Постанова

від 28.03.2013 по справі 826/1924/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2013 року № 826/1924/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зета-М" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2012 №0002742240 та №0002732240 за участю:

представника позивача - Савченко С.І. (довіреність б/н від 20.08.2012 ),

представника відповідача - Павліченко Л.М. (довіреність № 92 від 23.11.2012),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28.03.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зета-М" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2012 №0002742240 та №0002732240.

Свої позовнівимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної виїзної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Суперолл" за період діяльності з 15.07.2010 по 31.03.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що первинні документи виписані ТОВ "Суперолл" на адресу позивача не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі валових витрат та у складі податкового кредиту останнього.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Суперолл", які мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, отримано та оприбутковано товарно - матеріальні цінності використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні 28.03.2013 позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 18.03.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 4404/2240/37219555 від 13.09.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 28.03.2013 представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 30.08.2012 по 05.09.2012 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 891-П від 28.08.2012 проведена документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Зета-М" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Суперолл" за період діяльності з 15.07.2010 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, частини четвертої підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 162 604,00 грн. та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 130 083,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ "Зета-М" перебувало у фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "Суперолл" відповідно до рахунків на оплату.

Відповідно до акту № 59/2307/34474769 від 28.10.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Суперолл" за період з 06.05.2011 по 28.10.2011, згідно довідки по формі 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році склала 1 особу, а саме, директор/засновник підприємства, яким є ОСОБА_3, водночас згідно пояснень наданих останнім 08.08.2011, він повідомив, що у 2009 році втратив паспорт про що винесена постанова Солом'янського РУ ГУ МВС в м. Києві від 06.06.2009 та ТОВ "Суперолл" не реєстрував, наміру здійснювати підприємницьку діяльність не мав, первинні та інші документи від імені ТОВ "Суперолл" ніколи не підписував, податкову та фінансову звітність не складав, не підписував та не подавав до відповідних органів та про те, що він є директором дізнався від співробітників податкової міліції.

Також зазначеним актом встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь - якого виду господарської діяльності, з огляду на що встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадку коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що первинні документи виписані ТОВ "Суперолл" на адресу ТОВ "Зета-М" не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі валових витрат та у складі податкового кредиту ТОВ "Зета-М".

За результатами перевірки складено акт № 4404/2240/37219555 від 12.09.2012.

18.09.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Зета-М" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт №4404/2240/37219555 від 12.09.2012, за результатами розгляду яких листом №11521/10/22-717 від 25.09.2012 повідомлено про те, що висновки акту перевірки №4404/2240/37219555 від 12.09.2012 є ґрунтовними та не підлягають перерахунку.

27.09.2012 на підставі акту перевірки №4404/2240/37219555 від 12.09.2012 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0002732240 від 27.09.2012 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 203 255,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 40651,00 грн., №0002742240 від 27.09.2012 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 151 749,75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 21666,75 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Зета-М" до Державної податкової служби в місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0002732240 від 27.09.2012 та №0002742240 від 27.09.2012, яка рішенням № 8381/10/12-114 від 10.12.2012 про результати розгляду первинної скарги, залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Зета-М" до Державної податкової служби України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0002732240 від 27.09.2012 та №0002742240 від 27.09.2012, яка рішенням № 442/6/10-214 від 14.01.2013 про результати розгляду скарги, залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зета-М" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0002732240 від 27.09.2012 та №0002742240 від 27.09.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо правомірності проведення відповідачем документальної виїзної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Суперолл" за період діяльності з 15.07.2010 по 31.03.2012 суд зазначає наступне.

31.07.2012 старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковником податкової міліції Демченко О.Б. за результатами розгляду матеріалів кримінальної справи № 70-556 було винесено постанову про призначення документальної перевірки, якою призначено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Суперолл" за весь період діяльності.

Відповідно до наказу № 891-П від 28.09.2012 документальної виїзної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Суперолл" за період діяльності з 15.07.2010 по 31.03.2012 було призначено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Таким чином, у зв'язку з отриманням постанови про призначення документальної перевірки, старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Демченко О.Б. від 31.07.2012, у відповідача були наявні правові підстави для проведення документальної виїзної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Суперолл".

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, як в період дії Закону України "Про податок на додану вартість", так і Податкового кодексу України, та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про те, що первинні документи виписані ТОВ "Суперолл" на адресу позивача не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі валових витрат та у складі податкового кредиту останнього.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Суперолл" позивачем надано суду копії договору № 3 від 01.03.2011 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, видаткових накладних, рахунків на оплату, актів на дання послуг, та банківських виписок.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем видаткових накладних в графі "Відвантажив(ла)" міститься підпис та печатка ТОВ "Суперолл", водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис, а в графі "Отримав(ла)" міститься підпис засвідчений печаткою позивача однак не зазначено посаду та дані особи, яка його вчинила, в рахунках на оплату в графі "Виписав(ла)" міститься підпис та печатка ТОВ "Суперолл" без зазначення посади та даних особи, яка вчинила підпис, та в актах надання послуг в графі "Від Виконавця" міститься підпис та печатка ТОВ "Суперолл" та в графі "Від замовника" міститься підпис та печатка позивача, та не вказано посади та дані осіб, які вчинили підписи.

Таким чином, з видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажили та прийняли товар, з рахунків на оплату, особу, яка їх виписала, а з актів надання послуг осіб, осіб які здали та прийняли роботи зазначені в актах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що видаткові накладні, рахунки на оплату та акти надання послуг, копії яких надані позивачем на підтвердження здійснення отримання товарів та послуг від ТОВ "Суперолл" не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів, а отже підтверджувати факт здійснення поставки товару та надання послуг ТОВ "Суперолл" позивачу.

Також суд звертає увагу на те, що в наданих позивачем видаткових накладних, рахунках на оплату та актах надання послуг зазначено по те, що поставка товару, надання послуг було здійснено та рахунки на оплату були виставлені відповідно до основного договору, однак позивачем на вимогу суду було надано лише копію договору № 3 від 01.03. 2011 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, у той час, як, відповідно до наданих рахунків на оплату та податкових накладних послуги було отримано позивачем у 2010 році.

Будь-яких інших договорів щодо здійснення поставки товару та надання послуг, які відповідно до більшості наданих позивачем видаткових накладних, рахунків на оплату та актів надання послуг стали підставою для виконання робіт та поставки товару - не надано.

Доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, який відповідно до копій наданих позивачем податкових накладних був поставлений ТОВ "Суперолл" позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості його надання.

Надані позивачем первинні документи на підтвердження подальшого використання товару та послуг отриманих, за твердженням позивача від ТОВ "Суперолл", у власній господарській діяльності, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з зазначених документів, не вбачається можливим встановити, що товар та послуги надані відповідно до них були отримані позивачем саме від ТОВ "Суперолл".

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, надані позивачем первинні документи на підтвердження отримання товару та послуг від ТОВ "Суперолл", складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", зокрема, з них є неможливим встановити осіб, які їх склали, а також те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару та договорів відповідно до яких було складено більшість з наданої позивачем первинної документації, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин позивача з ТОВ "Суперолл", а отже не доведено факт здійснення поставки товару та надання послуг.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентом ТОВ "Суперолл", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови виготовлено 04.04.2013.