Постанова

від 25.03.2013 по справі 10690/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 березня 2013 р. справа № 2-а- 10690/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача - Колісников А.В.,

представника відповідача - Подобайло І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БМГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія БМГ" (далі - ТОВ "Компанія БМГ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень - рішень від 22.08.2012 року №0001552201 та №0001562201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.08.2012 року, відповідачем була проведена перевірка та складено акт перевірки від 09.08.2012 № 1540/22-106/36817783 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Компанія БМГ", код ЄДРПОУ 36817783 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.12.2009 року - 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2009 року - 31.03.2012 року». 30 серпня 2012 року позивачем були отримані податкові повідомлення - рішення від 22 серпня 2012 року №0001552201 за платежем податок на прибуток та №0001562201 за платежем податок на додану вартість.

Згідно висновків акту перевірки встановлено завищення, підприємством валових витрат 56000,00 грн. - витрати пов'язані з орендою приміщення, однак позивач вважає вказані витрати здійсненні підприємством на підставі договору суборенди №28/02/2011 року, первинна документація за яким була надана перевіряючим під час проведення перевірки, отже на думку позивача у ДПІ у Київському районі м. Харкова були відсутні підстави для сумнівів, щодо використання орендованих приміщень у виробничій діяльності підприємства. Також, згідно акту перевірки встановлено завищення, підприємством валових витрат у розмірі 492739,00 грн. - витрати, які використані на ремонти автомобілів. Позивач зазначив, що перевіряючими, з посиланням на п.146.11 ст.146 ПКУ, зроблено припущення щодо порушення віднесення витрат на ремонт транспортних засобів, а саме щодо перевищення 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення. Однак позивач вважає, що ним не було допущено порушень вказаної норми Податкового кодексу України, з огляду на те, що балансова вартість основних засобів станом на 01.01.2011 року склала 1586363,00 грн., а до складу валових витрат віднесено саме 10% від балансової вартості основних засобів у розмірі 158636,00 грн.. При цьому, 126974,01 грн. з сум поточного ремонту було окремо віднесено на збільшення балансової вартості об'єктів основних засобів, 230511,12 грн. віднесено на валові витрати по технічному обслуговуванню. З огляду на зазначене, позивач вважає, що висновки акту перевірки щодо завищення підприємством валових витрат не відповідають дійсності.

Також позивач зазначив, що за наслідками перевірки було встановлено завищення суми податкового кредиту за сплаченими ТОВ «Фундамент-2008» суми орендної плати через ненадання підтверджуючих документів. Однак під час перевірки було досліджено усі первинні документи, які свідчать про реальність виконання угоди, укладеної між ТОВ "Компанія БМГ" та ТОВ «Фундамент-2008», що підтверджує правомірність формування позивачем податкового кредиту. Окрім цього, щодо виключення з податкового кредиту позивача суми 38238,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Корпорація Магнетік», з огляду на не підтвердження податковими накладними, не відповідає дійсності через наявність на підприємстві митних декларацій, на підставі якої було нараховано податковий кредит. Вказані митні декларації були надані перевірячим під час про ведення перевірки.

З огляду на викладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що підлягають скасуванню через не підтвердження висновків акту перевірки від 09.08.2012 року №1540/22-106/36817783.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Компанія БМГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2009 року по 31.03.2012 року. Представник відповідача зазначив, що висновки акту перевірки від 09.08.2012 року №1540/22-106/36817783 є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства. З огляду на наведене, відсутні підстави для скасування податкових повідомлень - рішень від 22.08.2012 року №0001552201 та №0001562201.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ "Компанія БМГ" належним чином зареєстровано в якості юридичної особи зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.12.2009 року.

Згідно наявних матеріалів справи та пояснень представників сторін, судом встановлено, що ТОВ "Компанія БМГ" перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлень від 13.07.2012 року №735, 757, № 758, №759, від 19.07.2012 року №797 та від 23.07.2012 року №812, №813 виданих ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, згідно наказів ДПІ у Київському районі від 03.07.2012 року №686 та від 20.07.2012 року №801 відповідно до плану-графіка, фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС з 13.07.2012 року по 02.08.2012 року була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Компанія БМГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2009 року по 31.03.12 року, у відповідності з затвердженим планом перевірки.

