Рішення

від 27.03.2013 по справі 910/2057/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2057/13 27.03.13

за позовом Національного музею літератури України до Літературно-меморіального музею-квартира П.Г. Тичини в м. Києві третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент культури Київської міської державної адміністрації про стягнення 156 326,21 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Бабіч О.І. - представник за довіреністю від 14.02.2013; Федорченко О.В. - представник за довіреністю від 14.02.2013. від відповідача Сосновська Т.В. - директор, Плехова І.Д. - заступник директора. від третьої особи-1Гармашов Б.С. - представник за довіреністю № 15 від 06.03.2013 від третьої особи-2Павлачик Л.В. - представник за довіреністю № 011-09/852 від 07.03.2013, Медведчук Н.З. - представник за довіреністю № 011-09/842 від 06.03.2013

В судовому засіданні 27.03.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національного музею літератури України про стягнення з Літературно-меморіального музею-квартира П.Г. Тичини в м. Києві 156 326,21 грн. заборгованості за Договором оренди № 4653 від 30.11.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем починаючи з 30.11.2009 використовувалось орендоване майно, однак орендна плата за договором оренди належним чином не сплачувалась. У зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 156 326,21 грн., з яких: 123 405, 60 грн. - основна сума заборгованості; 27 394, 68 грн. - пеня та 5 525, 93 грн - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2057/13 та призначено розгляд справи на 20.02.2013.

Вказаною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання, призначене на 20.02.2013, з'явились, вимоги ухвали суду від 04.02.2013 виконали. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому останній, вважає позовні вимоги некоректними, а ситуацію зі заборгованістю - зумисне створеною, оскільки відповідач був позбавлений можливості зареєструвати взяті на себе фінансові зобов'язання, передбаченні договором оренди та додаткових угод до нього в частині перерахування орендної плати Національному музею літератури України. Також у судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент культури Київської міської державної адміністрації. Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Департамент культури Київської міської державної адміністрації є головним розпорядником коштів Літературно-меморіального музею-квартира П.Г. Тичини в м. Києві.

З огляду на зазначене, суд вирішив задовольнити дане клопотання та залучити до участі у справі Департамент культури Київської міської державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкласти розгляд справи на 14.03.2013.

У судове засідання 14.03.2013 представники сторін та третіх осіб з'явились, представник відповідача підтримав подані через загальний відділ діловодства суду клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у м. Києві та про витребування у позивачів копії річних балансових звітів за період 2009, 2010, 2011 та 2012 років. Представники позивача та третьої особи-1 проти вказаних клопотань відповідача заперечували.

З огляду на те, що відповідачем не доведено яким чином рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вказаного клопотання. Клопотання щодо витребування додаткових доказів також не підлягає задоволенню в зв'язку з його необґрунтованістю.

у судовому засіданні 14.03.2013 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.03.2013.

У судовому засіданні 27.03.2013 суд заслухав представника позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав додаткові пояснення по суті спору, в яких зазначає, що листом від 09.07.2012 № 10-08/252-9071 на запит позивача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повідомило, що п. 3.6 договору оренди визначено порядок перерахувань орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу (позивачу) у співвідношенні 50 % до 50% щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу. Укладення додаткових угод до договору оренди між орендарем (відповідачем) та балансоутримувачем (позивачем) не передбачено. У листі також зазначено, що з моменту реєстрації договору оренди № 4653, орендарем (відповідачем) не надавалися на реєстрацію реєстри фінансових зобов'язань та платіжні доручення на перерахування належних коштів балансоутримувачу (позивачу).

Представник відповідача факт існування заборгованості перед позивачем визнає, однак стверджує, що ним було вжито усі необхідні заходи для належного виконання договірних зобов'язань, а отже вважати відповідача такий, що прострочив виконання зобов'язань немає підстав.

Суд заслухав представника третьої особи-1, який позов підтримав та надав пояснення по суті спору. Представник третьої особи-2 надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримує позицію відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив.

30.11.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (орендодавець) та Літературно-меморіального музею-квартира П.Г. Тичини в м. Києві (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 4653 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого відповідач прийняв у строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення площею 356,06 кв.м, розміщене за адресою: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 5, кв. 1, 3 на першому та другому поверхах житлового будинку. Передане у оренду майно перебуває на балансі Національного музею літератури України (балансоутримувач, позивач).

Відповідно до п.1.2 договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення музею «Літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини в м. Києві».

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

30.11.2009 на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 5 кв. 1, 3 на першому та другому поверхах житлового будинку, даний факт зазначається позивачем у позові та не заперечується відповідачем та третьою особою-1.

