Постанова

від 25.03.2013 по справі 826/2189/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2013 року № 826/2189/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛГ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки здійснені між позивачем та ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери» правочини є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 28.01.13 р. №0000362220.

У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку позивача, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 19.11.12 р. по 14.12.12 р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «ЮЛГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 р. по 30.09.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 30.09.12 р. за результатами якої складено акт №642/22-205/21480062 від 21.12.12 р.

В ході перевірки встановлено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Фірма «ЮЛГ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 401792,24 грн.

На підставі акту перевірки №642/22-205/21480062 від 21.12.12 р. за вищевказане порушення Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення - рішення №0000362220 від 28.01.13 р., податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 401792,24 грн. та штрафні (фінансові) санкції 100448,06 грн.

Відповідно до акту перевірки та пояснень представника відповідача підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало те, що слідчим відділом Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві розслідується кримінальна справа № 57-2527, порушена за фактом придбання ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери» із метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, та щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України.

Слідством встановлено, що невстановлені особи протягом жовтня-листопада 2010 року придбали ТОВ «ПМК «Проектбуд» (код ЄДРПОУ 37176585), перереєструвавши його в Подільській районній в м. Києві державній адміністрації на ОСОБА_2 та створили ТОВ «ТП «Романов і Партнери» (код ЄДРПОУ 37392197), перереєструвавши його в Подільській районній в м. Києві державній адміністрації на ОСОБА_3 із метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло великої матеріальної шкоди Державі.

Допитані у якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які значиться директором, бухгалтером та учасником ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ГОВ «ТП «Романов і Партнери», показали, що фінансово-господарську діяльність підприємств не здійснювали та погодився використати свої дані за грошову винагороду, під вигаданою легендою. Підготовкою первинних та бухгалтерських документів ТОВ «ПМК «Проектбуд», відкриття розрахункових рахунків, зняття грошових коштів із рахунків підприємства в установі банку організовував ОСОБА_1

Згідно акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПМК «Проектбуд» № 469/23-61137176585 від 21.11.11р., за період з 01.07.2011р. по31.08.2011р., проведеної ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС , встановлено, що ТОВ «ПМК «Проектбуд» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридичного значимих, чим порушено вимоги п.185. п.188.1, п.201.1 та п.201.10 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Згідно акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТП «Романов і Партнери» № 557/22-205/37392197 від 16.11.12р., за період з 01.01.2011 по 31.07.2011, проведеної ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, встановлено, що ТОВ «ТП «Романов і Партнери» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридичного значимих, чим порушено вимоги п.185, п. 188.1, п.201.1 та п.201.10 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 50 від 23.02.2012 встановлено, що податкова звітність ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери» підписана не ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а іншими особами, що підтверджує покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які значиться директором, бухгалтером та учасником ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери»,.

У ході слідства встановлено, що протягом 2011-2012 р. ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери» використані під час здійснення незаконної діяльності, а саме: мінімізації податкових зобов'язань суб'єктів господарювання контрагентів, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту по начебто проведених операціях купівлі-продажу ТМІД, виконання робіт, надання послуг, а також для заволодіння чужим майном грошовими коштами державних (комунальних) підприємств, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, а таким чином, шляхом використання завідомо підроблених документів. Серед таких суб'єктів господарювання контрагентів встановлено ТОВ «ФІРМА «ЮЛГ».

Отже, з вищевикладеного Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва при проведенні перевірки ТОВ «ФІРМА «ЮЛГ» зробила висновок, що в ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання та реалізації мали не товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів і до суду немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій, як з боку Постачальника Позивачу так і з боку Позивача своїм подальшим Покупцям.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом встановлено, що ТОВ «ФІРМА «ЮЛГ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №15326 від 01.07.2011р. в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «ПМК «Проектбуд» (Продавець) в особі директора ОСОБА_2

Також ТОВ «ФІРМА «ЮЛГ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №16 від 01.07.2011р. в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «ТП «Романов і Партнери» (Продавець) в особі директора ОСОБА_4

На виконання зазначених договорів контрагенти надавали ТОВ «ФІРМА «ЮЛГ» товар (послуги) та було виписано податкові накладні, а також перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

При цьому, вказані податкові накладні мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Отже, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Фірма «ЮЛГ» та ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери» останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення представник відповідача посилався на протиправність умислу зі сторони контрагентів позивача. Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише протоколами допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, вироку суду відносно посадових осіб контрагентів позивача до суду не надано. Тобто докази вини відсутні.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва не надала доказів правомірності податкового повідомлення-рішення №0000362220 від 28.01.13 р., суд вважає, що воно підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС №0000362220 від 28.01.13 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов