Ухвала

від 22.05.2013 по справі 820/1765/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р.Справа № 820/1765/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бартош Н.С. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 820/1765/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

13.06.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеко» звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0002852305 та № 0002842305 від 21.03.2012 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.03.2013 року позовні вимоги задовольнив частково.

Скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0002842305 від 21.03.2012р.

В решті вимог адміністративний позов - залишено без задоволення.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду встановлена правомірність формування позивачем зобов'язання з податку на прибуток, та непідтвердження сплати податку на додану вартість, що не дає підстави позивачу формувати відповідні зобов'язання з цього виду податку.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що відповідач вважав, що платник податків занизив розмір валового доходу за рахунок невключення невиконаних зобов'язань за векселями, котрі були видані суб'єктам господарювання, що в подальшому припинились як юридичні особи, та на момент перевірки у платника податків була відсутня податкова накладна на суму податку на додану вартість 1343 грн.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 06.02.2012 р. по 24.02.2012 р. фахівцями ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Алеко» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2011 р. - 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 р. - 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 1125/2305/21181738 від 02.03.2012 р., яким встановлені порушення позивачем положень п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, а саме: невіднесення на збільшення валового доходу суми зобов'язань за векселями, по яким значиться кредиторська заборгованість перед суб'єктами господарювання, що припинились як юридичні особи; - недотримання положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: включення до складу податкового кредиту суми податку, що не була підтверджена оригіналом податкової накладної на момент проведення ДПІ перевірки.

На підставі вказаного акту ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова винесені податкове повідомлення-рішення № 0002852305 від 21.03.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1344 грн., № 0002842305 від 21.03.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 413685 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду встановлена правомірність формування позивачем зобов'язання з податку на прибуток, та непідтвердження сплати податку на додану вартість, що не дає підстави позивачу формувати відповідні зобов'язання з цього виду податку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст. 609 Цивільного кодексу України та ст. 205 Господарського кодексу України припинення юридичної особи - кредитора за умови відсутності правонаступника спричиняє припинення зобов'язання перед таким кредитором, що однозначно зумовлює зменшення розміру зобов'язань дебітора, і як, наслідок, призводить до збільшення загального розміру доходу такого дебітора, котрий дорівнює розміру невиконаних зобов'язань.

Такий дохід має бути включений до складу валового доходу платника податку на прибуток за правилами п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України.

При цьому, дохід має бути збільшений платником податків не в будь-якому звітному податковому періоді, а лише в тому на який припадає або подія припинення юридичної особи - кредитора, або подія закінчення перебігу строку позовної давності.

У ході розгляду справи позивач визнав наявність невиконаних зобов'язань за векселями, що були видані ним ТОВ «Бізнес-пост» в сумі 72000 грн., ТОВ «Атекно» в сумі 313937,16 грн., ТОВ «Мегаполісбудлюкс» в сумі 218490 грн., ТОВ «Преміум-Пласт» в сумі 104400 грн., ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» в сумі 119877 грн., ПП «Нобель Есклюзив Брендс» в сумі 72600 грн., ТОВ «Дистрибуція-Еко» в сумі 54330 грн., ТОВ «Кассіда Проджектс» в сумі 451353,48 грн., ТОВ «Сонекс ЛТД» в сумі 330000 грн.

Слід зазначити, що на момент проведення перевірки та на момент розгляду справи таких документів в розпорядженні податкового органу не було.

Отже, при винесенні спірних рішень відповідач керувався виключно припущеннями, а не встановленими у визначеному законом порядку фактами вчинення платником податків податкових правопорушень.

