Ухвала

від 27.05.2013 по справі 816/710/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 р.Справа № 816/710/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. по справі № 816/710/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваінфоком"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваінфоком", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000481502 від 31.01.2013, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 10 400 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 600 грн. В обґрунтування вимог позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №37/15-2/23550507 від 08.01.2013 щодо порушення ТОВ "Полтаваінфоком" ст. 44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 10 400 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ТОВ "ВКФ "Моноліт" зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. Стверджував про те, що жодною нормою закону не передбачено відповідальності платника податків за недотримання та невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, куплений товар був використаний у господарській діяльності позивача. Відтак, оскільки в діях ТОВ "Полтаваінфоком" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваінфоком" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,- задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000481502 від 31.01.2013 року.

Державна податкова інспекція у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року у справі №816/710/13-а та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на обставини встановлені актом перевірки.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваінфоком" зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради 12.07.1995 року, ідентифікаційний код- 23550507, з 15.08.1995 року перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

У період з 25.12.2012 по 29.12.2012 ДПІ у м. Полтаві, відповідно до наказу від 20.12.2012 №2565 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Полтаваінфоком" (податковий номер 23550507) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ВКФ "Моноліт" (податковий номер 33056542) за лютий 2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 08.01.2013 року № 37/15-2/23550507, у висновках якого було встановлено порушення позивачем вимог: ст. 44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податковий кредит на 10400 грн. за лютий 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "ВКФ "Моноліт", на суму 10400 грн. та занижено податок до сплати за лютий 2012 року на суму 10400 грн.

Відповідно до Акту документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481502 від 31 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 000 грн., з них за основним платежем в розмірі 10 400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 600 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням- рішенням позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд приходить до висновку про його необґрунтованість , а відповідно- протиправність, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідач стверджує про завищення платником податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 10 400 грн, посилаючись на вищевказані норми Податкового кодексу України та на те, що ТОВ "Полтаваінфоком" фактично не здійснювало придбання товарів у ТОВ "ВКФ "Моноліт", оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари фактично контрагентом позивача не поставлялись, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні.

Колегія суддів відповідно до матеріалів, що містяться у справі, вважає помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у лютому 2012 року позивач мав господарські правовідносини із ТОВ "ВКФ "Моноліт" (податковий номер 33056542), а саме придбав маршрутизатори RD-010 у кількості 25 шт. на загальну суму 62 400 грн., в т.ч. ПДВ 10 400 грн.

На підтвердження реальності купівлі маршрутизаторів RD-010 за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Полтаваінфоком" та ТОВ "ВКФ "Моноліт" у відповідному періоді представником позивача було долучено до матеріалів справи рахунки - фактури: від 11.01.2012 №7, №7/1, видаткові накладні від 03.02.2012 №24/1, від 22.02.2012 №37/1, податкові накладні від 03.02.2012 №14, від 22.02.2012 №55 на загальну суму 62 400 грн., в т.ч. ПДВ 10 400 грн. (а.с. 23-26, 28-29).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "ВКФ "Моноліт" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2012 року, що сторонами у справі не заперечується (а.с. 30-37).

На підставі вищезазначених податкових накладних, позивачем було включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суму 10 400 грн.

Відповідно до матеріалів справи, вищевказані первинні бухгалтерські документи мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Зазначена первинна документація в копіях приєднана до матеріалів справи. Отже, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових накладних надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Матеріалами справи встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "ВКФ "Моноліт", що підтверджується наявними в матеріалах платіжними дорученнями (а.с. 27). Зі змісту вказаних платіжних доручень слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "ВКФ "Моноліт" за придбані товарно-матеріальні цінності.

Згідно пояснень представника позивача, перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок позивача, за допомогою автомобіля TOYOTA AVENSIS 1.8, який належить ТОВ "Полтаваінфоком".

Підтверджуючи реальність транспортування придбаного ТОВ "Полтаваінфоком" товару представником позивача надано до матеріалів справи завірені копії подорожніх листів службового легкового автомобіля та наказів про відрядження працівників підприємства до м. Києва (а.с. 43-45)

Відповідно до наданих матеріалів, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання податкового органу про відсутність товарно - транспортних накладних на перевезення купленого у ТОВ "ВКФ "Моноліт" товару як на підставу для визнання оподаткованих операцій нереальними та фіктивними. Вказане не дає можливості вважати, що поставка товару фактично не відбувалась, оскільки товарно - матеріальні цінності перевозились власним транспортом позивача, що виключає обов'язок останнього оформлення таких накладних.

Із пояснень, наданих представником позивача, судом першої інстанції встановлено, що придбаний у лютому 2012 року товар в ТОВ "ВКФ "Моноліт" зберігався в орендованому нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: вул. 1100-річчя Полтави, 2, поверх 3, м. Полтава. Наявність у позивача в користуванні належного нерухомого майна за даною адресою підтверджується наявним у матеріалах справи договором оренди нежитлового приміщення №5 від 15.11.2011 (а.с. 39-41).

Доводи скарги, щодо відсутності документів про передачу майна саме на цей склад, відсутність адреси складу у актах прийому передачі, суд оцінює критично, оскільки наведене само по собі не свідчить про безтоварність операції, а данні інших документів складених на підтвердження реальності операції, які надані суду податковим органом не спростовані.

В підтвердження того, що придбаний у ТОВ "ВКФ "Моноліт" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, до суду надано копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, у зв'язку із подальшою їх реалізацією, договори про надання телекомунікаційних послуг, специфікації на послугу до даних договорів, платіжні доручення, рахунки - фактури, акти здачі-приймання обладнання на тимчасове зберігання, акти відповідального зберігання (а.с. 119-126, 135-178).

Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання податкового органу як на правову підставу зменшення позивачу суми податкового кредиту у лютому 2012 року в розмірі 10 400 грн. той факт, що у ТОВ "ВКФ "Моноліт" актом № 612/22-911/25284783 від 24.07.2012 року встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ "Євротраст-Альянс".

Відповідно до висновків вищевказаного акту ТОВ "ВКФ "Моноліт" (а.с. 109-118) вбачається, що даний акт був складений про неможливість проведення звірки ТОВ "ВКФ "Моноліт" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Євротраст-Альянс" за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, а господарські операції ТОВ "ВКФ "Моноліт" із позивачем не охоплювалися зазначеною перевіркою та оцінка первинним документам по їх оформленню не надавалася, акт складено не на підставі проведення перевірки ТОВ «ВКФ «Моноліт». ПК України встановлює різні підстави, предмети дослідження перевірки та звірки, ці поняття не є тотожніми. А відтак, перевіряючими безпідставно було покладено цей акт в основу перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "ВКФ "Моноліт".

Отже, твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаним контрагентом , ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Що стосується посилань ДПІ у м. Полтаві на не підтвердження операцій фактичного придбання, реалізації продукції в ланцюгу постачання ТОВ "ВКФ "Моноліт" , то згідно чинного законодавства відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

В матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, чим підтверджено реальність господарських операцій, що слугували основою для формування податкового кредиту у лютому 2012 року. Данні документів платника податків податковим органом не спростовані.

Відповідно до вищевказаного, позивачем податковий кредит у лютому 2012 року сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товари, в ціні яких ТОВ "Полтаваінфоком" сплачені суми податку на додану вартість, використані в господарській діяльності позивача і отримані від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування ДПІ у м. Полтаві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10400 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2600 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0000481502 від 31.01.2013.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. по справі № 816/710/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 01.06.2013 р.