Ухвала

від 21.05.2013 по справі 826/2189/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2189/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2013р. №0000362220,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позов ТОВ "ЮЛГ" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва ДПС від 28.01.2013р. №0000362220.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних доказів неправомірності формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, як і недійсність чи нікчемність господарських договорів позивача з його контрагентами відповідачем суду не надано, а відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог вимог пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 401792,24 грн. є необґрунтованими, у зв»язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення - визнано протиправним та скасоване.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва з 19.11.12 р. по 14.12.12 р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «ЮЛГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 р. по 30.09.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 30.09.12р. ході якої податковим органом встановлено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Фірма «ЮЛГ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 401792,24 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Подільському районі м.Києва складено акт №642/22-205/21480062 від 21.12.12р., на підставі якого за виявлені порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000362220 від 28.01.13р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання за основним платежем 401792,24 грн. та штрафні (фінансові) санкції 100448,06 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, як вказано в акті перевірки стало те, що слідчим відділом Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві розслідується кримінальна справа № 57-2527, порушена за фактом придбання ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери» із метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, та щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України, та покази під час розслідування кримінальної справи свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які значиться директором, бухгалтером та учасником ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери», які пояснили, що фінансово-господарську діяльність підприємств не здійснювали та погодився використати свої дані за грошову винагороду, під вигаданою легендою, підготовкою первинних та бухгалтерських документів ТОВ «ПМК «Проектбуд», відкриття розрахункових рахунків, зняття грошових коштів із рахунків підприємства в установі банку організовував ОСОБА_6

Крім того, актом позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПМК «Проектбуд» № 469/23-61137176585 від 21.11.11р., проведеної за період з 01.07.2011р. по31.08.2011р. ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС, встановлено, що ТОВ «ПМК «Проектбуд» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридичного значимих, чим порушено вимоги п.185. п.188.1, п.201.1 та п.201.10 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Також, відповідно до акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТП «Романов і Партнери» № 557/22-205/37392197 від 16.11.12р., проведеної відповідачем за період з 01.01.2011 по 31.07.2011р., встановлено, що ТОВ «ТП «Романов і Партнери» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридичного значимих, чим порушено вимоги п.185, п. 188.1, п.201.1 та п.201.10 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді позивач - ТОВ «ЮЛГ» мав правовідносини з контрагентами ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери». Так, позивачем як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу №15326 від 01.07.2011р. з ТОВ «ПМК «Проектбуд», як Продавцем, відповідно до умов якого Продавець зобов»язується передати у власність покупця, а Покупець зобов»язується прийняти і оплатити товари загального призначення, іменовані надалі «товар», найменування якого, виробник, кількість, якість ціна містяться в накладній.

Також, ТОВ «ФІРМА «ЮЛГ», як Покупецем, укладено договір купівлі-продажу №16 від 01.07.2011р. з ТОВ «ТП «Романов і Партнери», як Продавцем, за умовами якого Продавець зобов»язується передати у власність покупця, а Покупець зобов»язується прийняти і оплатити товари загального призначення, іменовані надалі «товар», найменування якого, виробник, кількість, якість ціна містяться в накладній.

Встановлено судом з матеріалів справи, а також вказано в акті перевірки, що на виконання умов зазначених договорів контрагенти позивача продали ТОВ «ФІРМА «ЮЛГ» товар (ефірні масла та зубну пасту) та контрагентами позивача було виписано податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні та витратні накладні відповідно до поставлених партій товару, та позивачем було оплачено вартість придбаного товару. При цьому, позивачем у ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту по ПДВ.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування та порядок і підстави його формування визначені Податковим кодексом України (надалі ПК України).

Так, Податковим кодексом України в п. 187.1 ст. 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, вищенаведені норми законодавства свідчать про те, що суб'єкт господарювання вправі сформувати податковий кредит тільки при наявності відповідних документів - податкових накладних, виписаних особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Становлено судом і підтверджується матеріалами справи, що податок на додану вартість в по правовідносинах із ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери», був включений позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктами господарювання, зареєстрованими як платники ПДВ у встановленому порядку.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів визнання укладених позивачем з його контрагентами угод на придбання товарів недійсними чи нікчемними, а посилання відповідача на їх фіктивність є безпідставним, та правильно не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки укладені угоди є такими, що відповідають вимогам цивільного законодавства, заперечень на зворотнє, зокрема, наявності відповідного судового рішення чи вироку суду, які б набрали законної сили, відносно посадових осіб позивача чи ТОВ «ПМК «Проектбуд» або ТОВ «ТП «Романов і Партнери», відповідачем не надано.

Також, не містить Акт перевірки жодних даних на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію або свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери», були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано відкинуті доводи Відповідача про фіктивність(нікчемність) господарських договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери», та вірно зроблено висновок про відповідність укладених угод вимогам чинного цивільного законодавства, виходячи з презумпції правомірності правочинів, визначених ст. 204 ЦК України.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які, як зазначено в акті, значиться директором, бухгалтером та учасником ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ГОВ «ТП «Романов і Партнери» та які показали, що фінансово-господарську діяльність підприємств не здійснювали та погодились використати свої дані за грошову винагороду, вірно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки такі особи надавали такі покази в рамках розслідування кримінальної справи, вирок суду за якою, який би набрав законної сили і яким би були встановлені відповідні обставини, не постановлений. При цьому, вказані особи в якості свідків по даній адміністративній справі, в порядку встановленому КАС України, не допитувались і відповідачем відповідного клопотання не заявлялось.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на висновок судово-почеркознавчої експертизи №50 від 23.02.2012р., яким встановлено, що податкова звітність ТОВ «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери» підписана не ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а іншими особами, також не може бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки предметом дослідження експертизи по кримінальній справі були не оспорювані договори позивача з його контрагентами «ПМК «Проектбуд» та ТОВ «ТП «Романов і Партнери», і не первинні документи, складені на їх виконання(в т.ч. і не відповідні податкові накладні), а податкова звітність. З огляду на вищевказане, та на те, що вказаним висновком експертизи визначено, що податкова декларація по ПДВ за серпень 2011р. із додатками підписана ОСОБА_4, у зв»язку з чим і відповідні клопотання відповідача про виключення з числа доказів відповідних документів задоволенню не підлягають, а відповідного клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відповідачем у суді не заявлялось.

Також, посилання відповідача на те, що судом першої інстанції необґрунтовано скасовано « 413,84грн. з ПДВ» також не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вказана сума є складовою частиною суми грошового зобов»язання, що визначено податковим органом в оспорюваному податковому повідомленню-рішенню, до якого не надано відповідного детального розрахунку розміру такого зобов»язання по вказаній сумі за основним платежем і за штрафними(фінансовими) санкціями(штрафами), у зв»язку з чим судом вірно скасовано податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб»єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного належного доказу щодо визнання недійсними господарських договорів, укладеного між позивачем та його контрагентами, фальшивість первинних та інших документів, а відтак, укладення такого договору та фактичне його виконання контрагентами для Позивача і правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період не спростовано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.