За результатами перевірки складено акт №1540/22-106/36817783 від 09.08.2012 року, відповідно до якого встановлено наступні порушення ТОВ "Компанія БМГ":

1. п.54.1 ст.54, підрозділу 4, розділу XX, п.138.8, п.п.138.10.1, п.138.10, ст.138, п.п.139.1.5, п.139.1 ст.139, п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 200561 грн., у тому числі за 2010р. в сумі 71500 грн., за І кв.2011р. в сумі 35640 грн.; ІІ кв.2011р. в сумі 37969 грн.; за ІІІ кв. 2011р. в сумі 31125 грн., за ІV кв. 2011 р. в сумі 24327 грн.

2. п.44.1, п.44.3 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено заниження ПДВ в сумі 49438 грн., у тому числі за січень 2011р. в сумі 38238, за березень 2011р. в сумі 2800 грн., за квітень 2011р. в сумі 2800 грн., за травень 2011р. в сумі 2800 грн., за червень 2011р. в сумі 2800 грн.

3. порушення абзацу «б» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу, у довідці за формою №1-ДФ про суми сплаченого доходу на користь платника податку, у 2010 - І кв. 2012 року встановлено перекручення даних, а саме не відображено у довідці за формою № 1-ДФ сум сплачених ФОП за придбання шин, автозапчастин та придбання послуг по шиномантажу та ремонту автомобілів.

4. п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 41/10320) (із змінами та доповненнями).Відповідальність передбачено: ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - фінансова санкція у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме: 4987,37х2=9974,74 грн..

За наслідками акту перевірки №1540/22-106/36817783 від 09.08.2012 року, начальником ДПІ у Київському районі м.Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0001552201 за платежем податок на прибуток та №0001562201 за платежем податок на додану вартість.

Позивачем, до ДПІ у Київському районі м.Харкова 21.08.2012 року були надані заперечення до акту перевірки №1540/22-106/36817783 від 09.08.2012 року, за наслідками розгляду яких, листом №8886/63/1540/22-106/36817783 від 22.08.2012 року заявника було повідомлено, що висновки щодо порушень ТОВ "Компанія БМГ", викладені у акті перевірки є правомірними та такими, що не підлягають перегляду.

Суд зазначає, що предметом позову у даній справи є скасування податкових повідомлень - рішень, винесених внаслідок встановлених актом перевірки 1 та 2 порушень, з огляду на вказане суд розглядає справу в межах вказаних порушень, не виходячи за межі позовних вимог.

Судом, з наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що 28.02.2011 року між ТОВ «Фундамент-2008» (Орендатор) та ТОВ "Компанія БМГ" (Суборендатор) було укладено договір суборенди №28/08/11, відповідно до якого орендується приміщення за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 20 для розміщення офісу та складу для зберігання запасних частин до автомобілів. До вказаного договору, представником позивача було надано копії плану приміщення, акту приймання - передачі приміщення в суборенду від 01.03.2011 року з планом - схемою.

Суд зазначає, що основним видом діяльності ТОВ "Компанія БМГ" згідно довідки про загальну інформацію щодо ТОВ "Компанія БМГ" є діяльність автомобільного вантажного транспорту, транспортне оброблення вантажів, організація перевезення вантажів.

В матеріалах справи містяться копії витягу з «Журналу реєстрації руху транспортних засобів за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 20» за березень - липень 2011 року, копії посвідчень про відрядження, наказ по ТОВ "Компанія БМГ" №08 від 04.03.2011 року відповідно до якого, водіям, на час відряджень через м. Київ, наказується зупинятися для відпочинку та перевірки транспортних засобів за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 20.

Згідно положень п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).»

Положеннями п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

В матеріалах справи містяться акти приймання передачі орендних послуг за березень, квітень, травень та червень 2011 року на загальну суму без ПДВ 56000,00 грн. та платіжні доручення №339 від 16.05.2011 року, №425 від 14.06.2011 року, №481 від 12.07.2011 року, №568 від 15.08.2011 року, які підтверджують факт використання вказаного орендованого приміщення у власній господарській діяльності ТОВ "Компанія БМГ".

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача у акті перевірки про відсутність підтверджуючих документів, щодо використання орендованих приміщень у виробничій діяльності підприємства, та як наслідок встановлення порушення віднесення сум до валових витрат, не відповідають фактичним обставинам справи.

Відносно встановлено актом перевірки факту зайвого віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 11200,00 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 2800,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 2800,00 грн., за травень 2011 року в сумі 2800,00 грн., за червень 2011 року в сумі 2800,00 грн. по оренді приміщення згідно договору №28/02/11 від 28.02.2011 року, укладеного з ТОВ «Фундамент-2008», за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 20, загальною площею 70,00 кв.м., суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на наведені норми законодавства, обов'язковою підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є належним чином оформлена податкова накладна.

