Ухвала

від 21.03.2013 по справі 5020-961/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

21 березня 2013 року справа № 5020-961/2012 Суддя господарського суду міста Севастополя Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду,

заяву

кредитора Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк",

ідентифікаційний код 34047020

(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б)

до: 1. Регіонального агентства з питань банкрутства

в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі,

ідентифікаційний код 31059557

(95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 139-А)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ПДО-2011",

ідентифікаційний код 37462955

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 4-Б, оф. 29)

про визнання недійсним аукціону з продажу майна та протоколів проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012,

у справі:

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт",

ідентифікаційний код 19449122

(99704, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А)

про банкрутство боржника,

Представники учасників судового процесу:

кредитор-заявник (Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк") - явку уповноваженого представника не забезпечив;

банкрут (Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт") - явку уповноваженого представника не забезпечив;

кредитор (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби України) - явку уповноваженого представника не забезпечив;

кредитор (Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України") - Голубєва Н.А. - керівник юридичної служби, довіреність № 010-01/7005 від 31.08.2012;

кредитор („Greenwest Enterprises, LLC") - явку уповноваженого представника не забезпечив;

ліквідатор (арбітражний керуючий Кирилін М.В.) - Кирилін М.В., постанова господарського суду міста Севастополя від 17.10.2012;

організатор аукціону (Регіональне агентство з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) - Петров М.Л. - директор, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 853777 від 20.02.2013;

переможець аукціону (Товариство з обмеженою відповідальністю „ПДО-2011") - явку уповноваженого представника не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебуває справа № 5020-961/2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" (далі - ТОВ „Фірма „Лінарт") про своє банкрутство у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка діяла на час порушення провадження у справі).

Ухвалою від 30.08.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Фірма „Лінарт" /том 1, арк. с. 1/.

Постановою від 17.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором боржника-банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича; ліквідатора зобов'язано подати оголошення про визнання ТОВ „Фірма „Лінарт" банкрутом та здійснити передбачені законом заходи /том 2, арк. с. 69-73/.

У газеті „Голос України" № 207 (5457) від 02.11.2012 оприлюднене оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури /том 2, арк. с. 87-88/.

01.02.2013 до суду надійшла заява кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника та протоколів проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012.

В обґрунтування заявлених вимог Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" посилається на порушення розділу ІІІ Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", що визначає процесуальний порядок здійснення ліквідаційної процедури. Зокрема заявник зазначив, що у арбітражного керуючого Кириліна М.В. станом на 05.10.2012 (час проведення оцінки майна боржника) були відсутні відповідні повноваження, оскільки ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" його було призначено лише 17.10.2012. Тому заявник вважає, що аукціон проведено без оцінки об'єктів торгів. Заявник також зазначає, що заходи щодо реалізації майна боржника (проведення аукціону) проводились арбітражним керуючим Кириліним М.В. у той час, коли постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури перебувала на розгляді в суді апеляційної інстанції. Крім того, Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" вказує у своїй заяві на те, що на момент проведення аукціону з майна, яке підлягало продажу на аукціоні, не були зняті обтяження, а тому воно не могло бути відчужене. Також, заявник посилається на відсутність в оголошенні про проведення аукціону певних відомостей, передбачених нормами Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Загалом, на думку заявника, без вирішення спору між ним як кредитором та ліквідатором ТОВ „Фірма „Лінарт" щодо складу та розміру кредиторських вимог ПАТ „Дельта Банк", реалізація майна боржника та задоволення вимог кредиторів є процесуально недопустимими.

Ухвалою суду від 06.02.2013 заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника та протоколів проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2013 /том 6, арк. с. 159-160/.

Ухвалою суду від 05.03.2013 розгляд заяви був відкладений на 21.03.2013.

До початку судового засідання арбітражний керуючий Кирилін М.В. надав письмові пояснення по суті заяви Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", в яких виклав основні заперечення проти заявлених вимог. Зокрема арбітражний керуючий зазначив наступне: оскільки оцінку майна було проведено ще у досудовій процедурі ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" (на замовлення ліквідатора Лінника Ю.П.), він замовив лише актуалізацію раніше здійсненої оцінки вартості об'єктів торгів; висновок про актуалізацію складений 31.10.2012 та був чинним на час проведення аукціону; постанова про визнання боржника банкрутом набирає законної сили з моменту її проголошення, а апеляційне оскарження постанови не зупиняє її дію; проведення торгів в процедурі банкрутства не ставиться в залежність від наявності чи відсутності спору щодо кредиторських вимог; зміст оголошення про проведення аукціону повністю відповідає вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом"; наявність обтяжень майна не є перешкодою для проведення аукціону.

У засіданні суду 21.03.2013 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" арбітражний керуючий Кирилін М.В. підтримав власні доводи, викладені у письмових поясненнях та просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на її необґрунтованість.

Представники кредитора (Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України") та організатора аукціону (Регіонального агентства з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), кожен окремо, підтримали заперечення арбітражного керуючого Кириліна М.В. та просили відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" через відсутність порушень законодавства при проведенні аукціону.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство, а також переможець аукціону явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, причини неявки суду не сповістили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку присутніх учасників провадження у справі про банкрутство суд вважає, що заява Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання недійсним аукціону з продажу майна та протоколів проведення торгів №3, 4, 6, 7 від 28.12.2012 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 28.12.2012 о 14:00 відбувся аукціон з продажу майна підприємства-банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт", зокрема:

Лот № 6 - берегова коренева частина причалу № 59-А, загальною площею 35,4 м 2 (за зовнішніми обмірами), м. Севастополь, Балаклавський район, м. Інкерман, вул. Ангарська, будинок 10-А. Початкова вартість - 106 223,00 грн без ПДВ. Переможцем торгів за Лотом № 6 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „ПДО-2011", яке запропонувало ціну 107 285,23 грн, що відображено у протоколі аукціону № 3 /том 6, арк. с. 148/;

Лот № 7 - берегова коренева частина причалу № 59-Б, загальною площею 34,2 м 2 (за зовнішніми обмірами), м. Севастополь, Балаклавський район, м. Інкерман, вул. Ангарська, будинок 10-А. Початкова вартість - 102 622,00 грн без ПДВ. Переможцем торгів за Лотом № 7 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „ПДО-2011", яке запропонувало ціну 103 648,22 грн, що відображено у протоколі аукціону № 4 /том 6, арк. с. 149/;

Лот № 9 - понтонна секція плавучого причалу ПЖ-61, заводський № 407, інвентарний № 15, 1982 року побудови, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Ангарська, будинок 10-А. Стан - незадовільний. За висновками оцінювача - ремонт та відновлення є економічно недоцільними. Початкова вартість - 95 334,00 грн без ПДВ. Переможцем торгів за Лотом № 9 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „ПДО-2011", яке запропонувало ціну 96 287,34 грн, що відображено у протоколі аукціону № 6 /том 6, арк. с. 150/;

Лот № 10 - три секції бетонного плавучого причалу ПЖ-61, інвентарні № 16, № 17, № 18, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Ангарська, будинок 10-А. Технічні характеристики секцій: довжина понтону - 36,0 м, ширина понтону - 9,0 м, висота борта понтону - 2,6 м, водотоннажність понтону - 462,0 т. Стан майна - незадовільний. За висновками оцінювача - ремонт та відновлення є економічно недоцільними. Початкова вартість - 286 000,00 грн без ПДВ. Переможцем торгів за Лотом № 10 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „ПДО-2011", яке запропонувало ціну 286 860,00 грн, що відображено у протоколі аукціону № 7 /том 6, арк. с. 151/.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Законом України № 4212-VI від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, його положення, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Оскільки порушене заявником питання стосується продажу майна банкрута на аукціоні, в даному випадку застосуванню підлягають відповідні норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013) результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про визнання аукціону з продажу майна банкрута недійсним Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" посилається на те, що арбітражний керуючий Кирилін М.В. в порушення вимог законодавства залучив суб'єкта оціночної діяльності для оцінки майна боржника ще до моменту свого призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт". Тобто, на думку заявника, арбітражний керуючий Кирилін М.В. не мав процесуальних прав здійснювати оцінку майна боржника, оскільки на момент таких дій юридично не мав правовідносин з боржником, а відтак реалізація майна була здійснена без попередньої оцінки.

Так, заявник зазначає, що вартість заставного майна боржника була встановлена суб'єктом оціночної діяльності Удальцовим С.Г. 05.10.2012, в той час як арбітражного керуючого Кириліна М.В. було призначено ліквідатором лише постановою господарського суду міста Севастополя від 17.10.2012.

Дійсно, первісну оцінку наявного майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт", в тому числі об'єктів торгів (лоти № 6, 7, 9, 10), було здійснено ще під час досудової процедури ліквідації, а саме 25.09.2012.

Утім, заявником не взято до уваги, що на замовлення арбітражного керуючого Кириліна М.В. 31.10.2012 суб'єктом оціночної діяльності надано відповідні висновки про актуалізацію попередніх оцінок вартості об'єктів, які в подальшому були виставлені на аукціон за лотами № 6, № 7, № 9, № 10.

Згідно з пунктами 51 та 58 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, актуалізацією є доопрацювання звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату.

Доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося.

Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі.

Відповідно до актуалізованих висновків суб'єкта оціночної діяльності Удальцова С.Г., вартість спірного майна станом на 31.10.2012 порівняно з попередніми висновками не змінилась; вартість майна, що зазначена у висновках про актуалізацію незалежної оцінки вартості майна, повністю відповідає вартості майна, вказаній як початкова вартість.

