Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а/0570/8456/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року справа №2а/0570/8456/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

06.07.2012 року Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» (далі ПП «Виробничо-комерційна фірма «Галат») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби скасування податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012р. № 0000662340/3347\10/23-3 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 163547,50грн. та № 0000672340-3346/10/23-313 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130497,50грн, які прийняті за наслідками позапланової виїзної перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняти не у відповідності до норм законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а твердження в акті перевірки на завищення підприємством сум податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012р. № 0000662340/3347/10/23-3, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька, яким ПП «Виробничо-комерційна фірма «Галат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 163547,50 грн., з яких сума основного платежу - 130838,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 32709,50 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012р. № 0000672340-3346/10/23-313, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька, яким Приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Галат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130497,50 грн., з яких сума основного платежу - 104638,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 26159,50 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України, на підтвердження обставин реальності здійснення правочинів, укладених позивачем з контрагентами з ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра» не була направлена на ведення підприємницької та господарської діяльності в розумінні чинного законодавства. Операції між позивачем та ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра» носили безтоварний характер, товар фактично на адресу ПП «ВКФ «Галат» не постачався і не міг використовуватись в господарській діяльності підприємства.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Виробничо-комерційна фірма «Галат» є юридичною особою, зареєстровано як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька та є платником податку на додану вартість.

Згідно з пп. 20.1.4., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п.75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 18.01.2012р. №50 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ВКФ «Галат» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. та податку на прибуток за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. по взаємовідносинам із ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра», за результатами якої складено відповідний акт від 02.02.2012р. № 418/23-3/32001534.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про укладення позивачем правочинів із вищевказаними контрагентами, які носять безтоварний характер, при цьому відповідач посилається на акти документальних перевірок інших податкових інспекцій: від 31.12.2010р. №5377/234/36032152 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Стім-Прауд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.08.2008р. по 01.10.2010р., від 31.12.2010р. №5378/234/34632785 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стайлінгбуд компані» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., та від 28.02.2011р. №296/180/34951248 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Гамма-Терра» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р.

Податковий орган в обґрунтування висновків щодо безтоварного характеру операцій посилається на відсутність товару у ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма- Терра», який був придбаний ПП «ВКФ «Галат»; відсутність актів приймання-передачі продукції між ПП «ВКФ «Галат» та ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра» по кількості і якості; відсутність сертифікатів якості та походження, які повинні бути передані ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра» при передачі товару; відсутність товарно-транспортних накладних; неможливість фактичного здійснення ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма- Терра» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; встановлення фактів щодо діяльності ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра», яка не була направлена на ведення підприємницької діяльності в розумінні чинного законодавства; встановлення фактів щодо діяльності ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра», яка направлена на штучне формування податкового кредиту для мінімізації податкових зобов'язань. В акті зазначено висновок, що платником податків здійснюються операції без мети реального настання наслідків, але з метою формування валових витрат та, як наслідок, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп.7.4.1 п.7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5, пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 104 638 грн., в тому числі по деклараціях за жовтень 2009 у сумі 2 968 грн., листопад 2009 у сумі 5 756 грн., грудень 2009 у сумі 6 109 грн., січень 2010 у сумі 8 000 грн., лютий 2010 у сумі 0 грн., уточнюючому розрахунку за лютий 2010 у сумі 18 968 грн., деклараціях за березень 2010 у сумі 14 050 грн., квітень 2010 у сумі 5 050 грн., травень 2010 у сумі 7 417 грн., червень 2010 у сумі 9 000 грн., липень 2010 у сумі 9 300 грн., серпень 2010 у сумі 12 270 грн., вересень 2010 у сумі 5 750 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем встановлено порушення його заниження у сумі 130 838 грн., у тому числі за IV квартал 2009р. у сумі 18 542 грн., за І квартал 2010 року у сумі 51 313 грн., за ІІ квартал 2010 року у сумі 26 833 грн., за ІІІ квартал 2010 року у сумі 34 150 грн.

За результатами вказаної перевірки на підставі вказаного акту ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.02.2012р. №0000662340/3347/10/23-3, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 163547,50 грн., з яких сума основного платежу - 130838,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 32709,50 грн. та № 0000672340-3346/10/23-313, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130497,50 грн., з яких сума основного платежу - 104638,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 26159,50 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини, як отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Застосуванню підлягають норми законів, що діяли на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктами 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (діючого на час прийняття оскаржуваного рішення) валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Відповідно до п. 5.11 статті 5 Закону № 334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Підпунктом 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону визначається перелік обставин, коли не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

З аналізу вищевказаних норм закону випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «ВКФ «Галат», у відповідності до положень Цивільного кодексу України, було укладено усні угоди купівлі-продажу сейфів з ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані» і ПП «Гамма-Терра».

Укладення договорів купівлі-продажу між позивачем та ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра» відбувалось у спрощений спосіб шляхом оформлення видаткових документів та здійснення оплати за придбаний товар.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра» договорів знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, на підставі яких ПП «ВКФ «Галат» формувало податковий кредит відповідного звітного періоду. Податкові накладні, отримані ПП «ВКФ «Галат» від ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра» були включені до реєстрів отриманих податкових накладних.

Поставки товару відбувалися в періоді з жовтня 2009 року по липень 2010 року. Перевезення придбаних товарів здійснювалось ПП «ВКФ «Галат» за допомогою орендованого транспорту, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договору (найму) оренди автомобілю від 23.06.2006р. і товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 144-155).

Отже, позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив в Акті перевірки.

Таким чином, враховуючи умови договорів купівлі-продажу, податкові і видаткові накладні, інші первинні документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій, укладених позивачем з контрагентами з ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра».

Крім того, як вбачається із акту перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів лише на підставі актів перевірок інших податкових інспекції, проведених відносно контрагентів ТОВ «Стім-Праут», ТОВ «Стайлінгбуд компанія», ПП «Гамма-Терра».

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З урахуванням вказаних норм закону, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо безпідставного формування позивачем валових витрат і податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Стайлінгбуд компані», ПП «Гамма-Терра».

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентами, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пґять днів після направлення їх копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон