Постанова

від 01.04.2013 по справі 826/1353/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2013 року № 826/1353/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва проскасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 00000632250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 00000632250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 р. по справі № 2а-5154/12/2670 суддею Патратій О.В. в позові ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» було відмовлено повністю.

Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013 р. було частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ», скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р., а справу № 2a-5154/12/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, після скасування судового рішення, справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗІСІНВЕСТОІЛ до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 00000632250, було присвоєно новий № 826/1353/13-а, та згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 01.02.2013 р. повторно розподілено на новий судовий розгляд на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження для нового розгляду адміністративну справу № 826/1353/13-а та призначене судове засідання.

В судовому засіданні 21.03.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 03.04.2012 р. № 00000632250.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 273 130,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем під час першого розгляду даної справи в Окружному адміністративному суді м. Києва, в Київському апеляційному адміністративному суді та у Вищому адміністративному суді України неодноразово подавалися заперечення проти позовних вимог позивача, в яких відповідач зазначав про їх необґрунтованість та непідтвердженість допустимими по справі доказами.

В зазначених запереченнях відповідач наголошує на тому, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що відповідає вимогам закону, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначені товариства не набули цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

За таких обставин, оскільки за результатами перевірки факт придбання позивачем товару (нафтопродуктів (бензину)) у вказаних контрагентів не підтверджено допустимими доказами (відсутні товарно-транспортні накладі та інші документи що підтверджують факт перевезення товару), то відповідач вважає, що ним було правомірно встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 273 130,00 грн.

В судове засідання 21.03.2013 р. відповідач не прибув та клопотав про відкладення розгляду справи. Однак, зважаючи на те, що в матеріалах справи достатні необхідні докази для вирішення спору по суті, суд, зважаючи на відсутність однієї із сторін, відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в судовому засіданні 21.03.2013 р. ухвалив розглядати справу № 826/1353/13-а в порядку письмового провадження, із наданням сторонам можливості подати неподані ними документи протягом семи днів.

Так, станом на 01.04.2013 р. інших додаткових документів сторонами по справі № 826/1353/13-а до суду не подавалося.

Таким чином, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» (код ЄДРПОУ 30637973) зареєстроване як юридична особа 23.03.2007 р. Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до довідки АБ №327251 з ЄДРПОУ основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» є: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (код за КВЕД-46.12), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код за КВЕД 46.19), неспеціалізована оптова торгівля (код за КВЕД 46.90), консультування з питань комерційної діяльності й керування (код за КВЕД 70.22).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період: квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 16/22-611/30637973 від 06.03.2012 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 273 130,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 03.04.2012 р. № 00000632250 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 273 131,00 грн., в тому числі за основним платежем - 273 130,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2012 року № 00000632250, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як було зазначено в обставинах справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 р. по справі № 2а-5154/12/2670 суддею Патратій О.В. в позові ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» було відмовлено повністю, та зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013 р. було частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ», скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р., а справу № 2a-5154/12/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, з підстав не дослідження належним чином судами попередніх інстанцій реальності здійснених операцій (поставки товару).

Також, в своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України послався на неврахування судами попередніх інстанцій наявності рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. по справі № 2а-915/12/1070 (що набрало законної сили 08.08.2012 р.), яким була підтверджена реальність господарських операцій між двома контрагентами позивача ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія».

Проте, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вже було встановлено судами трьох інстанцій при першому розгляді даної адміністративної справи та вбачається з Акта перевірки позивача, у періоді, що перевірявся, позивач ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» мав господарські відносини з контрагентами ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія».

Згідно наданих до перевірки документів, що містяться в матеріалах справи, між ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» (Покупець) та ТОВ «Торговий дім Європа» (Продавець) було укладено договір № 1/21-03-НП від 21.03.2011 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти. Загальна сума договору визначається на кожну партію окремо та фіксується в додатку до договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється залізничним, автомобільним транспортом продавця або на умовах самовивозу - автомобільним транспортом покупця. Налив (погрузну) товару в автомобільний транспорт покупця забезпечує продавець. Пунктом 4.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється за правилами ІНКОТЕРМС-2000.