В матеріалах справи містяться податкові накладні №91 від 31.03.2011 року, №90 від 31.05.2011, №82 від 30.04.2011, №73 від 30.06.2011 на загальну суму ПДВ 11200,00 грн., та відповідні акти приймання передачі орендних послуг та докази сплати.

Відповідно до наявних в матеріалах справи декларацій з податку на додану вартість та додатку 5 до декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» вказані податкові накладні відображені у складі податкового кредиту за березень, травень, червень 2011 року.

При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ "Компанія БМГ" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ТОВ "Компанія БМГ" було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, ТОВ "Компанія БМГ" правомірно внесла до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 11200,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фундамент-2008».

Відносно висновків акту перевірки щодо зайвого віднесенням до складу валових витрат сум витрат на придбання запасних частин, що перевищує 10 % всіх груп основних засобів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно з положеннями п.144.1 ст.44 Податкового Кодексу України, амортизації підлягають: витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи декларацій з податку на прибуток підприємств та наданої до них розшифровки доходів та витрат, судом встановлено: у першому кварталі 2011 року при ліміті 158636,00 грн. до складу витрат включено 51798,00 грн. (додаток к1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств); у другому кварталі 2011 року вступили в дію Податковий Кодекс України та нова форма декларації, при ліміті 106838,00 грн. на 2-4 квартали 2011 року до складу витрат у 2 кварталі включено 72337,00 грн. (Додаток АМ до декларації з податку на прибуток за півріччя 2011 року); у третьому кварталі 2011 року до складу витрат по ремонтах включено 34501,00 грн.

З огляду на наведене, сума ремонтів віднесена до складу витрат за 2-3 квартали дорівнює 106838,00 грн., що дорівнює сумі ліміту підприємства на 2011 рік. (Додаток АМ до декларації з податку на прибуток за три квартали 2011 року).

Відповідно до декларації за 2-4 квартали 2011 року у додатку АМ до декларації з податку на прибуток взагалі не вказано яку суму віднесено до валових витрат проте згідно розшифровки за 2-4 квартал ця сума складає 106838,00 грн.

Також, в матеріалах справи, до вказаних декларацій, представником позивача надано оборотно-сальдові відомості та первинні документи.

Таким чином, за 2011 рік при можливості віднесення до складу валових витрат 158636,00 грн. витрат на ремонт основних засобів віднесена саме ця сума та відповідно збільшено балансову вартість основних фондів на 126974,01 грн.

Крім цього суд зауважує, що згідно декларації з податку на прибуток підприємств загальні витрати на ремонт основних засобів становлять 285610,01 грн., з огляду на що, сума перевищення не може складати 492739,00 грн., як це зазначено в акті перевірки. Під час розгляду справи, на вимогу суду, представником відповідача не було надано обґрунтування порушень саме на 492739,00 грн., походження цієї суми представник відповідача також не пояснила.

Окремо суд зазначає, що Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року №102 визначено:

технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування;

ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин.

Відповідно до п.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту визначено систему технічного обслуговування та ремонту ДТЗ.

Також, вказане Положення містить Примірний перелік операцій ТО-1, Примірний перелік операцій ТО-2 та Примірний перелік операцій сезонного технічного обслуговування

Суд зазначає, що Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту містить лише примірний перелік операцій з технічного обслуговування який не є виключним.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковий кодекс України не містить визначень та переліку робіт по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів.

Відповідно п.1.43 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Згідно з п.п.14.1.84 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.2 ст.44 Податкового Кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу по ТОВ «Компанія «БМГ» №4 від 04 січня 2011 року, було затверджено перелік операцій по технічному обслуговуванню автотранспортних засобів.

Згідно з витягом з даних бухгалтерського обліку, до валових витрат віднесено витрати на технічне обслуговування автотранспортних засобів на загальну суму - 234886,79 грн., а саме: за 1 квартал - 64218,69 грн., за 2 квартал - 32718,69 грн., за 3 квартал - 83827,78 грн., за 4 квартал - 54121,70 грн.

