Ухвала

від 26.11.2013 по справі 2а-12755/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К/800/22698/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р.

у справі № 2а-12755/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанська лісопромислова компанія»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанська лісопромислова компанія» (далі - позивач, ТОВ «Слобожанська лісопромислова компанія») звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Дергачівська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 30.07.2012 р. за № 0000542223 та № 0000552223.

У касаційній скарзі Дергачівська МДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 р.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Слобожанська лісопромислова компанія», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. - без змін.

Крім того, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України клопотання про заміну Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на її правонаступника - Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Дергачівською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Слобожанська лісопромислова компанія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Інтер-Плюс» (код 25525212) за період травень-червень 2011 року, з ПП «Геліос-Д» (код 35448064) за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 276/22-107/33002408 від 07.07.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами з постачальниками та покупцями, які встановлюють неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Слобожанська лісопромислова компанія» та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; ст. ст. 185, 188, 192, п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20968,00 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - безпідставно віднесено суми до складу валових витрат за нікчемними правочинами по придбанню матеріалів у ТОВ «Інтер-плюс» в сумі 13967,67 грн., по придбанню послуг у ПП «Геліос-Д» в сумі 10145,99 грн., у т. ч. загальна сума порушень за ІІ кв. 2011 року - 24 113,66 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом 30.07.2012 р. прийнято податкові повідомлення-рішення за формою «Р» № 0000542223 та № 0000552223.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з TOB «Інтер Плюс» підтверджена договором № 36 від 31.05.2011 р., укладеним між позивачем та TOB «Інтер Плюс», всі факти поставок підтверджені видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання товару. Факт використання товару у господарській діяльності підтверджується актами проведення поліпшення основних засобів, шляхом використання придбаних за договором запчастин у ремонті транспорту позивача та договором постачання № 1/35 ЛС від 27.12.2010 р. зі специфікаціями, за яким придбана катанка була реалізована з отриманням прибутку. Наявність вказаного товару підтверджено сертифікатами якості.

Реальність господарських операцій позивача з ПП «Геліос - Д» підтверджена договором транспортних послуг від 01.04.2011 року № 32, укладеним між позивачем та ПП «Геліос - Д», виконання якого підтверджується актами виконаних робот з додатками, податковими накладними, договорами-заявками та товарно - транспортними накладними. Перевезення здійснювались транспортом перевізника на виконання договорів постачання товару, укладених замовником перевезення з іншими контрагентами та підтверджені товарно - транспортними накладними у повному обсязі ( договором № 19 від 04.01.2011 року, специфікацією № 6 від 10.06.2011р.; видатковою накладною № 0-00000764 від 10.06.2011 р.; довіреністю № 0233 від 09.06.2011р.) Здійснення оплати послуг підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, технічні та технологічні можливості позивача підтверджені договорами оренди земельних ділянок для господарської діяльності, на яких відбувається перевантаження, розвантаження та зберігання товару, технічними паспортами на вантажні автомобілі з маніпуляторами та трудовими книжками працівників, які здійснюють функції вантажників.

При цьому наявність змін, спричинених зазначеними господарськими операціями у структурі активів позивача, підтверджено даними податкових декларації та даними бухгалтерського обліку.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, на час виконання умов договорів та видачі податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та віднесення вартості товару (послуг) до валових витрат відповідного періоду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби на Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

2.Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

3.Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов