Рішення

від 25.03.2013 по справі 913/266/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2013 року Справа № 913/266/13-г

Провадження №8н/913/266/13-г

За позовом Першого заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ, в інтересах держави

до 1.Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області, м. Попасна Луганської області,

2.Фермерського господарства "Радій", с. Покровське Артемівського району Донецької області, -

за участю:

1-ї Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, м. Луганськ;

2-ї Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відділу Держземагентства у Попаснянському районі Луганської області, м. Попасна Луганської області;

3-ї Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області, -

про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників судового процесу:

від заявника (позивача) - Бутенко В.Б. - прокурор відділу, - посвідчення №011476 від 25.10.12 року; Колесніченко В.І. - прокурор, - посвідчення №007740 від 06.10.12 року;

від 1-го відповідача - Чернікова А.М. - завідувач юридичного сектору, - довіреність №1/10-193-1 від 14.01.13 року;

від 2-го відповідача - Бондурко Н.В. - керівник, - паспорт ВВ №565369, вид. Артемівським МВ УМВСУ у Донецькій обл., 25.09.98 року; довідка з ЄДРПОУ АБ №565955 від 06.12.12 року;

від 1-ї третьої особи - Державної інспекції сільського господарства в Луганській області - Анухін А.В. - представник, - довіреність №2 від 06.09.12 року

від 2-ї третьої особи - Відділу Держземагенства у Попаснянському районі Луганської області - Димарчук С.В. - начальник відділу, - наказ №958кт/а від 21.11.12 року;

від 3-ї третьої особи - Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області - Ковтун С.В. - сільський голова, - рішення №1/2 від 12.11.10 року; паспорт серії ЕМ №756678 вид. Попаснянським РВ УМВС України у Луганській обл., 10.11.2000 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором, який по даній справі має статус позивача, в інтересах держави заявлено вимоги про:

визнання недійсним та скасування розпорядження Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області (далі - РДА) №684 від 08.10.12 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) ФГ "Радій"";

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Попаснянською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Радій" (далі - ФГ "Радій"), зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Попаснянському районі Луганської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №442388524001196 від 29.11.12 року, - предметом якого є земельна ділянка площею 945,0506 га, що розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Троїцькій сільській раді Попаснянського району Луганської області;

зобов'язання Фермерського господарства "Радій" повернути Попаснянській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 945,0506 га, що знаходиться у нього в оренді.

Позов мотивовано посиланням на невідповідність спірних розпорядження та договору вимогам чинного законодавства України.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 11.02.13 року до 25.02.13 року - у зв'язку з залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (Державної інспекції сільського господарства у Луганській області, - 1-а третя особа) та на стороні відповідачів (Відділу Держкомзему у Попаснянському районі Луганської області, правонаступником якого є Відділ Держземагентства у Попаснянському районі, - 2-га третя особа), а також з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази; з 25.02.13 року до 11.03.13 року - у зв'язку з залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (Троїцька сільська рада Попаснянського району Луганської області, - 3-я третя особа), а також з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази; з 11.03.13 року до 25.03.13 року - з метою надання 3-й третій особі можливості подати відзив на позов, а іншим учасникам розгляду спору - додаткові докази.

Ухвалою суду від 11.02.13 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено:

1)за клопотанням прокурора (позивача) - на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Луганській області, м. Луганськ (далі - Сільгоспінспекція, - 1-ша третя особа);

2)за клопотанням 1-го відповідача - на стороні відповідачів - Відділ Держземагентства у Попаснянському районі Луганської області, м. Попасна Луганської області (далі - Відділ Держземагентства, - 2-га третя особа).

З ініціативи суду ухвалою від 25.02.13 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Троїцьку сільську раду Попаснянського району Луганської області (далі - Троїцька сільрада, - 3-я третя особа).

За усним клопотанням 2-го відповідача, заявленим у судовому засіданні 25.02.13 року, та відповідно до приписів частини 7 ст. 81 1 ГПК України здійснено фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні прокурор (позивач) заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

При визначенні процесуального статусу прокурора у даній справі як позивача суд керувався приписами частини 2 ст. 29 ГПК України (у редакції Закону України від 18.09.12 року №5288-УІ), відповідно до якої у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

1-й відповідач (РДА) позов не визнав, посилаючись на відсутність порушення інтересів держави при наданні земельної ділянки незатребуваних паїв Фермерському господарству "Радій", з огляду на що, на його думку, відсутні підстави для оспорювання розпорядження голови райдержадміністрації №684 від 08.10.12 року та договору оренди землі, без дати, державна реєстрація від 29.11.12 року №344238852400196 (відзив на позовну заяву від 08.02.13 року за вих. №б/н) (том 1, а.с.24-27); письмові пояснення від 11.03.13 за вих.№б/н (том 2, а.с.103-105).

Він вважає вимоги позивача суперечливими та недостатньо переконливими.

На вимогу суду 1-й відповідач надав пояснення з приводу відсутності дати укладення спірного договору, а саме: на його думку, з огляду на те, що договір оренди землі набирає чинності лише після його державної реєстрації, - то під час його укладення дату укладення можна не вказувати, оскільки датою укладення договору є дата його державної реєстрації (пояснення від 25.02.13 року за вих. №б/н) (том 2, а.с.22).

