Постанова

від 03.07.2013 по справі 914/3/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 914/3/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову та постановувід 27.03.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2013 р. господарського суду Львівської області у справі№ 914/3/13 господарського суду Львівської області

за заявою фізичної особи-підприємця Перчик Віти Володимирівни, м. Броди Бродівського району Львівської області до боржникамалого приватного підприємства "Топаз", м. Броди Бродівського району Львівської області провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Зубачик В.Р. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.01.2013 року порушено провадження у справі № 914/3/13 про банкрутство малого приватного підприємства "Топаз" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою фізичної особи-підприємця Перчик Віти Володимирівни (далі - Кредитор, Підприємець) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Львівської області від 18.01.2013 року (суддя - Л.З. Чорній) відмовлено Державній податковій інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі-Інспекція, ДПІ) у задоволенні клопотання про повернення без розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Зубачика В.Р.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Львівської області від 18.01.2013 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року (головуючий суддя - Михалюк О., судді: Мельник Г.І., Плотніцький Б.Д.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 18.01.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову господарського суду Львівської області від 18.01.2013 року, так і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про визнання Боржника банкрутом, суд першої інстанції встановив, що вимоги ініціюючого кредитора до Боржника є безспірними, виникли, як заборгованість за договором поставки, в оплату за яким Боржник передав вексель, що був пред'явлений до виконання, але не оплачений, а тому був вчинений виконавчий напис нотаріуса та відкрите виконавче провадження. Також суд вказав про відсутність Боржника за місцезнаходженням з посиланням на довідку з Єдиного державного реєстру. Ліквідатором же вирішено призначити арбітражного керуючого за його згодою на підставі заяви. Відхиляючи клопотання ДПІ про залишення заяви про порушення справи про банкрутство Підприємства без розгляду, суд вказав, що таке клопотання безпідставне та необґрунтоване.

Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що норми законодавства про банкрутство не встановлюють заборону на ліквідаційну процедуру у зв'язку із неможливістю провести податкову перевірку.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками судів, насамперед із висновками апеляційного суду щодо обґрунтованості порушення провадження у даній справі, оскільки вважає, що визнання Підприємства банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство за рішенням судів було проведено у даній справі з порушенням норм законодавства.

Так, норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, які полягають у тому, що при зверненні ініціюючого кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку норм вказаної статті у вказаній заяві має бути вказано про обставини із доданням до цієї заяви належних доказів на підтвердження відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, або доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також докази інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Поряд з цим, необхідність дотримання таких загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, як безспірність кредиторських вимог зберігає свою обов'язковість і при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, а вказані умови (і загальні, і спеціальні) складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

Звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство Підприємства в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, ініціюючий кредитор у якості спеціальної ознаки за цією статтею вказав про відсутність керівних органів Боржника за їх місцезнаходженням.

Між тим, встановлюючи факт відсутності керівних органів Підприємства за їх місцезнаходженням та пославшись на відповідні докази у справі (довідки з ЄДРПОУ від 10.01.2013 року та від 17.01.2013 року - а.с. 25-28, 33-36), суди не звернули уваги та не надали правової оцінки тому, що зазначена в цих довідках інформація про відсутність Боржника за місцезнаходженням була внесена у відповідний реєстр 09.01.2013 року (а.с. 28-на звороті, а.с. 36 - на звороті), тоді як провадження у даній справі в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство було порушено до цієї дати - ухвалою від 03.01.2013 року (а.с. 1). Отже, спеціальна ознака щодо відсутнього боржника згідно вимог ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство та ст.ст. 17-21 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у даній справі виникла після порушення провадження у даній справі. При цьому також слід наголосити, що згадані вище довідки з ЄДРПОУ, виходячи із дат, коли вони були видані - 10.01.2013 року та 17.01.2013 року, також були надані у справу після її порушення ухвалою від 03.01.2013 року.

При зверненні ж із заявою про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство загальні та спеціальні підстави для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника мають існувати , а належні документи на підтвердження наявності цих підстав повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути витребувані судом (виходячи також з положень ст. 38 ГПК України) або надані у справу після порушення справи про банкрутство.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі за скаргою ДПІ, суд касаційної інстанції враховує наявність у Боржника заборгованості перед бюджетом по сплаті визначеного ним згідно декларації податкового зобов'язання, про що також були прийняті судові рішення щодо стягнення такої заборгованості (а.с. 44-45, 46, 86-87, 88-91), а відповідно і враховує наявність у ДПІ кредиторських вимог до Підприємства.

Також, касаційний суд виходить з положень та позицій, наведених в п. 36 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15 щодо подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках її безпідставного порушення.

Так, у разі встановлення факту безпідставності порушення справи про банкрутство господарський суд (будь-якої інстанції незалежно від стадії провадження у справі про банкрутство) не позбавлений права припинити провадження у такій справі.

Таким чином, оскільки на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство Підприємства та на момент порушення цієї справи не існувало такої спеціальної ознаки для порушення, як відсутність керівних органів Боржника за їх місцезнаходженням, а відповідно до положень ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, наявність та підтвердженність будь-якої із спеціальних ознак є однією із обов'язкових складових предмету спору у такій справі, то відповідно до норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Виходячи ж із системного аналізу положень діючого законодавства, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про визнання Боржника банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, справу було порушено безпідставно, а тому оскаржувані постанови цих судів підлягають скасуванню, як незаконні, провадження ж у справі про банкрутство Підприємства, як відсутнього боржника, -припиненню.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), ст.ст. 17-21 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ст.ст. 38, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 р. та постанову господарського суду Львівської області від 18.01.2013 р. у справі № 914/3/13 скасувати.

3. Припинити провадження у справі № 914/3/13 про банкрутство малого приватного підприємства "Топаз".

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Перчик Віти Володимирівни (РНОК 2750820645, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Просвіти, 6/12) до Державного бюджету України 573 грн. (п'ятсот тридцять шість грн.) 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Львівської області видати наказ.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 04.07.2013 року.