Постанова

від 28.03.2013 по справі 2а-12755/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 р. Справа № 2а-12755/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Коршкнова Ю.А.

за участю представників позивача Лаврова В.В. Данилова А.В. та представника відповідача Сіренко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська лісопромислова компанія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. по справі № 2а-12755/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська лісопромислова компанія"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська лісопромислова компанія" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківський області Державної податкової служби від 30.07.2012 року за № 0000542223 та № 0000552223.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року відмовлено у задоволенні позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія", місцезнаходження: 62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Солоницівка, вул. Заводська, 1, ЄДРПОУ 33002408, зареєстровано 05.07.2004 року Дергачівською райдержадміністрацією, свідоцтва № 1456105003000111 від 05.07.2004 року, та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.07.2004 року за № 1392.

Фахівцями податкової установи проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ "Інтер-Плюс" (код 25525212) за період травень-червень 2011 року, з ПП "Геліос-Д" (код 35448064) за квітень 2011 року, за результатами якої встановлено наступні порушення:

- ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами з постачальниками та покупцями, які встановлюють неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "СЛК" та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді;

- ст. ст. 185, 188, 192, п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20968,00 грн., в квітні 2011 року занижено податок на додану вартість, в тому числі - ТОВ "Інтер-плюс" травень 2011 р. - 3833,33 грн., червень 2011 р. - 8312,00 грн., ПП "Геліос" - квітень 2011 р. на суму 8822,66 грн.;

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - безпідставно віднесено суми до складу валових витрат за нікчемними правочинами по придбанню матеріалів у ТОВ "Інтер-плюс в сумі 13967,67 грн. по придбанню послуг ПП "Геліос-Д" в сумі 10145,99 грн., в т. ч. загальна сума порушень за ІІ кв. 2011 року 24113,66 грн..

Результати перевірки оформлено відповідним актом № 276/22-107/33002408 від 07.07.2012 року.

За результатами розгляду висновків акту перевірки податковим органом 30.07.2012 року винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення за формою "Р" № 0000542223 та № 0000552223.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає.

Згідно п. 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон України №334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до ст.3. Закону України №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2012 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

У відповідності до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Також колегія суддів зазначає, що згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

У відповідності до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

У відповідності до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту реальності господарських операцій між позивачем та TOB «Інтер Плюс», а також між позивачем та ПП "Геліос - Д" під час перевірки та до судового розгляду позивачем було надано:

- договір № 36 від 31.05.2011 року, укладений між позивачем та TOB «Інтер Плюс», всі факти поставок за яким підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання товару.

Факт використання товару у господарській діяльності підтверджується актами проведення поліпшення основних засобів, шляхом використання придбаних за договором запчастин у ремонті транспорту Позивача та, також, договором постачання № 1/35 ЛС від ,27.12.2010р. зі специфікаціями, за яким придбана катанка була реалізована з отриманням прибутку. Наявність вказаного товару підтверджено сертифікатами якості;

- договір транспортних послуг від 01.04.2011 року № 32, укладений між позивачем та ПП "Геліос - Д", виконання якого підтверджуються актами виконаних робот з додатками, податковими накладними, договорами-заявками та товарно- транспортними накладними.

Перевезення здійснювались транспортом перевізника на виконання договорів постачання товару, укладених замовником перевезення з іншими контрагентами та підтверджені товарно - транспортними накладними у повному обсязі (зокрема договором № 19 від 04.01.2011 року, специфікацією № 6 від 10.06.2011р.; видатковою накладною № 0-00000764 від 10.06.2011 р.; довіреністю № 0233 від 09.06.2011р.) Здійснення оплати послуг підтверджено платіжними дорученнями.

Технічні та технологічні можливості Позивача підтверджено договорами оренди земельних ділянок для господарської діяльності, на яких відбувається перевантаження, розвантаження та зберігання товару; технічними паспортами на вантажні автомобілі з маніпуляторами та трудовими книжками працівників Позивача, які здійснюють функції вантажників.

Наявність змін, спричинених зазначеними господарськими операціями у структурі активів Позивача, підтверджується даними податкових декларації та даними бухгалтерського обліку за рахунком 631.

Всі зазначені документи наявні в матеріалах справи та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо фіксування фактів здійснення господарських операцій та містять всі необхідні реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, Дергачівською МДПІ було складено Акт зустрічної звірки TOB «Слобожанська лісопромислова компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Гадяцьке лісове господарство» за період з травня по грудень 2011 року. Вказаною перевіркою було надано правову оцінку договору за № 36 від 31.05.2011р., укладеного з TOB «Інтер Плюс» про постачання катанки та не встановлено жодних порушень.

Між тим, саме цей договір Дергачівською МДПІ визнано нікчемним у Акті перевірки від 07.07.2012 року № 276/22-107/33002408, висновки якого підтверджено оскаржуваною постановою суду першої інстанції від 18.01.2013 року.

Крім того, Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а/0470/11721/12, яка вступила в законну силу, було визнано протиправними дії Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо коригування показників податкової звітності ПП «Геліос-Д» за 01-04.2011 року, яке відбулось на підставі Акту №543/23-3/35448064 від 07.02.2012 року. Саме цей акт був підставою для визнання Дергачівською МДПІ нікчемним укладеного позивачем з ПП «Геліос-Д» договору від 01.04.11 № 32.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а позивач на виконання вищезазначених угод отримав прибуток, що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАСУ, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська лісопромислова компанія" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. по справі № 2а-12755/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська лісопромислова компанія" до Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківський області Державної податкової служби від 30.07.2012 року за № 0000542223 та № 0000552223.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П’янова Я.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.

Повний текст постанови виготовлений 02.04.2013 р.