2-й відповідач (ФГ "Радій") позов не визнав, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, оскільки він вважає, що всі істотні умови при укладанні спірного договору дотримані, інтереси держави не порушені, а тому необхідність захисту прав держави прокурором - відсутня (відзив на позовну заяву від 07.02.13 року за вих.№б/н) (том 1, а.с.88-92); доповнення до відзиву на позовну заяву від 25.02.13 року за вих. №б/н (том 2, а.с.29-33); письмові пояснення від 11.03.13 за вих.№б/н (том 2, а.с.220-222); письмові пояснення від 25.03.13 року за вих.№б/н).

1-ша третя особа (Держсільгоспінспекція) позов вважає законним та обгрунтованим, посилаючись на те, що 1-й відповідач (РДА), приймаючи спірне розпорядження, не дотрималася приписів частини 1 ст. 123 Земельного кодексу України та ст.20 Закону України "Про землеустрій", - що призвело до надання 2-му відповідачеві (ФГ "Радій") в оренду вищезгаданої земельної ділянки терміном на 5 років на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) , а не на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою , визначеної абзацом 5 частини 1 ст. 123 Земельного кодексу, вимоги до якої встановлені частиною 1 ст.56 Закону України "Про землеустрій" (відзив на позовну заяву від 21.02.13 року за вих. №б/н) (том 2, а.с.15-16).

2-га третя особа (Відділ Держземагентства) позов вважає незаконним та необгрунтованим, оскільки, на її думку, дії РДА відповідають вимогам:

1)пункту 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.10 року №376 (далі - Інструкція №376), - розробленої відповідно до вимог ст. 186 Земельного кодексу України, згідно якій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі, коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, - при цьому Відділ Держземагентства вважає, що доказом наявності такого документа є Державний акт на право колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Кадіївський" серії ЛГ №3120000006, виданий на підставі рішення Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області від 10.07.1996 року №25. Відділ стверджує, що виготовленню цього акту передувало розроблення у 1995 році Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП "Кадіївський". На підставі цього проекту у 2005 році було розроблено технічну документацію із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право власності на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП "Кадіївський", за межами населених пунктів Троїцької сільської ради;

2)ст.13 Закону України від 05.06.03 року №899-ІУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)", якою встановлено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних ділянок (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі у разі, якщо відоме їх місцезнаходження.

Відділ Держземагентства стверджує, що за таких обставин неможливо встановити право оренди на певний строк (тобто з дотриманням вимог ст.93 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України "Про оренду землі"), - оскільки орендодавець у такому випадку не гарантує здійснення підприємницької та іншої діяльності орендаря на земельній ділянці, яку надає в оренду, а тому, на його думку, не можна надавати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку , яке не можна гарантувати, так як витребування цих паїв може статися будь-коли;

3)ст.123 Земельного кодексу України, оскільки, як вважає Відділ, з 01.01.13 року "Законом України "Про Державний земельний кадастр" внесено зміни до абзацу п'ятого частини 1 ст.123 Земельного кодексу, а саме: слова "технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою" замінено словами "технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки"" (заперечення на позов від 22.02.13 року за вих. №185) (том 2, а.с.73-76); доповнення до заперечень (вих.№299 від 07.03.13 року) (том 2, а.с.224-225).

3-тя третя особа (Троїцька сільська рада) просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на те, що нею були прийняті наступні рішення:

від 26.12.2011 року №13/6-1 - "Про клопотання перед Попаснянською райдержадміністрацією про передачу земель ФГ "Радій", - відповідно до якого сільрада вирішила клопотати перед РДА про передачу ФГ "Радій" в оренду земельних ділянок загальною площею 202,01 га із полів КСП "Попаснянський" (том 2, а.с.249) ;

від 26.12.2011 року №13/6-2 "Про клопотання перед Попаснянською райдержадміністрацією про передачу земель ФГ "Радій", - відповідно до якого сільська рада вирішила звернутися з клопотанням до РДА про передачу в оренду названому господарству земельних ділянок загальною площею 828,368 га із полів КСП "Кадіївський" як не витребуваних земельних ділянок, терміном на 5 років (том 1, а.с.108);

від 16.02.2012 року №16/8 - "Про внесення змін до рішення сільської ради за №13/6-2 від 26.12.2011 р . "Про клопотання перед Попаснянською райдержадміністрацією про передачу земель ФГ "Радій"", - відповідно до якого загальну площу земельної ділянки, що надається в оренду ФГ "Радій", замість 828,36 га слід вважати 774,1 га; площу масивів, що надаються в оренду ФГ "Радій", слід вважати не 239,19 га, а 184,93 га, - із полів КСП "Кадіївський" як невитребуваних земельних ділянок (том 2, а.с.250);

від 30.08.2012 року №20/1-1 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ФГ "Радій"", - відповідно до якого сільська рада, на підставі заяви ФГ "Радій" від 02.08.12 року за вих. №64 (том 1, а.с.145), погодила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Троїцькій сільській раді Попаснянського району Луганської області, строком на 5 років, загальною площею 945,0506 га Фермерському господарству "Радій" (том 1, а.с.75) (відзив на позовну заяву від 25.03.13 року за вих. №б/н).

Крім того, 3-я третя особа надала до справи власне рішення від 26.12.2012 року за №16/6-2 "Про клопотання перед Попаснянською райдержадміністрацією про передачу земель ФГ "Радій", - відповідно до якого сільська рада вирішила клопотати перед РДА про передачу в оренду названому господарству земельних ділянок загальною площею 828,36 га із полів КСП "Кадіївський" як не витребуваних земельних ділянок, терміном на 5 років (том 2, а.с.248).

Судом звернуто увагу на те, що, як вбачається зі змісту останнього рішення, його прийнято 26 грудня 2012 року , - тобто після укладення спірного договору оренди земельної ділянки , державна реєстрація від 29.11.12 року №442388524001196, - з огляду на що та керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, суд критично оцінює вищезгадане рішення №16/6-2 від 26.12.2012 року та не визнає його за належний та допустимий доказ у справі.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

05.08.1996 року на підставі рішення Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області від 10.07.1996 року №25 Колективному сільськогосподарському підприємству "Кадіївський" (далі - КСП "Кадіївський"), яке знаходиться на території села Троїцьке Попаснянського району та стало правонаступником колишнього птахорадгоспу "Кадівський", було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЛГ №3120000006, відповідно до якого названому підприємству надано у колективну власність земельну ділянку загальною площею 5578,5 га для сільськогосподарського використання.

Його державну реєстрацію здійснено 05.08.96 року за №7 (том 2, а.с.77-78).

Згідно списків, наданих до цього акту, співвласниками земельної ділянки на день його видачі були: працівники птахорадгоспу "Кадіївський" (правонаступником якого є КСП "Кадіївський") - 137 осіб (том 2, а.с.238-241) та колишні працівники птахорадгоспу, які стали пенсіонерами, - 134 особи (том 2, а.с.242-245), - а разом 271 особа.

В силу статті 10 Закону України від 14.02.1992 року № 2114-ХІІ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (далі - ЗУ "Про КСП") (у редакції, чинній на день видачі вищезгаданого державного акту на землю) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (ч.1).

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України (ч.3).

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації селянського (фермерського) господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності - із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу (ч.4).

У 1995 році Луганською філією Інституту землеустрою Української академії наук був розроблений проект роздержавлення та приватизації земель КСП "Кадіївський", складовою частиною якого стала технічна документація із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку власникам 110-ти сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП "Кадіївський" за межами населених пунктів Троїцької сільської ради Попаснянського району (том 2, а.с.81-83; та ін.).

Розпорядженням першого заступника голови Попаснянської РДА від 18.07.1996 року №340 цей проект був затверджений, при цьому у п.2.2 розпорядження зазначено, що у колективну власність КСП "Кадіївський" передається земельна ділянка загальною площею 5578,5 га (том 2, а.с.226-227).

22.01.1997 року загальними зборами членів КСП "Кадіївський" (протокол №2) було прийнято рішення про проведення паювання земель колективної власності (том 2, а.с.232), - при цьому загальні збори вирішили, що право на отримання сертифікатів на земельний пай має 271 особа, - нинішні працівники підприємства та пенсіонери (том 2, а.с.233), - що за кількісним показником відповідає вищезгаданим двом спискам (том 2, а.с.238-241; 242-245); розмір земельного паю збори визначили на рівні 18,27 га, а його вартість - у сумі 26433,18 грн. (том 2, а.с.234).

У статті 9 вищезгаданого Закону України "Про КСП" (у редакції, чинній на час прийняття вищезгаданого рішення зборами уповноважених) сказано, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства . Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

У зв'язку з вищевикладеним у 1997 році Луганською філією Інституту землеустрою Української академії наук був розроблений проект роздержавлення та приватизації земель КСП "Кадіївський", складовою частиною якого стала технічна документація з паювання земель колективної власності на землю КСП "Кадіївський".

З цього проекту вбачається, що розпорядженням голови РДА від 10.02.1997 року №55 (том 2, а.с.235) було затверджено рішення вищезгаданих загальних зборів про встановлення розміру земельної долі (паю) на рівні 18,27 га та грошову оцінку 1 га землі - залежно від її призначення, - при цьому загальна вартість земельного паю становила 26433,18 грн. (том 2, а.с.228-245).

Суд вважає, що вищеописані дії загальних зборів КСП "Кадіївський" на час прийняття згаданого рішення відповідали приписам чинного законодавства.

На підставі рішення загальних зборів КСП "Кадіївський" від 17.02.2000 року його реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "Лугань" (далі - ТОВ "Лугань"), ідентифікаційний код 00851620, місцезнаходження - село Троїцьке Попаснянського району (том 2, а.с.91).

05.05.10 року здійснена державна реєстрація припинення цього товариства як юридичної особи (том 2, а.с.94-95); дані про її правонаступника відсутні.

У справі належним чином доведено, що на підставі вищезгаданого рішення загальних зборів КСП "Кадіївський" від 22.01.1997 року, протокол №2, відбулося розпаювання земельної ділянки, що вказана у Державному акті серії ЛГ №3120000006 від 05.08.1996 року та належала підприємству на праві колективної власності (том 2, а.с.77-78), - при цьому також документально доведено, що колишні члени і пенсіонери підприємства та/або їх спадкоємці отримали сертифікати про право власності на земельну частку (пай), - що підтверджується даними Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Попаснянською РДА по КСП "Кадіївський" (том 2, а.с.110-202), витребуваної судом, згідно якій у період з 05.03.1997 року по 16.03.12 року зазначені сертифікати отримали 304 особи - колишні працівники і пенсіонери КСП "Кадіївський" та/або їх спадкоємці на земельну ділянку загальною площею 5316,57 га.

