбудлюкс» (ідентифікаційний код - 36134993) в сумі 218.490,00грн., ТОВ «Преміум-Пласт» (ідентифікаційний код - 36216401) в сумі 104.400,00грн. (а.с.6 т.1), ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» (ідентифікаційний код - 34941785) в сумі 119.877,00грн., ПП «Нобель Есклюзив Брендс» (ідентифікаційний код - 32554978) в сумі 72.600,00грн., ТОВ «Дистрибуція-Еко» (ідентифікаційний код - 54.330,00грн.), ТОВ «Кассіда Проджектс» (ідентифікаційний код - 36519811) в сумі 451.353,48грн., ТОВ «Сонекс ЛТД» (ідентифікаційний код - 36844141) в сумі 330.000,00грн.

На виконання вимог ст.11 КАС України суд витребував належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази на підтвердження обставин припинення перелічених суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а саме витяги та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, суд бере до уваги, що ані на момент проведення перевірки, ані на момент розгляду справи таких документів в розпорядженні податкового органу не було, що прямо суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, позаяк доводить, що при винесенні спірних рішень відповідач керувався виключно припущеннями, а не встановленими у визначеному законом порядку фактами вчинення платником податків податкових правопорушень.

З приєднаних до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців випливає, що юридична особа - ТОВ «Бізнес-пост» припинена - 22.12.2008р. (вказана дата припадає на 4 квартал 2008р., а названий звітний податковий період знаходиться поза межами спірної перевірки), юридична особа - ТОВ «Атекно» не припинена, юридична особа - ТОВ «Мегаполісбудлюкс» припинена - 10.03.2010р. (вказана дата припадає на 1 квартал 2010р., а названий звітний податковий період знаходиться поза межами спірної перевірки), юридична особа - ТОВ «Преміум-Пласт» припинена - 14.09.201р. (вказана дата припадає на 3 квартал 2010р. , а названий звітний податковий період знаходиться поза межами спірної перевірки), юридична особа - ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» припинена - 16.06.2011р., юридична особа - ПП «Нобель Есклюзив Брендс» припинена - 03.08.2011р., юридична особа - ТОВ «Дистрибуція-Еко» припинена - 20.05.2011р., юридична особа - ТОВ «Кассіда Проджектс» не припинена, юридична особа - ТОВ «Сонекс ЛТД» припинена - 20.05.2011р.

Водночас з цим, суд зважає, що згідно з положеннями Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселедавель (або трасант) має виконати зобов'язання за простим векселем перед векселедержателем, особа якого за законом може не співпадати з особою, якій було первісно видано вексель.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, дослідивши добуті докази в їх сукупності, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували, що на момент припинення суб'єктів господарювання - юридичних осіб ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Атекно», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Кассіда Проджектс», ТОВ «Сонекс ЛТД» були векселедержателями виданих позивачем, ТОВ, «Алеко» простих векселів.

Суб'єктом владних повноважень при реалізації у спірних правовідносинах управлінської функції таких фактів виявлено не було, судження суб'єкта владних повноважень про такі факти не відображені в акті перевірки, а відтак, і не покладені в основу спірного рішення.

З відомостей витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців судом встановлено, що ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Сонекс ЛТД» припинені як юридичні особи в порядку Закону України «Про відновленя платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення якого передбачають, що наявні у боржника чи банкрута векселі мають включатись до ліквідаційної маси та пред'являтись ліквідатором до оплати.

Оскільки від ліквідаторів ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Сонекс ЛТД» до позивача не надходило вимог про оплату векселів, що податковий орган не заперечує та не спростовує, а суд не має підстав для висновку про вчинення ліквідаторами ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Сонекс ЛТД» навмисного чи ненавмисного порушення вимог Закону України «Про відновленя платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то суд не знаходить підстав для визнання правомірним висновку ДПІ стосовно наявності у ТОВ «Алеко» обов'язку збільшити валовий дохід на суму зобов'язань за векселями, що були видані позивачем на користь перелічених суб'єктів господарювання.

Окрім того, суд бере до уваги, що податковий орган в акті №1125/2305/21181738 від 02.03.2012р. робить висновок про заниження позивачем, ТОВ «Алеко» валового доходу по зобов'язанням за векселями, виданими ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Атекно», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Кассіда Проджектс», ТОВ «Сонекс ЛТД» у 1-3 кварталах 2011р., хоча за матеріалами справи на вказаний звітний податковий період не припадає ані подія припинення юридичної особи кредитора ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ані подія закінчення строку позовної давності.