Із матеріалів справи вбачається, що юридична особа - ТОВ «Бізнес-пост» припинена - 22.12.2008 р. (вказана дата припадає на 4 квартал 2008р., а названий звітний податковий період знаходиться поза межами спірної перевірки), юридична особа - ТОВ «Атекно» не припинена, юридична особа - ТОВ «Мегаполісбудлюкс» припинена - 10.03.2010р. (вказана дата припадає на 1 квартал 2010р., а названий звітний податковий період знаходиться поза межами спірної перевірки), юридична особа - ТОВ «Преміум-Пласт» припинена - 14.09.201р. (вказана дата припадає на 3 квартал 2010р. , а названий звітний податковий період знаходиться поза межами спірної перевірки), юридична особа - ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» припинена - 16.06.2011р., юридична особа - ПП «Нобель Есклюзив Брендс» припинена - 03.08.2011р., юридична особа - ТОВ «Дистрибуція-Еко» припинена - 20.05.2011р., юридична особа - ТОВ «Кассіда Проджектс» не припинена, юридична особа - ТОВ «Сонекс ЛТД» припинена - 20.05.2011р.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселедавель (або трасант) має виконати зобов'язання за простим векселем перед векселедержателем, особа якого за законом може не співпадати з особою, якій було первісно видано вексель.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що у матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували, що на момент припинення суб'єктів господарювання - юридичних осіб ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Атекно», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Кассіда Проджектс», ТОВ «Сонекс ЛТД» були векселедержателями виданих позивачем, ТОВ, «Алеко» простих векселів.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Сонекс ЛТД» припинені як юридичні особи в порядку Закону України «Про відновленя платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення якого передбачають, що наявні у боржника чи банкрута векселі мають включатись до ліквідаційної маси та пред'являтись ліквідатором до оплати.

Оскільки від ліквідаторів ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Сонекс ЛТД» до позивача не надходило вимог про оплату векселів, колегія суддів не знаходить підстав для визнання правомірним висновку ДПІ стосовно наявності у ТОВ «Алеко» обов'язку збільшити валовий дохід на суму зобов'язань за векселями, що були видані позивачем на користь перелічених суб'єктів господарювання.

Також слід вказати, що податковий орган в акті №1125/2305/21181738 від 02.03.2012 р. робить висновок про заниження ТОВ «Алеко» валового доходу по зобов'язанням за векселями, виданими ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Атекно», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Кассіда Проджектс», ТОВ «Сонекс ЛТД» у 1-3 кварталах 2011р., хоча за матеріалами справи на вказаний звітний податковий період не припадає ні подія припинення юридичної особи кредитора ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ні подія закінчення строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що висновки податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення при обчисленні податку на прибуток не підтверджено у ході судового розгляду справи.

Крім того, податковий орган при складанні акту перевірки виходив з наявності у ТОВ «Алеко» обов'язку збільшити дохід по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес-пост», ТОВ «Атекно», ТОВ «Мегаполісбудлюкс», ТОВ «Преміум-Пласт», ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», ПП «Нобель Есклюзив Брендс», ТОВ «Дистрибуція-Еко», ТОВ «Кассіда Проджектс», ТОВ «Сонекс ЛТД» по події зняття перелічених суб'єктів права з обліку в податкових органів як платників податків.

Однак, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України не містять таких положень, та не пов'язують момент зняття суб'єкта господарювання з обліку в органах податкової служби як платника податків з трансформацією (перетворенням) невиконаних зобов'язань перед таким платником у безповоротну фінансову допомогу та виникненням внаслідок цього доходу.

У зв'язку з викладеним, вимога про скасування податкового повідомлення - рішення №0002842305 від 21.03.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 413685 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення № 0002852305 від 21.03.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1344 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість», порушення якого позивачем було встановлено податковою інспекцією у спірних правовідносинах, втратив чинність з 31.12.2010 року, отже, встановлення у лютому 2011 р. порушення з боку позивача вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» є безпідставним.

При цьому, фактів порушення платником податків п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податковим органом не викладено, у той час як спірне податкове повідомлення - рішення винесено у зв'язку з недотриманням платником податків саме вимог названих норм кодексу.

Слід зазначити, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Таким чином, відсутність в акті перевірки викладеного факту порушення норми податкового закону унеможливлює включення такої норми до податкового повідомлення - рішення і збільшення у зв'язку з цим грошового зобов'язання з податку (збору).

Крім того, колегія суддів вказує, що згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Встановлено, що зазначений недолік було виправлено податковим органом в порядку ст. 86 Податкового кодексу України шляхом направлення листа на адресу платника податків.

У відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу встановленого приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У ході судового розгляду справи позивачем не подано підтвердження наявності на момент перевірки складеної ТОВ «Розетка.УА» податкової накладної на загальну суму 8057 грн., що підтверджує сплату податку на додану вартість у розмірі 1342,83 грн.

Таким чином, вимога про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0002852305 від 21.03.2012 р. є безпідставною, оскільки обґрунтованість доводів позивача в цій частині не підтверджена.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 820/1765/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бартош Н.С. Рєзнікова С.С.