Вищезгадані дії РДА щодо видачі сертифікатів на земельну частку (пай) відповідають приписам частини 3 ст. 2 Указу Президента України від 10.11.1994 року №666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (далі - Указ №666/94), якою встановлено, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Крім того, зазначені дії райдержадміністрації, а також членів КСП "Кадіївський" узгоджуються зі ст. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), у якій зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в т.ч. пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до ст. 5 Указу №720/95 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Частиною 1 ст.4 Указу №666/94 встановлено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Статтею 3 цього Указу передбачено право власника сертифікату розпорядитися отриманим майном на власний розсуд.

Отже, вищевикладене надає суду право дійти висновку, що колишні члени і пенсіонери КСП "Кадіївський" та/або їх спадкоємці отримали сертифікати про право на земельну частку (пай) загальною площею 5316,57 га, які відповідно до частини 4 ст.9 Закону України "Про КСП" стали їх власністю.

Порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначено статтею 9 Закону України від 05.06.03 року №899-ІУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", - але докази такого розподілу до справи не надано, оскільки, як стверджують учасники розгляду спору, він до цього часу не здійснений.

До справи не надано жодного документального доказу встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власниками земельних часток (паїв), - як про те йдеться у ст.11 вищеназваного Закону, якою визначено, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

У справі відсутні документальні докази з приводу того, що вищезгадані особи, які отримали сертифікати про право на земельну частку (пай), у порядку, визначеному статтею 12 названого Закону, оформили та отримали державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Вищевикладене надає суду підстави дійти висновку, що вищезгадані земельні ділянки станом на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення цього спору по суті є нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками.

Відповідно до ст.13 Закону "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З урахуванням вищевикладеного 2-й відповідач - Фермерське господарство "Радій" 23.01.12 року за вихідними №№ 5 та 6 звернулося до Попаснянської РДА з листами про надання йому в оренду терміном на 5 років земельних ділянок з числа земель не витребуваних земельних ділянок КСП "Кадіївський", розташованих за межами населених пунктів, загальною площею 828,36 га (до її складу входять: рілля - масиви: №19 площею 92,87 га; №20 площею 239,19 га; №22 площею 120,1 га; №37 площею 161,5 га; пасовища поліпшені - контури: №548 площею 59,4 га; №497,514 - площею 155,3 га) (том 1, а.с.109), та земельних ділянок з числа земель не витребуваних земельних ділянок КСП "Попаснянський" площею 202,01 га (до її складу входять: рілля - масиви: №21 площею 92,74 га; №27 площею 34,97 га; пасовища поліпшені - контур №82 площею 74,3 га) (том 1, а.с.111), - а разом загальною площею 1030,37 га (828,36 га + 202,01 га).

З наявних у справі доказів вбачається, що ще до вказаної дати (тобто до 23.01.12 року) на підставі заяви ФГ "Радій" Троїцькою сільською радою (3-я третя особа) 26.12.2011 року були прийняті рішення:

№13/6-1 "Про клопотання перед Попаснянською райдержадміністрацією про передачу земель ФГ "Радій", - відповідно до якого сільрада вирішила клопотати перед РДА про передачу ФГ "Радій" в оренду земельних ділянок загальною площею 202,01 га із полів КСП "Попаснянський" як невитребуваних земельних ділянок, терміном на 5 років (том 2, а.с.249) ;

№13/6-2 "Про клопотання перед Попаснянською райдержадміністрацією про передачу земель ФГ "Радій", - відповідно до якого сільська рада вирішила звернутися з клопотанням до РДА про передачу в оренду названому господарству земельних ділянок загальною площею 828,368 га із полів КСП "Кадіївський" як не витребуваних земельних ділянок, терміном на 5 років (том 1, а.с.108).

10.02.12 року Попаснянською РДА було видано розпорядження №109 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФГ "Радій"", відповідно до якого, з посиланням на заяву ФГ "Радій" (її дату не вказано) та на рішення Троїцької сільської ради від 26.12.2011 року №13/6-2, Фермерському господарству "Радій" був наданий дозвіл на розробку вказаної документації на земельну ділянку площею 828,36 га з земель сільськогосподарського призначення КСП "Кадіївський", з метою надання її в оренду терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.1); при цьому РДА на Троїцьку сільраду поклала обов'язок у письмовій формі повідомити власників земельних часток чи їх спадкоємців, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, про надання цих земель в оренду у разі, якщо відоме їх місце знаходження (п.4) (том 1, а.с.107).

16.02.12 року Попаснянською РДА було видано розпорядження №128 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФГ "Радій"", відповідно до якого, з посиланням на заяву ФГ "Радій" (її дату не вказано) та на рішення Троїцької сільської ради від 26.12.2011 року №13/6-1, Фермерському господарству "Радій" був наданий дозвіл на розробку вказаної документації на земельну ділянку площею 202,01 га з земель сільськогосподарського призначення КСП "Попаснянський", з метою надання її в оренду терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.1); при цьому РДА на Троїцьку сільраду поклала обов'язок у письмовій формі повідомити власників земельних часток чи їх спадкоємців, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, про надання цих земель в оренду у разі, якщо відоме їх місце знаходження (п.4) (том 1, а.с.110).

