Постанова

від 26.03.2013 по справі 19/17-2426-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 19/17-2426-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Втор-Лайн" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. у справі№19/17-2426-2011 господарського суду Одеської області за позовомТОВ "Втор-Лайн" доДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради простягнення 18 681,81грн. у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі №19/17-2426-2011 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь ТОВ "Втор-Лайн" сплаченої орендної плати в сумі 18 681,81грн., державне мито у сумі 186,82грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. у справі №19/17-2426-2011 (судді Г.П. Разюк, М.С. Петров, С.І. Колоколов) рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі №19/17-2426-2011 скасовано, в позові ТОВ "Втор-Лайн" відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Втор-Лайн" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі №19/17-2426-2011, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги стосуються лише повернення грошових коштів, сплачених позивачем відповідачу за період, коли інша особа зайняла орендоване позивачем приміщення, у зв'язку з чим останній не мав можливості користуватися вказаним приміщенням; а вимог про повернення грошових коштів, сплачених за користування орендованим приміщенням до зайняття вказаного приміщення сторонньою особою, позивач не заявляв.

Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

14 червня 2002 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Втор-Лайн" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 125/35, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: пров. Богданова, 17, поверх (цоколь, підвал) -підвал, загальною площею 129,2 кв.м., на підставі розпорядження міського голови №869-01р від 14.06.2002 року під пункт приймання склотари.

Відповідно до п. 2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший місяць після підписання договору оренди - 587,13 грн. (без урахування ПДВ та індексу інфляції); розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п. 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

За період з 2 жовтня 2005р. по 11 грудня 2007р. ТОВ "Втор-Лайн" було оплачено Представництву 18681,81 грн. орендної плати.

12.06.2008р. Приморським районним судом м. Одеси винесено рішення у справі №2-1016/08 за позовом Сердюк А.Д. до Одеської міської ради, Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, ТОВ „Втор-Лайн" та інших про визнання права власності на допоміжне приміщення, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання недійсним договору оренди, яким позовні вимоги задоволено частково, зокрема, визнано недійсним договір оренди №125/35 від 14.06.2002р. та додаткові угоди до нього від 26.07.2006р., 05.04.2007р. та 08.10.2007р., що укладались між Представництвом та ТОВ „Втор-Лайн".

Вищевказане рішення районного суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.10.2009р. та ухвалою Верховного Суду України від 26.04.2010р.

У зв'язку зі сплатою орендної плати в період з 02.10.2005р. по 11.12.2007р., коли позивач не міг користуватися орендованими приміщеннями у зв'язку із зайняттям вказаних приміщень Сердюк А.Д., ТОВ "Втор-Лайн" звернулось до господарського суду Одеської області до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з позовом, в якому (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) просив на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України:

1.Застосувати наслідки недійсності договору оренди між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ТОВ "Втор-Лайн" №125/35 від 14.06.2002р. шляхом застосування односторонньої реституції та стягнення 18 681,81грн. з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь ТОВ "Втор-Лайн".

2. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь ТОВ "Втор-Лайн" вартість судових витрат у розмірі 422,88грн., що складається з 236грн. - витрат на ІТЗ судового процесу та 186,82грн. державного мита.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що сплата позивачем орендодавцю (відповідачу) орендної плати за договором оренди (який було визнано судом недійсним) за приміщення, яким позивач не міг у спірний період користуватися у зв'язку із захопленням вказаного приміщення під час дії договору оренди сторонньою особою, є підставою для задоволення позову про застосування наслідків недійсності договору оренди №125/35 від 14.06.2002р. шляхом односторонньої реституції.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи в позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що, за змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є двостороння реституція, а дії позивача у спірний період свідчать про виконання умов договору двома сторонами, у зв'язку з чим вимога про застосування односторонньої реституції не базується на чинному законодавстві.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову законними і обгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Матеріали справи свідчать, що пославшись в обгрунтування позовних вимог про застосування односторонньої реституції на норми ст. 216 Цивільного кодексу України, позивач фактично обгрунтував позовні вимоги не правовими наслідками недійсності правочину, а фактом сплати орендної плати за період, коли позивач не міг користуватися орендованим приміщенням у зв'язку із зайняттям вказаного приміщення громадянкою Сердюк А.Д.

Таким чином, позовні вимоги про застосування односторонньої реституції на підставі ст.216 Цивільного кодексу України - стягнення з орендодавця сплаченої позивачем у спірний період орендної плати обгрунтовано не виконанням умов договору оренди до визнання його недійсним лише однією стороною (позивачем) шляхом сплати орендної плати за непередане у користування приміщення, а зайняттям орендованого позивачем приміщення під час дії договору оренди іншою особою (Сердюк А.Д.), яка з жовтня 2005р. перешкоджала позивачу користуватися вказаним приміщенням (у зв'язку з чим позивач вважає, що сплачені орендарем за цей період грошові кошти підлягають поверненню орендодавцем).

Слід зазначити, що вимога про повернення орендодавцем сплаченої орендарем орендної плати за період, коли стороння особа перешкоджала орендарю користуватися переданим йому в оренду приміщенням, не є вимогою про застосування правових наслідків недійсності правочину шляхом односторонньої реституції.

З огляду на вказане, враховуючи, що господарськими судами не встановлено факт некористування позивачем орендованим приміщенням у спірний період (з жовтня 2005р. по грудень 2007р.), висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

За таких обставин підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. у справі №19/17-2426-2011 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Втор-Лайн" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. у справі №19/17-2426-2011 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. у справі №19/17-2426-2011 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді С. Бакуліна

О. Глос