Також, в матеріалах справи міститься план-графік технічного обслуговування автомобілів та первинні документи по технічному обслуговуванню автотранспортних засобів, в яких перелік робіт відповідає переліку зазначеному у наказі №4 від 04.01.2011 року на загальну суму 234886,79грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТОВ "Компанія БМГ" у повній відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України було віднесено у податковому обліку на збільшення балансової вартості основних фондів суму у розмірі 126974,01 грн. та було віднесено у податковому обліку до складу валових витрат, суму витрат, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок року, у розмірі 158636,00 грн.

Таким чином, твердження відповідача про порушення ТОВ "Компанія БМГ" вимог п.п.139.1.5, п.139.1 ст.139, п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого до складу валових витрат віднесено витрати на придбання запасних частин, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які використані на ремонт автомобілів в загальній сумі 492739 грн., в тому числі у І кв. 2011р. в сумі 128560,00 грн., у II кв. 2011 р. в сумі 123083,00 грн., у III кв. 2011р. в сумі 135326,00 грн., у ІV кв. 2011 р. в сумі 105770,00 грн. не відповідає фактичним обставинам справи та не може слугувати підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Щодо арифметичної помилки при визначенні податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 71500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було врегульовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Згідно п.5.1 ст.5 вказаного закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.»

Відповідно до положень п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України, внесення змін до податкової звітності, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З огляду на досліджені під час розгляду справи: декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, 12 місяців 2010 року, 1 квартал 2011 року, уточнюючі розрахунки за 9 місяців 2010 року та 12 місяців 2010 року від 12.07.2012 року, пояснення та розшифровка показників декларації за підписом головного бухгалтера, суд приходить до висновку, що посилання податкового органу на неправильне зазначення рядка 15 має місце, проте при заповненні рядку 23 уточнюючого розрахунку сума податку до сплати визначена у відповідності до вимог чинного законодавства та відповідно не призвела до заниження податкового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо порушення ТОВ "Компанія БМГ" вимог п.54.1 ст.54, підрозділу 4, розділу XX Податкового Кодексу України внаслідок того, що в уточненій Декларації за 2010 року поданій до ДПІ у Київському районі м.Харкова 12.07.2012 №9007109043 при заповненні р.15 "Податок на прибуток за результатами попередньою звітного періоду" допущена арифметична помилка при визначенні податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 року сумі 71500,00 грн., не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо включеного податкового кредиту в січні 2011 року в розмірі 38238,00 грн., не підтвердженою податковими накладними, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до положень п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.12 ст.201 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до додатку 5 до декларації ТОВ «Компанія «БМГ» з ПДВ за січень 2011 року сума кредиту у розмірі 38238,97 відповідає індивідуальному номеру постачальника 300000000000 порядковий №9.

Згідно Наказу ДПА України «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» №1002 від 24.12.2010 року, зокрема п.11.6 встановлено, що у графі 7 вказується індивідуальний податковий номер постачальника - платника податку на додану вартість. У разі якщо товари/послуги, придбані в нерезидента, не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, у графі 7 відображається умовний ІПН "200000000000". Якщо товари/послуги придбані в нерезидента, у графі 7 відображається умовний ІПН "300000000000". У разі якщо товари/послуги придбані в особи, яка не зареєстрована як платник податку, у графі 7 відображається умовний ІПН "400000000000".

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних індивідуальний податковий номер 300000000000 відповідає постачальнику J.B. Trading (Нідерланди) ВМД №100002 на суму ПДВ - 5925,23 грн. та №100003 від 05.01.2011 року на суму ПДВ - 32313,74 грн.

Також, в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 12.01.2011 року №41/Т та 42/Т, оборотно-сальдова відомість по рахунку 105, де відображено транспортні засоби з аналогічними назвами, ввезені згідно ВМД №100002 та №100003 від 05.01.2011 року

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "Компанія БМГ" мало право на включення до податкового кредиту в січні 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 38238,00 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень ДПІ у Київському районі м.Харкова від 22.08.2012 року №0001552201 та №0001562201 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Київському районі м.Харкова не мала належних підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення "Компанія БМГ" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Окрім цього, в межах судового розгляду справи, 20.02.2013 року було складено висновок судової економічної експертизи №12620, відповідно до висновків якої, перший та другий пункти висновків акту №1540/22-106/36817782 від 09.08.2012 року документально не підтверджуються.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Компанія БМГ" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 2146,20 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БМГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.08.2012 року №0001552201 та №0001562201.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БМГ" (вул. Пушкінська, буд. 32, Харків, 61103, код 36817783) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,20 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 20 копійок)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01.04.2013 року.

Суддя Біленський О.О.