Дослідивши обидва вищезгаданих розпорядження РДА, суд дійшов висновків, що:

вони спростовують доводи обох відповідачів та 2-ї третьої особи (Відділу Держземагентства) про те, що у даному спірному випадку "не можна надавати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку , яке не можна гарантувати, так як витребування цих паїв може статися будь-коли";

2-й відповідач (ФГ "Радій") не звертався до Троїцької сільської ради та до Попаснянської райдержадміністрації з заявами про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 945,0506 га для подальшого надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ані із земель КСП "Кадіївський", ані із земель КСП "Попаснянський";

при їх прийнятті не враховано рішення Троїцької сільської ради від 16.02.12 року №16/8, відповідно до якого сільрада вважає, що в оренду ФГ "Радій" може бути передана земельна ділянка площею 774,21 га, а не площею 828,36 га (том 2, а.с.250).

З наявних у справі доказів вбачається, що ФГ "Радій", отримавши вищезгадані розпорядження РДА за №109 та №128, - 02.03.12 року уклало з Комунальним підприємством "Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації" (далі - БТІ) договір №85/1913 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для надання в оренду невитребуваних часток (паїв).

БТІ, з посиланням на вищезгадані розпорядження РДА №109 від 10.02.12 року та №128 від 16.02.12 року, виготовило цю документацію (том 1, а.с.39-76), - відповідно до якої загальна площа земельних ділянок, що можуть бути передані в оренду ФГ "Радій" з числа земель КСП "Кадіївський" та КСП "Попаснянський ", становить 945,0506 га.

З цієї документації неможливо дійти висновку щодо того:

з яких правових та фактичних підстав БТІ визначило, що згідно названій документації в оренду може бути передана земельна ділянка загальною площею 945,0506 га, а не загальною площею 1030,37 га (828,36 га + 202,01 га, - як про те просив 2-й відповідач), - тобто складена технічна документація суперечить розпорядженням РДА №106 та №128 та фактичним обставинам справи;

за рахунок яких саме часток земельних ділянок, що належать КСП "Кадіївський" та КСП "Попаснянський", сформовано земельну ділянку загальною площею 945,0506 га.

11.09.12 року ФГ "Радій" звернулося до РДА з листом за вих. №89 - про затвердження вищезгаданої технічної документації (том 1, а.с.146).

Розпорядженням голови Попаснянської РДА від 08.10.12 року №684 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФГ "Радій"", - яке є предметом спору по даній справі, - з посиланням на рішення Троїцької сільської ради від 30.08.12 року №20/1-1, вищезгадана технічна документація затверджена (п.1), - при цьому зі змісту розпорядження видно, що у ньому йдеться тільки про землі КСП "Кадіївський" - та зовсім не сказано про землі КСП "Попаснянський" (том 1, а.с.7-8).

В ході розгляду справи встановлено, що Попаснянською райдержадміністрацією не видавалися розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФГ "Радій" площею 945,0506 га.

12.10.12 року Фермерське господарство "Радій " звернулося до РДА з листом (вих. №114) про надання в оренду земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 5 років, площею 945,0506 га, згідно зі схемою поділу земель КСП "Кадіївський", за рахунок земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Троїцькій сільській раді Попаснянського району Луганської області (том 1, а.с.76).

Згідно примірнику договору оренди землі, наданому до справи, між Попаснянською РДА (орендодавець, - 1-й відповідач) та Фермерським господарством "Радій" (орендар, - 2-й відповідач), без посилання на відповідне рішення органу місцевого самоврядування або державної влади та без зазначення дати укладення , у простій письмовій формі, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування, терміном на 5 років (п.8), земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно зі схемою поділу земель КСП "Кадіївський" загальною площею 945,0506 га, які розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Троїцькій сільській раді Попаснянського району Луганської області (п.1), у т.ч.: 658,8910 га - рілля та 286,1596 га - пасовища поліпшені землі сільськогосподарського призначення, невитребувані паї (п.2).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася (п.5).

Орендна плата сторонами визначена у сумі 86248,00 грн. на рік (п.9), яка обчислюється з урахуванням індексу інфляції (п.10), вноситься щомісячно, рівними частками у розмірі 7187,33 грн., протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п.11); її розмір переглядається щорічно за умов, визначених у п. 13 договору.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.15), її цільове призначення - землі сільськогосподарського виробництва (п.16).

Сторони визначили умови і строки передачі земельної ділянки в оренду (пункти 18-20) та умови її повернення (пункти 21-25), а також обмеження (обтяження щодо використання земельної ділянки (пункти 26-27).

Права та обов'язки сторін за договором визначені у пунктах 28-31 розділу "Інші права та обов'язки сторін".

Пунктом 32 договору визначено умови ризику випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди чи його частини, а пунктом 33 - умови страхування об'єкту оренди.

Сторони досягли домовленості щодо умов змін договору (п.34), припинення його дії (п.п.35-36) та розірвання договору (п.37).

Питання відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору визначені у розділі "Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору" (пункти 39-41).

Державну реєстрацію договору здійснено 29.11.12 року за №442388524001196 (том 1, а.с.9-12).

До справи додано:

розрахунок розміру орендної плати (том 2, а.с.45-48);

підписаний обома сторонами акт приймання-передачі вищезгаданої земельної ділянки, на якому відсутня дата складення, що не дозволяє суду дійти висновку про дату фактичного отримання Фермерським господарством "Радій" предмету оренди у користування (том 2, а.с.44).

Усі учасники розгляду спору стверджують, що станом на час розгляду судом цього спору земельна ділянка перебуває у користуванні Фермерського господарства "Радій".

Цей спір виник у зв'язку з наступним.

Як вбачається з листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області (1-ша третя особа) від 07.12.12 року за вих. №2772 "Про проведення перевірки", спрямованого на адресу прокуратури Луганської області (том 1, а.с.13-17), інспекцією виконувалося доручення прокуратури Луганської області від 27.11.12 року за вих. №05/3-416вих. - про проведення перевірки відповідності вимогам чинного законодавства розпоряджень районних державних адміністрацій, прийнятих упродовж ІІ кварталу 2012 року.

В ході цієї перевірки Держсільгоспінспекція дослідила розпорядження, видані Попаснянською райдержадміністрацією за вказаний період часу та встановила, що, на її думку, розпорядження РДА від 08.10.12 року за №684, яке є предметом спору по даній справі, не відповідає чинному законодавству.

Підставами для такого висновку інспекція вважає те, що у даному випадку (у т.ч. при прийнятті спірного розпорядження) було порушено вимоги:

пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України, згідно якому надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлено в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою;

статті 20 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої землеустрій проводиться у обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, в тому числі і при наданні земельних ділянок.

Держсільгоспінспекція дійшла висновку, що у зв'язку з вищевикладеним та відповідно до спірного розпорядження земельна ділянка була передана в оренду 2-му відповідачеві на підставі технічної документації щодо визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) , - а не на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

З метою усунення виявлених порушень чинного законодавства Держсільгоспінспекція 06.12.12 року за вих. №27 спрямувала на адресу Попаснянської РДА відповідне клопотання, яке остання отримала 11.12.12 року, вхід. №2/23-3579, але заходів до задоволення викладених у ньому вимог не вжила.

З урахуванням цієї обставини Держсільгоспінспекція 07.12.12 року за вих. №2772 спрямувала на адресу прокуратури Луганської області вищезгаданого листа "Про проведення перевірки" (том 1, а.с.13-17).

Оскільки п.1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.11 року №459/2011, інспекція позбавлена права на звернення до суду з метою усунення виявлених порушень, - зазначений лист від 07.12.12 року за №2772 став підставою для звернення першого заступника прокурора Луганської області з цим позовом до суду.

1-й та 2-й відповідачі позов не визнали.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.При вирішенні цього спору суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли:

щодо розпорядження Попаснянської РДА від 08.10.12 року №684 - з моменту його прийняття;

щодо укладення договору оренди землі, без дати, державна реєстрація від 29.11.12 року №442388524001196, - з 29.11.12 року.

Відповідно до приписів частини 1 ст.111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У абзаці 2 пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.12 року №01-06/1821/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.11 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"", - викладено наступну правову позицію щодо укладення, зміни, розірвання, визнання недійсними договорів: до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства (постанова від 20.11.2012 №44/69).

Таким чином, суд відповідно до приписів ст.4 ГПК України при вирішенні цього спору керувався законодавством, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та виходив з того, що він не має правових підстав керуватися законодавством, яке було прийняте або набрало чинності після вищезазначених дат.

2.Вирішуючи спір в частині визнання недійсним та скасування розпорядження Попаснянської районної державної адміністрації від 08.10.12 року №684, суд дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі з урахуванням наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.2 Закону України від 09.04.1999 року №586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян, а відповідно до ст. 3 цього Закону до числа основних засад діяльності райдержадміністрацій належать верховенство права та законність.

В силу пункту 2 ст. 21 названого Закону райдержадміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

З цією статтею кореспондуються пункт а) ч.1 ст. 17 та частина 3 ст. 122 Земельного кодексу України 2001 року (далі - ЗК України).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статтею 123 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, - тобто до 01.01.13 року).

Так, у цій статті Кодексу сказано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

З обставин справи відомо, що розміри згадуваної у цьому рішенні земельної ділянки площею 945,0506 га на момент звернення ФГ "Радій" з заявами про надання її в оренду не були встановлені в натурі (на місцевості).

Як сказано, далі, у частині першій ст.123 Кодексу, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Частиною 6 цієї статті Земельного кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

У частині 9 ст. 123 Кодексу визначено перелік способів затвердження рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення, - у т.ч. шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 10 ст.123 Кодексу підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Дослідження судом доводів учасників розгляду спору з приводу того, на підставі якої документації у даному випадку земельна ділянка могла бути надана 2-му відповідачеві в оренду, показало наступне.

З обставин справи відомо, що прокурор та 1-ша третя особа (Держсільгоспінспекція) вважають, що земельна ділянка підлягала передачі в оренду 2-му відповідачеві на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.1 ст 123 ГК України), оскільки у даному випадку її межі не були встановлені в натурі (на місцевості).

Обидва відповідачі та 2-га (Відділ Держземагентства) і 3-я (Троїцька сільрада) треті особи вважають, що передача земельної ділянки повинна була відбутися на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) , оскільки межі земельної ділянки були визначені в натурі (на місцевості), - підтвердженням чого, на їх думку, є положення пункту 2.1 вищезгаданої Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.10 року №37, відповідно до якої встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі, коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, - при цьому Відділ Держземагентства вважає, що доказом наявності такого документа є Державний акт на право колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Кадіївський" серії ЛГ №3120000006, виданий на підставі рішення Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області від 10.07.1996 року №25. Відділ стверджує, що виготовленню цього акту передувало розроблення у 1995 році Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП "Кадіївський". На підставі цього проекту у 2005 році було розроблено технічну документацію із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право власності на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП "Кадіївський", за межами населених пунктів Троїцької сільської ради.