Окремо суд зважає, що судження ДПІ про припинення юридичних осіб кредиторів ТОВ «Атекно» та ТОВ «Кассіда Проджектс» взагалі спростовується добутими судом доказами.

За таких обставин, суд зазначає, що викладене в акті №1125/2305/21181738 від 02.03.2012р. судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення при обчисленні податку на прибуток не доведено суб'єктом владних повноважень в ході розгляду справи за правилом ч.2 ст.71 КАС України.

Ненадання відповідачем на вимогу суду поепізодного, в розрізі кожного контрагента розрахунку збільшення грошового зобов'язання, зумовлює неможливість проведення судом самостійного розмежування суми збільшеного контролюючим органом грошового зобов'язання платника з податку на прибуток.

Додатково суд відзначає, що, як з'ясовано в ході розгляду справи, при складанні акту перевірки №1125/2305/21181738 від 02.03.2012р. суб'єкт владних повноважень виходив з наявності у ТОВ «Алеко» обов'язку збільшити дохід по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Атекно», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Кассіда Проджектс», ТОВ «Сонекс ЛТД» по події зняття перелічених суб"єктів права з обліку в податкових органів як платників податків.

Проте, ані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані приписи Податкового кодексу України не містять таких положень, позаяк не пов'язують момент зняття суб'єкта господарювання з обліку в органах податкової служби як платника податків з трансформацією (перетворенням) невиконаних зобов'язань перед таким платником у безповоротну фінансову допомогу та виникненням внаслідок цього доходу.

У зв'язку з викладеним, вимога про скасування податкового повідомлення - рішення №0002842305 від 21.03.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 413.685,00грн. (основний платіж - 413.684,00грн., штраф - 1,00грн.) підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір в частині вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення №0002852305 від 21.03.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.344,00грн. (основний платіж - 1.343,00грн., штраф 1,00грн.), суд відмічає, що правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Закон України «Про податок на додану вартість», порушення якого було встановлено податковою інспекцією у спірних правовідносинах з боку позивача, ТОВ «Алеко», втратив чинність з 31.12.2010, а відтак, у лютому 2011р. позивач об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Суд наголошує, що фактів порушення платником податків п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, суб'єктом владних повноважень в акті №1125/2305/21181738 від 02.03.2012р. не викладено, у той час як спірне податкове повідомлення - рішення винесено у зв'язку з недотриманням платником податків саме вимог названих норм кодексу.

З цього приводу суд відзначає, що в силу ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808; далі за текстом - Порядок №1003), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за №2135/22447; далі за текстом - Порядок №1236) специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Таким чином, відсутність в акті перевірки викладеного факту порушення норми податкового закону унеможливлює включення такої норми до податкового повідомлення - рішення і збільшення у зв'язку з цим грошового зобов'язання з податку (збору).

Водночас з цим, суд зазначає, що згідно з п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд встановив, що згаданий вище недолік було виправлено податковим органом в порядку ст.86 Податкового кодексу України шляхом направлення листа на адресу платника податків.

Оцінюючи правильність та вірність викладених в акті мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при винесенні спірного рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, суд відмічає, що за визначенням п.14.1.181 ст.14 якого податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; а згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У силу встановленого приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи положення наведених норм закону в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на збільшення податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як : 1) реальне здійснення платником податків господарської операції, котра визначена законодавцем як об'єкт оподаткування ПДВ, 2) проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату, 3) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди, 4) виконання зобов'язань за господарською операцією з метою подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності платника податку, 5) отримання від контрагента податкової накладної як первинного та розрахункового документу, котрий належно оформлений за змістом та формою, 6) наявність у контрагента статусу платника податку на додану вартість, 7) внесення податкової накладної у визначених законом випадках до Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже, фізична відсутність податкової накладної зумовлює неможливість формування податкового кредиту за рахунок її показників.

У ході розгляду справи позивач не подав належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів фізичної наявності на момент перевірки (тобто в період часу з 06.02.2012р. по 24.02.2012р.) складеної ТОВ «Розетка.УА» податкової накладної на загальну суму 8.057,00грн. (в т.ч. ПДВ - 1.342,83грн.).

За таких обставин, вимога про скасування податкового повідомлення - рішення №0002852305 від 21.03.2012р. має бути залишена без задоволення, адже обґрунтованість наведених позивачем за даним епізодом доводів не знайшла свого підтвердження судовим розглядом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин лише в частині податкового повідомлення - рішення №0002842305 від 21.03.2012р., то позов належить задовольнити частково, скасувавши названий правовий акт індивідуальної дії, а в решті вимог - в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Алеко» до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0002842305 від 21.03.2012р.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27.03.2013 р.

Суддя А.В. Сліденко