Постанова

від 28.03.2013 по справі 25/144-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 25/144-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Цімох В. М. - дов. № 23/11/2012/01 від 23.11.2012р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2013р.

у справі № 25/144-12 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Кривоозерський олійний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика

Київська»

про стягнення 100 000, 00 грн.

В судовому засіданні 28.03.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2013р. у справі № 25/144-12 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» 100 000, 00 грн. основної заборгованості та 2 000, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано визначені в специфікаціях строки оплати за поставлений товар та не встановлено строк настання зобов'язання з оплати товару.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. для розгляду справи № 25/144-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.02.2013р.

20.02.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.02.2013р. (вх. № 09-11/3467), в якому позивач заперечував проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

В судовому засіданні 21.02.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.03.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.03.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції жодного разу не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, 06.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (позивач, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (відповідач, покупець за договором) укладено договір постачання товару № МК/33, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується протягом дії договору передати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів, у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його.

Відповідно до пункту 2.1. договору умови постачання товару визначаються сторонами в підписаних специфікаціях у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2000р.), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Згідно пункту 2.5. укладеного договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної покупцем. Всі ризики випадкового пошкодження та знищення товару переходять від постачальника до покупця з моменту переходу права власності.

Для здійснення передачі товару покупець надає постачальнику на кожну партію товару наступні документи: довіреність на партію товару; товарно-транспортну накладну з відміткою про прийняття товару; видаткову накладну. Датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій накладній (пункти 2.7., 2.8. договору).

Відповідно до пункту 2.11. договору постачання товару здійснюється постачальником у строки, узгоджені сторонами у підписаних специфікаціях.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах визначених у підписаних сторонами специфікаціях.

Договір, згідно п. 9.1., набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить про іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгований на один рік.

У специфікаціях № 1 від 06.09.2012р., № 2 від 14.09.2012р. та № 3 від 25.09.2012р., які є невід'ємною частиною даного договору (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи) сторони погодили кількість, ціну, загальну вартість, строки поставки та порядок оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № МК/33 від 06.09.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» отримано товар на загальну суму 380 691,00 грн.

Даний факт підтверджується видатковими накладними № РН-0000041 від 08.09.2012р. на суму 92 362, 00 грн., № РН-0000054 від 18.09.2012р. на суму 85 965, 00 грн., № РН-0000062 від 22.09.2012р. на суму 108 020, 00 грн., № РН-0000074 від 27.09.2012р. на суму 94 380, 00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін, та податковими накладними, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Судом встановлено, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреностями на отримання матеріальних цінностей від позивача № 1651 від 06.09.2012р., № 1728 від 17.09.2012р., № 1803 від 25.09.2012р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

З вищенаведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» отримало товар на загальну суму 380 691,00 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 280 691, 00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 17.12.2012 № 95-07/2-436, яка засвідчена підписом уповноваженої особи та скріплена відбитком печатки банківської установи (оригінал якої наявний в матеріалах справи).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах визначених у підписаних сторонами специфікаціях.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не були враховані визначені в специфікаціях строки оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим не встановлено строк настання зобов'язання щодо оплати товару, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

У специфікаціях № 1 від 06.09.2012р., № 2 від 14.09.2012р. та № 3 від 25.09.2012р. сторони погодили, що оплата товару здійснюється на протязі 3-х робочих днів з моменту постачання кожної окремої партії на склад покупця.

Таким чином, оплата за отриману продукцію згідно видаткової накладної № РН-0000041 від 08.09.2012р. повинна була відбутися 12.09.2012р, по видатковій накладній № РН-0000054 від 18.09.2012р. - 21.09.2012р., по видатковій накладній, № РН-0000062 від 22.09.2012р. - 26.09.2012р. та по видатковій накладній, № РН-0000074 від 27.09.2012р. - 02.10.2012р.

Отже, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару за зазначеними накладними на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 100 000, 00 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 15.01.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2013р. у справі № 25/144-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 15.01.2013р. у справі № 25/144-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 25/144-12 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 29.03.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.