Суд вважає думку обох відповідачів та 2-ї і 3-ї третіх осіб помилковою з огляду на таке.

У справі доведено, що відповідно до приписів чинного законодавства України, про яке сказано вище у цьому рішенні, власниками земельних часток (паїв) з моменту отримання сертифікатів про право на земельну частку (пай) стали колишні працівники і пенсіонери КСП "Кадіївський" та/або їх спадкоємці. Але ці частки (паї) станом на час виникнення спору є нерозподіленими (невитребуваними), у зв'язку з чим за приписами ст. 13 Закону України від 05.06.03 року №899-ІУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)" державі в особі Попаснянської РДА (у даному випадку) надано право передати останні в оренду.

З обставин справи видно, що до неї не надано документальних доказів визначення меж спірної земельної ділянки (тобто ділянки площею 945,0506 га) або будь-якої її складової частини до дня звернення 2-го відповідача з заявами про надання йому в оренду цієї земельної ділянки; більше того, - 2-й відповідач взагалі не звертався до РДА з заявою про надання йому в оренду земельної ділянки саме площею 945,0506 га за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП "Кадіївський", оскільки просив надати йому в оренду земельну ділянку площею 828,36 га з числа земель останнього; він також просив надати йому в оренду земельну ділянку аналогічної категорії площею 202,01 га , але із земель КСП "Попаснянський".

Підтвердженням того, що межі складових частини земельної ділянки загальною площею 945,0506 га в натурі (на місцевості) не були визначені та узгоджені до звернення з заявою 2-го відповідача, та що такі дії були вчинені лише під час складання технічної документації, про яку йдеться у попередньому абзаці цього рішення, свідчить вищезгадана технічна документація (том 1, а.с.39-76).

Посилання відповідачів та 2-ї і 3-ї третіх осіб на необхідність застосування при відведенні спірної земельної ділянки вищезгаданою Інструкцією №37 не узгоджується з фактичними обставинами справи, оскільки у даному випадку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки врегульовано Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 року №667 (був чинним на час видання спірного розпорядження та укладення договору).

Крім того, при вирішенні цих суперечностей у зазначених позиціях учасників розгляду спору суд керувався наступним.

Згідно преамбулі спеціального Закону України від 22.05.03 року №858-ІУ "Про землеустрій" (у редакції, чинній до 01.01.13 року) він визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

У статті 1 цього Закону надано поняття щодо низки дій, які є складовими землеустрою, та власне поняття проекту землеустрою, у т.ч.:

види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою;

документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;

землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил (аналогічне визначення містить ст. 181 Земельного кодексу України);

заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Як зазначено у п. "г" ст. 6 цього Закону, до числа принципів землеустрою належить створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю.

Статтею 20 Закону "Про землеустрій" визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою.

До різновидності документації з питань землеустрою належать проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (п. "д" ч.2 ст.25 Закону; п. "д" ч.1 ст. 184 ЗКУ).

Розробники документації з землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою (п. "а" ч.2 ст. 28 Закону), - при цьому такий обов'язок покладається на них незалежно від змісту завдання замовника проекту землеустрою.

Розділом У названого Закону врегульовано землеустрій на місцевому рівні.

Відповідно до ст. 50 Закону "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як сказано у ст. 1 цього Закону, до складу проекту землеустрою належить і технічна документація.

Згідно ст. 55 Закону "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Частиною 1 ст. 56 цитованого Закону встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб;

г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки;

ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди;

д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання;

е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;

є) кадастровий план земельної ділянки;

ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Таким чином, з обставин справи та приписів вищецитованих норм Закону вбачається, що у даному спріному випадку:

орендар (2-й відповідач) повинен був укласти договір про складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки , а не договір про складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) Фермерському господарству "Радій";

орендодавець (1-й відповідач) припустився порушення чинного законодавства, затвердивши своїм розпорядженням від 08.10.12 року №684 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) ФГ "Радій"", - замість відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, - при цьому 1-й відповідач не врахував, що 2-й відповідач не звертався до нього з заявою, а він (1-й відповідач) не видавав розпорядження про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 945,0506 га в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) Фермерському господарству "Радій".

За таких обставин у суду маються правові та фактичні підстави дійти висновку, що зазначене розпорядження райдержадміністрації прийняте з порушенням чинного законодавства та встановленого державою правопорядку, - що є неприпустимим, оскільки суперечить інтересам держави.

Статтею 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Відповідно до частини 3 ст. 43 Закону України від 09.04.99 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За таких обставин розпорядження Попаснянської РДА №684 від 08.10.2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФГ "Радій" " суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню недійсним і скасуванню.

3.Вирішуючи цей спір в частині визнання недійсним договору оренди землі, без дати, державна реєстрація від 29.11.12 року №№442388524001196, суд дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з такого.

Частиною 1 ст. 3 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом (ст. 11 Цивільного кодексу України), зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення правочину, різновидом якого є договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

В силу частин 1-5 статті 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі", - у редакції, чинній до 01.01.13 року) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

Перелік істотних умов такого договору визначено у частині 1 ст. 15 названого Закону, а саме:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Зі змісту спірного договору вбачається, що у ньому відсутні такі істотні умови:

1)дані про кадастровий номер земельної ділянки загальною площею 945,0506 га або будь-якої її складової частини (його вказано у згадуваній у цьому рішенні технічній документації, - №4423885200) (том 1, а.с. 39-76);

2)умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За таких обставин суд при вирішенні спору керується приписами частини 2 статті 15 названого Закону, у якій сказано, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як сказано у частині 4 ст.15 Закону "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

До справи надано акт приймання-передачі земельної ділянки, який не містить дати його складення, що унеможливлює встановлення дати фактичної передачі земельної ділянки орендареві, - що суперечить приписам ст.17 Закону України "Про оренду землі" та надає суду право на підставі ст.ст.32-34 ГПК України не визнати доданий до справи акт приймання-передачі земельної ділянки належним та допустимим доказом у справі.

Крім того, з вищевикладеного вбачається, що до договору не надано проект відведення земельної ділянки.

З урахуванням доводів, викладених вище у цьому рішенні, у суду маються підстави дійти висновку, що при укладенні спірного договору були порушені вимоги частини 2 ст. 16 Закону "Про оренду землі", якою встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Дослідивши доводи 1-го відповідача (РДА) щодо причин відсутності дати укладення договору оренди землі, що є предметом спору по цій справі, суд не погоджується з ними з огляду на таке.

Так, дійсно в силу статті 18 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а статтею 125 Земельного кодекесу України встановлено, що право оренди земельної діяльності виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Але у названих нормативно-правових актах, а також у Цивільному та Господарському кодексах України відсутня правова норма, яка б ототожнювала:

момент виникнення права користування (оренди) земельною ділянкою - з моментом укладення договору її оренди;

дату укладення останнього - з датою набрання ним чинності.

Набрання чинності договором оренди землі не є рівнозначним даті його укладення.

Такий висновок суду, між іншим, підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" та Формою Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року №5, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за №101/4322 (постанова та наказ є чинними на час вирішення цього спору).

Таким чином, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір оренди землі, без дати, державна реєстрація від 29.11.12 року №442388524001196, - не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене суд керується статтею 204 ЦКУ, якою встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вищевикладене надає суду підстави дійти висновку, що спірний договір не відповідає приписам частини 1 статті 203 Кодексу, згідно якій зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин позов в частині визнання недійсним спірного договору оренди землі підлягає задоволенню.

4.При вирішенні спору в частині зобов'язання 2-го відповідача повернути 1-му відповідачеві спірну земельну ділянку суд дійшов висновку, що позов у даній частині підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Абзацом 2 частини 1 ст. 5 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру" на систему органів прокуратури України покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 року №3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Частиною 2 ст. 1 ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, - при цьому згідно частині 2 ст. 2 названого Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, а також норми ст.29 ГПК України, прокурор є належним позивачем у даній справі.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, у т.ч. шляхом:

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 1 ст. 158 названого Кодексу земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Перелік підстав для відповідальності за порушення земельного законодавства визначено у частині першій статті 211 ЗК України, у якій зазначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як укладення угод з порушенням земельного законодавства (п/п а) ч.1 ст. 211 Кодексу), - що має місце у даному випадку.

З урахуванням предмету спору суд під час вирішення справи також керувався ст.16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині 2 цієї статті, при цьому до їх числа віднесено:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зі статтею 16 ЦКУ кореспондується ст. 20 Господарського кодексу України.

Отже, позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, позов в цілому за кожною з вимог прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на 1-го відповідача шляхом стягнення його на користь Державного бюджету України, оскільки відповідно до приписів п.11 ст. 5 Закону України від 08.07.11 року № 3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до п/п 2 п.2 ч.2 ст. 4 вищеназваного Закону у разі звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі), на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік" на 1 січня 2013 року (1147,00 грн.).

На підставі викладеного, ст.ст.19 Конституції України, ст.ст.11,16,202-204,215,626 Цивільного кодексу України; ст.ст.93,125,152,158,211 Земельного кодексу України; ст.20 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,15-18,20 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст.2,21,43 Закону України від 09.04.1999 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації", керуючись ст.ст.4 3 ,32-34,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати недійним та скасувати розпорядження Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області від 08.10.2012 року №684 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) ФГ "Радій"".

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, без дати, укладений у місті Попасна Луганської області між Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області (орендодавець) та Фермерським господарством "Радій" (орендар), зареєстрований у Відділі Держкомзему у Попаснянському районі Луганської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №442388524001196 від 29.11.12 року, - предметом якого є земельна ділянка площею 945,0506 га, що розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Троїцькій сільській раді Попаснянського району Луганської області.

4.Зобов'язати Фермерське господарство "Радій", ідентифікаційний код 32714290, яке знаходиться за адресою: село Покровське, вул. Свердлова, 45 Артемівського району Донецької області, - повернути Попаснянській районній державній адміністрації Луганської області, ідентифікаційний код 21823467, яка знаходиться за адресою: місто Попасна, пл. Леніна, 2 Луганської області, - земельну ділянку площею 945,0506 га, яка знаходиться у нього в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки, без дати, укладений між Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області (орендодавець) та Фермерським господарством "Радій" (орендар), зареєстрований у Відділі Держкомзему у Попаснянському районі Луганської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №442388524001196 від 29.11.12 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Стягнути з Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області, ідентифікаційний код 21823467, яка знаходиться за адресою: місто Попасна, пл. Леніна, 2 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач - УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО - 37991503, МФО 804013, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД - 22030001, символ - 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Державній податковій інспекції у Попаснянському районі Луганської області.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 25.03.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 29 березня 2013 року.

Суддя А.П.Середа