В пункті 10.1 договору оренди визначено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, та діє з 30.11.2009 до 30.10.2012 включно.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - 6101, 93 грн. - жовтень 2009 р.

В пункті 3.3. Договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50% щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу.

Пунктом 5.2 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

05.10.2010 між орендарем та орендодавцем було укладено Додатковий договір № 4653/01 про внесення змін до Договору оренди № 339 від 29.09.01, яким внесені зміни до умов, а саме, доповнений розділ 3 пунктом 3.12 відповідно до якого орендар сплачує орендну плату з державних коштів (загального фонду фінансування), які передбачені планом використання з бюджетних коштів на 2010 рік у сумі 46 500,00 грн (сорок шість тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) без ПДВ. Та 50% орендної плати у сумі 23 250,00 грн (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят гривень) перераховуються до державного бюджету у 2010 році без ПДВ.

23.11.2011 між орендарем та орендодавцем було укладено Додатковий договір № 4653/02 про внесення змін до Договору оренди № 339 від 29.09.01, яким визначено зобов'язання орендаря сплатити заборгованість з орендної плати у сумі 5 000, 00 грн та Додатковий договір № 4653/03 про внесення змін до Договору оренди № 339 від 29.09.01, яким сторони виклали п. 3.12 договору в новій редакції.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов Договору, взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за період з 30.11.2009 по 30.10.2012 за ним утворилась заборгованість у розмірі 123 405, 60 грн.

Відповідач у своїх поясненнях вказав, що ним було вжито усі можливі заходи для належного виконання зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди № 4653 від 30.11.2009, однак відмова балансоутримувача підписувати додаткову угоду, яка була необхідна для уточнення реквізитів та подання її для реєстрації бюджетних зобов'язань, як підтверджувального документа, є обставиною, на яку орендар не зміг вплинути. Без укладення додаткової угоди Державне казначейство України у м. Києві відмовляло відповідачу у реєстрації бюджетних зобов'язань.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.3 Договору оренди, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Позивач неодноразово звертався до відповідача листами від 27.03.12 № 59/4, від 22.06.12 № 125/4, від 16.08.12 №151/1, від 31.10.12 № 185/4, від 04.12.12 № 1 з вимогами про повернення примірників актів виконаних робіт та погашення існуючої заборгованості. Також позивачем зазначалась обґрунтована відмова щодо підписання додаткової угоди.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Судом встановлено факт передачі нерухомого майна в оренду за актом приймання-передачі від 30.11.2009 та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 123 405, 60 грн., яка утворилась за період з 30.11.2009 по 30.10.2012 у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 27 394, 68 грн. та штраф в розмірі 5 525, 93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 27394, 68 грн. та штрафу в розмірі 5525, 93 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.6. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом приймається до уваги, що відповідно до Положення про Літературно-меморіальний музей-квартиру П.Г.Тичини його засновано на державній власності, та згідно п. 1.1 Положення музей призначений для комплектування, вивчення, збереження та використання пам'яток культури, пропагування серед громадян літературного здобутку, культурологічної, освітньо-педагогічної та громадської діяльності поета, формування національної свідомості українського народу.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників відповідача останній фінансується з державного бюджету, обслуговування рахунків відповідача здійснюється лише через державне казначейство України, що об'єктивно ускладнює своєчасне виконання грошових зобов'язань зі сплати орендної плати з боку відповідача.

Крім того, відповідач неодноразово з листами №190 від 02.08.2012 р, № 151 від 22.11.2011 р. та № 131 від 11.05.2012 р. звертався до Головного управління культури Київської міської державної адміністрації та Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України з проханням врегулювати ситуацію щодо неможливості сплатити орендну плату згідно договору балансоутримувачу.

Тобто, відповідач доклав всіх залежних від нього зусиль для вирішення та врегулювання питання щодо вчасного здійснення платежів.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача до 1,00 грн. (по кожному виду неустойки).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Літературно-меморіального музею-квартира П.Г. Тичини в м. Києві на користь Національного музею літератури України заборгованості у розмірі 123 405, 60 грн., пені у розмірі 1,00 грн. та штрафу у розмірі 1,00 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 27 393,68 грн. та штрафу у розмірі 55 24,93 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ").

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Літературно-меморіального музею-квартира П.Г. Тичини в м. Києві (01004 м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 5, кв. 1, 3; код ЄДРПОУ 25411425) на користь Національного музею літератури України (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,11, УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача - 02215414, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31254272211063, код банку 820019) 123 405 (сто двадцять три тисячі чотириста п'ять) грн. 60 коп. основного боргу, 1 (одну) грн. 00 коп. пені, 1 (одну) грн. 00 коп. штрафу та 3 126 (три тисячі сто двадцять шість) грн. 53 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2013

Суддя Пукшин Л.Г.