Постанова

від 25.03.2013 по справі 816/710/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року м.ПолтаваСправа № 816/710/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Штома О.В.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваінфоком" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваінфоком" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Полтаваінфоком") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000481502 від 31.01.2013, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 10 400 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 600 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №37/15-2/23550507 від 08.01.2013 щодо порушення ТОВ "Полтаваінфоком" ст. 44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 10 400 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ТОВ "ВКФ "Моноліт" зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. Стверджував про те, що жодною нормою закону не передбачено відповідальності платника податків за недотримання та невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, куплений товар був використаний у господарській діяльності позивача. Відтак, оскільки в діях ТОВ "Полтаваінфоком" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків перевірки. Стверджувала про те, що у ході перевірки встановлено факт взаємовідносин контрагента позивача, ТОВ "ВКФ "Моноліт", з ТОВ "Євротраст-Альянс", щодо якого висновками відповідних актів перевірок встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг). Укладені ТОВ "Євротраст-Альянс" правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків, діяльність має фіктивний характер в силу відсутності у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Таким чином, у ТОВ "ВКФ "Моноліт", як на думку відповідача, також відсутні поставки товарів (робіт, послуг) до підприємств - покупців, податкові зобов'язання з ПДВ за якими відображено ним у податкових деклараціях з ПДВ. Тому ТОВ "ВКФ "Моноліт" не могло надавати позивачу товари, оскільки їх походження в ланцюзі постачальників не можливо встановити. Податковий орган наголошував на тому, що ТОВ "Полтаваінфоком" для перевірки не було надано первинних документів на підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "ВКФ "Моноліт" у лютому 2012 року. Відтак, встановлені у ході перевірок факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваінфоком" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради 12.07.1995 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 23550507, з 15.08.1995 року перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

У період з 25.12.2012 по 29.12.2012 ДПІ у м. Полтаві, відповідно до наказу від 20.12.2012 №2565 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Полтаваінфоком" з питань правомірності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ВКФ "Моноліт" (податковий номер 33056542) за лютий 2012 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами перевірки складено акт № 37/15-2/23550507 від 08.01.2013, в якому вказано на порушення позивачем вимог: ст. 44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податковий кредит на 10 400 грн. за лютий 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "ВКФ "Моноліт", на суму 10 400 грн. та занижено податок до сплати за лютий 2012 року на суму 10 400 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 31 січня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 000 грн., з них за основним платежем в розмірі 10 400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 600 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаними рішенням ДПІ у м. Полтаві, позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "Полтаваінфоком" фактично не здійснювало придбання товарів у ТОВ "ВКФ "Моноліт", оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари фактично контрагентом позивача не поставлялись, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 10 400 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у лютому 2012 року позивач мав господарські правовідносини із ТОВ "ВКФ "Моноліт" (податковий номер 33056542), а саме придбав маршрутизатори RD-010 у кількості 25 шт. на загальну суму 62 400 грн., в т.ч. ПДВ 10 400 грн.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності купівлі маршрутизаторів RD-010 за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Полтаваінфоком" та ТОВ "ВКФ "Моноліт" у відповідному періоді представником позивача було долучено до матеріалів справи рахунки - фактури: від 11.01.2012 №7, №7/1, видаткові накладні від 03.02.2012 №24/1, від 22.02.2012 №37/1, податкові накладні від 03.02.2012 №14, від 22.02.2012 №55 на загальну суму 62 400 грн., в т.ч. ПДВ 10 400 грн. (а.с. 23-26, 28-29).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "ВКФ "Моноліт" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2012 року, що сторонами у справі не заперечується (а.с. 30-37).

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суму 10 400 грн.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових накладних надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "ВКФ "Моноліт", що підтверджується наявними в матеріалах платіжними дорученнями (а.с. 27). Зі змісту вказаних платіжних доручень слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "ВКФ "Моноліт" за придбані товарно-матеріальні цінності.

Згідно пояснень представника позивача, перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок позивача, за допомогою автомобіля TOYOTA AVENSIS 1.8, який належить ТОВ "Полтаваінфоком".

На підтвердження реальності транспортування придбаного ТОВ "Полтаваінфоком" товару представником позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії подорожніх листів службового легкового автомобіля та наказів про відрядження працівників підприємства до м. Києва (а.с. 43-45)

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює посилання податкового органу про відсутність товарно - транспортних накладних на перевезення купленого у ТОВ "ВКФ "Моноліт" товару як на підставу для визнання оподаткованих операцій нереальними та фіктивними. Вказане не дає можливості вважати, що поставка товару фактично не відбувалась, оскільки товарно - матеріальні цінності перевозились власним транспортом позивача, що виключає обов'язок останнього оформлення таких накладних.

Із пояснень, наданих представником позивача, судом встановлено, що придбаний у лютому 2012 року товар в ТОВ "ВКФ "Моноліт" зберігався в орендованому нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: вул. 1100-річчя Полтави, 2, поверх 3, м. Полтава. Наявність у позивача в користуванні належного нерухомого майна за даною адресою підтверджується наявним у матеріалах справи договором оренди нежитлового приміщення №5 від 15.11.2011 (а.с. 39-42).

В підтвердження того, що придбаний у ТОВ "ВКФ "Моноліт" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, до суду надано копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, у зв'язку із подальшою їх реалізацією, договори про надання телекомунікаційних послуг, специфікації на послугу до даних договорів, платіжні доручення, рахунки - фактури, акти здачі-приймання обладнання на тимчасове зберігання, акти відповідального зберігання (а.с. 119-126, 135-178).

Суд критично оцінює посилання податкового органу як на правову підставу зменшення позивачу суми податкового кредиту у лютому 2012 року в розмірі 10 400 грн. той факт, що у ТОВ "ВКФ "Моноліт" актом № 612/22-911/25284783 від 24.07.2012 року встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ "Євротраст-Альянс".

Аналізуючи висновки вищевказаного акту перевірки ТОВ "ВКФ "Моноліт" (а.с. 109-118) судом встановлено, що даний акт був складений про неможливість проведення звірки ТОВ "ВКФ "Моноліт" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Євротраст-Альянс" за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, а господарські операції ТОВ "ВКФ "Моноліт" із позивачем не охоплювалися зазначеною перевіркою та оцінка первинним документам по їх оформленню не надавалася. А відтак, перевіряючими безпідставно було покладено цей акт в основу перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "ВКФ "Моноліт".

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаним контрагентом , оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Стосовно посилань ДПІ у м. Полтаві на не підтвердження операцій фактичного придбання, реалізації продукції в ланцюгу постачання ТОВ "ВКФ "Моноліт" суд зазначає, що із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Позивачем було надано всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, чим підтверджено реальність господарських операцій, що слугували основою для формування податкового кредиту у лютому 2012 року.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у лютому 2012 року сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товари, в ціні яких ТОВ "Полтаваінфоком" сплачені суми податку на додану вартість, використані в господарській діяльності позивача і отримані від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження.

Тому суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідний період кошти, спрямовані на оплату товару, отриманого від ТОВ "ВКФ "Моноліт".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування ДПІ у м. Полтаві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 400 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 600 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0000481502 від 31.01.2013.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0000481502 від 31.01.2013 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Полтаваінфоком" витрати зі сплати судового збору в сумі 130,0 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков