Рішення

від 20.03.2013 по справі 5011-32/18716-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/18716-2012 20.03.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою вдповідальністю "Галіція Ріал Естейт", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ДІ.СІ. Холдинг", м.Київ

про стягнення 45 835, 84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Перехрестенко С.Д. - юрисконсульт

від відповідача: Глатова Ю.П. - юрисконсульт

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року справу 5011-32/18716-2012 було передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою вдповідальністю "Галіція Ріал Естейт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ДІ.СІ. Холдинг" про стягнення з останнього компенсації за дострокове розірвання договору в сумі 14 087, 99 грн., боргу з орендної плати та витратам з комунальних послуг в сумі 25 075, 39 грн., інфляційних в сумі 4 287, 89 грн., трьох процентів річних сумі 2 384, 57 грн., які виникли з Договору оренди нежитлового приміщення б/н від 17.08.2009 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

· позивачем не надано доказів щодо вжиття заходів для зменшення своїх збитків;

· позивачем не доведена протиправна поведінка з боку відповідача, що є причиною неотримання доходу та виникнення збитків:

· розмір трьох процентів річних та інфляційних повинен дорівнювати 2 136, 57 грн. та 2 713,14 грн. відповідно;

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі, позивач згідно ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог. Так, п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, далі Пленум, визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або з'явлення "додаткових" позовних вимог і т. п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

При цьому судом враховано, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Так, дослідивши подану заяву, суд дійшов висновку, що позивачем змінено предмет позову при збереженні в ньому первісних обставин на які він посилається, що відповідає п. п. 3.11, 3.12 Пленуму. Відтак, подана заява приймається судом і спір розглядається по суті з урахуванням зміненого предмету позову.

Позов мотивовано тим, що 17.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галіція Ріал Істейт", далі Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Ді.Сі. Холднинг", далі Орендар, було укладено Договір б/н оренди нежитлового приміщення, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає торгові нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, у корпусі № 8, на першому поверсі, загальною площею 42,3 кв. м., далі Об'єкт оренди. Мета передачі в оренду - під офіс.

На виконання п. 1.3. Договору, за актом прийому - передачі від 01.09.2009 року вказане приміщення було передано на адресу Орендаря, що кореспондується з п. 2.1.1. Договору.

Строк оренди визначений п. 1.9. Договору, а саме з 18.08.2009 року по 31.01.2012 року. Орендна плата визначена сторонами у п. 3.1 Договору та становить 100, 00 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, а всього - 4 230, 00 грн. на місяць. За кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування на індекс інфляції за попередній місяць.

Пунктом 3.4, 3.5. Договору, визначено, що орендна плата вноситься Орендарем не пізніше десятого числа наступного місяця а її нарахування здійснюється з дня підписання акту приймання -передачі.

За приписами п. 3.7. Договору, відповідач також зобов'язався окремо від орендної плати відшкодовувати Орендодавцю витрати понесені на забезпечення Об'єкта оренди комунальними послугами.

Відповідно до п. 5.1 Договору, його може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково, при цьому ініціатор розірвання зобов'язаний письмово повідомити іншу сторону договору за два місяці.

Як стверджує позивач, відповідачем його повідомлено розірвання договору з 16.04.2010 року. Оскільки повідомлення було отримано позивачем лише 19.05.2010 року, а тому він намагається за період з 17.04.2010 року по 19.07.2010 року стягнути з відповідача збитки на суму 14 087, 99 грн.

Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача борг з орендної плати та спожиті комунальні послуги в сумі 25 075, 39 грн. за період з 11.09.2009 року по 16.04.2012 року. (а .с. 59).

Оскільки відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач намагається стягнути з нього також інфляційні в сумі 4 287, 89 грн. та три проценти річних в сумі 2 384, 57 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з 11.10.2009 року по 10.12.2012 року. (а. с. 60).

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Відповідно до вимог ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Позивач не заперечує факт отримання ним листа відповідача № 22/10 від 19.05.2010 року про розірвання Договору з 16.04.2012 року. Так, позивач вказує, що Об'єкт оренди був фактично звільнений відповідачем що свідчить про ті обставини, що сторони дійшли згоди щодо розірвання договору за приписами ст. 651 ЦК України.

В зв'язку з тим, що відповідач повідомив позивача не у строк, передбачений п. 5.1 Договору, за період з 17.04.2010 року по 19.07.2010 року позивачу начебто завдано збитків у вигляді не одержаного прибутку в сумі 14 087, 99 грн., який він міг би одержати при здачі в оренду спірного приміщення.

Так, законодавець зазначає, що ст. 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України як норми спеціальні, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

Частина 1 статті 225 ГК України наближає категорію упущеної вигоди до досить визначеного в законодавстві поняття прибутку. Упущена вигода (в ч.1 ст. 225 ГК України використовується термін "втрачена вигода, що є за змістом тотожнім поняттю "упущеної вигоди") розглядається тут як "неодержаний прибуток , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною". Це відповідає розумному поняттю неодержаних доходів (упущена вигода), як воно склалося в судовій практиці, та виражено в Тимчасовій методиці визначення розміру шкоди(збитків), завданої порушенням господарських договорів.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

· по-перше, факт заподіяння йому збитків;

· по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

· по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

· вид (склад) збитків;

· наслідки порушення договірних зобов'язань.

До складу виду збитків відноситься неодержаний дохід, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов'язання було б виконано контрагентом.

Такі збитки складають, зокрема, неодержаний прибуток (дохід), який він одержав би в результаті виконання зобов'язання.

Частина перша статті 623 ЦК України покладає на боржника, який порушив зобов'язання, обов'язок відшкодувати збитки, що стали наслідком зазначеного порушення. Отже, це правило передбачає стягнення з боржника всіх збитків. Разом з тим, законодавець не позбавлений права визначати саме поняття збитків більш широко чи вузько.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитки слід поділити на дві частини:

1) реальні збитки

2) упущена вигода (неодержані доходи).

Вихідним при визначенні неодержаного доходу юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності є поняття доходів. Вони визначаються як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу, крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Таке визначення доходів цілком придатне на першому етапі для обчислення неодержаного доходу як складової частини збитків. Крім того, позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.

Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру збитків, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції (робіт, послуг), помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої з вини контрагента продукції (робіт, послуг). Кількість не зробленої з вини контрагента продукції (робіт, послуг) розраховується в залежності від конкретної ситуації, зокрема, шляхом:

а) розподілу обсягу недопоставленої (неналежної чи якості некомплектної) продукції (роботи, послуги) на норму її витрати на один виріб (роботу, послугу), якщо мала місце недопоставка (постачання продукції неналежної чи якості некомплектної);

б) множення часової (денної) продуктивності цеху, що простояв, (ділянки, агрегату, верстата) на тривалість простою в годинах (днях), якщо мав місце простій.

Відносно збільшення суми умовно-постійних витрат у зв'язку зі зменшенням обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) визначається як добуток розміру цих витрат у повній плановій собівартості одиниці виробу (роботи, послуги) на кількість не зроблених з вини контрагента виробів (робіт, послуг).

Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг). Поняття доходів слід розуміти як валовий доход, тобто виторг від реалізації та інші доходи та як валовий доход за відрахуванням матеріальних затрат як прибуток.

При визначенні величини неодержаних доходів, валові доходи слід зменшити на суму витрат, які кредитор не поніс з метою одержання доходів. Для цього використовується перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що встановлюється підприємством (п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"). За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Пункт перший ст. 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що кореспондується положеннями ст. 283 ГК України, як спеціальної норми, яка передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки щодо сплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг у кількості 16 шт. на загальну 33 944, 31 грн. Проте, з боку відповідача грошове зобов'язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином, в зв'язку з чим, за ним рахується борг в сумі 25 075, 39 грн.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не доведено суду складову збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), в т. ч. те, що під час припинення дії договору (що не спростовується сторонами) у зв'язку з достроковим розірванням договору з ініціативи орендаря, відбувалися пошуки нового орендаря.

Крім того, позивачем не доведено суду вид виникнення неодержаного доходу неодержаного доходу (упущеної вигоди) та їх наслідки для підприємства. Відповідач надав суду докази відсутності вини у заподіянні позивачу збитків, в т. ч. у зв'язку з припиненням дії договору, оскільки розірвання договору здійснюється за приписами ст. ст. 180, 181, 188 ГК України, ст. ст. 651, 652 ЦК України.

Суд не приймає до уваги дату розірвання спірного договору, оскільки відповідно до вимого ст. 795 ЦК України, факт припинення договору підтверджується актом щодо поверхня спірного майна. Матеріали справи не містять доказів наявності такого акту.

Тому у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача збитків (не одержаного доходу) в сумі 14 087, 99 грн., слід відмовити, як не обґрунтовано заявлених.

Грошове зобов'язання з боку відповідача щодо внесення орендної плати та відшкодування комунальних послуг не припинилося виконанням, проведеним належним чином, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а. с. 30-32). Тому позовні вимоги в частині стягнення відповідача боргу орендної плати та відшкодування комунальних послуг в сумі 25 075, 39 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Оскільки мало місце прострочення основного грошового зобов'язання, тому вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних в сумі 2 384, 57 грн. Інфляційні також обґрунтовані, проте, при їх розрахунку позивачем допущено помилок, в зв'язку з чим, судом з власної ініціативи зроблено перерахунок. Так, за проведеним судом розрахунком за допомогою системи "ЛІГА:ЗАКОН" розмір інфляційних становить 4 247, 56 грн.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.03.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 22, 623, 629, 638, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 42, 180, 181, 188, 224, 225, 283 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, ч.3 ст. 43, 44, 49, ст. ст. 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою вдповідальністю "Галіція Ріал Естейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ДІ.СІ. Холдинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ДІ.СІ. Холдинг", 01601, м. Київ, вул. П.Орлика, буд. 24/1, код ЄДРПОУ 36086936, на користь:

- Товариства з обмеженою вдповідальністю "Галіція Ріал Естейт", 79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 72., код ЄДРПОУ 36078808, боргу з орендної плати та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в сумі 25 075, 39 грн., три проценти річних в сумі 2 384, 57грн., інфляційні в сумі 4 247, 89 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 113, 40 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою вдповідальністю "Галіція Ріал Естейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ДІ.СІ. Холдинг" щодо стягнення збитків (не одержаного доходу) в сумі 14 087, 99 грн. - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою вдповідальністю "Галіція Ріал Естейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ДІ.СІ. Холдинг" щодо стягнення інфляційних в сумі 40, 33 грн. - відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в сумі 496, 10 грн. покладаються на Товариство з обмеженою вдповідальністю "Галіція Ріал Естейт".

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 26.03.2013 року

Суддя Ю.О. Підченко