За викладених обставин доводи заявника про реалізацію майна без його попередньої оцінки не відповідають фактичним обставинам справи та наданим доказам, а тому відхиляються судом.

Стосовно тверджень заявника про проведення заходів з реалізації майна боржника під час оскарження процесуального документа, на підставі якого було відкрито ліквідаційну процедуру, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" було порушено у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на той час). Відповідно до частини другої вказаної статті за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Статтею 51 розділу VI Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, а тому у провадженні у справі про банкрутство юридичних осіб, що ліквідуються власником, застосовуються приписи інших норм Закону про банкрутство в частині, що не суперечить положенням цієї статті.

Так, стаття 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає правові наслідки, які зумовлені прийняттям постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Такими наслідками є те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора який виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

З аналізу наведених норм убачається, що постанова про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора боржника-банкрута набирає законної сили з дня її прийняття, а подання апеляційної чи касаційної скарги не зупиняє дію відповідної постанови.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (приміром, постанова від 29.11.2012 у справі № 7499/3-30).

При цьому суд погоджується з доводами арбітражного керуючого Кириліна М.В., що провадження у справі про банкрутство має постійно рухатися вперед, судові процедури застосовуватися до боржника з моменту їх введення, права та обов'язки учасників справи повинні виникати з моменту їх встановлення судом. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 у справі № 5023/5782/11).

Беручи до уваги викладене, посилання Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на те, що під час перебування постанови господарського суду міста Севастополя від 17.10.2012 на апеляційному оскарженні здійснення заходів щодо реалізації майна боржника є процесуально неприпустимим, відхиляються судом як помилкові.

Доводи заявника стосовно неправомірності проведення аукціону через наявність нескасованих обтяжень заставного майна також є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника скасовуються на законодавчому рівні та не потребують якогось окремого зазначення про це.

До того ж, визначення переможця аукціону та підписання протоколу аукціону не тягне за собою перехід права власності, що випливає, зокрема з положень частини десятої статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Як пояснив арбітражний керуючий, договір купівлі-продажу майна, що було об'єктом торгів (лоти № 6, 7, 9, 10), станом на час вирішення даного спору з переможцем аукціону не укладався.

Суд зазначає, що обґрунтування заявником власної позиції положеннями статті 626 Цивільного кодексу України та практикою Вищого господарського суду України у даному випадку є хибним, оскільки підписання сторонами протоколу, по суті, є укладенням угоди, спрямованої на відчуження-набуття майна (в майбутньому), що однак не ототожнюється власне з самим відчуженням/набуттям майна.

Так само є безпідставними доводи заявника щодо неможливості проведення аукціону за наявності спору між кредитором (заявником) та ліквідатором щодо складу та розміру кредиторських вимог, оскільки проведення торгів (аукціону) в процедурі банкрутства не ставиться в залежність від наявності чи відсутності спору щодо складу та розміру кредиторських вимог.

Стосовно посилань заявника на те, що зміст оголошення про проведення торгів (аукціону) не відповідає вимогам Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та умови продажу майна у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство регулюються, зокрема, положеннями статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частиною першої якої встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів (ч. 2 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно з Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (ч. 3 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Із аналізу наведених норм убачається, що обов'язковими реквізитами, які мають міститися в оголошенні про проведення конкурсу (аукціону) є ті, що перелічені в частині другій статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. При цьому, Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає лише порядок проведення конкурсу (аукціону) у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута, а не порядок та умови надання оголошень про призначення аукціону з продажу майна боржника в процедурах банкрутства та їх зміст.

Оголошення, яке опубліковано в загальнокримській громадсько-політичній газеті „Думка" № 6 (85) від 30.11.2012 повністю відповідає положенням частини другої статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо неналежного, на думку заявника, забезпечення ліквідатором оповіщення через засоби масової інформації про запланований продаж майна на аукціоні суд зауважує на такому.

Частинами першою та четвертою статті 1 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" визначено, що під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукуваний будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується.

Як зазначає сам заявник, газета „Думка", де опубліковане оголошення про проведення аукціону, виходить один раз на місяць тиражем 10 тис. примірників, тобто є друкованим засобом масової інформації.

Таким чином, доводи заявника в цій частині також є необґрунтованими.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність доводів заяви Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та відсутність підстав для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна; та, як наслідку, - задоволення похідних від первісної вимоги вимог: про визнання недійсними протоколів проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012, підписаних за результатами проведення аукціону.

Керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання недійсним аукціону з продажу нерухомого майна боржника та протоколів проведення торгів № 3, 4, 6, 7 від 28.12.2012, - відхилити.

Суддя підпис В.О. Головко