Постанова

від 27.03.2013 по справі 914/3/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. Справа № 914/3/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Мельник Г.І.

Плотніцький Б.Д.

розглянув апеляційну скаргу ДПІ у Бродівському районі

на постанову господарського суду Львівської області від 18.01.2013р.

у справі № 914/3/13

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Броди

до малого приватного підприємства «Топаз», м.Броди

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника - Богуцький В.Б.

від ініціюючого кредитора - ОСОБА_2

від боржника - не з»явився

арбітражний керуючий - Зубачик В.Р.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Постановою господарського суду Львівської області від 18.01.2013р. у справі № 914/3/13 (суддя Чорній Л.З.) про банкрутство малого приватного підприємства «Топаз», м.Броди відмовлено ДПІ у Бродівському районі Львівської області у задоволенні клопотання № 295/10/11 від 15.01.2013р. про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду; боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора арбітражного керуючого Зубачика В.Р.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - ДПІ у Бродівському районі Львівської області подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що судом першої інстанції безпідставно винесено постанову в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон), не з»ясувавши при цьому обставини, які передбачені вказаною нормою, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність боржника за місцезнаходженням у період до винесення господарським судом ухвали про порушення справи про банкрутство. Крім того, як зазначає скаржник, визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливить проведення перевірки та встановлення обсягу податкових зобов»язань по сплаті податків та зборів.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Броди звернулась до господарського суду Львівської області із заявою про порушення справи про банкрутство малого приватного підприємства «Топаз», м.Броди, у порядку, встановленому ст.52 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 та МПП "Топаз" укладено договір поставки №б/н від 04.01.2011р. та №б/н від 04.01.2012р. Відповідно до п.2.4 договору сторонами визначено, що розрахунок між сторонами здійснюється в безготівковій, готівковій, вексельній формах розрахунків та шляхом взаємозаліку. На виконання умов договору МПП "Топаз" в рахунок оплати своєї заборгованості за договором видано ФОП ОСОБА_2 простий вексель серії АА №2519506 від 08.08.2012р. номінальною вартістю 29 658,71грн., строком платежу - за пред'явленням, про що складено акт приймання-передачі векселя від 08.08.2012р.

06.12.2012р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу пред'явлено до векселедавця вимогу про оплату векселя. У зв'язку із неотриманням платежу за векселем нотаріусом вчинено протест про неоплату векселя за реєстровим №1065. 07.12.2012р. нотаріусом вчинено виконавчий напис №ВТА 587587 за яким запропоновано стягнути з МПП "Топаз" на користь ФОП ОСОБА_2 плату за векселем у розмірі 29 658,71грн., а також витрати, пов'язані з опротестуванням векселя в сумі 550,00 грн., всього 30 308,71грн.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Бродівського районного управління юстиції Дитюк О.Р. від 11.12.2012р. відкрито виконавче провадження №35631206.

Безспірні вимоги кредитора становлять 30 308,71 грн.

Доказів погашення заборгованості на дату розгляду справи суду не подано.

Ліквідатором малого приватного підприємства «Топаз» кредитор просив призначити арбітражного керуючого Зубачика Віталія Романовича. Крім того, арбітражним керуючим Зубачиком В.Р. подано заяву про призначення його ліквідатором у справі № 914/3/13 про банкрутство малого приватного підприємства «Топаз», до якої долучено копію ліцензії на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно положень абзацу 5 ч. 1 ст. 7 Закону у заяві кредитора про порушення справи про банкрутство повинні бути зазначені обставини, на яких вона ґрунтується; з урахуванням положень ст. 52 цього Закону, це означає, що у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. Ці обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними належними доказами.

Зокрема, згідно положень ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцем реєстрації повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації.

Підприємство МПП „Топаз" фактично припинило свою діяльність, за юридичною адресою - 80600, АДРЕСА_1 не знаходиться, керівні органи боржника відсутні. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АЖ №998717 від 10.01.2013 р. та довідки серії АЖ №998753 від 17.01.2013р. державним реєстратором внесено запис №1 393 143 0011 000151 про „Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою".

У відповідності до ст.52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець-боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором назалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов"язань.

Отже, наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі і у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону, а не виключно за наявності усієї сукупності перелічених у статті підстав.

З приводу проведення органами ДПІ перевірки малого приватного підприємства «Топаз» колегія суддів зазначає, що проведення процедури банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності, згідно приписів чинного законодавства про банкрутство, не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута посадовими особами податкового органу. Взаємовідносини між податковим органом як органом державного контролю та платником податків урегульовані спеціальними нормами ПК України, які не залежать від норм Закону про банкрутство, якщо інше прямо не зазначено у самому законі. Ані норми Закону про банкрутство, ані норми ПК України не містять положень про те, що підприємство - банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду та ліквідаційна процедура не може тривати у зв'язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом. Відтак, відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутись до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб»єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Львівської області від 18.01.2013р. у справі № 914/3/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повний текст постанови складено « 28» березня 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Мельник Г.І.

суддя Плотніцький Б.Д.