З посиланням на виконання умов вказаного договору між позивачем та ТОВ «Торговий дім Європа» було оформлено видаткові накладні: № РН-00146/1 від 05.04.2011 р. на суму 298 438,40 грн. в т.ч. ПДВ 49 739,73 грн., № РН-0150/10 від 08.04.2011 р. на суму 40 934,40 грн., в т.ч. ПДВ 6 822,40 грн., № РН-0000157 від 13.04.2011 р. на суму 257 504,00 грн., з яких ПДВ 42 917,33 грн., № РН-0150/11 від 08.04.2011 р. на суму 300 590,60 грн., з яких ПДВ 50 098, 43 грн., № РН-0000169 від 14.04.2011 р. на суму 118 032,30 грн., з яких ПДВ 19 672,05 грн., № РН-0000171 від 15.04.2011 р. на суму 243 020,00 грн., з яких ПДВ 40 503,33 грн., № РН-0000176 від 20.04.2011 р. на суму 122 096,60 грн., з яких ПДВ 20 349,43 грн.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Торговий дім Європа» було виписано ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» податкові накладні від 04.04.2011 р. № 11 на суму 298 438,40 грн., з них ПДВ 49 739,38 грн., від 06.04.2011 р. № 43 на суму 298 438,40 грн., з яких ПДВ 49 739,73 грн., від 07.04.2011 р. № 56 на суму 900 000,00 грн., з яких ПДВ 150 000,00 грн., від 19.04.2011 р. № 98 на суму 1 771,80 грн., з яких ПДВ 295,30 грн.

На підтвердження проведення оплати на користь вказаного контрагента позивачем надано до матеріалів справи банківські виписки від 04.04.2011 р. на суму 298 438,40 грн., від 06.04.2011 р. на суму 298 438,40 грн.

Крім того, між ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» та ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія» було укладено договір поставки від 21.02.2011 р. № 09-11.

З посиланням на виконання умов вказаного Договору, між позивачем та ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія» було оформлено видаткову накладну № 7 від 20.04.2011 р. про поставку дизельного пального на суму 131 274,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 874,00 грн., акт приймання передачі нафтопродуктів від 20.04.2011р.

ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» виписала позивачу податкову накладну № 27 від 19.04.2011 р. на суму 131 274,00 грн., з них ПДВ 21 879,00 грн.

На підтвердження оплати на користь вказаного контрагента позивачем надано до матеріалів справи банківську виписку про сплату коштів на суму 131 274,00 грн. та Акт взаєморозрахунків за квітень 2011 р.

Враховуючи надання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі вимоги, передбачені Податковим кодексом України, необхідні для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим він має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на нижченаведене.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що бензин та дизельне пальне є нафтопродуктом, специфічним товаром.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281, приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281, забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками за обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних, паспорта якості та сертифікату відповідності.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень нафтопродуктів є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні.

Зазначені докази не були надані позивачем також при повторному розгляді даної адміністративної справи Окружним адміністративним судом м. Києві.

Так, на підтвердження факту перевезення придбаних у ТОВ «Торговий дім Європа» нафтопродуктів позивачем було надано товарно-транспортні накладні: № 0504/035-ТБД від 05.04.2011 р., № 1304/055-ТБД від 13.04.2011 р., № 0804/053-ТБД від 08.04.2011 р., № б/н від 08.04.2011 р., № о-30073 від 14.04.2011 р., № о-30076 від 15.04.2011 р., № о-30077 від 15.04.2011 р., за якими ТОВ «Торговий дім Європа» як замовник (платник) через різних автоперевізників (ТОВ «НВФ «Порт», ВП «Дніпро-Агро», ОСОБА_2) передав вантажоодержувачу ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» дизельне паливо у різній кількості для перевезення. На підтвердження факту перевезення придбаних у ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» нафтопродуктів позивачем надано товарно-транспортну накладну № о-300105 від 20.04.2011 р., за якою ТОВ «Українсько-Європейська нафтова компанія» як замовник (платник) через ТОВ «НВФ «Порт» - автоперевізник, передав вантажоодержувачу ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» дизельне паливо.

