Постанова

від 21.03.2013 по справі 5011-52/14717-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа№ 5011-52/14717-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Поліщук Т.А. - довіреність б/н від 14.11.2012 року,

Галич В.М. - директор, витяг з ЄДР серія АБ № 080533 від

13.11.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСП Техногаз» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року

у справі № 5011-52/14717-2012 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕСК»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСП Техногаз»,

про стягнення 9 792,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 9 792,00 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № ХЕ-040 від 06.05.2011 року та 600,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року (повний текст рішення підписано 14.12.2012 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ТОВ «ХЕСК» у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ «ВСП Техногаз» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року для розгляду справи № 5011-52/14717-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 21.02.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача та відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 21.03.2013 року відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача та необхідністю витребування додаткових документів.

Позивач в судове засідання 21.03.2013 року не з'явився, надіславши через відділ документального забезпечення суду письмові пояснення, де просив оскаржуване рішення залишити без змін, а справу розглянути без участі уповноваженого представника позивача та додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представниками відповідача були подані додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представники відповідача в судовому засіданні 21.03.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу ТОВ «ВСП Техногаз» задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.03.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «ВСП Техногаз» слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року - скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.05.2011 року між ТОВ «ХЕСК» (продавець) та ТОВ «ВСП Техногаз» (покупець) було укладено договір № ХЕ-040 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений строк у власність покупця продукцію (товар), в асортименті, кількості, за цінами та на умовах, відповідно до виставлених рахунків-фактур, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє в частині продажу до 31 грудня 2011 року, а в частині оплати - до повного його виконання (п. 3.5. договору)

Доказів припинення дії договору суду не надано.

Згідно з п. 4.1. договору загальна сума платежів по даному договору визначається на підставі сум, вказаних в накладних до кожної партії товару, загальна сума договору відповідає сумі всіх накладних.

У п. 4.2. договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 100% передоплати вартості товару.

Відповідно до п. 2.5. договору день отримання самовивозом товару спільно погоджується сторонами у письмовій або усній формі, але не пізніше 30 календарних днів з моменту проплати відповідачем 100% вартості товару.

На виконання умов договору позивачем було відвантажено відповідачу товар (фільтри газа: ФГСК-40-1.2, 2 шт., ФГСК-50-1.2, 2 шт., ФГСК-80-1.2, 2 шт., ФГСК-100-1.2, 2 шт.) на загальну суму 10 792,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХЕ-0000459 від 30.11.2011 року та довіреністю № 82 від 30.11.2011 року на ім'я Галича В.М.

Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково в сумі 1 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки з рахунку ТОВ «ХЕСК», а відтак як стверджує позивач у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 9 792,00 грн.

31.08.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/07 від 10.07.2012 року про оплату поставленого товару у сумі 9 792,00 грн., проте відповідач на претензію не відповів та заборгованість не сплатив.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 9 792,00 грн. заборгованості за договором.

Судом першої інстанції, посилаючись на приписи статей 525, 526, 538, 692 ЦК України позовні вимоги було визнано законними, обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 9 792,00 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Однак, з таким рішенням місцевого господарського суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору сторони погодили, що продавець гарантує якість та надійність товару та зобов'язаний надати у розпорядження покупця товар, який відповідає технічній документації та діючим нормам України.

Згідно п. 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 (далі - Порядок), дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається виробникові або постачальникові машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - виробник або постачальник) - на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

При цьому, відповідно до п. 3 Переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, який є додатком 3 до Порядку, технологічне устаткування, лінійні частини та їх елементи систем газопостачання природним і зрідженим газом суб'єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 100 кВт належить до машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, товар, який був поставлений позивачем відповідачу за умовами договору, а саме, фільтри газу: ФГСК-40-1.2, ФГСК-50-1.2, ФГСК-80-1.2, ФГСК-100-1.2. входить до переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, на експлуатацію яких необхідний дозвіл.

Окрім дозволу на використання даної продукції на території України, документами які б підтверджували відповідність товару технічній документації та діючим нормам України є витяг з Технічних умов за погодженням Міністерства охорони здоров'я, висновок експертно-технічного центру Держгірпромнагляду.

Однак, як стверджує відповідач, продавцем під час передачі товару покупцю, в порушення п. 2.2 договору не було передано жодного документу на підтвердження відповідності товару технічній документації та діючим нормам України, а відтак відповідач позбавлений можливості його реалізувати кінцевим споживачам.

У зв'язку із наведеним, відповідач направив на адресу позивача лист № 035 від 22.12.2011 року, в якому просив останнього надати вищевказану технічну документацію на товар, в інакшому випадку відповідач буде ініціювати повернення товару.

Проте, позивач вказаний лист залишив без реагування та виконання, натомість звернувся до відповідача з претензією № 1/07 від 10.07.2012 року про оплату поставленого товару у сумі 9 792,00 грн.

В подальшому відповідач двічі звертався до позивача з пропозицією здійснити повернення поставленого йому товару за договором у зв'язку із відсутністю необхідної технічної документації на товар та неможливістю його подальшої реалізації (лист № 028 від 12.07.2012 року, який отриманий позивачем 20.07.2012 року та лист № 032 від 04.09.2012 року, який отриманий позивачем 14.09.2012 року).

Однак, позивач жодної відповіді на вказані листи не надав, повернення товару не здійснив.

Умови договору № ХЕ-040 від 06.05.2011 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 666 якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу необхідних документів на підтвердження відповідності поставленого товару технічній документації та діючим нормам України, що в подальшому унеможливило реалізувати товар відповідачем, то судова колегія приходить до висновку, що позивачем порушено п. 2.2 Договору та ст. 662 ЦК України.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, що відповідач у зв'язку із ненаданням позивачем вказаних документів, неодноразово звертався до останнього з пропозицією здійснити повернення товару, який знаходиться у відповідача, зберіг свій товарний вигляд та не втратив жодної характерної йому властивості, однак, позивачем в порушення ст. 666 ЦК України повернення товару не здійснено.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9 792,00 грн. заборгованості за договором не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є безпідставними, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що в задоволені позову відмовлено, то вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 600,00 грн. витрат на послуги адвоката також задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Таким чином, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та невірно застосовано норма матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Згідно із пунктами 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року слід скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за її подання в розмірі 804,75 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСП Техногаз» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року у справі № 5011-52/14717-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року у справі № 5011-52/14717-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕСК» (63200, Харківська обл., Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вул. 40 років Перемоги, буд. 81, кв. 3, код 35777085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСП Техногаз» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 5, кв. 345, код 33443258) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 5011-52/14717-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 26.03.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Мальченко А.О.