В той же час, всупереч п. 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., жодна з вищевказаних товарно-транспортних накладних не містить підписів та печатки замовників (вантажовідправників) - ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа», підпису вантажоодержувача, точної адреси пункту розвантаження товару, номеру подорожнього листа, тощо.

Вказані накладні містять лише відбиток печатки та підпис перевізника, підписів та печаток інших учасників вантажоперевезення ТТН не містять.

Таким чином, перевіркою не встановлено і позивачем не надано належним чином оформлені документи, які відповідають вищевказаному законодавству, та свідчать про транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа» до позивача.

Крім того, позивачем не надано копії паспортів якості та сертифікатів відповідності на нафтопродукти, отримані від ТОВ «Українська-Європейська Нафтова компанія».

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції, так званий паперовий варіант господарської операції.

Враховуючи викладене, посилання позивача на те, що товарно-транспортні накладні не можуть вважатися єдиним підтвердженням фактичного перевезення нафтопродуктів - є необґрунтованим та безпідставним.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з усіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу нафтопродуктів та їх фактичне перевезення, або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було достовірно встановити осіб, які здійснювали відвантаження та отримання цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Суд також зазначає, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами спростовано позивачем, ТОВ «Торговий дім «Європа» відсутнє за юридичною та фактичною адресами, про що свідчить Акт від 24.06.2011 року № 17/23-3/33800960, підприємство має стан 32 - фактична адреса не встановлена. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 05.09.2011 р.

З аналізу податкової звітності підприємства вбачається відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих відповідно до даних 1-ДФ - 1 особа.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами спростовано позивачем, в іншого контрагента ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» також відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення основного виду діяльності.

Станом на 03.08.2011 року підприємство має стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Остання декларація з ПДВ подана за червень 2011 року.

Як встановлено під час перевірки, кількість працюючих на підприємстві становить 1 особу. Основні засоби відповідно до наданої звітності до податкового органу не обліковуються (в зв'язку з відсутністю в додатку СВ до декларацій з податку на прибуток амортизаційних відрахувань на виробничі основні фонди, безпосередньо пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Отже, відсутність контрагентів позивача за місцем їх реєстрації, не звітування до податкового органу та анулювання реєстрації платника ПДВ, свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа» не були створені з метою тривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а навпаки здійснювали свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, за відсутності у ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа» трудових ресурсів, виробничих активів та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з придбання позивачем нафтопродуктів у вказаних підприємств.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, згідно договірних відносин між позивачем та його контрагентами ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа», поставка товару (нафтопродуктів: бензину та дизельного пального) мала здійснюватися залізничним, автомобільним транспортом продавця або на умовах самовивозу - автомобільним транспортом покупця, в той час як налив (завантаження) товару в автомобільний транспорт покупця мав забезпечувати саме продавець, тобто ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа».

Однак, в даному випадку, при встановлені відсутності у вказаних контрагентів позивача будь яких матеріальних та трудових ресурсів (кількість працюючих на обох підприємствах - 1 особа (директор), суду є незрозумілим яким саме чином такі контрагенти позивача мали змогу власними силами забезпечувати завантаження (налив) нафтопродуктів у машини позивача та з яких саме сховищ (резервуарів) контрагентів (при встановлені їх відсутності) здійснювалася така передача товару.

Доказів, щодо укладення суб'єктами господарювання субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів (сховищ, резервуарів для зберігання нафтопродуктів), устаткування (завантажувальної техніки), автомобільного вантажного транспорту та відповідних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем ні до перевірки ні до суду надано також не було.

Необґрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що правочини укладені між сторонами, в судовому порядку недійними не визнані.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів (правочинів), укладених між позивачем та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа», саме по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів та підписання актів виконаних робіт, а також виписка видаткових та податкових накладних - не є апріорі доказом їх виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, в ході проведення перевірки до управління податкового контролю юридичних осіб було надано результати експертного дослідження документів, експерта криміналіста Мироненка Т.М. № 208 від 07.12.2011 р. щодо належності підпису виконаного від імені ОСОБА_5 (директора ТОВ «ТД «Європа») в деклараціях з податку на додану вартість за січень 2011 р. (вх. № 13797 від 22.03.2011 р.), за лютий 2011 р. (вх. № 12710 від 21.03.2011 р.), за березень 2011 р. (вх. № 2585 від 20.04.2011 р.) та за квітень 2011 р. (вх. № 32223 від 30.05.2011 р.), завірених печаткою ТОВ «ТД «Європа».

Згідно висновків попереднього дослідження, підписи від імені ОСОБА_5 в податкових деклараціях за січень 2011 р.(вх. № 13797 від 22.03.2011 р.), за лютий 2011 р. (вх. № 12710 від 21.03.2011 р.), за березень 2011 р. (вх. № 2585 від 20.04.2011 р.) та за квітень 2011 р. (вх. № 32223 від 30.05.2011 р.), завірених печаткою ТОВ «ТД «Європа», виконані ймовірно не ОСОБА_5, а іншою особою.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», позивачем не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи (додатки № 5 до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2011 р.), контрагентами позивача ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа» податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем в загальній сумі 273 130,00 грн. не були визначені в розділі ІІ зазначених додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2011 р., де мають зазначатися операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія», ТОВ «Торговий дім Європа» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» та ТОВ «Торговий дім Європа», зважаючи на відсутність в останніх будь-яких основних фондів (складських приміщень, резервуарів для збереження нафтопродуктів), відсутність устаткування (завантажуючих машин), автомобільного вантажного транспорту, трудових ресурсів, а також не знаходження таких підприємств за адресами їх реєстрації (неможливість встановлення місцезнаходження посадових осіб з метою отримання відповідних пояснень та первинних документів), мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В даному випадку, суд також не може взяти до уваги обставини, встановлені в постанові Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. по справі № 2а-915/12/1070 (що набрала законної сили 08.08.2012 р.), якою було встановлено відсутність підстав для визнання правовідносин між двома контрагентами позивача ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» нікчемними.

Так, в зазначеному рішенні судом було встановлено відсутність підстав для визнання правовідносин між ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» нікчемними з підстав відсутності відповідного вироку суду щодо посадових осіб таких підприємств, а також не встановлення фактів, які б свідчили про те, що зміст таких правочинів завдав істотної шкоди інтересам держави.

Однак, як підтверджується наявними у даній адміністративній справі доказами, рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. по справі № 2а-915/12/1070 стосувалося саме правовідносин виключно між ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія», проте при розгляді пов'язаної справи судом жодним чином не досліджувались правовідносини таких контрагентів саме із позивачем, що відповідно досліджувались виключно при розгляді даної адміністративної справи.

Проте, в постанові Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. по справі № 2а-915/12/1070 було також підтверджено факти, що такі контрагенти ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ», а саме: ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» - на момент проведення їх перевірки були відсутні за місцем реєстрації, на звідували до податкових органів, а також в зазначених підприємств були відсутні будь-які основні та оборотні фонди, устаткування, автомобільний транспорт, робочий персонал, а відповідно відсутні власні можливості для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що придбаний в ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія» товар (нафтопродукти) в подальшому був перепроданий іншим контрагентам за відповідними договорами поставки, оскільки, по-перше позивачем до матеріалів справи не було надано допустимих доказів того, що поставлений іншим контрагентам товар є тим самим товаром, що був придбаний саме в ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія», та по-друге такі договори з іншими контрагентами на поставку товару (нафтопродуктів) датовані раніше ніж договори на поставку товарів, укладені із ТОВ «Торговий дім Європа» та ТОВ «Українська-Європейська нафтова компанія, а відповідно позивач не міг перепродавати товар, який ще фактично не був придбаний.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 00000632250.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 01.04.2013 р.